З українського літературного слововживання
ВГОРУ (УГОРУ) - В (У) ГОРУ
жүктеу/скачать 3.27 Mb.
|
ВГОРУ (УГОРУ) - В (У) ГОРУ Вгору (угору), присл. За напрямком догори; до вищого ступеня, рівня розвитку, стану тощо. Тут справник простяг руки вгору (О.Довженко); Піднімається сонце угору (Панас Мирний); – Слава отаманові! – закипіла юрба, полетіли шапки вгору (Р.Іваничук). В (у) гору, ім. з прийм. ВДАЛЕЧИНІ (УДАЛЕЧИНІ) - В (У) ДАЛЕЧИНІ Вдалечині (удалечині), присл. Те саме, що вдалині. В селі поснули люди, В хатах погашено вогні. Між хмарами самотня зірка блудить Вдалечині (Б.Лепкий); А ген вдалечині на сонці маревіють Вишневії садки і писані хати (П.Карманський); Рвонув гудок паровоза, весело розкотився німими полями, віддався луною десь ген-ген удалечині (Є.Кротевич). В (у) далечині, ім. з прийм. В далечині чорних доріг бачить [Гнат] обриси своїх достатків (М.Стельмах). ВДАЛЕЧІНЬ (УДАЛЕЧІНЬ) - В (У) ДАЛЕЧІНЬ Вдалечінь (удалечінь), присл. Те саме, що вдалину. Гори зводились біля самих вагонів, як хмарочоси. Іноді відступали вдалечінь (О.Гончар); Усе це згадалося Богданові, коли глянув з-поміж очерету вдалечінь (О.Лупій); Звідки цей безмежний річковий простір, що манить, кличе, вабить удалечінь? (Є. Гуцало). В (у) далечінь, ім. з прийм. В далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання (В.Сосюра). ВДАЛИНІ (УДАЛИНІ) - В (У) ДАЛИНІ Вдалині (удалині), присл. На далекій відстані; далеко в майбутньому. Сивіє жито вдалині (В.Сосюра); А блискавка, упавши вдалині, Звивалась полум’яною змією (М.Руденко); Які тут скелі, і який тут простір! Уже й пороги видно вдалині. Вони ревуть, як тури кам’яні (Л.Костенко); Ніч. Удалині бурхає заграва пожежі (О.Довженко). В (у) далині, ім. з прийм. Вже в далині високій сяють зорі (Б.Грінченко). ВДАЛИНУ (УДАЛИНУ) - В (У) ДАЛИНУ Вдалину (удалину), присл. На далеку відстань, у далекий простір. Настя заслоняє очі від сонця долонею, дивиться вдалину (С.Васильченко); Життя ж твоє, мов нитка, довга, рівна, протягнеться кудись удалину (Леся Українка); Стрічкою сріблястою шлях удалину (Д.Павличко). В (у) далину, ім. з прийм. Вдивляюсь в далину років (Р.Братунь); Де Буг з Дніпром зливається, Там з кручі Станіслав Все дивиться, вдивляється Удалину заграв (М.Нагнибіда). ВДАЛЬ (УДАЛЬ) - В (У) ДАЛЬ Вдаль (удаль), присл. Те саме, що вдалину. Я рвався вдаль, як журавель у вирій (М.Рильський); Течуть квартали, наче ріки, А будівник удаль руша. Та залишається навіки У білім камені душа (М.Нагнибіда). В (у) даль, ім. з прийм. Пахне хвиля Дніпрова, мов сіно, І гойдається в даль степову. Україно, моя Україно, Я для тебе на світі живу!(Д.Павличко); Дивлюся в даль безкраю І тужу (П.Карманський). вдатний див. вдячний. ВДАЧА - УДАЧА Вдача, -і, ор. -ею. Сукупність психічних особливостей людини, які виявляються в її діях, поведінці, характері; нахил, звичка (також про тварин). Варка була дуже бідна, але роботяща, тиха на вдачу, добра й смирна (І.Нечуй-Левицький); Андрій був веселої вдачі хлопець (О.Копиленко); Така вже людська вдача, що страх перед небезпекою гірший від самої небезпеки (Б.