Підготовка майбутніх учителів початкових класів до роботи з батьками дітей з особливими потребами
жүктеу/скачать 13.46 Kb.
|
|
ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО РОБОТИ З БАТЬКАМИ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ Аліна Магомедова Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор Т.О. Довженко Інтеграція України у світовий освітній простір вимагає постійного вдосконалення національної системи освіти, пошуку ефективних шляхів підвищення якості освітніх послуг та реального забезпечення однакового доступу всіх громадян до якісної освіти, зокрема і дітей з особливими освітніми потребами. Педагоги і батьки в нашій країні ще мало обізнані з альтернативною формою навчання – інклюзивною освітою, що передбачає особистісно орієнтовані підходи, методи навчання для кожної дитини, зважаючи на її особливості, здібності, психофізичні порушення. Інклюзія – це не просто модне нововведення, це виклик часу, пов’язаний із різними чинниками: загальним погіршенням стану здоров’я дитячого населення України, бажанням батьків і дітей з особливими потребами здобувати освіту на однакових умовах і в зручному для батьків та дитини середовищі. Сучасний учитель має пам’ятати, що питання змісту педагогічної просвіти батьків не можуть розглядатися у відриві від соціального і освітнього контексту їх життя і життя дитини, освітнє замовлення різних сімей матиме свою специфіку. З урахуванням цієї специфіки і повинна формуватися система педагогічної просвіти батьків. Активність батьків, дітей з обмеженими можливостями здоров’я, є вищою, ніж батьків, які мають дітей з нормальним розвитком, але батьки дітей з обмеженими можливостями недостатньо поінформовані щодо перспектив розвитку своєї дитини. Залучення батьків до участі у процесі навчання і виховання дасть можливість скласти індивідуальний план освіти їхньої дитини, який максимально влаштує всіх учасників навчально-виховного процесу. Важливо, щоб у навчальному закладі були передбачені різні види спілкування та взаємодії між родинами та педагогами. Деякі батьки хочуть спілкуватися в письмовій формі, іншим потрібні особисті зустрічі. Поступово сім’ї набувають певного педагогічного досвіду, внаслідок чого у дітей поліпшуються знання та вміння, підвищується самоповага. Якщо родини заперечують необхідність особливої уваги до їхньої дитини, то школа має наполегливо та послідовно заохочувати їх до участі у педагогічному процесі. У цьому випадку слід надавати інформацію фактичного характеру й уникати певних оцінок і висновків. Запорукою добрих стосунків між навчальним закладом та сім’єю є повага, некритичне ставлення і співчуття. Родина є головним наставником своїх дітей, вона має повне право на особливу увагу й повагу з боку професіоналів. Отже, можна вважати, що батьки – експерти з питань, які стосуються їхніх дітей, педагоги – експерти з питань розвитку й освіти дітей. Коли вчителі та батьки активно співпрацюють, їхні знання та ресурси подвоюються, що має загальний позитивний вплив на розвиток дитини. жүктеу/скачать 13.46 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|