Біосигнали Бурятинська Юлія 1 курс
Біосигнал – це будь-який сигнал живих істот, який можна постійно вимірювати та відстежувати.
В сучасному світі біосигнали не тільки полегшують об’єктивну медичну діагностику стану здоров’я, забезпечуючи зворотний зв'язок для персоналізованої терапії, а також є важливою складовою людино-машинної взаємодії (інтелектуальне машинне навчання), афективної інформатики, що базується на моніторингу психоемоційної реакції (детектори брехні), реакції втоми операторів (водіїв) на об’єктах критичної інфраструктури, реабілітаційної інженерії, а також біометрія для ідентифікації та автентифікації особистості.
Генезис біосигналу може бути визначений як опис фізіологічного явища,
незалежно від природи його походження. Оскільки існує майже необмежена кількість фізіологічних механізмів, що представляють велику кількість біосигналів. На походження біосигналу впливають життєдіяльність людини що описується складними психофізичними процесами, де через обмін речовин в результаті біохімічних реакцій створюється енергія (інформація) що викликає виникнення фізичних полів в організмі людини та її просторі.
У найширшому розумінні різноманітність біосигналів охоплює від
візуального огляду пацієнта (аускультація) до сигналів, записаних від людського тіла за допомогою датчиків (електрокардіографія, енцефалографія, плетизмографія, сфігмографія та інші). Величезна різноманітність біосигналів найкраще може бути продемонстрована тим фактом, що існує безліч видів класифікації біосигналів. Одним з прикладів біосигналу від його генерації до його реєстрації є формування акустичних біосигналів, які використовуються для оцінки кардіореспіраторних патологій, де відповідне джерело біосигналу в серці завдяки періодичним закриттям серцевих клапанів, що утворюють тони серця.
Крім того, легеневі звуки утворюються завдяки повітряним турбуленціями, що виникають у розгалужених дихальних шляхах легенів, тоді як хрипи виникають у верхніх дихальних шляхах завдяки пружнім коливанням стінок глотки . Звуки поширюються по тканині і зазнають загасання завдяки збільшенню відстані від джерела до затухання самого середовища, тобто залежить від високочастотних компонентів, які стикаються з більш сильним демпфіруванням.
Достарыңызбен бөлісу: |