Лепкий). Удача. Позитивний, бажаний наслідок чогось; успіх. Чи вже ж то одні удачі та радощі складали його молоду силу (Панас Мирний); Все залежить від удачі (Г. Чупринка); – Оце так рибина! – вирвалось у Костянтина. – Ще не було нам такої удачі! (М.Стельмах). ВДВАДЦЯТЬОХ (УДВАДЦЯТЬОХ) - В (У) ДВАДЦЯТЬОХ Вдвадцятьох (удвадцятьох), присл. У складі двадцяти осіб. В (у) двадцятьох, числ. з прийм. ВДВІЧІ (УДВІЧІ), присл. У два рази: вдвічі більше, вдвічі старший за нього, побіг удвічі швидше. ВДВОЄ (УДВОЄ) - В (У) ДВОЄ Вдвоє (удвоє), присл. У два рази; пополовині: удвоє збільшився урожай, зігнувшись удвоє, перегнув удвоє зошит. Бобренчиха лишилася вдовою, лютіша стала до роботи вдвоє (Л.Костенко). В (у) двоє, числ. з прийм.: у двоє відер набрали води. ВДВОХ (УДВОХ) - В (У) ДВОХ Вдвох (удвох), присл. У складі двох осіб. І дід і баба у неділю На присьбі вдвох собі сиділи (Т.Шевченко); Посадили ми вдвох при дорозі Ще малими дві парості віт (А.Малишко); Молодята про щось розмовляють удвох (О.Гончар). В (у) двох, числ. з прийм. У них у двох.. і ключі од комори (Г.Квітка-Основ’яненко); Скінчу вже в двох словах (М.Коцюбинський); У двох місцях у натовпі рухнулися люди (А.Головко). ВДЕВ’ЯТЕРО (УДЕВ’ЯТЕРО) -В (У) ДЕВ’ЯТЕРО Вдев’ятеро (удев’ятеро), присл. У дев’ять разів. В (у) дев’ятеро, числ. з прийм. ВДЕВ’ЯТЬОХ (УДЕВ’ЯТЬОХ) -В (У) ДЕВ’ЯТЬОХ Вдев’ятьох (удев’ятьох), присл. У складі дев’яти осіб: прийшли вдев’ятьох. В (у) дев’ятьох, числ. з прийм. В дев’ятьох випадках з десяти кінчалося на тім, що бабця брала миску в руки й робила сама (Г.Хоткевич). ВДЕНЬ (УДЕНЬ) - В (У) ДЕНЬ Вдень (удень), присл. У денний час. Вдень і вночі я усюди літатиму, Доки без сил не впаду, Всюди питатиму, всюди шукатиму, Доки тебе не знайду (О.Олесь); Надворі видко, як удень: місяць стоїть серед неба (І.Нечуй-Левицький). В (у) день, ім. з прийм. [Молода Парка:] Сестро! в серці б’ються звуки, рвуться мов із ночі в день!.. (О.Олесь); Чи думав я у день похмільний, Що з серцем скоїться моїм: По-справжньому я буду вільний Лише у карцері сирім? (М.Руденко). ВДЕСЯТЕРО (УДЕСЯТЕРО) - В (У) ДЕСЯТЕРО Вдесятеро (удесятеро), присл. У десять разів. Андрій стоїть не біля нього, а вдесятеро далі (Ю.Яновський); Кидається воїн вперед з удесятеро більшою снагою (О.Довженко); Люська давала порад удесятеро більше за інструктора (Ю.Мушкетик). В (у) десятеро, числ. з прийм. ВДЕСЯТЬОХ (УДЕСЯТЬОХ) - В (У) ДЕСЯТЬОХ Вдесятьох (удесятьох), присл. У складі десяти осіб. Вдесятьох ледве на берег витягай [кита] (Григорій Тютюнник). В (у) десятьох, числ. з прийм. ВДИВЛЯТИСЯ, ВДИВИТИСЯ, -влюся, -вишся (УДИВЛЯТИСЯ, УДИВИТИСЯ). Дуже пильно, уважно дивитися кудись, на когось, щось. Усі очі козацькії вже у той бік вдивлялися (Марко Вовчок); Шалматов мрійливо вдивлявся у далину, що мерехтіла золотими хрестами (Р.Іваничук); – Ви вдивіться, вдумайтесь, скільки життя у кожного чоловіка, скільки гри, думок, почувань (В.Винниченко). ВДРУГЕ (УДРУГЕ) - В (У) ДРУГЕ Вдруге (удруге), присл. У другий раз. Вже вдруге сниться мені хата (І.Нечуй-Левицький); Довгий час пан бунчуковий жив удівцем і нарешті взяв шлюб удруге (М.Лазорський); Івась крикнув удруге ще дужче (Панас Мирний); – Не попадайся мені удруге на очі (А.Кащенко). В (у) друге, числ. з прийм. Такий, що в одно вухо влізе, а в друге вилізе (приказка); Тихович закінчив труїння – значить, можна було вирушати у друге село (М.Коцюбинський). ВДЯЧНИЙ (УДЯЧНИЙ) - ВДАТНИЙ (УДАТНИЙ) Вдячний (удячний). 1. Який відчуває вдячність до когось, чогось; який виражає вдячність. Я дуже і дуже вдячний, радий такий (Марко Вовчок); Хворий відповів блідою вдячною усмішкою (З.Тулуб). 2. Який виправдовує покладені на нього сподівання: вдячний (удячний) слухач. Пох.: вдячність (удячність), вдячно (удячно).
3. рідше. Те саме, що башта 2: вежа танка. Башта. 1. Те саме, що вежа 1, 2: вартова башта, водонапірна башта, пожежна башта. І пролітають урагани У нас над баштами тюрми (Г.Чупринка). 2. Верхня, обертова частина корпусу танка, бронеавтомобіля, споруда на судні, в якій містяться гармати або кулемети. Вишка. 1. зрідка. Те саме, що вежа 1. За вишкою, що на каплицю схожа, Вечірнє сонце стомлено сідає (М.Руденко). 2. Переважно висока вузька споруда, призначена для якихось цілей: бурова вишка, геодезична вишка, сторожова вишка, вишка для стрибків у воду. Велика Британія див. Англія. ВЕЛІТИ - ВОЛІТИ Веліти, велю, велиш. Вимагати, наказувати; доручати зробити щось; не дозволяти тощо, а також переносно. Мене просив завітати до вас наш учитель Сергій Сергійович Байрачний, велів мені принести вам молока (І.Цюпа); Пристав., не дозволяв пускати у хід зброю, велів брати злочинців голіруч (О.Гончар); І все було, як добрий тон велить (М.Рильський). Воліти, -ію, -ієш. Хотіти, бажати; вважати за краще. Волів би тільки, щоб причина Вашої мовчанки була якась інша, а не слабість (М.Коцюбинський); [Руфін:] Мій гостю, щоб тебе не дратувати, волію я розмову залишити (Леся Українка). ВЕЛО... Перша частина складних слів, що відповідає слову велосипедний; пишеться разом: велоперегони, велолітак. вельцювати див. вальцювати. ВЕНДЕТА - ВЕНДІТА Вендета. Звичай кривавої помсти за вбитого родича, що існував на островах Корсика й Сардинія. Вендіта. Організація і місце зборів карбонаріїв в Італії у XIX ст. ВЕНТИЛЮВАННЯ - ВЕНТИЛЯЦІЯ Вентилювання. Провітрювання приміщення: активне вентилювання, вентилювання комори, вентилювання шахти. Вентиляція, -ї, ор. -єю. 1. Те саме, що вентилювання: аварійна вентиляція, вентиляція приміщення, витяжна вентиляція, природна вентиляція, штучна вентиляція. 2. Система приладів і пристроїв для провітрювання. – Слухай, а там у нас є вентиляція?(Ірина Вільде); Театральні зали в китайських містах обладнані доброю вентиляцією (П. Козланюк). ВЕРБОЛІЗ, -лозу. Високий кущ або невелике дерево з довгими блискучими гілками й вузьким листям, що росте звичайно у вологих місцях; зарості цієї рослини. Опочивши, село Понад ставом лягло, Де схилились густі верболози (М.Вороний); Весело полискувала Десна в густих верболозах (В.Кучер). ВЕРЕС - ВЕРЕСК Верес, -у. Вічнозелений кущик з дрібним і численним листям та лілово-рожевими квітками. Чіпляючись за кущики вересу та верболозу, Бронко спустився вниз до ріки (Ірина Вільде). Вереск, -у. Пронизливий, різкий крик, виск; різкий звук від тертя металу тощо. Жіночий вереск роздирав вуха (М.Коцюбинський); Пронизливий вереск автомобільної сирени ще не стихав (В.Кучер); Вереск коліс з кожною хвилиною замирав (П.Панч). ВЕРСТА - ВЕРСТВА Як міра довжини (1,06 км), назва верстового стовпа, дуже високої людини (розм.), вживаються паралельно: з версту (з верству) проїхати, сім верст (верстов). У значеннях "шар", "пласт", "частина суспільного класу" тощо вживається переважно верства: суспільна верства, верства суспільства. Пох.: верстовий, верствовий. ВЕРСТАК, -а. Спеціальний стіл із пристроями для кріплення оброблюваних ручним способом дерев’яних або металевих предметів (не змішувати з верстатом – машиною, механічним устаткуванням). верства див. верста. ВЕРТИКАЛЬ - ВЕРТИКАЛ Вертикаль, -і, ор. -ллю, р. мн. -алей, ж. Прямовисна лінія. Вертикал, -а, р. мн. -ів, ч. В астрономії – велике коло, яке проходить через зеніт і будь-яку точку небесної сфери; прилад для вимірювання висоти світил. ВЕРХИ - ВЕРХОМ - ВЕРХОМ Верхи, присл. Сидячи на тварині, а також переносно. Село зовсім загубилося у горах, і до його можна добутися тільки або пішки, або верхи (Н.Кибальчич); Хлопчик і дівчинка їдуть верхи на коні (Є.Гуцало); Запорожець кричав: – На погибель панам!.. Годі вже їм на козаках верхи їздити!.. (О.Соколовський). Верхом, присл. По верхній частині чогось. Пожежа в лісі поширювалася верхом. Верхом, присл. Те саме, що верхи. Карпові діти одв’язали коняку і почали їздити верхом (І.Нечуй-Левицький). ВЕРХІВЕЦЬ - ВЕРШНИК - КАВАЛЕРИСТ - КІННОТНИК Верхівець, -вця, ор. -вцем. Людина, що їде верхи на коні. Вершник, -а. 1. Те саме, що верхівець. 2. мн. вершники, -ів. Один з привілейованих станів у Стародавньому Римі та Стародавній Греції, з якого формувалася кіннота. Кавалерист, -а. Те саме, що кіннотник. Кіннотник, -а. Кінний воїн; кавалерист. верхом див. верхи. вершник див. верхівець. ВЕРШОК1, -шка. Одиниця довжини (4,4 см), що використовувалася до впровадження метричної системи в Україні, Росії тощо. ВЕРШОК2, -шка, мн. -шки, -шків. Густий продукт молока з великим вмістом жиру, а також переносно. Зо всіх гладушок часто було вершки поз’їдаю, наче той кіт (Ганна Барвінок); Повернувшись у рідне містечко з закордонним дипломом, він вважався "персона ґрата" серед вершків місцевого суспільства (Ірина Вільде). ВЕСЕЛИТИ – ВЕСЕЛІТИ – ВЕСЕЛІШАТИ Веселити, перех. Викликати веселощі, радісний настрій у когось. Ти мою старість веселиш, ти мене на світі держиш! (Г.Квітка-Основ’яненко); Вільно, пташко, ти співаєш, Веселиш гаї й сади (Г.Чупринка); – Андрієчку, чого ти мовчиш? Скажи що, повесели мене! – Він помовчав ще трохи, а потім почав повагом: – "Та нема чим веселити..." (Б.Грінченко). Веселіти, неперех. Ставати веселим, веселішим. Вже вечір, вечір, Вже вечоріє, Моє серденько Вже веселіє (пісня); Його темне обличчя веселіє (М. Стельмах). Веселішати. Ставати веселішим. Поступово веселішають обличчя поранених (О.