Лiтературознавчих

~
70~ 
Літерату ра дидакти чна (грец. didacticos – повчальний) – 
повчальні твори, яким надається художня форма для легшого 
сприйняття 
та 
засвоєння 
філософських, 
релігійних, 
морально-етичних та інших знань. До Л. д. належать твори 
різних жанрів: проповіді, житія, притчі, мораліте, шкільна 
драма тощо. В українській літературі неприхованим 
дидактизмом позначені житія, притчі, діалоги Г. Сковороди, 
п’єси І. Котляревського, Т. Шевченка, збірки поезій І. Франка, 
М. Рильського, М. Зерова. Найдавніший твір Л. д. – 
«Повчання» Володимира Мономаха, адресований своїм дітям. 
Літерату ра дитя ча – усна й писемна словесність, творена 
дітьми. До неї належать безпосередньо пов’язані з грою різні 
жанри фольклору (лічилки, дражнилки, ігрові пісні тощо). 
Л. д. також охоплює перші спроби пера юних початківців 
(поезія, проза тощо), опубліковані в періодиці для дітей 
(«Соняшник», «Барвінок», «Однокласник» та ін.) чи в 
колективних збірках на зразок «Первоцвіту», «Ластовенятка». 
Деякі автори в дитячому віці видали свої перші збірки поезій: 
Марійка Луговик «Білий Бегемотик», Оксана Самара 
«Посмішка сфінкса» та ін. 
Цей термін часто використовується для позначення 
літератури для дітей. 
☺
Література дитяча – література, створена дітьми, та 
книги, що написані для дітей письменниками. 
Літерату ра для діте й – це сукупність літературних 
творів, створених або адаптованих для дітей з цілком певною 
метою: звертатися до дитячих емоцій та почуттів, впливати на 
дитячі пізнавальні здібності, розвивати смаки та вподобання, 
розважати дитину. Л. д. д. – художні, науково-популярні та 
публіцистичні твори, написані письменниками для дітей 
різного віку. Органічним її складником є фольклор (колискові 
пісні, забавлянки, скоромовки, загадки, легенди, ігрові 
сюжети, пісні тощо). Літературні твори для дітей 
представлені іменами Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, 
Олени Пчілки, І. Франка, А. Тесленка, Лесі Українки, 

~
71~ 
М. Коцюбинського, Б. Грінченка, С. Васильченка, В. Винни-
ченка. Вони заклали основи української Л.д.д., теоретично її 
обґрунтували, осмислили специфіку, функції і значення. У 
ХХ ст. з’явилися твори мистецької вартості, призначені дітям: 
Гр. Тютюнника «Климко», «Вогник далеко в степу», 
В. Близнеця «Звук павутинки», «Земля світлячків», І. Багмута 
«Пригоди чорного кота Лапченка, описані ним самим», 
О. Іваненко «Тарасові шляхи», І. Малика «Князь Кий», 
В. Нестайка «Тореадори з Васюківки», «Чудеса в Гарбузянах», 
В. Симоненка «Цар Плаксій і Лоскотон», «Подорож у країну 
Навпаки», 
«Казка 
про 
Дурила», 
М. Вінграновського 
«Сіроманець», 
«Первінка», 
С. Дзюби 
«Гопки 
для 
Кракатунчика». Особливе місце у Л. д. д. посіла літературна 
спадщина 
видатного 
педагога 
В. Сухомлинського. 
Поширенню Л. д. д. сприяють видавництва та часописи 
«Веселка», «Малятко», «Барвінок», «Дзвіночок», «А-ба-ба-га-
ла-ма-га», «Школа», «Однокласник» та ін. 

жүктеу/скачать 1.44 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: