Закон України «Про засади запобігання і протидію корупції»

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

01.07.2011 набрав чинності Закон України «Про засади запобігання і протидію корупції» від 07.04.2011 № 3206-VІ, згідно з підпунктом «б» п. 2 ч. 1 ст. 4 якого нотаріус став суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення.

Серед переліку спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції згідно зі ст. 5 вищезгаданого Закону визначено спеціальний підрозділ Міністерства внутрішніх справ Украї­ни (далі — МВС України), яким є Управління з боротьби з організованою злочинністю (далі — УБОЗ), створений згідно зі ст. 2 та п. «б» ч. 2 ст. 5 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.1993 № 3341-ХІІ з метою встановлення контролю над організованою злочинністю, її локалізацією, нейтралізацією та ліквідацією, а також для усунення причин і умов існування організованої злочинності.

Таким чином, з 01.07.2011 у співробітників найвпливовішого підрозділу МВС України з’явився новий критерій перевірки ефективності діяльності УБОЗ, зокрема, боротьба з «новопризначеними» суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення в системі нотаріату.

На сторінках науково-практичного журналу «Мала енциклопедія нотаріуса» я хочу розповісти про те, в яких регіонах України, яким чином та з якими результатами боролися з нотаріусами України співробітники УБОЗу МВС України, а також розповісти про існуючі способи захисту прав нотаріуса та про ефективність таких способів.

На підставі договору оренди з фізичною особою я є орендарем квартири в м. Києві, яка сертифікована для використання в діяльності приватного нотаріуса згідно з наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності» від 12.12.2008 № 2151/5.

9 серпня 2011 року в цю квартиру увірвалися співробітники УБОЗу м. Києва, звинувативши мене у неправомірному отриманні 200 гривень за посвідчення довіреності громадянину на представництво його інтересів в суді у справі про розлучення при пред’явленні цим громадянином паспорта, який, на їх думку, вважається недійсним згідно з частиною 8 Положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (після досягнення 25-річчя не вклеєна фотокартка). Дії співробітників міліції супроводжувались образами, погрозами та фізичним впливом на приватного нотаріуса, зі спонуканням до надання копій документів нотаріальної діяльності та відібранням таких документів за допомогою фізичної сили, з подальшим їх ксерокопіюванням та вилученням.

Подібні спецоперації проти приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу, зі заздалегідь організованим наданням недійсного паспорта особи, що бажає посвідчити довіреність для участі у справі про розлучення, співробітники УБОЗу в м. Києві здійснили, окрім 9 серпня 2011 року, також 27 липня 2011 року, 11 серпня 2011 року, 20 вересня 2011 року, що знайшло своє відображення в судових рішеннях Єдиного Державного реєстру судових рішень (далі — ЄДРСР) № 20737468, № 19064715, № 18701945, № 25652881, № 18316540, № 19418644, № 18316544.

Приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу, які відмовились від захисту своїх прав, гарантованих ст. 8¹ Закону України «Про нотаріат», усі визнавалися винними у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172² Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидію корупції», і таким чином брали участь у створенні ілюзії боротьби з корупцією в системі нотаріату співробітниками УБОЗу.

При цьому приватні нотаріуси Київського та Одеського міських нотаріальних округів (про інші нотаріальні округи відсутні відомості в ЄДРСР), які захищали свої права та законні інтереси від втручання в їх діяльність співробітників УБОЗу, усі отримали судові рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення, з підстав відсутності в діях складу вищезгаданого правопорушення, а в деяких випадках і у зв’язку з відсутністю самої події, що також знайшло своє відображення в судових рішеннях ЄДРСР № 21410683, № 27569851, та № 25652881.

Так, відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: ознайомитися з матеріалами справи (1), давати пояснення (2), подавати докази (3), заявляти клопотання (4); при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою й користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. При розгляді судом справ про адміністративні корупційні правопорушення присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов’язковою.

Окрему увагу звертаю на те, що позитивний результат реалізації вищезгаданих прав приватного нотаріуса гарантовано в разі дотримання послідовності реалізації вищезгаданих прав.

Згідно зі ст. 63 Конституції України, ст. 8 та ст. 8¹ Закону України «Про нотаріат», приватному нотаріусу дозволяється не давати пояснення під час оформлення матеріалів про адміністративне корупційне правопорушення.

Однак відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються її права й обов’язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Таким чином, єдине, що корисно здійснити під час оформлення матеріалів про корупційне адміністративне правопорушення — це внесення в оформлений та підписаний особою, яка складає протокол, короткого письмового пояснення про незгоду з пред’явленим правопорушенням, без пояснення причин незгоди, а також про невнесення у протокол відомостей про присутніх осіб (у разі присутності), що можуть свідчити на користь приватного нотаріуса, вказавши у поясненні їх прізвища, ім’я та по батькові, адреси та номери телефонів вказаних свідків, а також про те, що докази відсутності правопорушення, письмові пояснення та клопотання будуть надані до суду.

Під час ознайомлення з матеріалами справи необхідно звернути увагу на відповідність протоколу вищезгаданим вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення є основним доказом у справі про адміністративне правопорушення (ст. 251 КУпАП), у зв’язку з чим невідповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП унеможливлює розгляд судом справи по суті, що підтверджується судовими рішеннями № 18316540 та № 19418644 з ЄДРСР. При цьому КУпАП не передбачає внесення змін у складений протокол, його виправлення чи зміну.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, вину даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, після вивчення усіх матеріалів справи обов’язково слід підготувати на адресу Суду вичерпне письмове пояснення приватного нотаріуса, в якому надати свою оцінку доказам адміністративного корупційного правопорушення, що містяться в матеріалах справи. У разі невідповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП пояснення має містити посилання на відсутність у протоколі відомостей, обов’язкова наявність яких встановлена ст. 256 КУпАП.

Якщо до протоколу про адміністративне правопорушення приватним нотаріусом було внесено відомості про осіб, що можуть свідчити на користь приватного нотаріуса, у поясненні має бути вказано клопотання про виклик цих осіб до суду для допиту в якості свідків захисту з посиланням на те, про що ці особи можуть повідомити суду та які їх свідчення спростовують докази в справі про адміністративне правопорушення, надані суду стороною обвинувачення.

Крім того, текст пояснення приватного нотаріуса має містити перелік долучених до пояснення документів, речових доказів, судових рішень з подібних правовідносин, (їх номера зазначені вище в цій статті) як, що є доказами правової позиції приватного нотаріуса про відсутність в його діях складу та/чи події адміністративного корупційного правопорушення.

Таким чином, оскільки пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є доказом відповідно до приписів ст. 251 КУпАП, вважаю, що ефективно подавати до суду єдиний документ — пояснення приватного нотаріуса, яке має містити всі необхідні клопотання, а також перелік документів та речових доказів на підтвердження правової позиції захисту.

Таким чином, ефективність захисту права приватного нотаріуса від втручання в його діяльність, здійсненого під виглядом боротьби з адміністративними корупційними правопорушеннями, має 100 % позитивний результат у разі активної реалізації приватним нотаріусом прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених ст. 268 КУпАП.

Крім того, вважаю, що вищезгадані дії співробітників УБОЗу м. Києва мають свою кваліфікацію у приписах Кримінального Кодексу України (далі — КК України) та повинні бути предметом перевірки за правилами Кримінально-процесуального кодексу України (далі — КПК України) задля виконання завдань кримінального судочинства згідно зі ст. 2 КПК України в редакції 1960 року та ст. 2 КПК України в редакції 2012 року, що передбачає завдання кримінального провадження як спосіб захисту порушених прав.

Так, 9 серпня 2011 року в квартиру в м. Києві, яка використовується для нотаріальної діяльності, увірвалися співробітники УБОЗу м. Києва.

Згідно з ч. 11 постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» від 28.03.2008 № 2 встановлено, що згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам необхідно враховувати, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини «житло» у п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплює не лише житло фізичних осіб. Воно може поширюватися на офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філії та інші приміщення. Як «інше володіння» слід розуміти такі об’єкти, які за своїми властивостями дають змогу туди проникнути й зберегти або приховати певні предмети (речі, цінності). Ними можуть бути, зокрема, земельна ділянка, сарай, гараж, інші господарські будівлі та інші будівлі побутового, виробничого та іншого призначення, камера сховища вокзалу (аеропорту), індивідуальний банківський сейф, автомобіль тощо.

Таким чином, ефективність захисту приватного нотаріуса від втручання в його діяльність, здійсненого під виглядом боротьби з адміністративними корупційними правопорушеннями, на мій погляд, з 20 листопада 2012 року буде мати позитивний результат у разі активної реалізації приватним нотаріусом прав заявника та потерпілого, що визначені ст. 56 КПК України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 3 КАС України розумний строк — це найкоротший строк розгляду й вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

9 та 25 серпня 2011 року в квартиру, яка є моєю приватною нотаріальною конторою, увірвалися співробітники УБОЗу м. Києва.

Мною до Окружного адміністративного суду м. Києва було подано кілька однорідних адміністративних позовів до посадових осіб УБОЗу м. Києва як виконавців подій, що відбулися в моїй нотаріальній конторі 9 та 25 серпня 2011 року, про визнання протиправними дій щодо проведення перевірок приватного нотаріуса без направлення на перевірку (перед­баченого, наприклад, для перевірки суб’єктів господарювання приписами п. 24 ст. 11 Закону України «Про міліцію»), а також щодо входження в приватну нотаріальну контору без рішення суду, щодо втручання в діяльність приватного нотаріуса шляхом вилучення документів нотаріальної діяльності та стосовно інших порушень, які зводять нанівець гарантії нотаріальної діяльності, визначені приписами ст. 8¹ Закону України «Про нотаріат».

Кількість поданих адміністративних позовів пояснювалася процесуальним намаганням отримати судову оцінку оскаржуваних дій, оскільки за моїми позовними заявами виносились ухвали про повернення позовної заяви, та після апеляційного скасування такої ухвали виносились ухвали про закриття справи, що на теперішній час є предметом розгляду у Вищому адміністративному суді України та знайшло своє відображення в судових рішеннях № 23572579, № 24496215, № 26446476, № 2756323 ЄДРСР по першій справі, № 23574592 по другій справі, № 21971557 та № 25123291 по третій справі.

Таким чином, з серпня 2011 року по грудень 2012 року в судах адміністративної юрисдикції не отримано судового рішення по суті заявлених позовних вимог, у зв’язку з чим не забезпечено судовий захист порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах, що склалися між мною як приватним нотаріусом та посадовими особами УБОЗу м. Києва як виконавцями подій, що відбулися в моїй нотаріальній конторі 9 та 25 серпня 2011 року. При цьому вищезгадані судові рішення свідчать про ненадання судового захисту приватному нотаріусу та про перешкоджання в доступі до правосуддя у спосіб застосування процесуального закону, що, в свою чергу, на мій погляд, має бути підставою для перевірки Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Крім того, відповідно до приписів пункту «д» ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» посадові особи УБОЗу м. Києва є суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» посадові особи УБОЗу м. Києва не мають права відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом.

Статистика судових справ про невиконання відповідачем Закону України «Про доступ до публічної інформації», розглянутих за моїми адміністративними позовами до начальника УБОЗу м. Києва, підтверджує відсутність можливості судового захисту інформаційних прав приватного нотаріуса, що знайшло своє відображення в судових рішеннях № 22241107, № 24334865, № 19481896, № 22346707 ЄДРСР.

