Клобук — головний убір православних монахів, чорного кольору, який складається із камилавки — циліндричної шапки, розширеної вгорі, без крисів, і надітої на неї міцної тканини, яка закінчується позаду трьома довгими кінцями. Митрополити та патріарх носять білі К.
Коген — іудейський жрець-свяшеник, згідно з біблійними
Короткий релігієзнавчий словник 393
сказаннями, — нащадок міфічного первосвященика Аарона, який обслуговував храм Ягве в Єрусалимі.
Конгрегація — органи управління Ватикану як центру Всесвітньої католицької церкви. К. має широко розгалужений апарат, який знаходиться безпосередньо при Папі та римській курії, а також функціонує в багатьох країнах світу. К. є провідником політики Ватикану, контролює і направляє діяльність установ та відомств католицької церкви.
Конклав — зібрання кардиналів, яке скликається для обрання нового папи, а також назва приміщення у Вати-канському палаці, де проходить ця процедура. Кардинали перебувають в ізольованому приміщенні доти, поки один із кандидатів на папський престол не дістане в результаті закритого голосування необхідні дві третини голосів.
Конкордат — договір між римським папою та урядом певної країни, згідно з яким визначаються положення та привілеї католицької церкви в цій країні.
Контрреформація — рух феодальних сил у Західній Європі на чолі з католицькою церквою в XVI—XVII ст. проти Реформації. К. являла собою спробу зупинити процес розкладу феодального ладу, зберегти вплив католицизму в країнах Європи, підірваний у ході Реформації. З цією метою було проведено реформу папської курії (органів управління католицькою церквою), реорганізовано інквізицію, для боротьби з єресями створено орден єзуїтів, для зміцнення папської влади прийнято кілька постанов на Тридентському соборі (1545— 1563): визнання безумовного авторитету рішень папи в справах віри, запровадження суворої церковної цензури, індексу заборонених книг тощо.
Конфірмація — католицьке таїнство, яке здійснюється над дітьми у віці 7—12 років і відповідає православному таїнству миропомазання. Мета К. — релігійний вплив на світосприймання дітей. Цей обряд здійснюється в більшості випадків єпископом в урочистій церковній обстановці в присутності батьків та рідних дитини. У протестантів К. — навчання віри, сповідання віри і перше причастя молодих людей у віці 14—16 років.
Креаціонізм (лат. сгеаііо — створення) — релігійно-ідеалістичне вчення про божественне творіння світу, живої і неживої природи. Викладене в Старому Завіті у вигляді міфу про створення всього сущого Богом про-
394 Релігієзнавство
тягом шести днів, це вчення було сприйняте християнством.
Курія — назва сукупності центральних установ для управління католицькою церквою Натикану. К. видає папські грамоти і булли, завідує фінансами, відпущенням фіхів, шлюборозлучними процесами, розглядає апеляції, вирішує питання канонізації святих, заснування орденів. К. є провідником міжнародної політики Ватикану.
Лама — буддійський монах у Тибеті та Монголії, який вважається посередником між Богом і людьми та виконує функції не тільки служителя культу, а й учителя, юриста, лікаря, психолога, наставника і навіть пророка.
Легат — особа, що виконує особливе доручення Папи Римського в країнах, з якими Ватикан, як правило, не має офіційних дипломатичних відносин.
Літочислення християнське — відлік часу, при якому за відправну точку береться різдво Христове. Запропоноване римським ченцем Діонісієм Малим приблизно 525 р. н.е., який обчислив дату народження Христа. У більшості країн Європи Л.х. було прийняте в XVI ст. У Росії запроваджене в 1699 р. указом Петра І замість літочислення від "створення світу". Нікейський собор 325 р. як офіційний прийняв юліанський календар (за ім'ям ініціатора календарної реформи римського імператора Юлія Цезаря). Юліанський календар передбачає додавання в лютому кожного четвертого року 29-го дня. В 1582 р. буллою Папи Григорія XIII було внесено поправку в юліанський календар: число високосних років скорочено на три в кожні 400 років. Виправлений календар дістав назву григоріанського, з ним пов'язане датування за новим стилем, яке відрізняється від датування за старим стилем на 13 днів. Новий стиль прийнятий в Європі і в Америці. У колишньому СРСР він запроваджений уже після жовтневого перевороту.
