Бакатова І. О. Магістр 1 року навчання факультету міжнародних економічних відносин хнеу ім. С. Кузнеця ф бакатова І. О., 2014 ормування маркетингової стратегії промислових підприємств україни на основі диверсифікації збутових каналів

Студент 4 курсу

факультету міжнародних економічних відносин ХНЕУ ім. С. Кузнеця
А
__________

Мета даної роботи є визначення перспектив упровадження аутсорсингу на підприємствах та оцінювання ефективності здійснення аусорсингу, його вплив на зовнішньоекономічну діяльність підприємств.

Об'єктом дослідження є зовнішньоекономічна діяльність підприємств.

Предметом даної роботи є процес упровадження аутсорсингу на підприємствах як одного зі способів підвищення ефективності їх зовнішньоекономічної діяльності.

На сучасному етапі розвитку вітчизняної економічної науки значна увага у дослідженнях провідних фахівців приділена визначенню ефективності здійснення аутсорсингу. Вагомий внесок
у розробку даної проблематики зробили: Календжян С. О., Хейвуд Дж. Брайан, Макконел К. Р., Норт Д. О. [1 – 5]. У той же час потребує подальшого вивчення питання доцільності застосування існую­чих методичних підходів, їх простота та ефективність застосування на вітчизняних підприємствах.

Будь-яка компанія, профільна діяльність якої не пов'язана з ЗЕД, у процесі своєї роботи зіштовхується з двома основними проблемами: оптимізацією витрат на логістику та управління системою взаємовідносин із постачальниками та виробниками.

Здатність компанії зосередитися на своїй основній діяльності визначає її конкурентоспроможність на ринку. Аутсорсинг зовнішньоекономічної діяльності дозволяє отримувати об'єктивну логістичну картину і планувати свої витрати на закупівлю та перевезення товарів.

Термін "аутсорсинг" (outsourcing) походить від outside resource using – використання зовнішніх ресурсів. У міжнародній бізнес-практиці цей термін визначає послідовність організаційних рішень, сутність яких полягає у передачі деяких раніше самостійно реалізованих підприємством функцій або видів діяльності зовнішній організації. Але, як справедливо зазначають американські економісти Р. Чампен і К. Ендрейд, цей термін використовується як "парасолька" для визначення різноманітних напрямів ділової активності [1].

Метою аутсорсингу як інструмента управління є підвищення ринкової вартості підприємства завдяки поліпшенню результатів його діяльності, зниженню витрат і ризиків, підвищенню конкурентоспроможності продукції через залучення зовнішніх контрагентів, які спеціалізуються на виконанні певних, як правило, не профільних для підприємства виробничо-господарських функцій [2].

Аутсорсинг зовнішньоекономічної діяльності – це передача всіх технічних процесів, пов'язаних із імпортною закупкою чи реалізацією на експорт, іншій компанії-виконавцю. Прямим наслідком такого підходу є включення ресурсів (фінансових, кадрових, тимчасових) фактичного власника

Тепер слід розглянути ефект масштабу – співвідношення між зміною обсягів використаних ресурсів зі зміною об'ємів виробництва. З розширенням підприємства додатний ефект масштабу зменшується, що обумовлює перехід до стадії постійної віддачі, коли довгострокові середні витрати стабілізуються, а з певного моменту загальні витрати починають зростати скоріше, ніж кількість продукції, що виробляється. У цьому випадку проявляється від'ємний ефект масштабу [4]. За незмінних цін на ресурси ефект масштабу обумовлює динаміку витрат у довгостроковому періоді, що простежується за допомогою функції довгострокових середніх витрат – LATC (рисунок).

Рис. Ефект масштабу

Для розширення ефекту масштабу компанія повинна прийняти рішення щодо його досягнення. Компанії постійно шукають нові шляхи для того, щоб уникнути від'ємного ефекту масштабу. У сучасних умовах аутсорсинг дає такі можливості. З його допомогою компанія отримує можливість підтримувати та регулювати оптимальний розмір бізнесу, гнучко реагуючи на зміни ринку. Транзакційні витрати знижуються не за рахунок включення окремих видів діяльності у внутрішній структурі фірми, а шляхом передачі окремих операцій незалежним фірмам, тобто шляхом аутсорсингу. Це значить, що аутсорсинг – перекладання на інших суб'єктів власних транзакційних витрат [5].

