Зміст Вступ Розді Теоретичні основи та сучасні напрямки комерційного кредитування підприємства



бет2/6
Дата20.07.2016
өлшемі0.52 Mb.
#211560
1   2   3   4   5   6

Акцептний кредит надається векселедавцю і виступає як гарантійна послуга. Векселедавець, виставляючи вексель, вказує платника, який повинен акцептувати його. Клієнт виставляє тратту на банк, котрий її акцептує за умови, що до настання строку платежу по векселю клієнт внесе в банк необхідну для погашення векселя суму. Позичальник (векселедавець) може використати акцептований банком вексель як платіжний засіб для купівлі товарів або облікувати його в іншому банку. Облік векселя може бути здійснено в банку, який його акцептував. У цьому випадку банк стає не тільки гарантом, але й безпосереднім кредитором клієнта. За здійснення акцептної операції банк стягує комісію.

Якщо позичальник до настання строку платежу по векселю не вніс до банку суму коштів, необхідних для погашення векселя, то вексель в цьому випадку оплачується за рахунок банку. Таким чином, гарантійна послуга перетворюється на кредитну і згідно з вексельним правом банк виставляє зворотню вимогу до векселедавця з подальшим примусовим стягненням боргу з позичальника.



Авальний кредит застосовується банками як гарантійна послуга. Він призначений покрити зобов'язання клієнта, якщо останній не зможе виконати їх самостійно. Аваль може бути здійснено при видачі векселя або на будь-якому наступному етапі його обігу. У разі несплати платником пред'явленого йому векселя векселедержатель звертається з пропозицією про оплату до банку-аваліста. Після оплати авальованого векселя банк-аваліст набуває право регресної вимоги проти особи, за яку він надав аваль, а також проти всіх зобов'язаних за векселем осіб (акцептант, векселедавець, індосант).

Авальний кредит існує у вигляді різноманітних форм гарантій або доручень:



  • доручень по кредиту;

  • гарантій платежу;

  • гарантій постачання і т. п.

По авальному кредиту нараховується комісія, а також сплачується процент у відповідності з діючими ставками.

Покажемо оплату векселя на прикладі нашого підприємства ВАТ «Модем»



Найменування – фірма «Модем».

Адреса – Київська область, Білоцерківській район, м. Узин, вул.. Червоноармійська, 189

Форма власності – приватна.

Система оподаткування – традиційна. Платник ПДВ – 3 роки.

Основний вид діяльності – зберігання та переробка б/у шин та гумововмістких відходів, оптова торгівля сировиною для хімічної промисловості.

Наявність матеріальних активів – земля у приватній власності, споруди, вантажний автомобіль.

Наявність нематеріальних активів – право на користування земельною ділянкою, ліцензія на переробку б/у шин та гумововмістких відходів, право на винахід.

Наявність капітальних вкладень – вкладення в устаткування для переробки, але не встановленого.

Постачальники заводи Гумовотехнічних виробів, Тепломережа, Укрзалізниця, фізичні особи та багато інших.

Основні покупці – заводи Гумовотехнічних виробів.

Для закінчення та монтажу обладнання для переробки б/у шин та гумововмістких відходів необхідно закупити додатково обладнання. На момент закупки у фірми брак обігових коштів, тому керівництво фірми приймає рішення використати безвідсотковий вексель при розрахунках з нерезидентом, який постачає необхідне обладнання.

Фірма «Лідія» 01.04.2004р. отримує від нерезидента фірми «Страйс» обладнання, контрактна вартість якого – 32 тис. дол.. США. Курс НБУ на 01.04.04 р. – 5,03 грн./1 дол. США. Сума ввізного мита (5% від митної вартості) – 8048 грн., митного збору (0,2% від митної вартості) – 321,92 грн., ПДВ – 33801,6 грн. ( (32 тис. дол.. США * 5,03 грн./1 дол. США + 8048 грн.) * 20%).

Фірма «Лідія» виписує простий вексель на суму заборгованості, який нерезидент фірма «Страйс» передає по індосаменту іншому резиденту ТОВ «Волинь». Фірма «Лідія» оплату векселю проводить в гривнях. На дату сплати (30.06.04р.) по ньому курс НБУ – 5,1 грн./ 1 дол. США.



п/п


Зміст операції

Сума

Податковий облік, грн..

Валовий

дохід


Валові

витрати


1.

Одержане обладнання від фірми «Страйс»

32000 дол.США/ 160960 грн.

------------

160960

2.

Нараховані та сплачені:

  • ввізне мито;

  • митний збір;

  • ПДВ

8048,00 грн. 321,92 грн. 33801,6 грн.



-------------

8048 321,92



3.

Збільшена початкова вартість обладнання на:

  • суму ввізного мита;

  • суму митного збору.

8048 грн. 321,92 грн.




-------------

------------

4.

Віднесено суму ПДВ до податкового кредиту

33801,6 грн.

-------------

------------

5.

Виданий вексель на суму заборгованості

32000 дол.США/ 160960 грн.

-------------

------------

6.

Пред’явлений вексель до сплати ТОВ «Волинь»

32000 дол.США/ 163200 грн.

-------------

------------

7.

Проведений перерахунок заборгованості по векселю

2240 грн.

-------------

2240

8.

Сплачений вексель в національній валюті України

163200 грн.

-------------

------------

До основних різновидів комерційних кредитів відносять:



    • товарні кредити;

    • одержані аванси.

В результаті залучення товарного кредит у підприємства виникає кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги). Здебільшого товарні кредити мають короткостроковий характер і спрямовуються на фінансування оборотних активів, як правило, запасів. Хоча, в практиці можна також зустріти надання інвестиційних товарних кредитів, наприклад, технологічних ліній.

Відносини товарного кредиту регулюються договором купівлі-продажу, у якому передбачена поставка товарів із відстроченням платежу. У вітчизняній практиці поширеними є договори, якими передбачено розрахунок за поставлену продукцію по мірі її реалізації. Нереалізована продукція повертається постачальнику. Товарні кредити можуть надаватися з оформленням векселя чи без нього.

Основною метою надання товарних кредитів є стимулювання збуту продукції та прив’язки окремих, перспективних клієнтів до постачальника. Зрозуміло, що за інших рівних умов, клієнти будуть робити закупки товарів у тих постачальників, які пропонують більш вигідні умови розрахунків, зокрема, надають товарні кредити чи знижки. Відповідні відстрочки платежів надаються, як правило, постійним клієнтам. Якщо відносини товарного кредитування є стабільними, то такого роду короткострокові кредити набувають довгострокового характеру.

Важливим питанням, пов’язаним із комерційним кредитуванням є вартість кредиту. Ця вартість залежить від таких основних чинників:



    • рівня знижки до базової ціни (сконто) товару у разі здійснення дострокових розрахунків;

    • періоду, протягом якого надаються знижки;

    • періоду відстрочення платежів.

У разі, якщо постачальник відвантажує продукцію із відстрочкою платежу, не передбачаючи при цьому ніяких знижок за дострокову оплату, то вартість залучення такого товарного кредиту для позичальника буде дорівнювати нулю. Якщо ж умовами контракту передбачена залежність ціни товару від строків розрахунків, тобто встановлені певні знижки до базової ціни у разі здійснення дострокових платежів, то втрачений дохід покупця (відповідно, сплата завищеної ціни за товар) в результаті отримання товарного кредиту можна трактувати як плату за користування позичковим капіталом. Ефективна ставка відсотка для позичальника (Re) за товарним кредитом може розраховуватися за такою формулою:



де:


S - величина знижки (%)

s - період дії знижки (днів);

z - тривалість відстрочки платежу (днів).

Зрозуміло, що чим більшою є знижка до базової ціни і період її дії, тим вищою буде вартість залучення товарного кредиту. За інших рівних умов, чим більшим є період відстрочення платежів, тим нижчою буде вартість кредиту.

На практиці досить часто використовують ще один алгоритм розрахунку ставки відсотка за користування товарним кредитом, який, на думку багатьох фінансистів дає можливість більш точного визначення вартості залучення товарного кредиту:



Товарний кредит доцільно використовувати в тому випадку, коли процентна ставка за його використання буде меншою, ніж ставка за банківський кредит, який підприємство може отримати на аналогічний період.



Приклад 6.3.

Передбачений контрактом строк оплати відвантажених товарів складає 45 днів з моменту їх надходження на склад клієнта. При здійсненні розрахунків протягом перших п’ятнадцяти днів, після надходження товару сконто (знижка) до базової ціни складає 3%. Розрахуємо ефективну ставку відсотка за товарним кредитом, а також доцільність його використання, якщо ставка за аналогічним банківським кредитом складає 40% річних.

-якщо підприємство здійснює розрахунки за базовою ціною, з відстрочкою платежу в 45 днів, то це означає, що воно втратило можливість отримати знижку у розмірі 3% базової ціни; підставивши відповідні значення у формулу 6.3. знайдемо ефективну ставку відсотка за користування кредитом: 36% річних ( ); більш точний показник отримаємо скориставшись формулою 6.4.: 37%.

-якщо оплата здійснюється протягом перших 15-ти днів, то підприємство отримує відповідну знижку, отже, плата за користування товарним кредитом протягом цього періоду складає нуль.

Можна зробити висновок, що для підприємства вигіднішим є використання товарного кредиту, порівняно з банківським. Однак, з точки зору зниження затрат, для підприємства оптимальним буде розрахунок в кінці строку, протягом якого діє знижка.

Порівнюючи ефективність використання банківського та товарного кредиту слід проаналізувати всі переваги та недоліки залучення останнього.

До основних переваг товарного кредиту можна віднести:


    • відносна швидкість та технічна зручність отримання;

    • кредитори здебільшого не вимагають додаткового кредитного забезпечення, окрім застереження щодо заборони застави майна під інші кредити;

    • вимоги до кредитоспроможності позичальника є нижчими, ніж при банківському кредитуванні (кредитори, як правило, не здійснюють оцінку кредитоспроможності позичальника);

    • порівняно легший процес узгодження пролонгації кредиту.

Слід враховувати також типові недоліки залучення товарних кредитів:

    • процентна ставка, як правило, перевищує вартість банківського кредиту;

    • небезпека високої залежності від постачальників;

    • застереження щодо заборони надавати в заставу майно під інші кредити, що є типовим видом забезпечення товарних кредитів, звужує кредитні рамки позичальника;

    • знижується контроль за ефективністю використання позичкового капіталу.

У вітчизняній практиці господарювання досить поширеним є покриття фінансового дефіциту шляхом порушення строків виконання платіжних зобов’язань, тобто використання в якості джерела поповнення оборотних коштів прострочених товарних кредитів. Така політика є надзвичайно ризиковою. Вона може призвести до накладення на підприємство штрафів у ході доарбітражного чи арбітражного врегулювання господарських спорів. Це, в свою чергу впливає на імідж суб’єкта господарювання, як надійного партнера і врешті-решт призводить до його фінансової кризи.
Розділ 2. Практика комерційного кредитування, на прикладі підприємства ВАТ «Модем»

2.1. Аналіз фінансової стійкості підприємства ВАТ «Модем».



Фінансова стійкість – характеристика стабільності фінансового стану підприємства, яка забезпечується високою часткою власного капіталу в загальній сумі використовуваних фінансових засобів.

Фінансова стійкість відбиває рівень ризику діяльності компанії і її залежності від позикового капіталу.

 

За результатами розрахунків фінансової стійкості можна зробити висновки:

• про інтенсивність використання позикових засобів;

• про ступінь залежності від короткострокових зобов'язань;

• про рівень довгострокової стійкості компанії без позикових засобів.



Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

  Основні показники фінансової стійкості підприємства



Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

  • коефіцієнта фінансової незалежності (автономії);

  • коефіцієнта фінансування;

  • коефіцієнта фінансового лівериджу;

  • коефіцієнта покриття процентів;

  • коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами;

  • коефіцієнта маневреності власного капіталу.

 

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності >= 0,5.

власний капітал+забезпечення наступних періодів+доходи майбутнього періоду)/активи. Коефіцієнт незалежності характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових джерел.

Чим нижче значення коефіцієнта, тим вище ризик неплатоспроможності. Низьке значення коефіцієнта говорить про можливість дефіциту грошових коштів.

Коефіцієнт фінансової незалежності(автономії)

(власний капітал/пасиви) (ф.1 р.380 + р.430)/ф.1 р.640



Оптимальне значення

Факт відповідного періоду минулого року

Факт поточного періоду

>0,5

0,755

0,756

** Характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів, його незалежність від позикових джерел
Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

К4 = (Короткострокова кредиторська заборгованість + Довгострокова кредиторська заборгованість) : Власний капітал 

 ф. 1 (ряд. 430 + ряд. 480 + ряд. 620 +
 ряд. 630)
------------------------------------------------
ф. 1 ряд. 380  

Коефіцієнт фінансування повинен бути меншим 1,0.

Коефіцієнт фінансового лівериджу розраховується як співвідношення довгострокового позикового капіталу і власного капіталу.

[довгострокові зобов'язання (3 розділ пасиву балансу)] : [необоротні активи (підсумок 1 розділу активу балансу)].

Показник фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань.

Коефіцієнт покриття процентів - відношення чистого прибутку до виплати процентів і податків до процентних виплат.

У практиці корпорації широко застосовується коефіцієнт покриття процентів, який обчислюється за формулою:



У нашому прикладі він становить 5,97 раза (2697,0 / 452,0). Це означає, що сума прибутку забезпечує шестиразове погашення процентів або що прибуток потрібно знизити в 6 разів, аби корпорація була нездатна виплатити щорічну суму процентних платежів.

ф. 1 ряд. 260
----------------
ф. 1 ряд. 620  

Характеризує ступінь захищеності кредиторів від несплати процентів за наданий кредит і демонструє, в скільки разів зароблені підприємством протягом звітного періоду кошти перевищують суму процентів позики.

Коефіцієнт покриття процентних
платежів прибутком

Значення коефіцієнта полягає в тому, що він розкриває можливості виплати у призначені терміни процентів кредиторам корпорації. Несплата процентних платежів є порушенням кредит­ної угоди. Тому обчислюється показник, що визначає можливості корпорації виконувати її кредитні зобов’язання. Коефіцієнт визначається діленням прибутку до виплати процентів і податків на витрати, пов’язані з виплатою процентів. Нормативним є показник, коли прибуток у 3—6 і більше разів перевищує суми процентних виплат.

Коефіцієнт визначають три чинники:

операційний прибуток;

загальна сума позичкового капіталу;

процентні ставки фінансового ринку.

Перші два залежать переважно від управлінських рішень, третій стосується фінансового навколишнього середовища і не залежить від фінансового менеджменту.

Дані, необхідні для розрахунку коефіцієнта, містяться у звіті про прибутки і збитки (звіті про прибуток).

Коефіцієнт покриття процентів прибутком у 2000 р. становив:

.

Отже, сума отриманого прибутку може покрити процентні платежі у 18,5 раза.



Коефіцієнт покриття процентних платежів визначає величину падіння поточного доходу, при якій фірма ще буде спроможна платити проценти Невиконання зобов'язань щодо виплати процентів призводить до застосування законних заходів із боку кредиторів, яке навіть може закінчитися банкрутством підприємства

При обчисленні коефіцієнта необхідно звернути увагу на те, що величина прибутку до вирахування відсотків та податків, а не величина чистого прибутку показується у чисельнику формули Враховуючи, що проценти сплачують із сум до утримання податків, спроможність здійснити поточні процентні платежі не залежить від оподаткування

Оскільки неспроможність виплатити процентні ставки веде до банкрутства, зменшення цього коефіцієнта як для кредиторів, так і для власників небажане

Для значення самого коефіцієнта немає суворих обмежень, часто самі потенційні кредитори вимагають згоди з приводу співвідношення очікуваного прибутку і зобов'язань з обслуговування боргу.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами розраховується як відношення величини чистого оборотного (робочого) капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

Робочий капітал - різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями, тобто він складається з частини оборотних активів, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань.



Власні оборотні засоби

Матеріальні оборотні активи



,

де КВОЗ – коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами;



ВОК – власний оборотний капітал;

ПА – поточні активи.

(Оборотні активи - Поточні зобов'язання) / Поточні зобов'язання

[(розділ 2 активу балансу) – (4 розділ пасиву «Поточні зобов’язання»)] : [2 розділ активу балансу].

Мінімальне значення цього показника — 0,1. Коли показник опускається за це значення, то структура визнається незадовільною, а підприємство — неплатоспроможним. Збільшення величини показника свідчить про непоганий фінансовий стан підприємства і його спроможність проводити незалежну фінансову політику.



Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка - капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

Коефіцієнт маневреності власних коштів визначається співвідношенням власних оборотних коштів підприємства та власного капіталу.

Коефіцієнт маневреності = Власні оборотні кошти / Власний капітал (7.6)

Коефіцієнт маневреності показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, яка дозволяє відносно вільно маневрувати цими коштами. Забезпечення власних поточних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового стану при нестійкій кредитній політиці. Високі значення коефіцієнту маневрування позитивно характеризує фінансовий стан.

Деякі автори вважають оптимальним значення цього показника рівним 0,5, а для показника забезпеченості власними оборотними коштами матеріальних запасів пропонується критерій на рівні не нижче 0,6. Але ці критерії, що пропонуються, може бути взяти під сумнів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (власних коштів) розраховується як відношенням власних оборотних коштів до власного капіталу [21, c. 60]:


(34)

де Кмвк – коефіцієнт маневреності власного капіталу;

ВК – власний капітал (підсумок розділу І пасиву балансу).

З фінансової точки зору , чим вище цей коефіцієнт, тим краще. Він характеризує ступінь мобілізації власного капіталу, показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обігу, тобто в тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими засобами. Чим вище показник, тим краще фінансовий стан підприємства, забезпечуються більш достатня гнучкість у використанні власних коштів господарюючого суб`єкта. Оптимальне значення дорівнює 0,5.


 


Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет