1. Релігієзнавство як сфера гуманітарного знання
Структура релігієзнавства
жүктеу/скачать 1.43 Mb.
|
Структура релігієзнавстваУ структурі релігієзнавства виокремлюють: філософію релігії, історію релігії, соціологію релігії, психологію релігії, феноменологію релігії та географію релігії. Філософія релігії. Базовим розділом релігієзнавства є філософія релігії. Філософія релігії - сукупність філософських понять, категорій і концепцій, які дають філософське тлумачення релігії. Філософські поняття, категорії і концепції дають змогу теоретично осягнути релігійний феномен. Осмислення релігії завжди було складовою світового історико - філософського процесу. Як специфічна сфера релігієзнавчих досліджень філософія релігії відокремилася ще в XVII ст. її фундатором справедливо називають голландського філософа Бенедикта Спінозу (1632 - 1677), у творчості якого феномен релігії вперше постає як філософська проблема. Найбільшого ж розвитку філософія релігії набуває в працях англійського філософа Давида Юма (1711 - 1776) та німецьких філософів Іммануїла Канта (1724 - 1804) і Георга - Вільгельма - Фрідріха Гегеля (1770 - 1831). Починаючи з Нового часу, у філософії релігії окреслюються два варіанти її подальшого розвитку: 1) філософське дослідження релігії і 2) філософська теологія. Тоді ж започатковуються і дві основні форми філософії релігії: філософське релігієзнавство і філософська теологія. Філософське релігієзнавство вивчає релігійне ставлення до дійсності, передусім до Божої реальності. Філософська теологія (богослов'я) апелює до осмислення основного об'єкта релігії - реальності Бога. Однак обидві форми взаємопов'язані: філософське дослідження релігії не може не стосуватись об'єкта релігії, а філософська теологія завжди передбачає певну концептуалізацію дійсного чи нормативного ставлення людини до Бога. Проблемне поле філософії релігії утворюють у першу чергу онтологічні питання: проблеми ірраціонально - буттєвих витоків релігійної віри, сутності релігії, відношення людини і Бога, часу і вічності, «ніщо» й абсолюту, богопізнання, доказів буття Бога, існування священного тощо. Однією з головних рис філософії релігії є її людиномірність, адже будь - яка проблема тут розглядається через відношення «людина - надприродне». У рамках цього відношення виникають, зокрема, питання сенсу життя, співвідношення Божественного провидіння і свободи волі, священного і профанного, добра і зла тощо. У сучасній філософії релігії стрижневими є й гносеологічні питання: чи є релігійні міркування та висловлювання знаннями подібно до наукового знання про дійсність; якими категоріями можна передати релігійні вірування; чи є релігійні вірування раціональними, що є спільного між наукою і релігією та ін. Значне місце посідає й проблема сенсу мови релігії. Філософські зусилля спрямовуються на визначення статусу мови релігії (це особлива «релігійна мова» чи «релігійне використання мови»?); на пошук критеріїв усвідомлення мовних виразів, що використовуються у спілкуванні віруючих; на описування співвідношення у цій мові свідомого та несвідомого, усвідомленого й істинного (хибного), осмисленого і граматично правильного тощо. Інтерпретація релігії у філософії релігії залежить від контексту певного філософського напряму - екзистенціалізму, феноменології, філософії життя, герменевтики, позитивізму тощо. жүктеу/скачать 1.43 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|