Додаток

№ 3­7798/11

31.08.2011 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Мазурик О.Ф., розглянувши матеріали справи, які надійшли від УБОЗ ГУМВС України в місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянки України, працюючої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, проживаючої в АДРЕСА_2, зареєстрованої в АДРЕСА_1,

за ч. 1 ст. 172­2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2011 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшов адміністративний матеріал про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172­2 КУпАП відносно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., будучи приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, одержала від ОСОБА_2 200 (двісті) гривень за посвідчення довіреності про представлення інтересів ОСОБА_2 та ведення його справ з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, громадських та інших підприємствах, установах, організаціях ОСОБА_3, за недійсним паспортом громадянина України, тобто порушила вимоги п. 1 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Особам, зазначеним у пункті 1­3 частини першої статті 4 даного Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження та повязані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв’язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, за що передбачено відповідальність ч. 1, ст. 172­2 КУпАП, відповідно до якої порушення встановленої законом заборони щодо використання службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди тягне за собою накладення штрафу з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру (а.с. 2).

Посадова особа, яка склала протокол не виконала вимоги передбачені ст. 256 КУпАП.

Відповідно ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Разом з тим, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено місце і час вчинення адміністративного правопорушення.

Зазначивши в протоколі про те, що ОСОБА_1 порушила вимоги п. 1 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі Закон), не зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме в чому полягало неправомірне сприяння фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти).

В протоколі не конкретизовано яким суб’єктом відповідальності за корупційне правопорушення є ОСОБА_1, а лише зазначено, що вона є особою, зазначеною у пункті 1­3 частини першої статті 4 даного Закону.

Таким чином, в порушення вимог, передбачених ст. 256 КУпАП не зазначено відомості про особу порушника.

Згідно ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Частиною 1 ст. 172­2 КупАП передбачено, що порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службового становища тягне за собою накладення штрафу з конфіскацію незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру.

В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 одержала неправомірну вигоду у вигляді 200 (двісті) гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 283 КУпАП постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи.

Відсутність в матеріалах справи процесуальних документів про передачу вказаних коштів на зберігання, позбавляє суд виконати покладені на нього обов’язки щодо вирішення питання про конфіскацію незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру.

На підставі викладеного та керуючись ст. 256 КУпАП,

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172­2 КУпАП повернути до УБОЗ ГУМВС України в місті Києві для виконання вимог ст. 256 КУпАП.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя



ПОСТАНОВА

3­8943/11

30.11.2011 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Антонова Н.В., за участю прокурора Левадної К.А. розглянувши матеріали які надійшли від управління по боротьбі з організованою злочинністю відділу боротьби з корупцією ГУ МВС України в м. Києві про притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 172­2 Кодексу України про адміністративні правопорушення України,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Ялта Автономної Республіки Крим, громадянку України, працюючу приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, проживаючу за адресою АДРЕСА_1, зареєстровану за адресою АДРЕСА_2, —

На розгляд Голосіївського районного суду м. Києва з управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України в м. Києві надійшов вище вказаний адміністративний матеріал.

Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, будучи приватним нотаріусом, порушила вимоги п. 1 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», одержала неправомірну вигоду у вигляді 200 (двісті) гривень від ОСОБА_3, за видачу довіреності на представлення його інтересів ОСОБА_4, за недійсним паспортом.

Так, відповідно до свідоцтва про право заняття нотаріальною діяльністю № 8183, виданого Міністерством Юстиції України та реєстраційного посвідчення приватної нотаріальної діяльності № 1130, ОСОБА_1, зареєстрована приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

09.08.2011 року близько 12 години 30 хвилин до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1, звернувся ОСОБА_3 з приводу здійснення нотаріальної дії, що виражається у посвідченні довіреності на право представлення його інтересів. На що ОСОБА_1 попросила надати їй паспорт громадянина України ОСОБА_3 та довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, повідомивши, що вказана дія коштуватиме 200 (двісті) гривень.

ОСОБА_3 надав паспорт громадянина України на своє ім’я серії НОМЕР_2, виданий Старокиївським РВ УМВС України у Волинській області 07.02.2008 року, та дублікат картки про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_1 від 16.01.2009 року.

Оглянувши вказані документи ОСОБА_1 зробила зауваження ОСОБА_3, про те що в нього на 3 сторінці паспорта громадянина Україні не вклеєна фотокартка при досягненні 25 річного віку та не здійснено відповідних записів, тобто згідно до п. 8 положення «Про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 02.09.1993 такий паспорт вважається недійсним.

Після чого ОСОБА_1 всупереч вимогам п. 13 інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 25 від 03.03.2004 року, не засвідчивши особу, посвідчено довіреність (бланк ВРЛ 119283) про представлення інтересів ОСОБА_3 та ведення його справ з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, громадських та інших підприємствах, установах, організаціях ОСОБА_4, про що здійснено запис в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій № 2285. ОСОБА_6 підписано вказаний реєстр, але на момент підписання в ньому не було заповнено графу № 6, тобто не відображено суму сплаченого державного мита або суму оплати за вчинення нотаріальної дії, чим порушено п. 7.43. «Правил ведення нотаріального діловодства».

Таким чином, ОСОБА_1 будучи приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, одержала від ОСОБА_3 200 гривень за посвідчення довіреності на представлення інтересів ОСОБА_3 та ведення його справ з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, громадських та інших підприємствах, установах, організаціях ОСОБА_4, за недійсним паспортом громадянина України, тобто порушила вимоги п. 1 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину заперечувала, зазначивши, що в її діях відсутній склад вказаного в протоколі правопорушення. Окрім того, додала, що змінила прізвище на ОСОБА_1, що підтверджується копією паспортних даних, долучених до справи.

Прокурор, висловлюючи свою думку зазначив, що вважає за необхідне визнати винною та притягнути до відповідальності за ч. 1 ст. 172­2 КУпАП.

Суд, заслухавши думку прокурора,дослідивши матеріали справи вважає,адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає поверненню на дооформлення з наступних підстав.

В судовому засіданні 24 жовтня 2011 року при допиті свідка ОСОБА_3 під присягу свідка, яка долучена до матеріалів справи, були виявлені протиріччя в його показах.

ОСОБА_3 було зазначено, що в суді він дає достовірні покази, проте, вони протирічать поясненням, наданим ним працівникам УБОЗу (а.с.11­12). Зокрема, щодо обставин, при яких ОСОБА_1 стало відомо про недійсність його паспорту, а саме, в судовому засіданні він зазначив, що про недійсність паспорту їй стало відомо від працівників УБОЗу під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому, в судовому засіданні ОСОБА_3 повідомив, що до одержання довіреності, про недійсність паспорту нотаріус не зазначила, що в цілому позбавляє суд можливості об’єктивно розглянути справу та винести рішення.

Керуючись ст. 256 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, —

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 повернути до УБОЗ ГУМВС України в місті Києві для дооформлення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя



АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2012 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Мосьондз І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 8 червня 2012 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172­2 КУпАП, —

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 8 червня 2012 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172­2 КУпАП; на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно неї закрито, в зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, визначених ст. 38 КУпАП.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження по справі відносно неї закрити, за відсутністю події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172­2 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що постанова судді є незаконною, винесена з порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суддя, всупереч вимогам ст. 252 КУпАП, не забезпечив всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності; належним чином не дослідив матеріали справи; в оскаржуваній постанові необґрунтовано, як на доказ її вини, послався на суперечливі пояснення свідка ОСОБА_5, який неодноразово їх змінював в судових засіданнях. За наведених обставин вважає, що висновок суду про доведеність її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172­2 КУпАП, не відповідає фактичним обставинам справи, а тому притягнення її до адміністративної відповідальності є незаконним.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3, яка підтримала апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги та вважав постанову судді законною та обґрунтованою, допитавши свідка ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Оскаржуваною постановою судді ОСОБА_3 визнана винною в тому, що вона, будучи приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 09.08.2011 року о 12 годині 30 хвилин, знаходячись в приміщенні нотаріальної контори, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, одержала від ОСОБА_5 200 (двісті) гривень за посвідчення доручення, яким ОСОБА_5 уповноважував ОСОБА_6 представляти його інтереси в усіх державних, громадських та інших підприємствах, установах і організаціях, за недійсним паспортом громадянина України, в якому не була вклеєна фотокартка ОСОБА_5 при досягненні ним 25 (двадцяти п’яти) річного віку і який, станом на день вчинення нотаріальної дії, вважався недійсним.

Діючи всупереч вимогам Закону України «Про нотаріат» та Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», ОСОБА_4, використовуючи свої службові повноваження та пов’язані з цим можливості, з метою одержання неправомірної вигоди, не засвідчивши особу, вчинила нотаріальну дію — посвідчила довіреність на вказане вище ім’я, про що здійснила запис в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 2285. На час вчинення ОСОБА_5 підпису в реєстрі ОСОБА_3 не було заповнено графу № 6 про сплату державного мита або суми оплати за вчинення нотаріальної дії, чим порушено п. 7.43 «Правил ведення нотаріального діловодства».

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що зазначеними діями ОСОБА_3 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172­2 КУпАП.

В обґрунтування прийнятого рішення суд в оскаржуваній постанові зазначив, що вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, протоколом огляду місця події, поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, іншими матеріалами справи.

Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи всупереч вимогам ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, не забезпечив всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин вчинення адміністративного правопорушення, а тому необґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_3 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172­2 КУпАП.

Статтею 172­2 КУпАП встановлена відповідальність за порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей, з одержанням за це неправомірної вигоди у розмірі, що не перевищує п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або у зв’язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь­які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото­ і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото­ і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд апеляційної інстанції вважає, що наявними у справі доказами засвідчується той факт, що приватний нотаріус ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 200 грн. отримала від ОСОБА_5 в якості оплати за вчинення нею нотаріальної дії, а саме за посвідчення доручення ОСОБА_5 на представлення його інтересів в усіх державних, громадських та інших підприємствах, установах, організаціях ОСОБА_6. Про зазначене свідчить і та обставина, що дана нотаріальна дія приватним нотаріусом ОСОБА_3 була зареєстрована в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 2285, а тому це не може вважатись як отримання неправомірної вигоди за порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей.

Вищевикладене підтверджується поясненнями допитаного в суді апеляційної інстанції свідка ОСОБА_5 про те, що він домовився з приватним нотаріусом ОСОБА_3 про посвідчення доручення, і за це сплатив їй 200 грн., тобто суму, яку вона йому назвала. За отримане доручення він розписався в журналі — реєстрі. Приватний нотаріус не пропонувала йому сплатити їй іншу суму, а саме за посвідчення доручення на підставі недійсного паспорту.

За таких обставин суд вважає, що доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків, іншими матеріалами справи не доводиться винуватість ОСОБА_3 у порушенні п. 1 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», а саме у використанні своїх службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання за це неправомірної вигоди, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172­2 КУпАП.

ЇЇ дії, пов’язані із вчиненням нотаріальної дії з порушенням Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 25 від 03.03.2004 року, можуть носити ознаки дисциплінарного проступку.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку про винність ОСОБА_3 у порушенні п. 1 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», і незаконно притягнув її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172­2 КУпАП. З цих підстав постанова судді підлягає скасуванню.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, якими підтверджується те, що ОСОБА_3 допустила порушення п. 1 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», а її вина не може ґрунтуватись на припущеннях, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172­2 КУпАП.

На підставі наведеного, постанова суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 — задоволенню.

Керуючись ст. 294, 247 КУпАП, —

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 8 червня 2012 року, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172­2 КУпАП, — скасувати.

Провадження в справі закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172­2 КУпАП.