1 Бердянськ 2010 (06)

УДК 372.853

Н. О. Гай,

(Херсонський державний університет)

Аналіз літератури з проблеми дослідження дозволив також встановити, що проведення навчальної практики в основній школі сприяє розвитку пізнавальної діяльності учнів, активізації пошукової роботи, поглибленню та систематизації знань школярів з предмета. Одним з навчальних предметів, який має широкі можливості для реалізації прикладної спрямованості навчання є фізика. Для досягнення високої результативності навчальної практики необхідно враховувати не тільки її основні цілі та завдання, етапи проведення, а також особливості психологічного розвитку школярів 7 класу. Аналіз психологічної літератури дозволив встановити, що провідною діяльністю школярів цього віку є спілкування, оскільки розвиваються теоретичне і творче мислення, творчі здібності. Враховуючи ці вікові психологічні особливості, необхідно обирати такі форми організації діяльності, за яких результат навчальної практики буде найкращий.

У попередніх дослідженнях нами було виокремлено 8 форм проведення навчальної практики з фізики [3]. Беручи до уваги психологічні особливості школярів підліткового віку, ми вважаємо, що високий результат навчальної практики буде за умов використання таких форм організації діяльності, як конструювання фізичних приладів, групова навчально-дослідницька діяльність, розв’язування експериментальних задач, екскурсії на виробництво чи в природу, розробка міні-проектів.

Листом МОН України №1/9-61 від 6.02.08 р. [6] встановлено, що навчальна практика для учнів 7-8 класів проводиться протягом 10 днів по 4 академічні години кожного дня. Таким чином, учитель фізики має 40 годин для проведення навчальної практики, за умов, що йому віддадуть усі години. Але це не можливо, тому доцільно об’єднатися з іншим учителем-предметником. Планування діяльності учнів у період практики подано у таблиці 1.

Наступний етап навчальної практики – змістово-організаційний. Це основний етап, на проведення якого відводиться значна частина часу, запланованого на практику. Під час цього етапу учні виконують завдання, які запропонував вчитель. Проміжний контроль діяльності школярів можна провести у формі виставки фізичних приладів і звіту наукових груп.

Для навчальної практики ми рекомендуємо обрати такі теми: “Будова речовини” і “Світлові явища ” [9]. Такий вибір обумовлено тим, що школярі вже знайомі з основними поняттями цих розділів, а використання означених тем під час практики надає їм можливість поглибити і систематизувати свої знання, переконатися в їхній практичній значущості, а також створює умови для розвитку предметної компетенції. Виготовляючи фізичні прилади, учні мають можливість проявити свої творчі здібності та конструкторські уміння. Оскільки навчальна практика для школярів проходить вперше, учитель може запропонувати перелік приладів, які учні можуть виготовити самостійно. Подаємо перелік приладів для самостійного виготовлення учнями.

Тема “Будова речовини”: 1) моделі кристалічних решіток (пластилін, трубочки для напоїв); 2) терези для зважування (нитки, пластикові кришки, жорстка основа); 3) модель для демонстрації хаотичного руху молекул (пластикова пляшка, легенькі різнокольорові кульки, сітка, джерело повітря); 4) модель будови атомів (набір кульок різного діаметру, картон); 5) модель для демонстрації розширення твердих тіл (дощечка, 2 гвіздка, монета у 5 копійок, пінцет). Тема “Світлові явища”: 1) фотометр (білий аркуш, два різні джерела світла); 2) сонячний годинник (картон, олівець); 3) камера-обскура (картонна коробка, напівпрозорий папір, канцелярська кнопка, свічка); 4) калейдоскоп (картонна труба, три дзеркала або пофарбовані з однієї сторони скляні пластинки, скотч, набір маленьких різних речей (ґудзики)); 5) модель для демонстрації сонячного і місячного затемнення (джерело світла, три кулі різного розміру, підставка); 6) перископ (картон, 2 дзеркальця). До кожного приладу учням необхідно зробити паспорт, у якому вказати назву приладу, призначення, схему приладу, фізичні поняття і закони, на яких базується робота цього приладу або які він демонструє, правила користування. Після закінчення цього виду діяльності школярі звітують про виконану роботу.

Наступною формою проведення навчальної практики може бути навчально-дослідницька діяльність. Цей вид діяльності характеризується тим, що вона спрямована на виконання дослідницьких завдань, яка передбачає пошук і пояснення закономірних зв’язків та відношень експериментально спостережуваних фактів, явищ, процесів, шляхом застосування прийомів та наукових методів пізнання. У результаті такої роботи учні активно оволодівають знаннями, знайомляться з методологією фізичної науки. У них відбувається розвиток дослідницьких умінь і навичок, формування пізнавальних мотивів та організаційних якостей [8]. Приклади завдань, які можуть виконати учні: 1) визначення густини ґрунту; 2) визначення середньої товщини листя дерев різними вимірювальними приладами; 3) підтвердження існування повітря; 4) вирощення кристалів; 5) чи має метал пам’ять?

Однією з форм організації навчальної практики можуть бути екскурсії на виробництво чи у природу. Її рекомендують вчителям автори листа МОН України №1/9-61 від 6.02.08 р. [6]. Ця форма організації навчально-виховної роботи з учнями дозволяє спостерігати й вивчати предмети, процеси і явища природи у природних умовах, дає можливість спостерігати те, чого не можна показати у фізичному кабінеті. Ознайомлення з фізичними явищами, що відбуваються у природі, дає можливість навчити школярів переносити отримані знання, уміння та навички у нові умови, сприяє міцності та дієвості знань з фізики, а значить, і досягненню більш високого рівня навченості. Спостереження явищ у природних умовах переконують учнів у пізнаванності світу, сприяють встановленню міжпредметних і причинно-наслідкових зв’язків між природними процесами.