Зміст Вступ Розді Теоретичні основи та сучасні напрямки комерційного кредитування підприємства

Якщо позичальник до настання строку платежу по векселю не вніс до банку суму коштів, необхідних для погашення векселя, то вексель в цьому випадку оплачується за рахунок банку. Таким чином, гарантійна послуга перетворюється на кредитну і згідно з вексельним правом банк виставляє зворотню вимогу до векселедавця з подальшим примусовим стягненням боргу з позичальника.

Авальний кредит існує у вигляді різноманітних форм гарантій або доручень:

• 
  доручень по кредиту;
  
• 
  гарантій платежу;
  
• 
  гарантій постачання і т. п.
  

Покажемо оплату векселя на прикладі нашого підприємства ВАТ «Модем»

Для закінчення та монтажу обладнання для переробки б/у шин та гумововмістких відходів необхідно закупити додатково обладнання. На момент закупки у фірми брак обігових коштів, тому керівництво фірми приймає рішення використати безвідсотковий вексель при розрахунках з нерезидентом, який постачає необхідне обладнання.

Фірма «Лідія» 01.04.2004р. отримує від нерезидента фірми «Страйс» обладнання, контрактна вартість якого – 32 тис. дол.. США. Курс НБУ на 01.04.04 р. – 5,03 грн./1 дол. США. Сума ввізного мита (5% від митної вартості) – 8048 грн., митного збору (0,2% від митної вартості) – 321,92 грн., ПДВ – 33801,6 грн. ( (32 тис. дол.. США * 5,03 грн./1 дол. США + 8048 грн.) * 20%).

Фірма «Лідія» виписує простий вексель на суму заборгованості, який нерезидент фірма «Страйс» передає по індосаменту іншому резиденту ТОВ «Волинь». Фірма «Лідія» оплату векселю проводить в гривнях. На дату сплати (30.06.04р.) по ньому курс НБУ – 5,1 грн./ 1 дол. США.

До основних різновидів комерційних кредитів відносять:

• 
  товарні кредити;
  
• 
  одержані аванси.
  

Відносини товарного кредиту регулюються договором купівлі-продажу, у якому передбачена поставка товарів із відстроченням платежу. У вітчизняній практиці поширеними є договори, якими передбачено розрахунок за поставлену продукцію по мірі її реалізації. Нереалізована продукція повертається постачальнику. Товарні кредити можуть надаватися з оформленням векселя чи без нього.

Основною метою надання товарних кредитів є стимулювання збуту продукції та прив’язки окремих, перспективних клієнтів до постачальника. Зрозуміло, що за інших рівних умов, клієнти будуть робити закупки товарів у тих постачальників, які пропонують більш вигідні умови розрахунків, зокрема, надають товарні кредити чи знижки. Відповідні відстрочки платежів надаються, як правило, постійним клієнтам. Якщо відносини товарного кредитування є стабільними, то такого роду короткострокові кредити набувають довгострокового характеру.

Важливим питанням, пов’язаним із комерційним кредитуванням є вартість кредиту. Ця вартість залежить від таких основних чинників:

• 
  рівня знижки до базової ціни (сконто) товару у разі здійснення дострокових розрахунків;
  
• 
  періоду, протягом якого надаються знижки;
  
• 
  періоду відстрочення платежів.
  

де:

s - період дії знижки (днів);

z - тривалість відстрочки платежу (днів).

Зрозуміло, що чим більшою є знижка до базової ціни і період її дії, тим вищою буде вартість залучення товарного кредиту. За інших рівних умов, чим більшим є період відстрочення платежів, тим нижчою буде вартість кредиту.

На практиці досить часто використовують ще один алгоритм розрахунку ставки відсотка за користування товарним кредитом, який, на думку багатьох фінансистів дає можливість більш точного визначення вартості залучення товарного кредиту:

Товарний кредит доцільно використовувати в тому випадку, коли процентна ставка за його використання буде меншою, ніж ставка за банківський кредит, який підприємство може отримати на аналогічний період.

Передбачений контрактом строк оплати відвантажених товарів складає 45 днів з моменту їх надходження на склад клієнта. При здійсненні розрахунків протягом перших п’ятнадцяти днів, після надходження товару сконто (знижка) до базової ціни складає 3%. Розрахуємо ефективну ставку відсотка за товарним кредитом, а також доцільність його використання, якщо ставка за аналогічним банківським кредитом складає 40% річних.

-якщо підприємство здійснює розрахунки за базовою ціною, з відстрочкою платежу в 45 днів, то це означає, що воно втратило можливість отримати знижку у розмірі 3% базової ціни; підставивши відповідні значення у формулу 6.3. знайдемо ефективну ставку відсотка за користування кредитом: 36% річних ( ); більш точний показник отримаємо скориставшись формулою 6.4.: 37%.

-якщо оплата здійснюється протягом перших 15-ти днів, то підприємство отримує відповідну знижку, отже, плата за користування товарним кредитом протягом цього періоду складає нуль.

Можна зробити висновок, що для підприємства вигіднішим є використання товарного кредиту, порівняно з банківським. Однак, з точки зору зниження затрат, для підприємства оптимальним буде розрахунок в кінці строку, протягом якого діє знижка.

Порівнюючи ефективність використання банківського та товарного кредиту слід проаналізувати всі переваги та недоліки залучення останнього.

До основних переваг товарного кредиту можна віднести:

• 
  відносна швидкість та технічна зручність отримання;
  
• 
  кредитори здебільшого не вимагають додаткового кредитного забезпечення, окрім застереження щодо заборони застави майна під інші кредити;
  
• 
  вимоги до кредитоспроможності позичальника є нижчими, ніж при банківському кредитуванні (кредитори, як правило, не здійснюють оцінку кредитоспроможності позичальника);
  
• 
  порівняно легший процес узгодження пролонгації кредиту.
  

• 
  процентна ставка, як правило, перевищує вартість банківського кредиту;
  
• 
  небезпека високої залежності від постачальників;
  
• 
  застереження щодо заборони надавати в заставу майно під інші кредити, що є типовим видом забезпечення товарних кредитів, звужує кредитні рамки позичальника;
  
• 
  знижується контроль за ефективністю використання позичкового капіталу.
  

2.1. Аналіз фінансової стійкості підприємства ВАТ «Модем».

Фінансова стійкість відбиває рівень ризику діяльності компанії і її залежності від позикового капіталу.

 

За результатами розрахунків фінансової стійкості можна зробити висновки:

• про інтенсивність використання позикових засобів;

• про ступінь залежності від короткострокових зобов'язань;

• про рівень довгострокової стійкості компанії без позикових засобів.

  Основні показники фінансової стійкості підприємства

• 
  коефіцієнта фінансової незалежності (автономії);
  
• 
  коефіцієнта фінансування;
  
• 
  коефіцієнта фінансового лівериджу;
  
• 
  коефіцієнта покриття процентів;
  
• 
  коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами;
  
• 
  коефіцієнта маневреності власного капіталу.
  

власний капітал+забезпечення наступних періодів+доходи майбутнього періоду)/активи. Коефіцієнт незалежності характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових джерел.

Чим нижче значення коефіцієнта, тим вище ризик неплатоспроможності. Низьке значення коефіцієнта говорить про можливість дефіциту грошових коштів.

Коефіцієнт фінансової незалежності(автономії)

(власний капітал/пасиви) (ф.1 р.380 + р.430)/ф.1 р.640

К4 = (Короткострокова кредиторська заборгованість + Довгострокова кредиторська заборгованість) : Власний капітал 

 ф. 1 (ряд. 430 + ряд. 480 + ряд. 620 +
 ряд. 630)
------------------------------------------------
ф. 1 ряд. 380  

Коефіцієнт фінансування повинен бути меншим 1,0.

Коефіцієнт фінансового лівериджу розраховується як співвідношення довгострокового позикового капіталу і власного капіталу.

[довгострокові зобов'язання (3 розділ пасиву балансу)] : [необоротні активи (підсумок 1 розділу активу балансу)].

Показник фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань.

Коефіцієнт покриття процентів - відношення чистого прибутку до виплати процентів і податків до процентних виплат.

У практиці корпорації широко застосовується коефіцієнт покриття процентів, який обчислюється за формулою:

У нашому прикладі він становить 5,97 раза (2697,0 / 452,0). Це означає, що сума прибутку забезпечує шестиразове погашення процентів або що прибуток потрібно знизити в 6 разів, аби корпорація була нездатна виплатити щорічну суму процентних платежів.

ф. 1 ряд. 260
----------------
ф. 1 ряд. 620  

Характеризує ступінь захищеності кредиторів від несплати процентів за наданий кредит і демонструє, в скільки разів зароблені підприємством протягом звітного періоду кошти перевищують суму процентів позики.

Коефіцієнт покриття процентних
платежів прибутком

Значення коефіцієнта полягає в тому, що він розкриває можливості виплати у призначені терміни процентів кредиторам корпорації. Несплата процентних платежів є порушенням кредит­ної угоди. Тому обчислюється показник, що визначає можливості корпорації виконувати її кредитні зобов’язання. Коефіцієнт визначається діленням прибутку до виплати процентів і податків на витрати, пов’язані з виплатою процентів. Нормативним є показник, коли прибуток у 3—6 і більше разів перевищує суми процентних виплат.

Коефіцієнт визначають три чинники:

операційний прибуток;

загальна сума позичкового капіталу;

процентні ставки фінансового ринку.

Перші два залежать переважно від управлінських рішень, третій стосується фінансового навколишнього середовища і не залежить від фінансового менеджменту.

Дані, необхідні для розрахунку коефіцієнта, містяться у звіті про прибутки і збитки (звіті про прибуток).

Коефіцієнт покриття процентів прибутком у 2000 р. становив:

.

Отже, сума отриманого прибутку може покрити процентні платежі у 18,5 раза.

Коефіцієнт покриття процентних платежів визначає величину падіння поточного доходу, при якій фірма ще буде спроможна платити проценти Невиконання зобов'язань щодо виплати процентів призводить до застосування законних заходів із боку кредиторів, яке навіть може закінчитися банкрутством підприємства

При обчисленні коефіцієнта необхідно звернути увагу на те, що величина прибутку до вирахування відсотків та податків, а не величина чистого прибутку показується у чисельнику формули Враховуючи, що проценти сплачують із сум до утримання податків, спроможність здійснити поточні процентні платежі не залежить від оподаткування

Оскільки неспроможність виплатити процентні ставки веде до банкрутства, зменшення цього коефіцієнта як для кредиторів, так і для власників небажане

Для значення самого коефіцієнта немає суворих обмежень, часто самі потенційні кредитори вимагають згоди з приводу співвідношення очікуваного прибутку і зобов'язань з обслуговування боргу.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами розраховується як відношення величини чистого оборотного (робочого) капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

Робочий капітал - різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями, тобто він складається з частини оборотних активів, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань.

Матеріальні оборотні активи

де К_ВОЗ – коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами;

(Оборотні активи - Поточні зобов'язання) / Поточні зобов'язання

[(розділ 2 активу балансу) – (4 розділ пасиву «Поточні зобов’язання»)] : [2 розділ активу балансу].

Мінімальне значення цього показника — 0,1. Коли показник опускається за це значення, то структура визнається незадовільною, а підприємство — неплатоспроможним. Збільшення величини показника свідчить про непоганий фінансовий стан підприємства і його спроможність проводити незалежну фінансову політику.

Коефіцієнт маневреності власних коштів визначається співвідношенням власних оборотних коштів підприємства та власного капіталу.

Коефіцієнт маневреності = Власні оборотні кошти / Власний капітал (7.6)

Коефіцієнт маневреності показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, яка дозволяє відносно вільно маневрувати цими коштами. Забезпечення власних поточних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового стану при нестійкій кредитній політиці. Високі значення коефіцієнту маневрування позитивно характеризує фінансовий стан.

Деякі автори вважають оптимальним значення цього показника рівним 0,5, а для показника забезпеченості власними оборотними коштами матеріальних запасів пропонується критерій на рівні не нижче 0,6. Але ці критерії, що пропонуються, може бути взяти під сумнів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (власних коштів) розраховується як відношенням власних оборотних коштів до власного капіталу [21, c. 60]:

де Кмвк – коефіцієнт маневреності власного капіталу;

ВК – власний капітал (підсумок розділу І пасиву балансу).

З фінансової точки зору , чим вище цей коефіцієнт, тим краще. Він характеризує ступінь мобілізації власного капіталу, показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обігу, тобто в тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими засобами. Чим вище показник, тим краще фінансовий стан підприємства, забезпечуються більш достатня гнучкість у використанні власних коштів господарюючого суб`єкта. Оптимальне значення дорівнює 0,5.