Згідно з типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів, у середній школі України поновлено вивчення астрономії як обов'язкового предмета інваріантної частини навчальних планів
жүктеу/скачать 3.13 Mb.
|
Барабашов Микола Павлович (1894—1971) — видатний український астроном, народився в Харкові, закінчив Харківський університет, працював у ньому все життя, фахівець у галузі фізики Місяця та планет, створив відому харківську школу планетознавства; академік АН України. Бессель Фрідріх (1784—1846) — видатний німецький астро-ном-спостерігач і геодезист, працював у Кенігсберзі; засновник сучасних методів в астрометрії, виміряв один із перших зоряних паралаксів (зорі 61 Лебедя), визначив параметри земного геоїда, що використовувалися понад 100 років. Біруні (973—1048) — видатний середньоазіатський уче-ний-енциклопедист, висунув низку астрофізичних ідей, створив квадрант із радіусом 7,5 м, визначив із великою точністю нахил екліптики до небесного екватора, запропонував ідею тріангуляції. Богородський Олександр Федорович (1907—1984) — український астрофізик, народився в Горлівці, із 1944 р. працював 2 g-BANOHL Додатки у Бор Нільс(1885—1962) — видатний датський фізик, засновник квантової теорії будови атома, яка лежить в основі інтерпретації спектрів небесних тіл і визначення їхнього хімічного складу; лауреат Нобелівської премії. Браге Тихо (1546—1601) — датський астроном, найвизначніший астроном-спостерігач дотелескопічної астрономії, до-сяг точності позиційних спостережень у 2", дані його спостережень дозволили Кеплеру встановити закони планетних рухів. Брадлей Джеймс (1693—1762) — видатний англійський астроном, директор Ґринвіцької обсерваторії, відкрив явища аберації світла та нутації земної осі, уточнив значення паралаксу Сонця. Брауде Семен Якович (1911—2003) — український радіоастроном, народився в Полтаві, закінчив Харківський університет; започаткував декаметрову радіоастрономію, засновник радіоастрономії в Україні, під його керівництвом створено радіотелескопи УТР-1 таУТР-2, радіоінтерферометричну систему УРАН; академік АН України. Вернадський Володимир Іванович (1863—1945) — видатний радянський учений-природознавець, засновник геохімії та радіохімії, з'ясував геологічну роль біосфери, розвинув учення про ноосферу, засновник і перший президент АН України, академік AH CPCP. Вілсон Роберт (н. 1936 р.) — американський радіоінженер і радіоастроном, разом з А. Пензіасом відкрив реліктове випромінювання; лауреат Нобелівської премії. Вольф Рудольф (1816—1893) — швейцарський астроном, на підставі багаторічних спостережень Сонця встановив 11-річну періодичність сонячної активності та її зв'язок із коливаннями магнітного поля Землі, увів числа В. як міру сонячної активності. Всехсвятський Сергій Костянтинович (1905—1984) — радянський астроном, із 1939 р. багато років працював у Київському університеті, займався проблемою походження комет, вивчав явище сонячного вітру, передбачив існування кілець у планет-гігантів. 2  35
g-BANOHL Розділ IV Г аббл Едвін (1889—1953) — видатний американський астроном, засновник сучасної позагалактичної астрономії, запропонував першу класифікацію галактик, установив закон Г. про пропорційність швидкості віддалення галактик відстані до них.
ГагарінЮрій Олексійович (1934—1968) — космонавт СРСР, уперше у світі здійснив космічний політ 12 квітня 1961 р. на космічному кораблі «Восток», загинув під час тренувального польоту на літаку; Герой Радянського Союзу. Галілей Галілео (1564—1642) — великий італійський астроном і фізик, один із засновників точного природознавства, засновник телескопічної астрономії, його телескопічні відкриття (рельєф Місяця, фази Венери, плями на Сонці, структура Молочного Шляху) підтвердили геліоцентричне вчення Коперни-ка, висунув найважливіші засади класичної фізики — принцип відносності та закон інерції. Галлей Едмонд (1656—1742) — видатний англійський астроном і геофізик, розробив методи розрахунку руху комет, передбачив повернення комети, названої його ім'ям, відкрив власний рух зір, передбачив існування фотометричного парадоксу, вивчав циркуляцію повітря в атмосфері та земний магнетизм. Гамов Георгій Антонович (1904—1968) — видатний фізик і астрофізик XX ст., народився в Одесі, закінчив Ленінградський університет, із 1933 р. жив і працював у США; створив теорію альфа-розпаду, розробив теорію «гарячого Всесвіту», яка лежить в основі сучасної фізичної космології та пояснює хімічний склад Всесвіту, передбачив існування реліктового випромінювання, з'ясував інформаційний код молекул ДНК. Герасимович Борис Петрович (1889—1937) — український астрофізик, народився в Кременчузі, закінчив Харківський університет і працював у ньому, був директором Пулковської обсерваторії; одержав багато важливих результатів у фізиці зір і туманностей, астрономії подвійних та змінних зір і зоряній астрономії. Герцшпрунг Ейнар (1873—1967) — датський астрофізик, установив існування зір-гігантів і зір-карликів, уперше побудував діаграму «спектр — світність» (діаграму Г.—Рессела), вивчав зоряні скупчення та змінні зорі-цефеїди. 2 g-BANOHL Додатки Г ершель Вільям (1738—1822) — видатний англійський астроном і оптик, будував великі телескопи-рефлектори, створив каталоги туманностей та змінних і подвійних зір, установив позагалактичну природу деяких із них, створив першу модель будови Галактики, відкрив планету Уран та інфрачервоне випромінювання Сонця.
Гінзбург Віталій Лазарович (н. 1916 р.) — видатний радянський фізик і астрофізик, розробляв проблеми походження космічних променів, природи сонячного радіовипромінювання, фізики пульсарів і чорних дір, температури міжгалактичного газу; академік AH CPCP, лауреат Нобелівської премії. Гішіарх (близько 185—125 до н. є.) — найвидатніший астроном античності, уклав перший каталог зір, увів їх поділ за зоряними величинами, відкрив прецесію земної осі та встановив її період, почав розроблення геоцентричної системи Г.—Птоле-мея, увів поняття географічних координат, один із засновників тригонометрії. Глушко Валентин Петрович (1908—1989) — видатний радянський конструктор реактивних двигунів, народився в Одесі; уперше висунув ідею електродинамічного реактивного двигуна; академік AH CPCP. Годдард Роберт (1882—1945) — американський учений, один із піонерів космонавтики, у 1926 р. здійснив запуск ракети на рідкому паливі. Гоман Вальтер (1880—1943) — німецький інженер, один із піонерів космонавтики, у 1922 р. запропонував оптимальні траєкторії для міжпланетних польотів (еліпси Г.). Гюйгенс Христіан (1629—1695) — видатний голландський астроном, фізик і математик, відкрив кільця Сатурна та його супутник Титан, полярні шапки на Марсі та темні смуги на Юпітері, сформулював поняття про відцентрову силу й висунув ідею про полярне стиснення Землі, винайшов маятниковий годинник. Евдокс Кнідський (близько 408— близько 355 до н. є.) — давньогрецький астроном, склав одну з перших карт зоряного неба, створив першу наукову космологічну модель із концентричних сфер, пізніше розвинуту Аристотелем. 2 g-BANOHL Розділ IV Е ддінгтон Артур (1882—1944) — видатний англійський астрофізик, заклав основи теорії будови зір та їхніх атмосфер і теоретичної інтерпретації діаграми «спектр — світність», займався теорією пульсуючих зір, здійснив першу спостережну перевірку загальної теорії відносності.
Ейнштейн Альберт (1879—1955) — великий німецький фізик, один із засновників квантової фізики, творець спеціальної (СТВ) і загальної (ЗТВ) теорій відносності, що підтверджені астрономічними спостереженнями, ЗТВ лежить в основі сучасної космології нестаціонарного Всесвіту та фізики чорних дір; лауреат Нобелівської премії. Ератосфен (близько 276—194 до н. є.) — давньогрецький астроном і географ, уперше визначив розмір земної кулі, дав оцінку відстаней до Сонця і Місяця, уточнив значення нахилу екліптики до небесного екватора. Зельдович Яків Борисович (1910—1986) — видатний радянський фізик та астрофізик, один із засновників релятивістської астрофізики, розробив зі своїми учнями адіабатичну теорію утворення великомасштабної структури Всесвіту, зробив великий внесок у розвиток атомної науки й техніки; академік AH CPCP. Каврайський Володимир Володимирович (1884—1954) — радянський астроном, геодезист і картограф, закінчив Харківський університет, працював у галузі математичної картографії, морехідної астрономії, астрогеодезії, лауреат Державної премії СРСР. Каденюк Леонід Костянтинович (н. 1950 р.) — космонавт, Герой України, народився в с. Кащевці Чернівецької обл., першим в історії незалежної України здійснив космічний політ на американському КК багаторазової дії «Колумбія» 19—27 листопада 1997 р. Кащеєв Борис Леонідович (1920—2002) — український радіоастроном, засновник радіометеорної астрономії в Україні, працював у Харківському політехнічному інституті та Харківському інституті радіоелектроніки. Кассіні Доменіко (1625—1712) — видатний французький астроном-спостерігач, відкрив низку супутників Сатурна, щілину в кільці Сатурна, яку назвали його ім'ям, одержав перше значення сонячного паралаксу, спостерігав зодіакальне світло. 2 g-BANOHL Додатки К елдиш Мстислав Всеволодович (1911 —1978) — видатний радянський механік і математик, розв'язав низку важливих проблем гідро- та газодинаміки, талановитий організатор науки, насамперед космічних досліджень; президент AH CPCP.
Кеплер Йоганн (1571—1630) — видатний німецький астроном, один із засновників природознавства нового часу, відкрив закони планетних рухів, запропонував нову схему телескопа-рефрактора, близько підійшов до ідеї всесвітнього тяжіння, математичні роботи К. сприяли появі диференціального та інтегрального числення. Климишин Іван Антонович (н. 1933 р.) — український астрофізик, народився в с. Кутика Тернопільської обл., закінчив Львівський університет, працював у ньому, а потім у Прикарпатському університеті; розвивав теорію перенесення випромінювання у середовищах, що рухаються; автор підручника для середньої ніколи та багатьох науково-популярних книг. Койпер Джерард (1905—1973) — відомий американський астроном, вивчав подвійні зорі, досліджував еволюцію зір, відкрив два супутники планет-гігантів і наявність вуглекислоти в атмосфері Марса, вивчав головний пояс астероїдів і передбачив існування зовнішнього поясу астероїдів. Кондратюк Юрій Миколайович (1897—1942, справжнє ім'я — Шаргей Олександр Гнатович) — радянський інженер і винахідник, один із піонерів космонавтики, народився в Полтаві, працював зокрема в Полтаві та Харкові, у книжці «Завоювання міжпланетних просторів» розглянув основи космонавтики, запропонував схему польоту до Місяця, загинув на фронті Великої Вітчизняної війни. Коноваленко Олександр Олександрович (н. 1951) — український радіоастроном, народився в Харкові, закінчив Харківський університет; фахівець у галузі декаметрової радіоастрономії, відкрив лінії випромінювання міжзоряного вуглецю з квантовими числами понад 800; академік НАН України. Кононович Олександр Костянтинович (1850—1910) — український астроном, один із піонерів астрофізики в Росії, закінчив Новоросійський університет в Одесі та понад ЗО років працював у ньому; займався фотометрією планет, спостереженнями сонячної активності, визначенням орбіт подвійних зір. 2 39
g-BANOHL Розділ IV К оперник Миколай (1473—1543) — великий польський астроном, засновник геліоцентричного вчення, його книга «Про обертання небесних сфер» стала першим понітовхом для розвитку фізики й астрономії нового часу, був також здібним лікарем, економістом і військовим діячем.
Корольов Сергій Павлович (1907—1966) — засновник практичної космонавтики, народився в Житомирі, навчався в Одесі та Києві, під керівництвом К. були здійснені запуск першого ШСЗ, перший політ людини в космос, перший вихід людини у відкритий космос, перші дослідження Місяця та Венери за допомогою космічних апаратів; академік AH CPCP. Лагранж Жозеф (1736—1813) — видатний французький математик, механік і астроном, завершив разом із П. Лапласом побудову основ небесної механіки, розвинув метод оскулюючих орбіт, дослідив характер вікових збурень планетних орбіт, заклав основи аналітичної механіки. Ландау Лев Давидович (1908—1968) — видатний радянський фізик-теоретик, у 1935—1940 pp. працював у Харківському університеті, де заклав основи всесвітньо відомого курсу теоретичної фізики, на якому виховується вже не одне покоління фізиків і астрономів, одна з його праць лежить в основі уявлень про нейтронні зорі; академік AH CPCP, лауреат Нобелівської премії. Лаплас П'єр (1749—1827) — видатний французький астроном, математик і фізик, його п'ятитомна праця «Трактат із небесної механіки» завершила створення основ цього розділу астрономії, розглянув широке коло питань, пов'язаних із рухом Місяця, планет, їхніх супутників і комет, уперше розглянув питання про стійкість Сонячної системи, зробив великий внесок у розвиток математичної фізики та теорії ймовірностей. Левер'є Урбен (1811 —1877) — французький астроном, фахівець у галузі небесної механіки, незалежно від Д. Адамса передбачив існування планети Нептун, розвивав теорію руху великих планет, виявив додатковий поворот перигелію Меркурія, який був пояснений лише загальною теорією відносності. Левицький Григорій Васильович (1852—1917) — український астроном, народився в Харкові, працював у Пулковській обсерваторії та Харківському університеті, засновник постійної 2 g-BANOHL Додатки а Леонов Олексій Архипович (н. у 1934 р.) — космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу, 18 березня 1965 р. здійснив перший у світі вихід у відкритий космос із КК «Восход-2»,у 1975 р. був командиром радянського екіпажу під час першого міжнародного космічного польоту за програмою «Союз—Аполлон». Литвиненко Леонід Миколайович (н. 1938 р.) — український радіоастроном, народився в Харкові, закінчив Харківський університет, фахівець у галузі міліметрової радіоастрономії, директор Радіоастрономічного інституту НАН України в Харкові, академік НАН України. Ломоносов Михайло Васильович (1711—1765) — великий російський учений-енциклопедист, відкрив атмосферу Венери, запропонував нову схему телескопа-рефлектора, розвивав якісні, але в основі правильні уявлення про будову Сонця, зір і комет, заклав основи гравіметрії в Росії. Ляпунов Олександр Михайлович (1857—1918) — видатний російський математик і механік, під час роботи в Харківському університеті заклав основи теорії стійкості руху, яка відіграла велику роль у розвитку небесної механіки та багатьох інших розділів науки і техніки, зробив значний внесок у розвиток математичної фізики та теорії ймовірностей. Ньютон Ісаак (1643—1727) — великий англійський фізик, астроном і математик, відкрив закон всесвітнього тяжіння та основні закони класичної динаміки, заклав основи теорії руху небесних тіл, відкрив неперервний спектр сонячного світла, розвивав корпускулярну теорію світла, винайшов телескоп-рефлектор, заклав основи диференціального та інтегрального числення, завершив закладання основ класичної фізики та заснованої на ній астрономії. Оберт Герман (1894—1989) — німецький учений, один із піонерів космонавтики, виконав дослідження з теорії ракет та їх застосування для вивчення земної атмосфери та космосу. Орлов Олександр Якович (1884—1954) — український астроном, був директором астрономічної обсерваторії Одеського університету, засновником Полтавської гравіметричної 2 g-BANOHL Розділ IV о Пензіас Арно (н. 1933 р.) — американський радіоінженер і радіоастроном, у 1965 р. разом із Р. Уїлсоном відкрив реліктове випромінювання; лауреат Нобелівської премії. Піфагор (близько 570—500 до н. є.) — давньогрецький математик, філософ і астроном, висунув ідею кулястості Землі, припустив, що ранкова і вечірня зорі — це та ж сама планета Венера, йому приписують перше визначення нахилу екліптики до небесного екватора. Попович Павло Романович (н. 1930 р.) — космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу, народився в м. Узині Київської обл., 12—15 серпня 1962 р. вперше у світі здійснив груповий політ на КК «Восток-4» разом із космонавтом А. Г. Нікола-євим (КК «Восток-3»), був командиром екіпажу ОС «Салют-3». Птолемей Клавдій (близько 87—165) — визначний давньогрецький астроном, його книга «Альмагест» стала вершиною античної астрономії, завершив розробку геоцентричної системи світу, яка дозволила з потрібною на той час точністю розраховувати рух небесних тіл, уперше став ураховувати під час спостережень рефракцію, розширив зоряний каталог Гіппарха. П'яцці Джузеппе (1746—1826) — італійський астроном, відкрив у 1801 р. першу малу планету Цереру, вивчав власні рухи зір. Ремер Оле (1644—1710) — датський астроном, уперше за спостереженнями супутників Юпітера виміряв швидкість світла, винайшов і вдосконалив низку астрометричних інструментів і приладів. Рессел Генрі (1877—1957) — американський астроном, незалежно від Е. Герцпіпрунга побудував діаграму « спектр — світність» для зір, одним із перших застосував в астрофізиці квантову теорію й визначив хімічний склад Сонця та зір, розвивав теорію орбіт затемнювано-подвійних зір. Ропі Едуард (1820—1883) — французький астроном і математик, вивчав фігури рівноваги небесних тіл, установив найменшу відстань, на якій супутник може існувати й не буде ро- 2 g-BANOHL Додатки з Сергєєв Володимир Григорович (н. 1914 р.) — видатний конструктор систем керування ракетами та космічними апаратами, багато років очолював харківське НВО «Хартрон»; академік АН України. Сєверний Андрій Борисович (1913—1983) — радянський астроном, багато років працював у Кримській астрофізичній обсерваторії, був її директором, вивчав внутрішню будову й магнітні поля зір, під його керівництвом створено нові інструменти для вивчення Сонця та його магнітного поля, розвинув уявлення про механізми сонячної активності, засновник геліосейсмо-логії; академік AH CPCP. Соболєв Віктор Вікторович (1914—1999) — видатний радянський астрофізик, один із засновників сучасної теорії перенесення випромінювання, зокрема в середовищах, що рухаються, в анізотропних середовищах та з урахуванням стану поляризації; видатний педагог, засновник ленінградської школи теоретичної астрофізики, академік AH CPCP. Степіенко Микола Володимирович (н. 1927 р.) — український астроном, фахівець у галузі фізики Сонця й телескопо-будування, народився в с. Диканька Полтавської обл., закінчив Київський університет, працює в Кримській астрофізичній обсерваторії, зараз є її директором; академік НАН України. Струве Василь Якович (1793—1864) — видатний російський астроном, засновник і перший директор Пулковської обсерваторії, де під його керівництвом були створені високоточні зоряні каталоги; вивчав подвійні та кратні зорі, уперше виміряв зоряний паралакс (зорі Веги), обґрунтував припущення про існування міжзоряного поглинання світла, під його керівництвом були виконані геодезичні роботи з вимірювання «російської» дуги меридіана завдовжки у 25°. Струве Людвіг Оттович (1858—1920) — астроном, онук В. Я. Струве, працював у Дерптському, а потім у Харківському університетах, основні роботи — у галузі астрометрії та зоряної астрономії, першим намагався визначити швидкість обертання Галактики. Струве Отто Людвігович (1897—1963) — видатний астроном XX ст., син Л. О. Струве, народився в Харкові, закінчив 2 g-BANOHL Розділ IV Х Терешкова Валентина Володимирівна (н. 1937 р.) — перша у світі жінка-космонавт, яка здійснила космічний політ 16—19 червня 1963 р. на КК «Восток-6»; Герой Радянського Союзу. Улугбек Гураган (1394—1449) — найвидатніший середньоазіатський астроном, онук Тамерлана, заснував у Самарканді велику обсерваторію, яка мала квадрант радіусом у 40 м і багато інших інструментів, створив каталог 1018 зір із нечуваною раніше точністю в 15" , характеристики руху Сонця були визначені ним на підставі тридцятирічних спостережень із точністю в Ґ . Федоренко Іван Іванович (1827—1888) — український астроном, закінчив Харківський університет, працював в обсерваторіях Харківського та Київського університетів, потім очолював кафедру астрономії Харківського університету, працював у галузі практичної та зоряної астрономії. Федоров Василь Федорович (1802—1855) — російський астроном, засновник астрономічної обсерваторії Київського університету (1846 p.). Федоров Євген Павлович (1909—1989) — радянський астроном, був директором ГАО АН України, фахівець у галузі астрометрії, теорії обертання Землі як пружного тіла, руху полюсів Землі, академік АН України. Фесенков Василь Григорович (1889—1972) — видатний радянський астроном, закінчив Харківський університет і працював у ньому, засновник низки астрономічних установ, зокрема Астрофізичного інституту АН Казахстану, який зараз названий його ім'ям, працював у багатьох галузях астрофізики; академік АНСРСР. жүктеу/скачать 3.13 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|