Розділ II. Криміналістична техніки За видом слідоутворюючих об'єктів сліди поділяються на
жүктеу/скачать 3.33 Mb.
|
|
За видом слідоутворюючих об'єктів сліди поділяються на сліди: людини; сліди зброї; знаряддя; інструментів; виробничих механізмів; сліди транспортних засобів тощо. За механізмом утворення сліди поділяються на сліди: нашарування, відшарування, локальні, периферичні, об'ємні та поверхневі. Слід нашарування утворюється в результаті відокремлення частинок від слідоутворюючого об'єкта та нашарування їх на слідосприймаючому. Типовими прикладами цього виду слідів є потожирові сліди пальців рук, сліди забрудненої підошви взуття тощо. Слід відшарування утворюється внаслідок відокремлення частинок від слідосприймаючого об'єкта. Характерними слідами цього виду є, наприклад, сліди пальців рук, що доторкнулися до свіжовикрашеної поверхні будь-якого об'єкта. Локальний слід утворюється у місці контакту, а периферичний - за його межами. У першому випадку - це слід взуття в межах контакту, а в другому - сліди пилу на підлозі за межами підошви взуття. Об'ємні сліди утворюються за рахунок зміни форми (руйнування) слідосприймаючої поверхні у тій її частині, яка вступала в контакт зі слідоутворюючим об'єктом. Утворення об'ємного сліду може здійснюватись як за рахунок пластичної деформації матеріалу слідосприймаючого об'єкта (сліди ніг на фунті, сліди пальців рук на свіжопофарбованому предметі), так і за рахунок відокремлення і виносу частини матеріалу слідосприймаючого об'єкта. Поверхневі сліди поділяються на забарвлені та незабарвлені. Забарвлені - це ті, на які нанесена фарбуча речовина. Вони можуть бути слідами нашарування та відшарування. Безбарвні сліди утворюються безбарвною речовиною - потожировим безбарвним розчином. В залежності від характеру речовини, що утворює слід, і поверхні, на якій він знаходиться, поверхневі сліди поділяються на видимі, тобто забарвлені; маловидимі (слабовидимі), тобто такі, що спостерігаються у певних умовах (наприклад, на- просвіт, при боковому освітленні); невидимі, тобто сліди, які не можна побачити не лише візуально, але й за допомогою оптичних засобів (лупи, мікроскопа). Маловидимі сліди виникають на полірованій поверхні (нікельований метал, скло, поліроване дерево тощо); невидимі - на шорстких поверхнях (папір, картон, фанера, пофарбовані стіни тощо). З урахуванням особливостей взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів сліди, що в цей час утворюються, поділяються па статичні і динамічні. Статичними є сліди, що утворилися в момент, коли слідо- утворюючий і слідосприймаючий об'єкти перебували у статичному стані, стані спокою. Такі сліди найбільш повно відображають зовнішню будову слідоутворюючого об'єкта. В даному випадку оптимальними умовами для одержання відбитка є дрібнозернисте пластичне середовище зі значною залишковою деформацією. Статичні сліди відображають форму, розміри, а у випадку сприятливих умов й індивідуальні особливості зовнішньої будови слідоутворюючого об'єкта. Типовими випадками статичних слідів є відбитки пальців рук під час доторкання до предмета. Динамічні сліди (ковзання, різання, сверління) утворюються внаслідок руху одного чи обох об'єктів слідоутворення і виникають у вигляді борозен, валиків, горбиків тощо. §3. Загальні правила виявлення, фіксації і вилучення слідів та їх процесуальне оформлення Виявлення, фіксація та вилучення матеріальних слідів здійснюються найчастіше у ході огляду місця події. Сліди можуть бути залишені на різних ділянках місця події. Тому під час їх пошуку необхідно врахувати обстановку місця злочину, властивості слідосприймаючих об'єктів, механізм утворення слідів. Так, сліди пальців рук найчастіше удається виявити на дверях біля замків, дверних ручках, скляних та полірованих поверхнях; сліди взуття - у місцях можливого проникнення в приміщення (біля вхідних дверей, в коридорі, на городі тощо). Під час виявлення слідів необхідно вжити заходів щодо їх збереження до вилучення. Для цього сліди рекомендується накрити підручними предметами, матеріалами. Як правило, з місця події рекомендується вилучати всі виявлені сліди. Практика показує, що навіть недостатньо чіткії сліди можуть бути матеріалом для дослідження, оскільки в своїй сукупності вони дають найбільш точне уявлення про слідоутворюючий об'єкт. Виявлені сліди повинні бути вивчені і зафіксовані, тобто необхідно одержати від них усю важливу інформацію і зберегти для подальшого дослідження, для експертизи і суду. Вивчення сліду на місці його виявлення дозволяє, по-перше, одержати відомості про об'єкт, що залишив слід. По-друге, визначити місце кожного сліду в обстановці місця події, «прив'язати» його до предметів, що знаходяться в приміщенні, чи ознак місцевості, що має суттєве значення для встановлення окремих епізодів чи обставин події злочину, а також наступного описування сліду в протоколі процесуальної дії. Під час огляду необхідно спробувати визначити механізм' утворення слідів. Нерідко він має суттєве значення для установлення обставин події, що розслідується. В даному випадку доцільно звертатись за допомогою до спеціаліста. Сліди, виявлені на місці події, підлягають фіксації. Закон передбачає такі способи фіксації слідів: фотографування, складання малюнків і схем, виготовлення відбитків і зліпків, протоколювання, копіювання, моделювання, вилучення предмета разом зі слідом, опис тощо. Під час огляду предмета з метою відшукування слідів доцільно дотримуватися такої послідовності:
♦ дбайливо забезпечувати збереження слідів та їхніх копій від пошкоджень. Фотознімки, малюнки і схеми слідів повинні бути відповідним чином приєднані до протоколу процесуальної дії. Виготовлення зліпків слідів, особливо об'ємних - досить складна в технічному відношенні операція, в ході якої можлива суттєва зміна початкового виду сліду. Тому їх виготовлення повинно здійснюватися у випадку неможливого вилучення об'єкта в натурі і лише після фотографування слідів, складання малюнків і схем, описування слідів у протоколі. До виготовлення відбитків і зліпків доцільно залучати спеціалістів у галузі криміналістичної техніки. Виготовлення відбитків поверхневих слідів здійснюється з допомогою слідокопіювальних плівок різного кольору, які у разі умілого поводження з ними дають можлиівість одержати добре збережені відображення сліду. Найчастіше відбитки виготовляються з виявлених шляхом опилювання порошками потожи- рових слідів пальців, у випадку неможливості вилучення предмета зі слідом в натурі його фізичну модель надійніше виготовити в лабораторних умовах, доручаючи дану справу спеціалістам. Зліпки об'ємних слідів виготовляються з допомогою гіпсу, пластиліну, силіконових паст тощо. Одержані зліпки та умови їх виготовлення описуються в протоколі і приєднуються до нього. Описування слідів у протоколі - важлива частина роботи слідчого зі слідами, оскільки є однією з умов забезпечення їх доказового значення. Під час описування в протокол вносяться відомості щодо методів виявлення сліду, місце його виявлення по відношенню до предметів, розташованих на місці події, та інші дані. Усі сліди і їх копії, виявлені і вилучені з місця події, повинні бути упаковані так, щоб забезпечити збереження їх ознак. Упаковки супроводжуються номерами і надписами, опечатуються, а відомості про ці дії заносяться в протокол. У верхній частині дерми розташовані сосочки (papilla), які утворюють ряди (лінії). Покриті епідермісом, вони слугують основою валиків, що називаються папілярними лініями. Папілярні лінії складають різні візерунки (узори): дуги, петлі та завитки. Кожна папілярна лінія має свої особливості будови (пе- рериви, роздвоєння, потовщення, крапки тощо). їх розташування і форма - це часткові (окремі) ознаки папілярних візерунків. Поєднання загальних та окремих індивідуальних ознак складає неповторний папілярний візерунок, який відноситься до певного виду (Схема 8). Головними властивостями папілярних візерунків пальців рук, що мають криміналістичне значення, є безпосередність їх відображення, індивідуальність та стійкість. Безпосередність відображення відбитків пальців, як і інших слідів людини, означає, що «власник» відбитка - діюча особа безпосередньо доторкалася до даного предмета, вказує па конкретну людину. Виявлення ж інших трасологічпих слідів вимагає ще установлення людини, яка користується цими предметами. Індивідуальність (неповторність) відбитків пальців кожної людини означає, що серед усієї маси людей, які населяють Землю, нема двох осіб з однаковими візерунками шкіри. Індивідуальність відбитків пальців рук підтверджена не лише практикою, а й математичними розрахунками. Стійкість (незмінність) папілярних візерунків характеризується тим, що їх малюнок залишається незмінним протягом усього життя людини і зберігається після смерті, що дозволяє ідентифікувати не лише живих осіб, а й трупів. Важливою властивістю папілярного візерунка є його відновлення, тобто здатність відновлюватись після пошкодження шкіри. Нарівні з папілярними лініями на долоні руки існують інші ознаки будови шкіри. До них належать флексорні (згинні) лінії, складки зморшки та пори. Флексорні - це найбільш масштабні згинні лінії на поверхні долоні та між фалангами пальців. жүктеу/скачать 3.33 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|