До найбільш значущих позитивних наслідків передачі бізнес-процесів на аутсорсинг ЗЕД компанії відносять зниження витрат, можливість зосередження на основному бізнесі, підвищення якості, зниження ризиків, підвищення конкурентоспроможності та інші, а до від'ємних – високі витрати на пошук контрагентів та загрозу безпеки компанії.

Аутсорсинг ЗЕД передбачає укладання довгострокових договорів, за час дії яких економіка встигає пройти кілька циклів, і таким чином змінюється бізнес, а саме пріоритети керівництва за­мов­ника.

Постачальник аусорсингових послуг перші два – три роки втрачає кошти, починаючи заробляти тільки в другій частині дії контракту, що часто приводить до напруги та конфліктів із клієнтами.

Переваги та недоліки використання аутсорсингу у ЗЕД підприємств подані у таблиці.
Таблиця
Переваги та недоліки користування аутсорсингу у ЗЕД підприємств

Аутсорсинг ЗЕД має за мету підвищити загальну ефективність діяльності економічних суб'єктів порівняно із суть ринковою формою.

Учасники аутсорсингової системи для підвищення ефективності замінюють звичайну ринкову домовленість купівлі-продажу через аутсорсинг більш складною формою економічної організації. Довгострокові відносини у рамках аутсорсингу ведуть до створення ефективних механізмів розподілу ризику в умовах недостатньої інформації.

На сьогодні послуга аутсорсингу ЗЕД є найбільш популярною для компаній, які проводять оптову та роздрібну торгівлю іноземними товарами, які використовують у виробництві імпортну сировину та матеріали, які продають продукцію власного виробництва за кордон.

Аутсорсинг ЗЕД дозволяє скоротити витрати та значно знизити їх, якщо:

а) обсяг імпорту, експорту компанії має незначний оборот, то утримання співробітників логістичної служби та служби ЗЕД економічно невигідне;

б) обсяг імпорту, експорту компанії має великий оборот, але організація має намір зосередити розвиток на основному напрямі діяльності;

в) попит на послуги аутсорсингу складається з декількох факторів (один із них – неординарність митного адміністрування, а також складність та неоднозначність митного законодавства).

Таким чином, можна зробити висновок, що аутсорсинг значно сприятиме підвищенню ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства та мобілізації ресурсів для розширення його бізнесу. Процес упровадження та прийняття аутсорсингу на підприємстві є досить складним
та довготривалим процесом. Треба оцінювати всі параметри та аспекти діяльності підприємста, вигоди та ефекти, і тільки тоді проводити політику впровадження аутсорсингу як одного з методів підвищення ефективності діяльності підприємства.
Наук. керівн. Бестужева С. В.

____________

Студент 2 курсу

факультету міжнародних економічних відносин ХНЕУ ім. С. Кузнеця
І
__________

Боротьба з некерованою інфляцією є однією з основних проблем державного регулювання, бо на цьому наріжному камені тримається вся соціально-економічна, фінансова й банківська політики. Необхідність у поданні інфляції обумовлена тим, що вона не лише призводить до тяжких соціально-економічних наслідків, а й за умов інфляції втрачається ефективність дії та відбувається деформація інструментів макроекономічного регулювання [1].

Питання інфляції та її впливу на сучасний стан фінансів країни висвітлено в працях зарубіжних та українських науковців, таких, як: Д. Лок, Дж. Мілль, В. Галь, А. Гальчинський, Є. Корнієнко, О. Петрик, В. Стельмах, В. Шевчук, А. Шаповалов.

Метою даної статті є визначення причин перебігу інфляції в Україні та шляхів її подолання.

Термін "інфляція" [2] (від лат. Inflаtio) буквально означає "вздуття". Інфляція призводить до знецінення грошей унаслідок порушення законів грошо­вого обігу і появи маси грошей, які не забезпечені товарами. Інфляція – це супутник паперових грошей, які мають влас­тивість виконувати функцію засобу обігу, обслуговувати обмін товарів і послуг. Зростання цін потребує додаткового випуску паперових грошей, що порушує пропорційність і переповнює фінансові канали знеціненими грошима. Інфляція завжди супроводжується зростанням загально­го рівня цін, зниженням платоспроможного попиту населен­ня, його життєвого рівня, розвитком тіньової економіки, по­силенням злочинності та ін.

Одночасно інфляція – одна із найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки практично всіх країн світу [3].

Незалежно від стану грошової сфери товарні ціни можуть підніматися внаслідок змін циклічних і сезонних коливань, структурних зрушень у динаміці виробництва, монополізації ринку, державного регулювання економіки, введення нових податків, зміни кон'юнктури ринку, дії зовнішньоекономічних зв'язків, стихійних лих і т. д. Отже, зростання цін викликається різними причинами.

До інфляційних причин зростання цін можна віднести:

диспропорційність, або незбалансованість державних витрат і доходів, що проявляється
в дефіциті державного бюджету. Якщо цей дефіцит фінансується за рахунок активного використання "друкарського верстата", це призводить до збільшення маси грошей в обігу, а, відповідно,
і до інфляції;

зростання "відкритості" економіки тієї чи іншої країни, все більше залучення її до міжнародних зв'язків збільшують небезпечність "імпортованої" інфляції;

інфляція набуває самопідтримувального характеру в результаті інфляційних очікувань. Багато вчених країн заходу і України особливо виділяють, що подолання інфляційних очікувань населення і виробників – це найважливіше (якщо не головне) завдання антиінфляційної політики.

Антиінфляційна політика – це комплекс відповідних заходів державного регулювання економіки, які спрямовані на боротьбу з інфляцією (рисунок).

Слід зазначити, що в контексті фінансової безпеки "безпечний рівень інфляції" складає 5 %, але в процесі проведення згаданої кредитно-грошової політики на початковій стадії можливе перевищення цього значення. Побудова механізму забезпечення безпеки грошового ринку та інфляційних процесів потребує визначення критеріальних вимог до неї, тобто визначення граничнодопустимих значень фінансових та соціально-економічних показників (індикаторів), перевищення яких може провокувати фінансову нестабільність і фінансову кризу.

Методика розрахунку рівня грошової безпеки України визначає перелік таких індикаторів, які наведені в таблиці.
Таблиця
Розрахунок показників грошово-кредитної безпеки України

за 2009 – 2013 роки [2 – 4]

Виходячи із показників даної таблиці, можна спостерігати, що більшість показників грошової безпеки України не відповідають нормативному значенню, тобто існує безліч недоліків у проведенні монетарної політики, а саме: надмірна питома вага готівки в грошовому обігу; зменшення обсягів довгострокового кредитування; високий рівень доларизації тощо.

Таким чином, із викладеного видно, що інфляція – це складний багатопрофільний процес, що завдає серйозної шкоди економіці країни, її населенню. Зростання загального рівня цін у даний час тією чи іншою мірою охоплює практично всі країни світу. Боротьба з ним вимагає великих зусиль і матеріальних витрат.

Управління інфляцією становить найважливішу проблему грошово-кредитної і загалом економічної політики. При всій значущості скорочення державних витрат, поступового стиснення грошової емісії потрібне проведення широкого комплексу антиінфляційних заходів. Серед них: стабілізація і стимулювання виробництва, вдосконалення податкової системи, створення ринкової інфраструктури, підвищення відповідальності підприємств за результати господарської діяльності, проведення певних заходів із регулювання цін і доходів.

Реалізуючи розглянуті шляхи подолання інфляції та враховуючи досвід розвинених країн, рівень інфляції в Україні можна знизити, що приведе до більш стабільного стану вітчизняної економіки.
Наук. керівн. Возненко Н. І.

____________