Магія — сукупність релігійних уявлень та обрядів, пов'язаних з вірою у надприродну силу, яка нібито здатна чудодійно впливати на хід подій в житті людей. М. поширена серед усіх народів земної кулі у різних формах:
виробнича, лікувальна та ін. Магічні уявлення та дії відзначаються сильною живучістю; збереглися у формі побутових забобонів до наших днів.
Мара — бог смерті в буддизмі, який царює в цьому світі й прирікає все живе на смерть. Згідно з буддійською
Короткий релігієзнавчий словник 395
релігією, шлях звільнення з-під влади М. пролягає через неухильне виконання повчань Будди.
Мартиролог — збірник оповідей про мучеників перших століть християнства, які зазнавали гонінь у боротьбі за віру з язичництвом. В епоху Середньовіччя було відомо кілька подібних збірників. Пізніше М. ввійшли у святці, в яких розповіді про мучеників чергувалися з життєписами святих.
Масорет — іудейський автор, який переписував, редагував, зберігав та передавав із покоління в покоління стародавні єврейські та арамейські тексти Старого Завіту. М. встановили правопис біблійних текстів, упорядкували богословські примітки до старозавітних оповідань. Відредагований ними текст дістав назву масо-ретського.
Махді — ісламський месія, уявлення про якого виникло в шиїзмі, а потім було прийнято сунітами. Вчення про міфічного М. використовували служителі культу для насаджування серед мусульман псевдооптимістичних поглядів на майбутнє та відвертання трудящих мас від боротьби за краще майбутнє.
Мечеть — ісламський храм. До М., як правило, прилягає відкритий двір з криницею, фонтаном чи басейном для ритуального обмивання. Над М. здіймаються одна або кілька чотирикутних, круглих або в нижній частині чотирикутних, а у верхній циліндричних башт — мінаретів, з балконів яких служителі М. кілька разів на день закликають мусульман до молитви.
Митра — головний убір вищого духовенства в православ'ї.
Митрополит — єпископ митрополії — головного міста області чи провінції (спершу — у Візантії). На Русі М. до введення патріархату (1589) були главами Руської православної церкви, їхньою резиденцією був Київ (до XII ст.), потім Володимир, а з XVI ст. — Москва.
Молох (гр. МоїосЬ) — у фінікійській релігії бог Сонця. Ідол М. становив собою мідну статую, в жертву якій приносили малолітніх дітей. Культ М. був поширений у Карфагені, Ізраїльському та Іудейському царствах. Цар Осія в 622 р. до н.е. зруйнував М. Тофет, де справляли цей язичницький обряд і відмінив усі культи, крім культу Ягве.
Монах — особа, яка прийняла обряд постригу і дала обітницю вести аскетичне життя в монастирі згідно з монастирським статутом. Вища церковна ієрархія —
396 Релігієзнавство
єпископи, архієпископи, митрополити, екзархи, кардинали, патріархи, попи — як правило, вихідці із чернецтва.
Мулла — служитель культу в ісламі.
Муфтій — духовна особа в ісламі, яка має право виносити свої рішення з релігійних та релігійно-юридичних питань. У країнах поширення ісламу М. обіймають офіційні посади, на які вони призначаються урядом. В нашій країні очолюють духовні управління мусульман.
Намаз — п'ятиразова щоденна молитва у мусульман, звернена до Бога. Складається з читання сури "Фагіха" та уривків з інших сур Корану, які прославляють Аллаха, його доброту та велич. Супроводжується поклонами, колінопреклонінням та іншими діями. Кожній молитві повинно передувати обмивання. Н. дозволяється здійснювати у будь-якому чистому місці, вставши на молитовний килимок чи розстелений верхній одяг. У п'ятницю шаріат рекомендує здійснювати полудневу молитву у мечеті.
Наставник — виборний керівник старообрядницької без-попівської громади.
Національна релігія — релігійне вірування і культова дія, притаманні певному народу, нації. До них належать іудаїзм, індуїзм, синтоїзм, конфуціанство та інші релігії, пов'язані з певною національністю. У Н. р. конфесійні та етнічні кордони здебільшого співпадають, хоча за певних умов і обставин їх прихильниками можуть бути особи інших національностей. Існуючи на конкретному грунті, вони тісно переплелися з елементами національної культури, традицій і звичаїв народів, шо їх сповідували. Н. р. впливають на формування менталітету народу, регламентують поведінку і побут людей, сприяють розвитку та збереженню відповідного етносу, перешкоджають його культурній і мовній асиміляції.
Нунцій — постійний дипломатичний представник римського папи в країнах, з якими Ватикан підтримує дипломатичні відносини. Н. поєднує дипломатичне представництво з наглядом за католицькою церквою в даній країні.
Освячення — магічні слова і дії, які здійснюються служителем культу з метою надання святості певному предмету (наприклад, освячення води, житла та ін.). У загальнішому плані О. — підтримка чого-небудь автори-
Короткий релігієзнавчий словник 397
тетом церкви і релігійним обгрунтуванням О влади, звичаїв тощо.
Паранджа — жіночий верхній одяг, який, згідно з настановами шаріату, носять дорослі мусульманки поза домом При одяганні П обличчя та груди закривають густою сіткою із чорного кінського волосся За покроєм П вид халата з несправжніми рукавами, нижні частини на яких скріплені на спині, і капюшоном, що покриває жінку від голови до ніг
Парафія — нижчий самоврядний церковний округ, який має свою церкву з причтом для проведення богослужінь, а також громада віруючих, на утриманні якої перебувають церква та причт
Пастор — священик у протестантській церкві Оскільки протестантизм заперечує таїнство свяшенства, він не вважає священиків володарями Божої благодаті, на відміну від православ'я та католицизму П майже не має особливого убрання і веде звичайний для мирян спосіб життя. Проте, як підкреслює сама назва, церква вважає його пастухом, поставленим над віруючими для керівництва ними.
Пасхалії — зібрання правил і таблиці для визначення дня святкування Великодня.
Патер — священик у католицькій церкві Називаючи священика П.— отцем, церква прагне, як і в багатьох інших випадках, примусити віруючих ставитися до неї з повним послухом.
Патристика — християнська релігійна філософія II VIII ст., створена так званими отцями церкви Зводиться до спроб доведення необхідності панування релігії над наукою, віри над знанням, підпорядкування науки завданню обгрунтування християнських догматів, перетворення філософії на служницю богослов'я Соціальні ідеали П — проповідь теократичного панування хрис тиянства, споконвічної соціальної нерівності П служила духовним знаряддям боротьби церкви проти на уки, культури, соціального прогресу. Церква, особливо православна, приписує незаперечний авторитет патри стичній ("святоотчеській") літературі.
Патріарх титул глави деяких церков (в тому числі Руської православної) та єпархій (в католицизмі). П існував в Руській православній церкві з 1589 р. За Петра І в 1721 р. був скасований і замінений державним управлінням церквами — Найсвятішим синодом П від-
398 Релігієзнавство
новлено православним помісним собором за радянської влади в 1917—1918 р.
Патрологія — розділ християнського богослов'я, присвячений творам та біографіям отців церкви; зведення їх творів.
Піст — релігійна заборона на їжу взагалі або м'ясну, рибну, молочну, яка встановлюється церквою на певний час. Згідно з релігійним віровченням, пости сприяють підготовці віруючих до психологічного та розумового сприймання божественних істин і церковних повчань.
Подвижник — людина, яка з релігійних мотивів піддає себе всіляким нестаткам та стражданням (пустельництво, відмова від зручностей земного життя). Згідно з християнськими уявленнями, П. здійснює релігійно-моральний подвиг особливого служіння Богу і підносить себе до релігійної досконалості, рівноангельської свідомості. Багатьох П. канонізовано католицизмом і православ'ям як святих.
Помазаник — пророк, первосвященик чи монарх, помазаний миром в знак одержання влади нібито від Бога. Стародавній єврейський звичай помазання, зафіксовано в Біблії й відновлено православними монархами, щоб звеличити й освятити свою владу.
Послання — ранньохристиянські твори, листи, адресовані громадам, приватним особам чи усім християнам, написані подвижниками раннього християнства. За церковною традицією, їх звичайно приписують апостолам.
Постриг — церковний обряд в християнстві, який здійснюється при посвяченні у чернецтво і полягає в постриганні волосся на знак зречення з власної волі й повної згоди підкорятися волі Бога. Запозичений християнством у Давній Греції та Давньому Римі.
Праведник — згідно з церковним уявленням, людина, яка виконує всі вимоги релігії, не грішить. Така людина, як вчить релігія, після смерті одержує особливу небесну нагороду, а при житті є обранцем небесної благодаті й завдяки їй ніби має силу, щоб "виганяти бісів", лікувати хвороби тощо.
Прелат — високопоставлена духовна особа в католицькій та лютеранській церквах.
Пресвітер — в ранньохристиянській громаді особа, яка виконує адміністративні функції; в протестантських церквах і християнських сектах — керівник громади, який обирається із числа активних віруючих і затверд-
Короткий релігієзнавчий словник 399
жується вищими органами церкви. В православ'ї термін "П." використовується як урочиста назва священнослужителя.
Престол — в православній церкві столик у вівтарі храму, призначений для здійснення під час літургії релігійних таїнств. На ньому розміщено хрест. Євангеліє та інші предмети культу.
Примас — в католицькій та англіканській церквах — головний з єпископів, який має вищу владу стосовно духовенства даної країни. Наприклад, у титулі Папи Римського значиться, що він — П. Італії.
Пріор — 1) настоятель невеликого католицького чоловічого монастиря, в період раннього середньовіччя — помічник абата; 2) другий після великого магістра вищий сановник у військово-чернечих орденах.
Прозеліт — людина, яка прийняла нову віру, неофіт.
Псалом — релігійний гімн, пісня, яка прославляє Бога. П. — короткі й не дуже складні за формою вірші, написані від першої особи. В них домінує ідея смирення та звеличення божества, його "праведних" рішень, добра і святості. Тому християнське духовенство пропонує їх віруючим для спасенного читання. У минулому П. використовувалися для навчання людей із народу грамоти.
Псалтир (книга псалмів) — збірник із 150 релігійних пісень, одна із книг Біблії (Старого Завіту).
Пустинь — у православ'ї відлюдний монастир (чернеча келія), часто розташований у віддалених та важкодос-тупних місцях (лісах, горах, степах).
Рабин — служитель культу в іудейській релігії, керівник іудейської громади; він і законоучитель, і суддя в усіх релігійних та нерелігійних питаннях.
Реквієм — заупокійна меса в католицькій церкві. Р. може бути також вокальний чи вокально-інструментальний траурний твір.
Ритуал — сукупність і порядок обрядових дій, церемоній релігійного культу, які передбачають безумовне виконання певних правил здійснення молитви віруючими та інші елементи. Р. як зовнішній прояв релігійного акту (богослужіння, весілля та ін.) ніби дає можливість вступити в контакт з духами, богами тощо. Р. має магічне значення, притаманний усім релігійним культам.
