Покликання серця І душі … Найвище правосуддя – це совість



Дата16.07.2016
өлшемі65.65 Kb.
#202064
ПОКЛИКАННЯ СЕРЦЯ І ДУШІ …
Найвище правосуддя – це совість.

Віктор Гюго




ЗАВИДОВСЬКА-МАРЧУК Оксана Григорівна
Вже понад 30 років я уповноважена спочатку народом, а згодом його представниками здійснювати правосуддя на Волині.

Розпочиналась моя діяльність на початку 90-х років минулого тисячоліття на посаді судді Турійського народного суду, п’ять років потому - була головою Горохівського районного суду. Вже майже 20 років я суддя, спочатку обласного, а тепер апеляційного суду Волинської області.


За ці роки мені доводилось вирішувати долі багатьох людей, розглядати спори різного роду, допомагати розв’язувати спільно зі сторонами їхні проблеми, з яких вони не знаходили виходу.

Ким я є для них?

- Суддя безперечно. Особа, яка знає закон і повинна вирішувати спір, що виник між ними. Вони, в першу чергу, вірять у мою чесність, добросовісність, порядність і мають надію на справедливе вирішення їхнього спору.



Ким я є для самої себе?

В першу чергу людиною, яка повинна їх слухати, сприймати, розуміти, намагатись буквою Закону захищати одного, не принижуючи і не ображаючи іншого.



Найбільшою нагородою для мене за мою працю є розуміння сторонами справедливого вирішення спору між ними, в чию б користь не було ухвалене судове рішення.
Нелегка ноша лягла на мої плечі, але цю ношу я несла і несу з честю та гідністю. Я не ховаю очей від людей з якими довелось бути в судовому процесі і поза ним.
А поза роботою, я як і кожна людина живу, думаю, мрію, радію, переживаю, печалюся, страждаю.

Все те, чим я живу, про що думаю, що мене радує, мучить, тривожить я викладаю в своїх віршах…



Ваша честь
Свою тогу ви з честю вдягнули

Ту, що доля усім вам дала,

І від того усі ви збагнули

Для людей «Ваша честь» - це суддя.


Бути чесним у всьому і всюди,

Бути чесним з собою самим,

І за честь поважають вас люди,

Із звертанням до вас лиш таким.


«Ваша честь» в ваших вчинках і справах,

В ваших гарних і добрих ділах,

В справедливих, законних вердиктах,

У захищених вами правах.


Ніхто честі не може відняти,

І додати не може її,

Та не здатен ніхто оправдати,

Якщо втрачена честь у судді.




Боротись я буду за тебе, Вітчизно
Болить мене серце за тебе, Вкраїно,

За тебе болить, моя нене, душа

Тебе, моя мила, ніколи не кину

З тобою я буду, де б я не була.


І щоб не робилось на світі цім грішнім

Мене не зупинить ні буря, ні грім,

Боротись я буду за тебе, Вітчизно.

Поможе Всевишній боротись з усім.


Боротись із тим, хто тебе зневажає

І рвати бажає тебе на шматки,

Хто хоче корону свою нав’язати

І всім доказати, що ми батраки.


Та все те даремно, бо ми із коріння,

Наш стержень свободи не вдасться зламать,

Із роду до роду, на всі покоління

До смерті за тебе ми будем стоять.






Моєму синочку
Як тяжко відчувати втрату

Того, що тут тебе нема,

Що більш тебе я не побачу,

Що згасла зіронька моя.


І плаче серце, мій єдиний,

Синочку, соколе ти мій,

Чому так рано в край небесний

Ти так раптово полетів.


До мене більше ти не прийдеш,

Не скажеш лагідні слова,

Тебе я більше не почую

Дивлюсь лише у небеса.


У Бога милості просила,

Благала доленьки тобі,

Та, мабуть, дуже нагрішила

Що не послухав Бог мольби.


Прости, прости синочку любий,

Що я тебе не вберегла

Може тепер Господь почує

Мою молитву і слова:

«Прости мені, Боже, благаю невпинно

Благаю уклінно, сердечно прошу

Прости, Боже, сину усяку провину

Душа прихиститься його хай в раю.»





Мій краю нездоланий
Зранена, бита, мордована,

Сльозами умита, ґвалтована,

На палях воронами скльована,

Та духом своїм непокорена.


Гнана шляхами битими,

Кров’ю своєю политими,

В кайданах руками закутими,

Чубами усе ж не зігнутими.


Стражданнями все ж не замучена,

З колін піднімалась засмучена,

Та знов усміхалась, як дівчина,

З вірою в правду повінчена.


З бажанням до волі не втраченим,

Єднанням таким ще не баченим,

Із болем у серці загоєним

Мій краю, ти будеш не здоланим.


І житимуть люди щасливо

Твоїм ворогам всім на диво

У вільній незламній країні

В Соборній моїй Україні.





Моя рідна мова
Українська моя рідна мово

Ти у серці моєму звучиш

Берегине моя світанкова

Ти по світу, як жайвір, летиш.


Нам нелегко давалася воля

За свободу ішли ми на кров

Піднімала на бій рідна мова

Оживали ми знову і знов.


Ти наснагу давала і сили

Українцям із різних країв

Всі слова твої ніжні і милі

Гріли душу твоїх вояків.


То ж лунай моя рідная мово

Хай співають її солов’ї

І єднай ти усіх нас довкола

Й ми здолаєм своїх ворогів.


Й буде вільною наша держава

І наш нарід щасливий у ній,

Якщо наша українська мова

Жити буде в Украйні усій.





Для тебе моя Україно живу
Для тебе, моя Україно, живу

Для тебе я мислю, для тебе творю,

Щоб була ти багата, щаслива

Дужа, міцна, не вразлива.


Щоб у дібровах твоїх і долинах

Буяла червона калина,

Щоб у садках і гаях до зорі

Співали пісні солов’ї.


Щоб пшеничні і житні лани,

Щоб снопи на полях восени,

Щоб скарб найдорожчий землі

Хліб запашний на столі.


Щоб люди в домівках веселі

В великих містах і у селах

Щебіт діток у дворах,

Щоб не мучив ніколи їх страх.


Щоб хоробрі соколи-сини

Не гинули в жерлі війни,

Щоби люблячі їх матері

Не вмивались слізьми у журбі.


Між чужих, щоб була ти своя

Між своїми чужа не була,

Щоб боялись тебе вороги

Зустрічали із хлібом брати.


Допоки живу на цім світі

Для тебе Вкраїно щомиті

Я буду творити добро,

Щоб добре усім нам було.





Мій краю коханий
Мій краю коханий, моя Україно,

Тебе я люблю, Україно моя,

У серці моєму одна ти єдина

З тобою навіки і серце й душа.


Як хочеться земле з тобою у щасті

Стрічати світанки під спів солов’я

З тобою під вечір сидіти на ганку

Жовто-блакитна країно моя.


Ні бурі, ні шторми нас не розлучать,

Бо мати і дочка – одна це сім’я

Наше коріння ніхто не пошкодить

Із кореня того вся наша рідня.


Зі Сходу до Заходу всі ми родина

І мати на всіх у нас, друзі, одна

Це наша велика, прекрасна країна

І Україна зветься вона.




Не судіть мене, люди
Не судіть мене, люди, не треба,

Свій Хрест долі несу я сама

І гріхи всі свої перед Богом

Я сповідую також сама.


Не судіть, бо не знаєте правди.

Не шукайте Ви скалку в очах,

А зверніться Ви краще до Бога,

І розсудить із вами він нас.


Не судіть, не судимі будете,

Бо у кожного грішна душа

Як до Бога на сповідь прийдете

Вам відкриється правда свята.





Достарыңызбен бөлісу:




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет