Каменяри з Брусна / Bruśnieńscy kamieniarze



Дата15.07.2016
өлшемі30.13 Kb.
#200872

Каменяри з Брусна / Bruśnieńscy kamieniarze



Все розпочалось у Брусні, старому, XV – вічному селі, ще перед тим як його переділили на Нове Брусно і Старе Брусно. Центром каменярства було Старе Брусно, неіснуюче село, у котрій колись проживали практично тільки Русини, Українці. Каменярством але вже у меншому рівні, займались також мешканці сусідньої колонії Deutschbach, заснованої у 1788 році, тобто сьогоднішньої Полянки Хоринецької та Нового Брусна. У протилежності до Старого Брусна, Нове Брусно мало у більшості польське населення. Усі три села розташувались на краєчку Розточчя, у долині ріки Брусенка. Старе Брусно практично біля її джерела, де каміння що знаходилось під плитким прошарком землі було під достатком. Тут знаходяться як тверді вапняні піскові камені, так і менш витривалі вапняні. Як одні так і другі досконало піддаються обробці. Найбільше їх можна знайти у районі Камінної Гори, що знаходиться на схід від Полянки Хоринецької, де від непам’ятних часів існують каменоломи, що сьогодні використовуються лише спорадично, передусім на будівельні матеріали. Вище згадані села створювали свого часу центр народного каменярства що є феноменом у цій сфері, котрий прославився передусім своїми артистичними культовими виробами – хрести та нагробні плити. Дуже шкода, але брусненське каменярство це вже тільки історія. Не існує вже також село Старе Брусно. Її мешканців переселили після війни на територію радянської України і так звані Відвойовані Землі, домівки спалили, а церкву розібрали. Там де стояли домівки росте сьогодні ліс. Залишився лише сільський цвинтар, такий собі музей брусненського каменярства. Варто ознайомитись з його історією. Незнані ближче обставини спричинили, що почали тут виробляти камінні хрести, спочатку примітивні, а з часом все більш артистичні. Коли це докладніше розпочалось невідомо, можна лише припускати ще у XVII столітті. Усна традиція говорить про «двох Італійців, що прийшли та почали копати гори». Переказав її Михайло Назарко, єдиний мешканець Старого Брусна що залишився після виселення, після війни осівший у Полянці Хоринецькій. Найстарші хрести що зустрічаються у цій частині Розточчя, котрі можна приписати брусненським каменярам, походять з XVIIІ століття. У ХІХ столітті місцевий центр каменярства стався дуже відомий по виробництву нагробних плит і придорожніх хрестів. Їх виробляли масово за окресленими взірцями, практично шаблонно і розповсюджували далеко поза любачівський регіон, до Львова, Замостя, Лежайська і Ярослава. Створилась навіть професійна група возаків, котрі торгували ними на ярмарках. Період найбільшого розвитку брусненського каменярства припадає на перелом ХІХ і ХХ століття. У міжвоєнних роках воно почало переживати певну кризу, котрий виник з малого попиту на вироби, а цілком загинуло у 1946-1947 роках, коли виселили практично всіх працюючих у цьому ремеслі мешканців. Майстерність брусненських каменярів переживала так звану еволюцію, від примітивної, до виробів практично артистичних. Спочатку були це прості, з груба тесані хрести, формою схожі до мальтійського хреста. Ці найстарші вироби можна ще сьогодні зустріти у багатьох містах Розточчя. Один стоїть при польовій дорозі недалеко забутого греко-католицького цвинтаря у Новому Брусні. Ще у половині ХІХ століття вироблялись прості цвинтарні хрести, без малюнку, на котрих виконувались лише інскрипції та дати. Пізніші, типові вироби з Брусна, це хрест з постаттю Розп’ятого Ісуса Христа представленого фронтально та камінна пасійка з Розп’ятим Ісусом і стоячими біля підніжжя хреста постатями Божої Матері і Марії Магдалени. Іншим типом був хрест з контуром Розп’ятого Ісуса укріпленого на постаменті з постаттю Божої Матері або св. Миколая. Спочатку постаті трактувались контурними та схематичними, потім їх формували більш чітко. Декотрі майстри вміли надати їм чудові, повні виразистості обличчя. Прості, примітивні цоколі прибрали з часом багату форму. На переломі століть, під впливом моди і все красивіших взірців, з’явились більш красиві продукти. Вироблялись нагробні плити з багатими різьбами зі статуетками ангелів або Божої Матері, тощо.

Каменярством займались не лише мешканці Старого Брусна, але також і сусіднього Нового Брусна та сьогоднішньої Полянки Хоринецької. Цим ремеслом займались цілі родини, а фах переходив з покоління на покоління. У період найбільшого розвитку брусненського каменярства до найбільш відомих творців належали родини: Любецьких, Подгурецкіх, Зборнякув, Захарскув, Бірнбахув та Кузневічув. Всі каменяри, крім одного, були більше чи менше талановитими самоуками. Серед різьбярів котрі творили у першій половині ХХ століття вирізнялись: брати Єндрух і Гжегож Кузнєвичі, Іван Космина і Теодор Гудза.

Достарыңызбен бөлісу:




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет