Теоретичний аналіз проблеми психологічного насильства над жінками у вітчізняній та зарубіжній психології

7 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО 
НАСИЛЬСТВА НАД ЖІНКАМИ У ВІТЧІЗНЯНІЙ ТА ЗАРУБІЖНІЙ 
ПСИХОЛОГІЇ 
 
1.1. Психологічне насильство в соціально-психологічній літературі 
 
Навколо понять «психологічна агресія» і «психологічне насильство» існує 
парадоксальна ситуація. У той час, як найрізноманітніші форми і прояви 
фізичного насильства, а також психічні травми від фізичного насильства і 
агресії вже описані, класифіковані і отримали своє відображення у 
психотерапевтичній теорії і практиці і навіть в законодавстві, терміни, 
«психологічна агресія» і «психологічне насильство» або використовуються 
іноді журналістами, або розчиняються в масі синонімів або вужчих понять, або 
використовуються без визначень. У суспільній свідомості, в засобах масової 
комунікації присутні уявлення про психологічне насильство і психологічну 
агресію як цілком очевидні і поширені явища, фахівці психологічної допомоги 
та правоохоронних органів стикаються з ними майже щодня, але вони дивним 
чином виявляються поза рамками системи строгих дефініцій і термінів. 
Виникає враження несвідомого уникнення чітких понять щодо агресії і 
насильства в їх психологічному контексті [85]. 
У той же час об’єктивна потреба в наданні поняттям «психологічна 
агресія», «психологічне насильство» і, відповідно, «психологічна безпека» 
статусу строгих термінів – досить суворих для надання їм необхідної 
практичної та юридичної дієвості – зараз велика як ніколи, а психологічною 
наукою і практикою накопичено досить значний потенціал для вирішення цієї 
проблеми.
На нашу думку, шукати підходи до визначення зазначених понять 
необхідно в координатах понять «насильство», «агресія», «травма» і 
«маніпуляція». Надзвичайно важливим є врахування специфіки психічних явищ 
в порівнянні з зовнішніми фізичними і поведінковими аспектами. Додатковими 

8 
орієнтирами в окресленні цієї специфіки повинні послужити поняття «явного» і 
«прихованого», «усвідомлюваного» («свідомого») і «неусвідомлюваного» 
(«несвідомого»), «навмисного» та «ненавмисного», «цілеспрямованого» і 
«випадкового», а також «рефлекторного» і «рефлексивного». 
Агресія – соціально не конвенціональна поведінка, що суперечить нормам 
співіснування людей у суспільстві. Агресивна поведінка, яка шкодить об’єктам 
деструктивного впливу, приносить фізичну шкоду або викликає стан 
психологічного дискомфорту [10]. 
Можна виділити наступні види агресії: 
1) фізична – направлення фізичної сили проти інших суб’єктів; 
2) вербальна – вираз негативних емоційних проявів, як через форму, так і 
через зміст лінгвістичних транзакцій. 
3) пряма – безпосередньо спрямована реакція, проти будь-якого об’єкта 
або суб’єкта. 
4) непряма – вектор дії спрямовано опосередковано на іншу людину 
(чутки, грубі жарти). 
5) ворожа – виражається в діях, які направленні на заподіяння шкоди 
об’єкту агресії. 
6) аутоагресія – проявляється в самозвинуваченні і самоприниженні. 
7) альтруїстична – спосіб захисту інших людей від будь-чиїх агресивних 
дій [12, с. 19]. 
Виділяють також «ворожу агресію», головною метою якої є заподіяння 
страждань жертві, і «інструментальну агресію», яка спрямована на досягнення 
цілей, не пов’язаних із заподіянням фізичної шкоди, тобто вона не передбачає 
фізичного насильства. Ворожа агресія, таким чином, спрямована на тіло і 
особистість жертви, а інструментальна агресія – на майно (гроші, приватна 
власність, рухоме майно). 
Агресію можна стратифікувати на «реактивну» і «проактивну». Реактивна 
агресія передбачає відплату у відповідь на усвідомлювану загрозу. Проактивна 
агресія, як і інструментальна, породжує поведінку (наприклад, примус, 

9 
залякування, вплив), спрямована на отримання певного, позитивного для 
агресора, результату. 
Агресія, незалежно від форми та систематичних ознак, постає як 
поведінка, яка спрямована на заподіяння шкоди іншому, яка має всі підстави 
уникати подібного з собою поводження. Дане комплексне визначення включає 
в себе наступні положення:
1) агресія 
обов’язково має на меті навмисне, усвідомлюване, 
цілеспрямоване заподіяння шкоди;
2) агресія може розглядатися тільки як така поведінка, що має на меті 
заподіяння шкоди іншій особі;
3) суб’єкти нападу повинні мати мотивацію уникнення подібного з собою 
поводження [15, c. 53]. 
Отже, агресивна поведінка – одна з форм реагування на різні 
несприятливі в фізичному і психічному відношенні життєві ситуації, які 
викликають стрес, фрустрацію і подібні до них стани. Психологічна агресія 
виступає одним з основних способів вирішення проблем, пов’язаних зі 
збереженням індивідуальності і тотожності, із захистом почуття власної 
цінності, самооцінки, рівня домагань, а також збереженням і посиленням 
контролю над суттєвим для суб’єкта оточенням. 
Агресивні дії виступають як: 1) спосіб досягнення будь-якої мети; 
2) спосіб психологічної розрядки; 3) спосіб задоволення потреби особистості в 
самореалізації і самоствердженні [12, с. 19–20]. 
З наведених визначень видно, що поняття «агресія» і «насильство» багато 
в чому перетинаються, але все ж кожне має власну специфіку. Шкода – це 
збиток, псування. Збиток – це втрата. Травма – тілесне або психічне 
ушкодження в результаті зовнішнього впливу. 
Перераховані визначення і підходи в значній мірі орієнтовані на фізичні 
(предметні, відчутні) прояви агресії і насильства і їх наслідків, а шкода 
розглядається як тілесна (фізична травма) або майнова шкода. Це невиправдано 
звужує реальну сферу проявів агресії та насильства в соціумі. Досить вказати на 

10 
сутнісно-соціальний характер взаємодії і психіки людей, наслідком чого є 
сприйняття людиною навіть чисто майнових втрат і фізичних травм насамперед 
через психологічну «призму» відносин з іншими людьми і через відносини з 
самим собою [9].
У ряді випадків це прямо або опосередковано визнається, зокрема, в 
практиці судових позовів щодо відшкодування моральної шкоди, у відношенні 
до сексуального насильства та сексуальної експлуатації. Може бути, особливо 
чітко визначається психологічна агресія і психологічне насильство в 
розповсюдженій на Заході системі обмежень і покарань з приводу так званого 
«sexual harassment» (що зазвичай перекладається як «сексуальні домагання» або 
«сексуальне домагання»), кваліфікація якого носить переважно соціально-
психологічний характер [107]. 
У психотерапевтичній літературі використовується термін «психологічна 
(психічна) травма». Вона може бути як результатом власне психологічного 
насильства, так і наслідком зіткнення людини з природними або техногенними 
катастрофами, з ситуацією війни або з іншими проявами фізичного насильства. 
Ми вважаємо, визнання психологічної агресії і психологічного насильства 
тільки в окремих конкретних формах або сферах є непослідовним і дезорієнтує 
наукову спільноту. Необхідно виділення цих понять як самостійних загальних 
категорій і визначення їх в універсальних формулюваннях. Важливі 
передумови для цього вже створені. 
Маніпуляція – один з видів психологічного впливу на психологічний 
стан, думки, почуття і дії іншої людини за допомогою виключно психологічних 
засобів з наданням їй права реагувати на цей вплив. 
В останній час, термін «маніпуляція» отримав більш точне визначення, а 
психологія маніпуляції – більш чіткий зміст і категоріальну структуру. У 
науковій 
літературі 
терміни 
«маніпуляція» 
та 
«маніпулювання» 
використовуються переважно з негативною конотацією. «Маніпуляція – це вид 
психологічного впливу, майстерне виконання якого веде до прихованих 

11 
порушень в іншої людини, та формування намірів, не збігаються з її актуально 
існуючими бажаннями» [28, с. 59]. 
Наведене визначення не містить оціночних і негативних конотацій, а має 
суто інструментальний характер, що відповідає застосуванню терміна 
«маніпуляція» в інших областях життєдіяльності. У даному випадку ми маємо 
коректне визначення маніпуляції саме як психологічного інструмента. 
Спроба вибудувати термінологію психологічного насильства зроблена 
А. Б. Орловим стосовно дитячо-батьківських відносин. «Психологічне 
(поведінкове, інтелектуальне, емоційне) насильство – навмисне маніпулювання, 
як дорослими, так і дітьми як об’єктом, ігнорування їх суб’єктних 
характеристик (свободи, гідності, прав тощо), або руйнує емоційні стосунки 
між дорослими і дитиною, або приводить до різних деформацій, деструкцій і 
порушень психічного (поведінкового, інтелектуального, емоційного, вольового, 
комунікативного, особистісного) розвитку» [58, с. 183]. 
На думку А. Б. Орлова, спектр психологічного насильства включає: 
а) психологічні впливи (погрози, приниження, образи, надмірні вимоги, 
надмірна критика, брехня, ізоляція, заборони на поведінку і переживання, 
негативне оцінювання, фрустрація основних потреб і потреб іншого). 
б) психологічні ефекти (втрата довіри до себе і світу, дифузна 
самоідентичність, залежний когнітивний стиль, зовнішній локус контролю, 
занепокоєння, тривожність, порушення сну і апетиту, депресія, агресивність, 
поступливість, 
догідливість, 
погана 
успішність, 
комунікативна 
некомпетентність, низька самооцінка, схильність до усамітнення, суїцидальні 
нахили, затримки фізичного і психічного розвитку; 
в) психологічні 
взаємодії 
(домінантність, 
ефективність, 
непередбачуваність, 
непослідовність, 
неадекватність, 
субординованість, 
бездушність, ригідність, безвідповідальність, невпевненість, безпорадність, 
самоприниження) [58, с. 184]. 
Недоліком 
концепції 
А. Б. Орлова 
є 
невідповідність 
поняття 
«психологічне насильство» з поняттями «агресія» і «маніпуляція». Поняття 

12 
«агресія» підкреслює цілеспрямованість насильства або погрози насильством, а 
поняття «маніпуляція» виділяє скритність і технічну витонченість впливу, що 
особливо важливо враховувати в багатьох проявах психологічного насильства. І 
агресія, і маніпуляція припускають певний ступінь усвідомленості вчинків (за 
винятком афективної агресії). 
У переліку психологічних впливів А. Б. Орлов також не враховує 
можливості використання в якості інструментів насильства багатьох зазвичай 
прийнятних і повсякденних прийомів впливу і маніпулювання. У той же час 
багато елементів із запропонованих А. Б. Орловим дефініцій можуть досить 
ефективно використовуватися при аналізі професійно-виробничих відносин, де 
відносини між керівниками і підлеглими якраз і будуються за моделлю «батько-
дитина», а також відносин в шлюбно-сімейних системах за моделлю «чоловік-
жінка» [78]. 
Надзвичайно важливо також враховувати, що усвідомленість поведінки 
може носити або рефлекторний характер, тобто за схемою умовно-
рефлекторного, стереотипного реагування [87]; або рефлексивний, тобто за 
спрощеним варіантом власне свідомої, запланованої і контрольованої 
поведінки. 
У більш загальних формулюваннях, в порівнянні із запропонованими в 
класифікації А. Б. Орлова, під психологічним насильством варто, на наш 
погляд, розуміти наслідки соціально-психологічного впливу одних людей на 
інших, який виражається в наступних характеристиках: 
– спотворенні і / або ускладненні сприйняття дійсності у об’єктів впливу;
– перешкоджанні їх самостійному і вільному вибору своїх думок, 
поведінки і способу життя; 
– порушення збалансованого, здорового психологічного і соціального 
розвитку та / або перешкоджання йому; 
– в посиленні антисоціальних акцентуацій або психопатологічних 
проявів [20]. 

13 
З огляду на окреслену проблему, для подальшого аналізу феномену 
психологічного насильства важливо дати визначення психологічної безпеки, 
яке дає Т. С. Кабаченко: «Під психологічною безпекою ми розуміємо такий 
стан інформаційного середовища і умов життєдіяльності конкретної людини, 
групи, суспільства в цілому, яке не сприяє порушенню цілісності, адаптивності 
(всіх форм адаптації) функціонування і розвитку соціальних суб’єктів (окремої 
людини, груп, суспільства в цілому)» [32]. 
Психологічне насильство включає в себе, таким чином, як види прямого 
негативного психологічного впливу, так і переважно маніпулятивні, які 
несвідомо спонукають іншу людину до дій, що завдають їй шкоди. 
З огляду на все вищевикладене, ми пропонуємо наступні терміни та їх 
визначення. 
Психологічна агресія – це соціально-психологічний вплив, який 
орієнтований на образу, залякування, формування залежності, експлуатацію або 
заподіяння шкоди (збитків) іншій людині, яка не бажає подібного відношення 
до себе або непоінформована про основні наслідки такого впливу. 
Психологічне насильство – це соціально-психологічний вплив, що 
примушує іншу людину до вчинків або поведінки, які не входили в її наміри; 
порушує індивідуальні кордони особистості, здійснюваний без інформованої 
згоди і без забезпечення соціальної та психологічної безпеки індивіда, а також 
всіх його законних прав; що приводить до соціальної, психологічної, фізичної 
або матеріальної шкоди [7]. 
Такий інструмент, як маніпуляція, може використовуватися (і широко 
використовується) як складова частина і психологічної агресії, і психологічного 
насильства. Шкода і збитки можуть бути наслідком неагресивного і 
ненасильницького психологічного впливу. 
В англомовній літературі, переважно американській, використовуються 
терміни «контроль свідомості» (mind control), «реформування мислення» 
(thought reform), «примусове переконання» (coercive persuasion), «групове 

14 
психологічне насильство» (group psychological abuse), і дуже рідко і без 
дефініцій – власне «психологічне насильство» (psychological abuse) [106]. 
В науковій літературі можна виділити низку термінів, які 
використовуються 
для 
визначення 
маніпулятивного 
організованого 
психологічного насильства: 
1. Розумова боротьба (Thought struggle – ssu’hsiang tou-cheng). Мао 
Цзедун (Мао Tsetung, 1929 р.). 
2. Промивання мізків (Brainwashing – hse nao). Хантер (Hunter, 1951 р.). 
3. Реформування мислення (Thought reform – shushing kai-tsao). Ліфтон 
(Lifton, 1956 р.). 
4. Синдром ослаблення, залежності та страху (Debility, dependency, and 
dread – DDD syndrome). Фарбер, Харлоу і Вест (Farber, Harlow and West, 
1957 р.). 
5. Примусове переконання (Coercive persuasion). Шайн (Shein, 1961 р.). 
6. Синдром обману, залежності та страху (Deception, dependency, and 
dread – DDD syndrome). Автор невідомий (1970-ті – 80-ті рр. ХХ ст.). 
7. Контроль свідомості (Mind control). Автор невідомий (близько 1980 р.). 
8. Зомбування (Зомбіфікація) (zombie). Автор визначення невідомий 
(1980-ті рр. ХХ ст.). 
9. Систематична маніпуляція психологічним і соціальним впливом 
(Systematic manipulation of psychological and social influence). Сінгер (Singer, 
1982 р.). 
10. Скоординовані програми примусового впливу і поведінкового 
контролю (Coordinated programs of coercive influence and behavioral control). 
Офші і Сінгер (Ofshe and Singer, 1986 р.).
11. Експлуатаційне переконання (Exploitative persuasion) Сингер, Аддіс 
(Singer and Addis, 1992 р.). [88, c. 54]. 

15