Джерела одорологічної інформації (грунт із слідами запаху речовин, плями крові, нігті, волосся тощо) досліджуються в експертних установах сучасними науково-технічними методами. Однак запахову інформацію із тих самих джерел можна одержувати з допомогою біологічних детекторів - нюху собаки чи людини. В даному випадку результат дослідження покищо не породжує доказів з процесуальної точки зору, хоча одержана інформація і використовується для розкриття злочину, наприклад, розшуку злочинця і речей, визначення джерела походження запаху.
Діями собаки керує спеціаліст-кінолог. Слідчий рекомендує кінологу сліди, які можна використати, фіксує це в протоколі,
із«3 ' 193 попереджуючи його у даному разі не залишати своїх слідів і не пошкоджувати місця події. Якщо собака на місці події «взяла» слід, то це не виключає необхідності відбору запахових слідів і консервації їх для використання як ініціюючих. Одержана від службово-розшукової собаки одорологічна інформація в кінцевому підсумку повинна мати процесуальне значення. Отже, відомості, які повідомляє кінолог під час використання службово- розшукової собаки, повинні надалі одержати статус доказів.
У ході розкриття злочинів за «гарячими слідами» широко використовуються запахові сліди для вибірки джерела запаху серед виявлених запахів або тих, що зберігаються в картотеках (банках) запахів.
Вибірка - це оперативно-тактичний захід щодо застосування спеціалістом біологічного «інструмента» - нюху службово- розшукової собаки для дослідження одорологічної інформації з метою встановлення джерела за запахом. Практична суть вибірки полягає в знаходженні собакою серед декількох подібних запахів того, який був сприйнятий нею як зразок. Ця фізіологічна діяльність собаки схожа з роботою сучасного технічного пристрою, який виділяє за даними ознаками предмет - джерело запаху із сукупності йому подібних. У цьому плані аналогічна діяльність дегустатора, який визначає конкретний запах парфумів серед багатьох зразків.
Вибірка - це діяльність слідчого щодо кінолога. Вона відбувається в спеціальному приміщенні, захищеному скляною перегородкою від присутніх осіб; об'єкти вибірки повинні бути однаковими за матеріалом - носієм запаху, наприклад, фланелеві серветки, шматки тканини, активована вугільна тканина, схожі речі - носії запаху. Наприклад, не можна шапку вибирати серед рукавиць, серветок, які використовуються, як зразки- носії. Забороняється здійснювати вибірку безпосередньо людей.
Хід вибірки здійснюється за участю понятих. їм та іншим учасникам роз'яснюється мета вибірки, пред'являються предмети - джерела запаху, які були законсервовані на місці події. Під час огляду перевіряються цілісність упаковки, її печатки. Учасники переконуються в безпосередності об'єктів - джерел запаху. Якщо у вибірці боре участь підозрюваний, то перенос його запаху па серветку виконується негайно в присутності всіх учасників вибірки, крім кінолога.
Як зразок запаху можна використовувати запах учасників вибірки. Для цього достатньо кожному з них дати однакові серветки і запропонувати витерти ними руки, обличчя, шию. Серветки із зразками запаху поміщаються в скляні банки. Особі, запах якої підлягає вибірці, пропонують вказати місце, як і де поставити банку з її зразком запаху. Ця дія фіксується фотозйомкою і в протоколі. Потім запрошують кінолога і передають йому зразок законсервованого на місці події запаху і дають наступне завдання щодо вибірки.
Під час вибірки в приміщенні, де розміщені потрібні об'єкти, знаходиться лише кінолог з собакою. Всі інші учасники спостерігають за вибіркою через прозору перегородку або відкриті двері. Як правило, вибірка проводиться три-чотири рази, а розшукуваний запах вибирається із 5-6 зразків. Також рекомендується використовувати не одну, а дві-три собаки для забезпечення надійності результатів вибірки.
Оцінки доказового значення результатів вибірки треба проводити комплексно, виходячи з таких наукових положень:
-
газоподібні речовини - це рівнопорядкові речові джерела доказів;
-
вибірка - не знаряддєва діяльність спеціаліста;
-
результати вибірки інколи можуть бути перевірені сучасними технічними засобами;
-
надійність результатів вибірки може бути визначена імовірнісно-статистичним методом.
Контрольні запитання
-
Що відноситься до запахових слідів і чим вони відрізняються від трасологічних?
-
Які властивості запахових слідів?
-
Перерахуйте носіїв запахових слідів.
-
Яку роль у виявленні запахових слідів відіграє службово- розшукова собака?
із* 195
-
Охарактеризуйте способи виявлення і фіксації запахових слідів?
-
У чому полягає суть дослідження запахових слідів?
-
У чому полягає процес вибірки запахових слідів?
Теми рефератів і курсових робіт
-
Поняття, наукові засади, завдання та можливості криміналістичної одорології в розкритті і розслідуванні злочинів.
-
Проблемні питання призначення та проведення одороло- гічної експертизи.
Література
-
Криміналістика. Підручник / За ред. П.Д. Біленчука,- К., 1998. - С. 197-210.
-
Салтевский М.В. Криминалистическая одорология. - К., 1976.
-
Бплеичук П.Д., Лукъяпчиков ЕД., Сало В.Д. Методика обнаружения и использования одорологической информации в процессе раскрытия преступлений. - К., 1993.
Тема 14. Судова акустика
Поняття і властивості звукових слідів
Засоби і тактичні прийоми фіксації звукових слідів
Судово-акустичне дослідження матеріалів звукозапису
§1. Поняття і властивості звукових слідів
Людина живе у світі звуків, які несуть неосяжну інформацію про зовнішнє середовище. Звук був і залишається одним з найбільш розповсюджених засобів спілкування між людьми і звуковим каналом зв'язку в біологічних системах.
Під час вчинення злочину злочинець та інші суб'єкти приводять у взаємодію засоби вчинення злочину і таким чином породжують звуки, які в сукупності стоворюють звукове середовище. Сприймаючи це середовище, людина моделює матеріальну обстановку і відтворює уявний образ слідової «картини» місця події, тобто, які предмети звучали на місці події, скільки їх було, як розташовувалися. Навіть на підставі життєвого досвіду ми без великих зусиль виділяємо голос людини, впізнаємо її і розрізняємо серед інших. За забарвленням звуку визначають емоційне навантаження людини: хвилювання, радість, гнів тощо. Звукове середовище на місці події досить докладно відображає характер злочинної діяльності.
Звук - це нове нетрадиційне джерело доказової інформації, яке потребує специфічної методики його виявлення, фіксації і подання у ході доказування. За звуковою мовою, яка записана на магнітному носії, не лише ідентифікують людину, а й розв'язують багато прогностичних питань, наприклад, установлюють наявність у розмовляючого емоційної напруженості і подають її у вигляді кількісних характеристик спектрального складу мови. Криміналістична комплексна фонетична експертиза за участю психолінгвіста може за фонограмою встановити соціологічний портрет злочинця.
Отже, звук - це своєрідний слід, що залишає зміни в матеріальному середовищі. Оскільки звукова мова становить собою певну послідовність слів, які складаються з фонем-звуків, то їх відображення в матеріальному середовищі доцільно називати слідами звуку або звуковими слідами.
Звук виникає внаслідок коливань будь-якого фізичного тіла, наприклад, струни, голосових зв'язок, працюючого верстата. Тіло, яке коливається, спричиняє пружні хвилі, які розповсюджуються в повітрі, рідинах чи твердих об'єктах і сприймаються органами слуху як певний звук. Отже, звуковий слід з фізичної точки зору - це коливальний рух матеріального середовища, а з суб'єктивної - уявний образ, «слід пам'яті» про конкретний звук.
Звуковий слід як коливальний рух матеріального середовища потрібно відрізняти від його відображення, наприклад, на магнітній плівці. Магнітний слід - це перетворене і закріплене на манітному носії механічне коливання джерела звуку.
Звукове середовище - це сукупність звукових слідів, які одночасно генеруються різними джерелами. Злочин учишоється в матеріальному середовищі, де кожний об'єкт є джерелом звукових слідів, якщо він потрапляє в сферу енергетичної взаємодії. Так, у квартирі під час убивства можна зафіксувати мову - крики жертви про допомогу, грюкіт від падіння предметів тощо. Якщо подія зафіксована на магнітному носії, то її звукові сліди будуть накладені па фон звукового середовища, аналіз якого може дати додаткову інформацію про такі обставини, які не матимуть відображення в звичайних матеріальних слідах. Тому, перебуваючи на місці події, потрібно знати джерела можливих звукових слідів, які іноді залишаються на місці події, хоча безпосередньо звукові сліди відсутні.
Джерелами звуку є всі матеріальні об'єкти органічної і неорганічної природи, які можна поділити на чотири групи:
-
люди (звукова мова, немовні звуки);
-
живі організми (звуки тварин, птахів);
-
неживі об'єкти та їх системи (звуки музичних інструментів, працюючих верстатів, агрегатів, інструментів, транспорту, знарядь злому, пострілу тощо);
-
явища природи (звук грому, шум водопаду, прибою, обвалу, горіння тощо).
До властивостей звукових слідів відносяться: динамічність, розсіюваність та подільність.
Динамічність означає рухомість сліду. Оскільки звук - це хвиля, яка в повітрі рухається зі швидкістю 340 м/сек, а у твердих тілах - до 6 000 м/сек., то звуковий слід у конкретному місці - це певний енергетичний стан, миттєва зміна. Після випромінювання звукової хвилі об'єкт перестає робити коливальний рух, тобто повертається в попередній стан, і слід, як коливання, зникає. Об'єкт не звучить.
Достарыңызбен бөлісу: |