Гончар); Демид веселішає (М. Стельмах). ВЖИВАНІСТЬ СЛОВА В українській мові поряд з давновідомими, питомими словами часто-густо існують їхні синоніми, пізніше запозичені або скальковані з інших мов. Такі синоніми, здебільшого не маючи додаткового семантичного чи стилістичного навантаження, є звичайними лексичними дублетами, або паралелізмами. Хоч використання подібних слів і не є помилкою, однак коли їх вживанню, свідомо або через незнання, послідовно надається перевага, це призводить до збіднення, примітивізації рідної мови, великою мірою позбавляє притаманних їй барв і милозвучності. Ось кілька прикладів таких дублетів: арештувати, арештований (замість заарештувати, заарештований), важний (замість поважний), дарити (замість дарувати), діюче законодавство (замість чинне законодавство), драти, видрати, задраний (замість дерти, видерти, задертий), вечором, ранком, зимою, літом (замість ввечері, вранці, взимку, влітку), кінчитися (замість скінчитися), минулорічний (замість торішній), найшов (замість знайшов), об’ява (замість оголошення), помогти (замість допомогти), пустий (замість порожній), смілий (замість сміливий), спішити (замість поспішати), учбовий (замість навчальний) і под. взаємини див. відносини. ВЗАЄМО... Перша частина складних слів, що відповідає слову взаємний; пишеться разом: взаємовигідний, взаємозалежність, взаємознищення. взяти див. брати. ВИ - ВАШ Ви, вас, вам, вами, займ. особ. З великої літери Ви пишеться тільки у звертанні до однієї особи в листах – приватних і офіційних. Наша пані! 23 ц[ього] м[ісяця] є у Коломиї концерт Крушельницької. Я би хотів дуже, аби Ви поїхали на той концерт. Як з Вами брат не може їхати, то я поїду з Вами і відвезу Вас (В.Стефаник); Про що Вам написать?.. Що юність одцвіла, і Вас нема зі мною.. (В.Сосюра). При звертанні до багатьох осіб, в листах-анкетах і в літературі різних жанрів ви пишеться з малої літери. Бувайте здорові, всі мої любі. Пишіть мені. Цілую вас міцно (Леся Українка); – Овва! Які ж бо ви, Хомо (М.Коцюбинський); – Я вас слухаю (О.Гончар). Ваш, ваша, ваше, ваші, займ. присв. У кінці листа пишуться з великої літери. Бувайте здорові і не забувайте Вашого М.Коцюбинського (М.Коцюбинський). ВИБИРАТИ - ДОБИРАТИ - ОБИРАТИ - ВІДБИРАТИ Вибирати, вибрати, -беру, -береш. Виділяючи за якимись ознаками, відокремлювати від інших предметів; голосуючи, виділяти когось для виконання певних обов’язків; вибірково збирати щось і т. ін.: молодиці вибирали цілу цеглу, вибирати огірки. Добирати, дібрати, доберу, добереш. Вибираючи, знаходити найвідповідніше, підбирати тощо: добирати кадри, добирати потрібну літературу. Обирати, обрати. 1. Виділяти, відбирати за якоюсь ознакою: обирати дорогу, обирати заняття, обирати напрям руху, обирати службу. 2. (ким, на кого, в кого, за кого, до чого, в що). Призначати, виділяти голосуванням для виконання певних обов’язків: обирати депутатів до вищого органу влади, обирати президента. Відбирати. Крім іншого, брати, вибирати, виділяти із загальної маси за певною ознакою: відбирати твори для збірки, відбирати типове в житті. ВИБОРНИЙ - ВИБОРЧИЙ - ВИБІРНИЙ Виборний. Який визначається, обирається голосуванням на якусь посаду або для виконання певних обов’язків; якого заміщують шляхом виборів, а не призначення. Вж. зі сл.: старшина, особа, посада, служба, начальство, представники. Виборчий. Який стосується проведення виборів та різних заходів, пов’язаних з ними. Вж. зі сл.: акт, бюлетень, голос, закон, округ, агітація, дільниця, кампанія, комісія, платформа, система, справа, урна, право, збори. Вибірний. У біології – який має властивість діяти на певні, конкретні види: вибірна здатність, вибірна дія препаратів. ВИВАЛЕНИЙ - ВИВАЛЯНИЙ Вивалений, дієприкм. Від вивалити – виламати, перекинути, висунути тощо: вивалена стіна, вивалена риба з сітки. Санітари внесли пожитки померлого: штани.., шкіряну курточку, прострілену на грудях, черевички з виваленими, всохлими язиками (В.Земляк). Виваляний, дієприкм. Від виваляти – валяючи, вбрати в щось, забруднити, повалити все або більшість: виваляний у піску, виваляні вітром дерева. вивільнювати, вивільняти див. визволяти. ВИВІСИТИ - ВИВІШАТИ - ВИВІШИТИ Вивісити, -ішу, -ісиш. Помістити назовні; виставити для огляду тощо. Стінгазету вивісили в коридорі (О.Донченко); Рушницю вивісили над дверима казихани (І.Ле). Вивішати. Повісити багато кого, багатьох або все, всіх. – Скільки є князів і панів, я б їх усіх вивішав (казка); [Лихвар:] Вивішать їх треба, тих адвокатів (Леся Українка). Вивішити. Позначити напрям віхами. ВИГИН - ВИГІН Вигин, -у. Вигнуте місце, округла лінія згину, повороту. Вигін, -гону. Місцевість коло села або в селі, куди виганяють пастися худобу, птицю. ВИГЛЯД - ВИД Вигляд, -у. Сукупність зовнішніх ознак, особливостей когось, чогось, що створює відповідне враження. Вж. зі сл.: апатичний, байдужий, винуватий, гордий, жалюгідний, загадковий, загрозливий, засмучений, здоровий, зовнішній, кислий, мрійливий, найкращий, незалежний, непривітний, розгублений, святковий, серйозний, солідний, суворий, схвильований, хвацький, хворобливий, хитрий, чепурний. Холодно в хаті; Вигляд дуже вбогий (П.Грабовський); Карти експедиції мали прекрасний вигляд (З.Тулуб); Весь вигляд дідуся свідчив про стійку фізичну силу та добре збережене здоров’я (М.Руденко). У словосп.: з виглядом. Глушак встає з-за стола з виглядом людини, завжди готової до дії (О.Довженко); на вигляд. На вигляд було їй років за тридцять (С.Голованівський); у вигляді. Оздоба якась у вигляді розгонистої квітки чи лози виноградної (О.Гончар); робити, зробити вигляд. Христя зробила вигляд, що не помітила його появи (Панас Мирний). Вид1, -у. 1. Обличчя. Краплями піт тече по виду (А.Свидницький); Чіпка сам не свій. Зблід на виду (Панас Мирний); Посатанів, аж з виду зблід (О.Стороженко). 2. Краєвид. Вид був справді чудовий. Перед ґанком поріг, за порогом частокіл, верби, річка, а в долині тихо, мов у Бога за пазухою, село. За селом гора, а на тій горі церквиця старосвітська (Б.Лепкий); З балкона мав чудовий вид на гору, місто, небо (Вас. Шевчук). Вид2, -у. 1. Окрема галузь роботи, заняття, різновид у ряді предметів, явищ тощо; тип: вид праці, вид навчання, вид спорту, вид зброї, вид продукції, доконаний і недоконаний вид дієслова. 2. Підрозділ у систематиці, що входить до складу вищого розділу – роду. – А який, скажи мені, смисл у схрещуванні саме рослин різноманітних видів? (О.Довженко). жүктеу/скачать 3.27 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|