Програма „ Школа і сім’я" Наказ „ Про стан роботи класних батьківських комітетів" Батьківські збори «Виховуємо … батьків»

ЗМІСТ
Вступ ................................................................................................................... 3

Створення системи освітньої роботи з батьками.

Завдання , зміст і методика виховання дітей в сім’ї....................................….4

Шляхи підвищення педагогічних знань батьків ..............................................7

Види і методи роботи з батьками учнів........................................................... 10

Залучення громадськості до виховання дітей..................................................14

Висновок...............................................................................................................16

Література.............................................................................................................17

Додатки « Школа для батьків»

Програма „ Школа і сім’я”

Наказ „ Про стан роботи класних батьківських комітетів”

Батьківські збори « Виховуємо … батьків»

Вечір спілкування батьків і дітей «Ми—одна сім’я»

Запрошення на батьківські збори

Індивідуальні інформаційні бюлетені (зразки)

Пам’ятки, анкети й тести для батьків

Вступ

Система роботи з батьками, сім’ями учнів у сучасному закладі освіти є багатогранною і містить значну кількість різноманітних заходів, які передбачають індивідуальні , групові, колективні та диференційовані форми загальнопросвітницької, педагогічної, психологічної та багатьох інших видів діяльності.

З-поміж багатьох функцій, які виконує сім’я, найважливішою є виховна. Однак катаклізми, що відбуваються у сучасному українському суспільстві, та економічні труднощі гальмують адаптацію сім’ї як соціального інституту до нових умов сьогодення, негативно позначаються на її виховній ролі. Вочевидь, що сьогодні сім’я не готова взяти на себе всю відповідальність за соціалізацію дітей.

Проте сім’я не є ізольованим мікросередовищем: багатоканальні зв’язки з’єднують її з суспільством; різноманітні зовнішні чинники впливають на її виховну функцію. Важливе місце тут займає школа, педагоги, які завдяки фаховій освіті володіють необхідними психолого-педагогічними знаннями, професійними вміннями і навичками, є важливою складовою в педагогічному трикутнику „дитина-батьки-школа”. Важливу функцію координації виховних дій сім’ї за сучасних умов покладено на освітній заклад, і від того, як організована і реалізована робота з батьками кожного навчального закладу і кожного його окремого класу, значною мірою залежить успішність процесу навчання і виховання дітей . Тому педагогічні колективи суттєвим завданням визначають – широке залучення батьків, усіх дорослих членів сім’ї до співпраці, до активної участі в житті навчального закладу, класу. Співпраця школи і сім’ї передбачає виявлення та активізацію виховних можливостей сім’ї, підвищення педагогічної культури батьків, організація роботи на сучасному рівні, створення справжньої шкільної родини із довірливими і партнерськими взаєминами.

Сім’я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передання культурних цінностей від покоління до покоління.

З перших днів появи дитини на світ сім’я покликана готувати її до життя та практичної діяльності, в домашніх умовах забезпечити розумну організацію її життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду поведінки і діяльності.

Оскільки мета виховання підростаючого покоління – формування всебічно розвиненої особистості, сім’я, як і школа, здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання.

Педагоги, реалізуючи ці напрями змісту виховання, особливу увагу приділяють вихованню у дітей любові до батьків, рідних, рідної мови, культури свого народу; поваги до людей; піклування про молодших і старших, співчуття і милосердя до тих, хто переживає горе; шанобливого ставлення до традицій, звичаїв і обрядів, до знання свого родоводу, історії народу.

Ефективність виховання дітей у сім’ї залежить від створення в ній належних умов. Головна умова сімейного виховання – міцний фундамент сім’ї, що базується на її непорушному авторитеті, подружній вірності, любові до дітей і відданості обов’язку їх виховання, материнському покликанні жінки, піднесенні ролі батьків у створенні та захисті домашнього вогнища, забезпеченні на їх прикладі моральної підготовки молоді до подружнього життя.

Важливим у сімейному вихованні є те, наскільки родина живе інтересами всього народу, інтересами держави. Діти прислухаються до розмов батьків, є свідками їхніх вчинків, радіють їхнім успіхам чи співчувають невдачам.

Виховний вплив сім’ї зростає, якщо батьки цікавляться не лише навчанням, а й позашкільною діяльністю своїх дітей. За таких умов інтереси сім’ї збігаються з інтересами суспільства, школи, формується свідомий громадянин країни.

Дієвим чинником сімейного виховання є спільна трудова діяльність батьків і дітей. Дітей слід залучати до сімейної праці, вони повинні мати конкретні трудові обов’язки, адекватні їх віковим можливостям. Така співпраця дітей з батьками має сильніший виховний вплив, ніж словесні повчання.

Успіх сімейного виховання значною мірою залежить від організації домашнього побуту, традицій сімейного життя: порядку в сімейному господарстві, загального режиму дня, визначення для кожного робочого місця, зокрема для навчальних занять, дотримання певних сімейних правил (кожна річ має своє місце, прийшов з прогулянки – вимий руки та ін.). Домашній затишок облагороджує дітей.

Провідну роль у сімейному вихованні відіграє мати. Саме вона найсильніше впливає на дітей, особливо в сфері духовно-морального виховання. Діти, які виростають без материнського тепла і ласки, похмурі, як правило, замкнені, злостиві, вперті.

Не меншим є вплив батька, особливо коли йдеться про виховання хлопчиків. Проте виконати свої виховні функції батько і мати можуть лише за умови, що вони є справжнім авторитетом для дітей.

У своїй праці „Про батьківський авторитет” А.Макаренко наводить приклади таких видів негативного авторитету батьків: „авторитет придушення”, який базується на примусі, залякуванні, і як наслідок—формування у дітей брехливості, жорстокості, агресивності; „авторитет віддалі” – батьки намагаються тримати дітей на відстані від себе, розмовляють з ними зверхньо, холодно; „авторитет чванства”, коли батьки вихваляються своєю винятковістю, принижуючи при цьому своїх колег чи опонентів; „авторитет педантизму»- батьки вимагають кожне мовлене ними слово вважати наказом, карають за найменшу провину; „авторитет резонерства” - батьки вдаються до моралізування з будь-якого приводу; „авторитет любові»- так звана сліпа любов, усепрощення, надмірні пестощі; „авторитет доброти” - батьки в усьому поступаються дітям, готові на будь-які жертви, аби їм було добре; „авторитет дружби” - відповідна поведінка дитини чи дії оплачуються подарунками, обіцянками. Цим не вичерпується перелік фальшивих авторитетів, на які можна натрапити в сімейному вихованні.

Справжнім авторитетом користуються батьки, які сумлінно ставляться до праці, до сімейних обов’язків, активні в громадському житті. Такі батьки уважні до дітей, люблять їх, цікавляться їхніми шкільними справами, поважають їх людську гідність, водночас виявляючи до них належну вимогливість.

Важко переоцінити роль дідусів і бабусь у сімейному вихованні. Саме вони допомагають вирішити й таку моральну проблему, як виховання у дітей чуйного, уважного ставлення до людей похилого віку. Людяність виховується тільки на прикладі батьків. Якщо діти бачать зневажливе ставлення батьків до дідуся чи бабусі, то годі сподіватися від них іншої поведінки в майбутньому.

Виховання дітей у сім’ї не завжди успішне. Негативний вплив на нього мають об’єктивні (неповна сім’я, погані житлові умови, недостатнє матеріальне забезпечення) та суб’єктивні( слабкість педагогічної позиції батьків) чинники.

Значна частина сучасних сімей припускається помилок у вихованні дітей. Родини, які виховують так званих педагогічно занедбаних дітей, з погляду педагогіки можна поділити на такі три групи: педагогічно неспроможні, педагогічно пасивні та антипедагогічні.

Перша група – сім’ї, в яких батьки намагаються виявити певну активність у вихованні дітей, проте роблять це невміло, їх виховний вплив непослідовний, педагогічно не обґрунтований. Найчастіше вони керуються власним досвідом, якого набули , коли свого часу їх виховували батьки.

Друга група – сім’ї , які не виявляють особливої активності у вихованні дітей, тобто педагогічно пасивні. Вони з об’єктивних(хвороба, зайнятість, часта відсутність) або суб’єктивних (відсутність єдиної точки зору на виховання, розлад між батьками та ін.) причин не можуть належним чином виховувати дітей. За сімейними негараздами вони не знаходять часу для виховання дітей, втрачають контроль над ними.

Третя група - сім’ї, що характеризуються антипедагогічними, аморальними умовами виховання дітей. У таких сім’ях панує дух неповаги до правил моралі та вимог законів. Батьки своєю поведінкою (пияцтво, злодійство, розпуста тощо) створюють у сім’ї антипедагогічну обстановку, намагаються виправдати відхилення від норм поведінки у своїх дітей, протиставляють вимогам школи свої сімейні вимоги.

Важлива умова ефективної навчально-виховної роботи – єдність школи і сім ї, якої досягають за умови , що школа постійно працює над підвищенням рівня психолого-педагогічної обізнаності батьків, їх педагогічної культури.

Зміст роботи школи з батьками учнів ґрунтується на їх правах і обов’язках, визначених Законом України „Про загальну середню освіту”:

1.Батьки або особи , які їх замінюють, мають право:

• 
  вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;
  
• 
  приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
  
• 
  обирати і бути обраним до органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
  
• 
  звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
  
• 
  захищати законні інтереси дітей.
  

• 
  забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;
  
• 
  постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
  
• 
  поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім’ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв.
  

Організовуючи навчання батьків, педагоги повинні враховувати рівень їх підготовки до сприймання головних теоретичних положень методики виховання дітей у сім’ї та визначають рівень популярності викладання цього матеріалу. Турбота школи про виховання дітей у сім’ї реалізується через педагогічну освіту батьків, залучення їх до виховної роботи з учнями у школі. Також педагоги мають можливість впливати на батьків через їхніх дітей, які навчаються в школі. А.Макаренко вважав, що це найдоступніший спосіб зв’язку школи і сім’ї. Його цінність не лише в тому, що він оперативний, а й у тому, що учень, який засвоїв певні вимоги вчителя, доводить ці вимоги до відома батьків, переконує в необхідності

дотримуватися їх.

Спеціальну виховну роботу проводять із сім’ями, які допускають відхилення у вихованні дітей.

Роботу з педагогічно неспроможними сім’ями спрямовують передусім на підвищення їх психолого-педагогічного рівня. З цією метою їх залучають до загальної системи педагогічного всеобучу, влаштовують консультації з окремих питань виховання дітей у сім’ї.

Із сім’ями педагогічно пасивними працюють переважно індивідуально, домагаючись розуміння батьками хибності своєї поведінки, пробудження почуття відповідальності за виховання дітей, усвідомлення потреби перебудувати систему стосунків у сім’ї, своєї вини, помилок, бажання докорінно змінити сімейний уклад.

У роботі з антипедагогічними сім’ями педагоги спираються на те, що вони також хочуть бачити власних дітей чесними, культурними, здоровими, щасливими. З ними обговорюють упущення у вихованні дітей, накреслюють шляхи усунення їх, зміни сімейних стосунків. З батьками цієї групи працювати важко, і не слід сподіватися на швидкі наслідки, але важливо посіяти в них сумніви у правильності їхньої системи виховання, змусити їх замислитися над її результатами.

З метою профілактики поширення серед учнів шкідливих звичок, правопорушень, батькам доцільно дати поради:

1.Встановлювати і дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму дня.

2.Постійно тримати в полі зору шкільне життя дитини, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, запитами, прагненнями і способами їх задоволення.

3.Знати товаришів своєї дитини , коло її неформального спілкування .

4. Розвивати й заохочувати у дітей самостійність, уміння обстоювати

власну позицію, переконання; навчати їх протистояти агітації прихильників сучасного способу життя, прикрашеного наркотичними і токсичними речовинами, алкоголем.

5.Підтримувати постійний зв’язок зі школою, іншими виховними закладами, допомагати їм у пропаганді й утвердження здорового способу життя підростаючого покоління.

6.Бути готовими і рішучими до консультацій з педагогами, психологами, медиками; до відвертої , спокійної розмови з дитиною.
1.3. Види й методи роботи з батьками.

У роботі з батьками учнів педагоги нашої школи використовують різноманітні її види й методи. Наводимо основні з них.

Відвідуючи сім’ї учнів ставимо різну мету: загальне ознайомлення з умовами життя, встановлення єдиних вимог школи і сім’ї до учня, допомога в організації режиму, обговорення з батьками відхилень у поведінці дитини і вжиття необхідних заходів щодо запобігання та подолання, залучення батьків до участі в роботі школи, вивчення досвіду виховання в сім’ї та ін. Перш ніж відвідати родину, треба мати початкові відомості про неї та її зв’язки зі школою (особова справа учня, класний журнал, бесіди з учителями, з самим учнем),відтак з’ясувати основні дані про самого учня, його успішність, поведінку, стосунки з учителями, товаришами. Не обійтися без ознайомлення з педагогічною літературою, в якій розкрито мету відвідування сім’ї. Бажано підібрати і порекомендувати батькам літературу відповідно до теми бесіди, яку проводитимуть з ними.

Успіх відвідування сім’ї залежить не лише від сумлінної підготовки, а й від поведінки вчителя. З самого початку зустрічі з батьками необхідно створити атмосферу довір’я і доброзичливості. Бесіду про дітей починають з позитивних сторін їх характеру і поведінки. Залучаючи батьків до бесіди, поступово переходять до негативного у поведінці учня. Свої судження про нього слід висловлювати спокійно, тактовно, наводячи незаперечні докази і уважно слухаючи пояснення батьків.

Таким чином, відвідуючи батьків удома, встановлюється істинний стан справ, що дає змогу накреслити спільний план дій школи і сім’ї, домовитися про взаємне інформування про досягнуті успіхи й труднощі.

Загальне ознайомлення з умовами життя учня вдома проводимо за такою схемою:

1. Прізвище, ім’я учня , клас.

2. Склад сім’ї.

3. Де і на якій посаді працюють батьки та інші члени сім’ї.

4. Матеріальне забезпечення сім’ї.

5. Квартирні умови.

6. Культурний рівень сім’ї.

7.Режим дня школяра.

8.Чи облаштовано робоче місце учня?

9. Хто і як здійснює контроль за виконанням режиму?

10.Трудове виховання в сім’ї.

11.Хто з членів сім’ї допомагає учневі?

12.Які заходи заохочення й покарання вживають до дитини.

Запрошення батьків до школи. У разі необхідності вчитель запрошує батьків окремих учнів до школи на розмову. Під час бесіди з ними дуже важливо дотримуватися педагогічного такту, створити атмосферу доброзичливості, довір’я. Щоб викликати у батьків відвертість, треба розмовляти з ними про учня на одинці, переконати їх в конфіденційності розмови. У такій розмові педагог має бути особливо тактовним, пам’ятаючи, що надмірне акцентування на недоліках учня викликає в батьків насторогу, неприязнь, навіть якщо вони відчувають, що він має рацію.

День відкритих дверей для батьків у школі. Цей вид роботи поєднує школу, батьків , учнів, сприяє згуртуванню шкільного колективу. Цього дня в школі проводять батьківські збори, лекції, консультації, екскурсії по школі, організовують виставки, вечори, читацькі конференції. В нашій школі День відкритих дверей для батьків проводять щосеместру. Роботу з його підготовки очолює адміністрація школи та батьківський комітет. Його починаємо з лекції, доповіді, конференції, в яких задіяні всі батьки. Відтак вони працюють диференційовано. Хоч би якою була програма, батьки завжди отримають вичерпні відомості про своїх дітей і поговорять з директором, його заступниками, учителями, класними керівниками.

Класні батьківські збори. Є важливим колективним видом роботи класного керівника з батьками учнів, їх проводять 1-2 рази на семестр. Такі збори сприяють формуванню громадської думки батьків, об’єднанню їх в єдиний колектив.

Тематика зборів визначається загальними завданнями виховання, умовами навчально-виховної роботи в класі, рівнем загальної культури та педагогічного кругозору батьків. Збори можуть відбуваються у вигляді лекцій або доповідей класних керівників, виступу самих батьків та обміну досвідом виховної роботи з дітьми, із залученням учнів, показом їхніх власних робіт і художньої самодіяльності.

Підготовка зборів залежить від змісту і форми їх проведення. Готуючись до них, класний керівник визначає порядок денний; продумує форму їх проведення та визначає осіб, відповідальних за підготовку; безпосередньо готує збори відповідно до наміченого плану; забезпечує явку батьків на збори. Крім оформлених оголошень у школі, надсилаються спеціальні запрошення додому, які оформляють самі учні. У запрошені зазначаються ім’я, по батькові та прізвище обох батьків , час, місце і порядок денний зборів.

Учитель ще до зборів розмовляє з окремими батьками , звертає їх увагу на виставку дитячих робіт, стенди з літературою, спеціальну випущену стінгазету. Рішення, прийняті батьківськими зборами, стосуються і батьків, які з тих чи тих причин не змогли прийти на збори. Тому при зустрічі з ними вчитель повинен ознайомити їх із змістом зборів та прийнятими рішеннями.

Подібна підготовча робота проводиться і перед загальношкільними батьківськими зборами, на яких обговорюють питання, що стосується всіх батьків: про підсумки навчально-виховної роботи з учнями за І півріччя або навчальний рік, по літній відпочинок школярів тощо.

З метою пропаганди педагогічних знань серед батьків вчителі школи організовують бесіди і лекції на педагогічну тематику, їх проводять або серед батьків учнів одного класу , або окремо для батьків учнів початкових класів, середніх і старших класів Що дає змогу врахувати вікові особливості дітей. Проводячи ці заходи спираємося на конкретні факти, проілюстровані цікавими прикладами з питань сімейного виховання.

Глибшому пізнанню методики сімейного виховання сприяють тематичні вечори і вечори запитань та відповідей, на які запрошують працівників правоохоронних органів, лікарів та інших фахівців, причетних до проблем виховання підростаючого покоління.

Для педагогічної пропаганди серед батьків використовуємо також диспут. Він найприйнятніший за умови , що в класі або школі сформувався дружний батьківський колектив і кожен може відверто висловитися стосовно обговорюваної проблеми. Диспут не лише збагачує батьків знаннями з педагогіки, більш тісним контактом з учителями, а й створює додаткові можливості для врахування індивідуальних особливостей батьків при засвоєнні ними педагогічної інформації.

Для пропагування педагогічних знань практикуємо конференції, на яких батьки обмінюються досвідом сімейного виховання з певної проблеми. В останнє десятиліття виникли нові види виховної роботи, що передбачають активну співпрацю з батьками під час їх проведення, які ми також використовуємо у своїй роботі. Це передусім усні журнали, зустрічі за круглим столом, вечори сімейних традицій, виставки „Світ захоплень моєї родини”, прикладної, декоративної творчості. Використовуємо також інші традиційні й нетрадиційні види пропагування педагогічних знань. До нетрадиційних належать: дерево родоводу ( зустрічі поколінь); родинний міст (зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання); народна світлиця ( звернення до народних традицій); день добрих справ (спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей); аукціон ідей сімейної педагогіки; дні довіри (консультації різних фахівців); сімейні свята в класі, школі.

Відповідну роль у педагогічному навчанні батьків відіграє їх самоосвіта – читання науково-популярної літератури з питань сімейної педагогіки, тематичні радіо- і телепередачі.

Для успішного виховання підростаючого покоління важливо , щоб його оточувала атмосфера поваги до моральних норм поведінки, щоб діти бачили нетерпиме ставлення до порушників цих норм. Цього досягають за умови, що у виховному процесі школи, крім педагогів, беруть участь батьки, громадські організації, правоохоронні органи та інші державні установи.

Школа має можливість залучати до виховної роботи з учнями їх батьків, окремі з яких можуть керувати роботою гуртків за інтересами, адже серед них є люди різних спеціальностей, або взяти шефство над учнями, які виявляють особливий інтерес до певних галузей знань. Прикладом є гурток „Лозоплетіння” (керівник Петрук Андрій Миколайович), „Українська вишивка” (керівник Швед Галина Миколаївна). Батьки беруть участь у проведенні з учнями екскурсій на підприємства, надають школі допомогу в профорієнтаційній роботі, разом з учнями ремонтують обладнання в навчальних кабінетах, виготовляють різноманітні прилади і наочність.

А для з’ясування можливості залучення батьківської громадськості до виховної роботи з учнями на батьківських зборах школи чи класу пропонуємо невеличку анкету: „Чим би Ви могли допомогти школі? Яку позакласну виховну роботу Ви хотіли б вести в школі? У який час і з якими класами Ви б могли вести гурток?”. На основі отриманих відповідей організовується робота спортивних секцій, гуртків художньої самодіяльності й технічної творчості, якими керують батьки.

Значну допомогу у вихованні школярів і в роботі з батьками надають батьківські комітети. Батьківський комітет школи , класу обирають на батьківських зборах. На першому його засіданні батьків знайомлять з типовим Положенням про батьківський комітет загальноосвітньої школи, в якому викладено завдання і зміст роботи членів комітету, їхні права та обов’язки. Обирають голову батьківського комітету і відповідальних за окремі види роботи: педагогізацію батьків, культурно-масову, спортивно-оздоровчу роботу, враховуючи здібності, бажання, інтереси членів комітету. Батьківський комітет складає план своєї роботи на півріччя, виходячи з місцевих умов і завдань школи , конкретного класу.

Проводиться спільна робота з позашкільними та культурно-освітніми закладами, зокрема будинком культури , дитячим садком, Школою сприяння здоров’ю. Щороку наші учні і їх батьки є учасниками „Дня села”, вечорів відпочинку, спортивних свят, конкурсів, оглядів які проводяться в даних закладах.

Значну виховну роботу з учнівською молоддю проводить Служба у справах молоді , з якою ми тісно співпрацюємо, спрямовуючи свою діяльність на профілактику правопорушень неповнолітніх, забезпечення нормальних умов для їх виконання, охорону їхніх прав.

Залучаючи громадськість до виховної роботи з учнями педагогічний колектив школи знайомиться з умовами і специфікою мікрорайону, виховними можливостями установ, продумує форми участі громадськості в організації виховної роботи з учнями протягом року, організовує педагогічне навчання представників громадськості, які залучаються до безпосередньої виховної роботи зі школярами.

Виховання дитини в школі і сім ї - це єдиний нерозривний процес. Тому надзвичайно важливо, щоб учителі і батьки об’єднали свої можливості й тісно співпрацювали в напрямку виховання підростаючого покоління, бо саме встановлення такої співпраці активізує виховний аспект у родині, підвищить педагогічну культуру батьків та організацію їх спільної діяльності .

1. 
   Виноградова Т.В. Співпраця сім ї та школи на сучасному етапі. /Виховна робота в школі. -2006. -№2 , лютий.
   
2. 
   Виховний процес формування особистості. /Завуч. -2007. №11 квітень.
   
3. 
   Директор школи. -2007. -№16, квітень.
   
4. 
   Ерастова Л. Вплив батьківського ставлення до дитини на розвиток її особистості. /Завуч. -2001. №14, травень.
   
5. 
   Макаренко А.С. Книга для батьків. –К., - 1987.
   
6. 
   Навіщо батькам ходити до школи. Шкільний світ. –К., -2006.
   
7. 
   Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України. Програма Міністерства освіти і науки України.
   
8. 
   Позакласний час. -2005. -№19-20, жовтень.
   
9. 
   Позакласний час. – 2006. -№5-6, березень.
   
10. 
    Романовська Д.Д. ,Собкова С.І.. Робота з батьками. /Психологічна газета. -2005. -№6 , березень.
    
11. 
    Семенов Г. Досліджувати і навчати. Методи роботи з батьками. /Шкільний світ. -2007. -№11, березень.
    
12. 
    Стельманович М.Г. Українська родинна педагогіка.. –К., 1996.
    
13. 
    Сухомлинський В.А. Батьківська педагогіка. –К., 1979.
    
14. 
    Хромова О. Робота з батьками проблемних підлітків. /Шкільний світ. -2004. -№19, травень.