лася війна. Лихоліття принесло багато біди і горя в родину Волянських. Окрім загибелі сина на фронті, мусив Олекса переховуватися від царських військ, адже йому загрожува ла депортація в глиб Росії. Короткий період існування ЗУНР прийняли Волянські як дар Божий Україні і всіма силами включились у дер жавотворення. Поляки оцінили цю діяльність, і 1920 року - 69 -
Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат Волянського було інтерновано й ув'язнено уЛьвові. В той час там перебувала молодша дочка — Кекилія, котра перед тим, склавши матуру, вчителювала у визволених Січови ми Стрільцями селах Волині, працювала в редакції газети «Вперед» та жіночого журналу «Наша Мета». Урешті-решт Волянського звільнили, після чого він повернувся на Гу цульщину, а незабаром був переведений парохом у село Соколівку з 10 лютого 1923 року. Тут і судилося йому спо чити, бути похованим і навіки стати частиною дивовижного гуцульського краю. НАЗАРІЙ ЯРЕМЧУК
Напевне, в кожного з нас із іменем Назарія Яремчука асоціюється невмируща пісня «Червона рута», яку заспівав колись молодий співак. І заспівав надто із душею, адже предмет оспівування був знайомий Назарію дуже добре — Яремчук народився і виріс у с. Рівня на Чернівеччині. Його батько мав чудовий тенор, співав у церковному хорі, мати теж добре співала, а до того ще й була неперевершеною акторкою у Вижницькому народному театрі. Тож і Назарій почав співати змалку. 1969 року він закінчив Вижницьку середню школу і спробував вступити на географічний факультет Черні вецького університету, та спроба була невдалою. Довело
