аu через ав, як зазначають мовознавці, більше відповідає мові. Проблему тут бачимо лише одну, як і в інших ситуаціях — написання через ау протягом багатьох років.
Пропозицію писати ія на місці іншомовного іа також всередині слів вважаємо достатньо обґрунтованою.
Велике плюс вважаємо в поширенні правила “дев’ятки” на іншомовні власні назви. Мінус навпаки бачимо в розбігу запозичених загальних і власних найменувань типу Дізель — дизель, Сіменс — сименс, так саме, як Ватт — ват.
Щодо відмінювання іншомовних запозичень зі закінченням на –о, думаємо, що тут треба почекати, чи відмінювання таких слів стане прогресивним і тільки після того, запровадити відмінювання в правопис.
Взагалі не бачимо проблеми в змінах правопису, як і в інших мовах, нові покоління виростуть на них та не будуть їх вважати проблемою, їм не прийде написання слів незвичайним. Проблеми бачимо в причинах деяких змін та в мовній ситуації в Україні.
RESUMÉ
Historie ukrajinského pravopisu má svůj počátek v Cyrilo-Metodějské tradici. Počínaje gramatikou Meletije Smotryckého, kterou zmiňujeme kvůli tomu, že Smotryckyj používal písmene ґ, vzniká řada pravopisných norem. Autorem první novoukrajinské gramatiky je O. Pavlovskyj. Mezi dalšími osobnostmi, které se podíleli na vývoji ukrajinského písma a pravopisu, jsou I. Kotljarevskyj, M. Maksymovyč, redaktoři „Rusalky Dněstrovské“ Šaškevyč, Holovackyj a Vahylevyč, dále P. Kuliš, M. Drahomanov, J. Želechivskyj. Je potřeba zmínit, že se během let zformovali dvě tradice – západoukrajinská a východoukrajinská. Na počátku dvacátého století se zlepšily podmínky vývoje ukrajinského jazyka i pravopisu na území carského Ruska, ale k většímu rozvoji pravopisu dochází až po vzniku ukrajinské státnosti. Již v roce 1917 dostal tehdejší profesor Ivan Ohijenko za úkol vytvořit pravidla ukrajinského pravopisu a gramatiku.
Doteď velmi ceněným pravopisem, který se stal kompromisem mezi tradicí východní a západní, je pravopis z roku 1928. Již ve své době měl tento pravopis slabá místa, ale byl výsledkem bádání významných jazykovědců a ještě dnes je nazýván nejdokonalejším pravopisem, jaký ukrajinština měla. Na území Ukrajiny ale neměl dlouhého trvání. Již v roce 1933 byl pravopis změněn (pravopis z roku 1928 se používal ještě nějakou dobu V Haliči, Volyni a na Bukovině a podle něj psala část diaspory). Většina změn se týkala těch pravidel, která byla zformulována podle západoukrajinských tradic a jejich úkolem bylo znovu přiblížit ukrajinštinu s ruštinou. Jednou z neopodstatněných změn bylo vyškrtnutí písmene ґ z abecedy. Některé z těchto změn byly upraveny v nové redakci pravopisu z roku 1946.
V 80. letech se začalo více diskutovat nad podobou ukrajinského pravopisu, o pár let později změnám přáli i dějinné události. V roce 1990 se do azbuky vrátilo písmeno ґ. Byla ustanovena komise, která se měla zabývat ukrajinským pravopisem. Vzniklo několik návrhů nového ukrajinského pravopisu, nejvýznamnějším je návrh z roku 1999, na jehož vzniku měl se podílel mimo jiné i V. V. Nimčuk. Oznámení záměru změnit pravopis vyvolalo nečekané reakce a oponenti tohoto návrhu dosáhli nového přezkoumání pravidel. Pravidla ukrajinského pravopisu, která vyšla v roce 2004 a 2007, nezaznamenali význačnějších změn oproti pravopisu z roku 1993.
Některá činná pravidla jsou považována za složitá a nepřesná, část z nich podle významných jazykovědců neodpovídá ukrajinskému spisovnému jazyku a jeho výslovnosti – důležitým principem ukrajinského pravopisu je princip fonetický. Návrh nové podoby ukrajinského pravopisu z roku 1999 obsahoval změny těchto pravidel. Mimo jiné bylo navrženo psát na počátku slov před souhláskami н a р и (инший, ирій, икати), slovo пів ve významu polovina psát odděleně od sousedních slov, u vybraných podstatných jmen ženského rodu vrátit flexi -и ve druhém pádě jednotného čísla, skloňovat podstatná jména cizího původu zakončená na -o, používat na místě řeckého Φ ukrajinské т (vedle slov кафедра, марафон používat i podobu катедра, маратон), rozšířit užívání písmene и u vlastních jmen cizího původu, v cizích slovech používat apostrof, psát ve slovech cizího původu ія místo іа i uprostřed slov, cizí diftong au předávat ukrajinským ав. Velikým oponentem tohoto projektu je V. M. Rusanivskyj.
Velká pozornost je dána písmenu ґ. Jeho navrácení do abecedy se neobešlo bez problémů. Značná část ukrajinských mluvčích doteď nezná, v kterých slovech toto písmeno správně používat a dochází, nejpravděpodobněji pod vlivem ruštiny, k jejímu užívání v cizích slovech (v cizích slovech se píše pouze písmeno г), i na místě původního h, tak i v novinách se objevují formy slov Праґа, Ґавел, přitom původní slovo vypadá Praha, Havel. Někteří jazykovědci, jako například V. M. Rusanivskyj, se obávají, že se rozšíří použití písmene ґ i na cizí slova a tím ztratí ukrajinština svoji zvláštnost.
Jiní jazykovědci se naopak domnívají, že svoji svéráznost ztrácí ukrajinština odsouváním zvuku и, což se vysvětluje i jako jeden z negativních vlivů grafiky na výslovnost. Proto usilují o možnost psát písmeno и na počátku vybraných slov i používat zakončení -и v druhém pádě jednotného čísla podstatných jmen ženského rodu třetí deklinační skupiny zakončených na skupinu souhlásek a několika dalších slov této skupiny, a dále u podstatných jmen čtvrté deklinační skupiny. Jinými slovy, na místech, kde se ještě zvuk и vyslovuje a kde se dříve psal. Na stranu druhou existují domněnky, že výslovnost zvuku и v uvedených případech již není častým jevem,naopak je jevem pouze okrajovým, jevem některých nářečí, a tudíž, že nejsou příčiny pro změnu těchto pravidel.
Dalším pravidlem, které se snažil změnit projekt z roku 1999, je pravidlo pro psaní slova пів ve významu polovina. Podle tohoto návrhu by se mělo psát slovo пів ve významu polovina odděleně od sousedních slov. Jedná se převážně čistě o grafickou úpravu a zjednodušení pravila, neboť nyní existují tři způsoby psaní (піваркуша, пів-Європи, пів’яблука). Kromě toho, je pravidlo špatně formulováno a nesprávně zahrnuje do jedné skupiny slova піваркуша, пів’яблукa se slovy typu півколо, півмісяць, kde u prvních se jedná o spojení podstatných jmen se slovem пів, u skupiny druhé o podstatná jména s předponou пів-.
Problematickými se jeví i pravidla psaní cizích slov. Kromě změn zahrnutých do projektu z roku 1999, který částečně zbavoval pravopis nesouladu mezi psaním vlastních a obecných jmen rozšířením tak zvaného „Pravidla devítky“ - pravidla, podle kterého se po daných souhláskách píše и, zůstává ještě nejednotnost ve zdvojení souhlásek. Naopak projekt lépe formuloval pravidlo psaní německého diftongu ei. Co se týče změny pravidel psaní cizích au, ia či řeckého písmene Φ, existují rovnocenné argumenty pro i proti změnám.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бойко, О. Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. — Київ: Видавничий центр “Академія”, 1999.
Вихованець, І. Ненаукові пристрасті навколо українського правопису. (“Українська мова”, 2004, № 2). In: http://pravopys.vlada.kiev.ua/pravopys/pozytyv/vyhovan.htm
Вихованець, І. Прихильники «реального правопису» воліють мовчати. In: http://www.dt.ua/3000/3680/48174/
Власенко, О. Свобода слова з помилками. In: http://www.dt.ua/3000/3680/36886/
Гінзбург, М. «Каждый пишет, как он дышит». Нормативні документи як дзеркало сучасного стану української науково-технічної мови. In: http://www.dt.ua/3000/3100/52542/
Гінзбург, М. Як зробити українську мову державною де-факто? In: http://www.dt.ua/3000/3100/46128/
Горпинич, В. О., Грищенко, А. П., Єрмоленко, С. Я., Масенко, Л. Т., Русанівський, В. М. Складні питання сучасного українського правопису. — Київ: Наукова думка, 1980. — 224с.
Дроздовський, Д. Екскурс сторінками українського лінґвоциду. In: http://www.dt.ua/3000/3680/50315/
Емірова, Е. Мовна політика в Україні: Нові реалії. In: http://www-ki.rada.crimea.ua/kd/2006/36/politics.html
Знову про правопис. In: http://www.radiosvoboda.org/content/article/935174.html
Зовнішня історія української мови. In: http://pravopys.vlada.kiev.ua/mova/
Історія українського правопису: ХVІ - ХХ століття. Хрестоматія. — Київ: Наукова думка, 2004.— 584с.
Карпіловська, Є., Кочерга, О., Мейнарович, Є. Структурні зміни української наукової термінології протягом двадцятого сторіччя. In: http://pravopys.vlada.kiev.ua/pravopys/pozytyv/lvivsem.htm
Кириченко, І.М. Особливості нового українського правопису. — Київ: видавництво АН УРСР, 1947.— 32с.
Концепція державної мовної політики в Україні. In: http://www.gov.if.ua/modules.php?name=Content&pa=showpage&pid=573#_Toc133913218
Костюченко, А. Пропозиції щодо реформування чинного українського правопису. In: http://revolution.allbest.ru/languages/00011254_0.html
Котляр, А. «Український правопис»: великий секрет для маленької компанії фахівців. In: http://www.dt.ua/3000/3680/47405/
Кочерга, О., Мейнарович, Є. Правописні проблеми термінології. In: http://pravopys.vlada.kiev.ua/pravopys/pozytyv/termin.htm
Кочерга, О. Правопис чужомовного походження. In: http://pravopys.vlada.kiev.ua/pravopys/pozytyv/krytyka2.htm
Крупницький, Л. Микола Жулинський / Український правопис: чи буде реформа? In: http://artvertep.dp.ua/news/6880.html?logout
Куземська Н. Нове в новому «українському правописі» / Н. Куземська // Вісник Нац. ун-ту "Львівська політехніка". Серія "Проблеми української термінології" – 2008. – № 620. – С. 37–44. In: http://lp.edu.ua/tc.terminology/TK_Wisnyk620/TK_wisnyk620_kuzems'ka.htm
Лист до Томенка з приводу правопису. In: http://misto.ridne.net/viewthread.php?tid=3664
Листи І. Огієнка до А. Кримського. Слово і час, 1996, № 7, 16-21с.
Магрицька, І. Самоврядування по-луганськи, або Як місцеві можновладці змінили український правопис. In:http://www.dt.ua/3000/3050/61071/
Маргалик, В. Змінювати правопис доводиться... журналістам. In: http://h.ua/story/3233/
Мартинишин, Н., Шміло, Г. Українське мовознавство у діаспорі. In: http://miok.lviv.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=186:2008-10-10-09-48-49&catid=29:2008-08-31-08-01-18&Itemid=80
Марусик, Т. Професор Ющук – про походження української мови. In: http://www.radiosvoboda.org/Content/Article/924658.html
Мовна політика в УРСР. 30-ті роки. Присвячується Дню української писемності та мови. In: http://observer.sd.org.ua/news.php?id=12886
Москаленко, А. А. Історія українського правопису (Радянський період). — Одеса: Одеська міська друкарня, 1968.
Наконечний, М. Про новий правопис український. — Харків: Кооперативне "РУХ" видавництво, 1928. — 21с.
Німчук, В. В. Доля проекту нової редакції “Українського правопису”. Українська мова, 2004, № 1. In: http://pravopys.vlada.kiev.ua/pravopys/pozytyv/Nimchuk1.htm
Німчук, В. В. Проблеми українського правопису ХХ - початку ХХІ ст. ст. — Кам´янець-Подільський: Кам´янець-Подільський державний педагогічний університет, інформаційно-видавничий вiдділ, 2002. — 116 с.
Німчук, В. В. Про графіку та правопис як елементи етнічної культури: історія ґ. Мовознавство, 1990, № 6, 3-9с.
Німчук, В. В. Про графіку та правопис як елементи етнічної культури: історія ґ. Мовознавство, 1991, № 1, 9-18с.
Німчук, В. В. Про графіку та правопис як елементи етнічної культури: історія ґ. Мовознавство, 1991, № 2, 18-24с.
Німчук, В. В. Про графіку та правопис як елементи етнічної культури: історія ґ. Мовознавство, 1991, № 3, 12-21с.
Партач, Н. Чекаючи на правопис. In: http://artvertep.dp.ua/news/781.html
Полюга, Л. Питання мови мають вирішувати фахівці. In: http://postup.brama.com/usual.php?what=40140
Пономарів, О. Правопис: Хто судді? In: http://www.brama.com/survey/massages/18381.html
Русанівський, І. Стосунок “Проекту” до реального українського правопису. Мовознавство, 2002, № 6, с. 92-98.
Русанівський, І. Ще про реальний правопис. In: http://www.dt.ua/3000/3680/48685/
Синявський, О. Коротка історія “Українського правопису”. Культура українського слова. Збірник І. — Харків—Київ, 1931. — 93-112с.
Субтельний О. Україна: Історія. — Київ: Либідь, 1993. — 720с.
Тези наукової конференції з проблем сучасного українського правопису і термінології : з нагоди 70-річчя першої Всеукраїнської правописної конференції у Харкові 1927 р. : 12-13 грудня 1997 р. — Київ: Українська національна комісія з питань правопису при Кабінеті міністрів України, 1997. — 110с.
Толочко, П. П. Із виступу на семінарі з проблем реформування правопису української мови. In: http://ukrstor.com/ukrstor/tolocko-puti-1-05.html
Толочко, П. П. Що або хто загрожує українськiй мовi? In: http://www.ukrstor.com/ukrstor/toloczko_htoaboscozagrozhujeukrmovi.html
Український правопис, його історія та сучасний стан. Основні зміни і доповнення у V виданні “Українського правопису”. In: http://works.tarefer.ru/23/100039/index.html
Фаріон, І. Історико-психологічний аспект нашого правопису. ПРОЄКТ. In: http://postup.brama.com/010227/33_9_1.html
Фаріон, І. Мова — краса і сила. Суспільно-креативна роль української мови в ХІ — середині ХХ ст. — Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2007. — 212с.
Фаріон, І. Правопис — корсет мови? Український правопис як культурно-політичний вибір. — Львів: Свідачо, 2006. — 120с.
Шевельов, Ю. Історична фонологія української мови. Харків, 2002 (вибрані розділи). In: http://litopys.org.ua/
Голоскевич, Г. Український правописний словничок. — Катеринослав-Ляйпціґ: Українське видавництво в Катеринославі, 1923.
Довідник з українського правопису. Бурячок, А.А., Паламарчук, Л.С., Русанівський, В.М., Масенко, Л. М. — Київ: Радянська школа, 1973. — 280с.
Довідник з українського правопису. Бурячок, А.А., Паламарчук, Л.С., Русанівський, В.М., Масенко, Л. М. — Київ: Радянська школа, 1984. — 280с.
Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982.
Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с.
Історичний словник українського язика / Під ред. Є. Тимченка; укл.: Є. Тимченко, Є. Волошин, К. Лазаревська, Г. Петренко. — К.-Х., 1930-32. — Т. 1. — XXIV + 948 с.
Огієнко, І. Правила українського правопису в короткім загальноприступнім вигляді.— Львів: книгарня Арнольда Бардаха, 1925.
Павловський,А. Грамматика малороссійскаго нарЂчія. In: http://litopys.org.ua/
Пономарів, О. Фонеми Г та ґ. Словник і коментар. — Київ: Просвіта, 1997. — 35с.
Проєкт нового “Українського правопису”. In: http://pravopys.vlada.kiev.ua/pravopys/pravXXI/zmist.htm
“Русалка Днѣстровая”. In: http://pge.rastko.net/dirs/pge/pge05/100100/e100100.html
Сучасний орфографічний словник української мови: 60 000 слів/ Укладач С. В. Музичук. — Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2004. — 768 с.
Сучасний словник іншомовних слів. Семотюк, О. П. Ранок, 2007 — 464 с.
-
Український орфографічний словник. За ред. В. М. Русанівського. Київ, 2006
-
Українська мова. Енциклопедія. — Київ, 2000. In: http://litopys.org.ua/
-
Український правопис. — Харків: Державне видавництво України, 1929. — 103с.
Український правопис. — Харків: Радянська школа, 1933.
Український правопис/ АН України, Ін-т мовознавства О. О. Потебні, Інститут української мови, 4-те вид., випр. й доп. — Київ: Наукова думка, 1993. — 240с.
Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. — Київ : Наукова думка, 2007. — 288с.
Український правопис / М. Грунський та Мик. Мироненко. Київ: Державне видавництво України, 1929. — 148с.
Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства О. О. Потебні, Інститут української мови. — Київ: Наукова думка, 2004. — 204с.
Український правопис. Народний Комісаріат Освіти УРСР. — Київ: Українське державне видавництво, 1946.
Український правопис із словничком / Упорядкував М. Возняк. — Львів: Наукове товариство імені Шевченка, 1929. — 208с.
Український правопис. — Київ: Видавництво АН УРСР, 1960. — 272с.
www.slovnyk.net
http://www.ukrcenter.com/forum/forum.asp?forum_id=16&forum_name=%D3%EA%F0%E0%BF%ED%F1%FC%EA%E0%20%CC%EE%E2%E0
Достарыңызбен бөлісу: |