Розп'яття — зображення засновника християнства Ісуса
400 Релігієзнавство
Христа на хресті. Р. — предмет поклоніння, особливо в католицизмі, ікона в православ'ї. Це ще й один із стародавніх способів страти непокірних рабів, який, за християнськими джерелами, був застосований щодо Христа.
Саваоф — одна із назв Бога-Отця в християнстві. Згідно з біблійними легендами, С. жив у Єрусалимі в особливому ковчезі (скрині), який стародавні євреї возили із собою у військових походах. На іконах зображується у вигляді бородатого старця. С. — один із багатьох прикладів політеїзму стародавніх євреїв, в Біблії С. — одне з імен Ягве.
Сатана (диявол, шайтан), згідно з віровченням іудаїзму, християнства, ісламу, — злий дух, супротивник Бога, уособлення зла на землі, володар пекла.
Священик — у християнстві сан служителя культу, який має право здійснювати богослужіння і таїнства (крім священства). Інша назва: ієрей (старший священик — протоієрей).
Секта — замкнута група, що відокремилася від основної течії релігії в даній країні; також віросповідання, якого дотримується, порівняно з основним напрямом, незначна кількість віруючих. Породжена суспільними протиріччями, С. може виступати в ролі організації, яка є виразником протесту соціальних груп, не задоволених своїм становищем. Для С. характерне претендування на винятковість своєї ролі, доктрини, ідейних принципів, цінностей та настанов.
Символ віри — короткий звід головних догматів, які становлять основу віровчення будь-якої релігійної течії або церкви. Повинен прийматися на віру, без доказів. Загальнохристиянський С.в. складається з дванадцяти частин. У перших восьми йдеться про триєдність бога, олюднення Ісуса Христа й спокутування гріхів людства; чотири останніх присвячені церкві, хрещенню та вічному життю. С.в. складений Отцями церкви і затверджений на Нікейському (325 р.) і Константинопольському (381 р.) соборах. Читається як молитва на богослужіннях і в домашніх умовах, виконується хором присутніми в храмі. Докладне тлумачення С.в. дається в катехізисах, спеціальних документах, які називаються "сповіданням віри".
Симфонія — своєрідний "предметний покажчик" до Біблії чи її частин, в якому в алфавітному порядку наводять-
Короткий релігієзнавчий словник 401
ся слова та окремі висловлювання Біблії із зазначенням, в якій книзі, главі, вірші слід шукати дане слово чи вислів,
Синагога — молитовний дім в іудейській релігії, а також громада віруючих. Виникла приблизно в V ст. до н.е. і була не тільки приміщенням для богослужінь, а й школою, притулком для приїжджих, центром суспільно-політичного і духовного життя єврейської громади. С. регламентує життя віруючих згідно з настановами Тори і Талмуда.
Синедріон — в І ст. до н.е. вища ієрократична установа в Стародавній Іудеї із судовими, релігійними та політичними функціями. Разом із жрецтвом в С. засідали представники світської аристократії та законовчителі-іудеї.
Синкретизм — злиття вірувань та обрядів різних релігій. Наприклад, християнство з самого початку мало синкретичний характер, поєднуючи елементи іудаїзму, стоїцизму Сенеки й античних культів. Такий самий характер мають іслам, іудаїзм, сектантські віровчення та культ. С. свідчить про спільність і земний характер причин, які породжують релігію.
Синод — вищий орган управління в Руській православній церкві, заснований у 1721 р. Петром 1 замість ліквідованого патріархату. За синодального управління Руська православна церква перетворилася на одну з урядових установ, які здійснювали політику правлячих класів. Після 1917 р. С. став дорадчим органом при патріархові. В інших православних церквах С. виконують різні функції. У протестантських церквах С. називають зібрання духовних та світських осіб країни, які скликаються для вирішення релігійних справ.
Сіон — частина Єрусалима (гора, пагорб), де, згідно з Біблією, жив цар Давид і розташовувався храм Ягве. В Біблії неодноразово відзначається, що на С. живе Бог. Тут знайшло своє відображення поширене серед стародавніх народів вірування, що гори є житлом Богів. З часом слово "сіон" стало в іудаїзмі символом вірності Богові, в цьому ж значенні воно перейшло до християнства і одержало значне поширення в християнському сектантстві.
Спокута (спокутування) — один із основних догматів християнства, суть якого полягає у тому, що Бог-Отець приніс у жертву свого сина для С. гріхів людей, які тя-
402 Релігієзнавство
гарем лежали на них з часу міфічного гріхопадіння Адама і Єви. Легенда про С. використовується служителями культу для навіювання віруючим ідеї покірності й терпіння в ім'я блаженства у потойбічному світі.
Сповідь (каяття) — таїнство в православ'ї та католицизмі, під час якого віруючий розповідає священику про скоєні ним фіхи, а священик нібито від імені Бога дарує йому відпущення із напуттям або із застосуванням покарання — піст, молитва із поклонами тощо.
Ступа (дагоба) — вид буддійських пам'ятних споруд, які призначалися для збереження реліквій чи позначення "священних місць". Має вигляд пагорбкуватого могильного насипу. Уже в стародавні часи С. почали будувати із каменю, на фундаменті, з верхівками у вигляді парасольок у кілька ярусів і прикрашати статуями Будди. С. перетворено на об'єкт поклоніння і паломництва.
Схизма — вид церковного розколу, відокремлення від єдиної церкви частини, яка все ж зберігає вірність церковній догматиці.
Схима — виший чернечий ступінь, шо вимагає від посвячуваного в нього виконання особливо суворих аскетичних правил.
Табу — релігійна заборона у первісних народів на речі чи дії, вимовляння певних слів, на їжу, відвідування певних місць у храмі, святилищ та ін., за порушення якої загрожує "надприродна" кара, хвороба або смерть. Система Т. була особливо розвинена у Полінезії, де вона частково замінювала державні закони. В релігіях, що виникали пізніше, поняттю Т. приблизно відповідає ідея гріха.
Таїнство — у християнстві магічний культовий обряд, здійснення якого, згідно з церковним віровченням, надає віруючим надприродної сили. Божу благодать як необхідну умову для спасіння гріховної душі людини, сприяє вилікуванню хворих, зміцненню шлюбу тощо. Католики та православні визнають сім таїнств: причастя, хрещення, миропомазання, свяшенство, сповідь, маслосвяття і шлюб. Протестанти дали Т. раціоналістичне тлумачення, яке фактично їх заперечує.
Улем — мусульманський законознавець та богослов.
Факір — мусульманський монах-жебрак, дервіш. В Індії Ф. називають також бродячих монахів-індуїстів, які виманюють гроші у населення за демонстрування фо-
Короткий реліпєзнавчий словник 403
кусів і дресированих тварин, за пророкування майбутнього, тлумачення снів і лікування заклинаннями та гіпнозом.
Фатіха — назва першої сури Корану. Ф. складається із семи віршів і є однією з найбільш ранніх сур; найчастіше виголошувана молитва у мусульман.
Хаджж — паломництво мусульман у Мекку до храму Каа-би або в Медину до гробу Мухаммеда, яке вважається подвигом благочестя. Один із п'яти основних обов'язків мусульманина. Хаджі — мусульманин, який вперше здійснив X.
Хасидизм — одна з течій в іудаїзмі, що виникла серед сільського населення Волині та Поділля. Спочатку X. відображав протест трудящих мас проти верхівки єврейських громад та рабинів. Хасиди вчили, що людина повинна прагнути до повного злиття з Богом не шляхом заглиблення у священні книги, як того вимагали рабини, а щирою молитвою та благочестям.
Херем — прокляття, відлучення від синагоги тих, хто порушив настанови і правила єврейської громади, бере під сумнів Тору і Талмуд.
Достарыңызбен бөлісу: |