Методичні вказівки до практичних занять І самостійної роботи з курсу «українська мова у професійному спілкуванні»


Тема 2. Функціональні зміни голосних і приголосних звуків



бет3/5
Дата26.06.2016
өлшемі398.5 Kb.
#159649
түріМетодичні вказівки
1   2   3   4   5
Тема 2. Функціональні зміни голосних і приголосних звуків
Теоретичні питання

1. Поняття про фонему. Основні функції фонеми.

2. Позиційні зміни голосних і приголосних звуків:

- Редукція голосних (кількісна, якісна);

- Позиційні чергування ў//в, і//ĭ

3. Комбінаторні зміни звуків:

- акомодація;

- асиміляція;

- дисиміляція;

- спрощення.

4. Фонематична транскрипція.
Література

1. Ющук І.П. Українська мова : підручник. – К.: Либідь, 2004. – 640 с.

2. Сучасна українська мова: Підручник / О.Д.Пономарів, В.В.Різун, Л.Ю.Шевченко та ін.; За ред. О.Д.Пономарева. - К.: Либідь, 2001. - 400 с.

3. Сучасна українська літературна мова : Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів / Ред. М.Я. Плющ. - 6-е вид., стереотип. - К. : Вища школа, 2006. - 430 с.

4. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. Модульний курс: Навч. посібник. - К.: Літера, 2006.
Завдання до самопідготовки
1. Опрацюйте теоретичні питання за матеріалом лекції та рекомендованою літературою. Опрацюйте зміст таких понять: фонема, функції фонеми: конститутивна, ідентифікаційна (ототожнювальна), розрізнювальна; редукція (кількісна, якісна); позиційні чергування; акомодація (прогресивна, регресивна), асиміляція: за напрямом (прогресивна, регресивна), за результатом (повна, часткова), за якою ознакою (за місцем і способом творення, за м’якістю, за дзвінкістю/глухістю); дисиміляція: контактна (суміжна), дистантна (на відстані), спрощення.

2. Повторіть акустично-артикуляційну класифікацію голосних і приголосних звуків.

3. Познайомтеся з правилами фонематичної транскрипції.

4. Виконайте практичні завдання:




  1. Назвіть слова за характеристикою звуків:

а) голосний заднього ряду, високого піднесення, лабіалізований, ненаголошений; приголосний сонорний, передньоязиковий, дрижачий, твердий; голосний заднього ряду, середнього піднесення, лабіалізований, наголошений; приголосний шумний, глухий, задньоязиковий, проривний, твердий;

б) приголосний сонорний, передньоязиковий, зімкнено-прохідний (боковий); голосний переднього ряду, середнього піднесення, нелабіалізований, наголошений; приголосний шумний, глухий, передньоязиковий, африката, свистячий, м’який; голосний переднього ряду, високого піднесення, нелабіалізований, ненаголошений; приголосний сонорний, середньоязиковий, щілинний, м’який; голосний заднього ряду, низького піднесення, нелабіалізований, ненаголошений.




  1. Запишіть обома видами транскрипції (фонетичною і фонематичною). Проаналізуйте функціональні зміни голосних (випадки кількісної редукції підкресліть однією лінією, якісної – двома):

Я дуже тяжко Вами відболіла. Це все було, як марення, як сон. Любов підкралась тихо, як Даліла, а розум спав, довірливий Самсон (Л.Костенко).


  1. Запишіть слова обома видами транскрипції (фонетичною і фонематичною). Охарактеризуйте випадки асиміляції: за напрямом (прогресивна, регресивна), за результатом (повна, часткова), за якою ознакою (за місцем і способом творення, за м’якістю, за дзвінкістю/глухістю):

Пісня, спів, у казці, легкий, якби, розширити, на стежці, безчестя.


  1. 1. З поданих слів та словосполучень виберіть ті, у яких відбувається а) асиміляція за дзвінкістю, б) асиміляція за глухістю, в) асиміляція за м’якістю приголосних. Окремо поясніть вимову слів, у яких асиміляції за глухістю немає. 2. Потренуйтеся у вимовлянні наведених слів.

Вогкий, хоч би, радість, досвітня, сонця, майбутнє, розвідка, відколи, лягти, відпускати, як живеш, якби, нігті, без трьох, з хати, через поле, безсоромно, розшивати, з шумом, розтрачений, книжка, без чого, під хатою, розхитати, відтяти, обпектися, з тобою, розчесати, розсердитися, ваш брат, ось де, легковажний, відкинути, сніг паде, підказка, цвіт, сльоза, між собою, з тобою, відпасти, гідність.


  1. У наведених реченнях виділіть слова, у яких відбулася (відбувається) дисиміляція, з’ясуйте її суть в кожному слові.

Тільки хто ж це королеві Марку золотинку в дзьобі принесе? Найвище уміння – почати спочатку життя… (Л. Костенко). Я візьму той рушник, простелю, наче долю (А. Малишко). Хіба в шотландській стороні вже лицарів не стало? (Л. Українка) Пшениця хай набирається сили … щоб, наче від снігу, мірошники білі не знали спочинку… (М. Нагнибіда)


  1. Утворіть від наведених слів прикметники, запишіть їх орфографічно і фонетично. Порівняйте вимову і написання. Виділіть слова, у яких явище спрощення зафіксовано орфографічно.

Кількість, депутатський, область, кістка, фашист, проїзд, пестити, турист, гігант, щастя.
Основні правила фонематичної транскрипції
Фонематичний запис дуже близький до орфографічного. Пригадайте: буква – це графічне позначення саме фонеми, а не конкретного вимовленого звука. Тому у фонематичному записі не передаються функціональні (позиційні й комбінаторні) зміни звуків.

1. Запис фонематичною транскрипцією береться у прямі дужки | … | : |моʹва / житˊтˊаʹ духоʹвного осноʹва|.

2. Усі слова пишуться окремо (у рукописному варіанті букви у словах не з’єднуються), обов’язково ставиться наголос. Службові слова не мають власного наголосу – приєднуються дужкою | на͜ соʹнцˊі| до самостійного слова

3. Не вживаються великі літери й розділові знаки.

4. Не використовуються літери я, ю, є, ї, щ, ь та апостроф.

5. Застосовуються такі діакритичні (розрізнювальні) знаки:

| ʹ | скісна рисочка над голосним позначає словесний наголос

|ˊ | скісна рисочка справа біля приголосного позначає його м’якість:

для позначення злитих звуків (африкат) використовують дві літери, що з’єднані вгорі дужкою: |д︢ ж|, |д︢ з|

| / | одна скісна риска позначає коротку паузу

| // | дві скісні риски показують тривалу паузу
На відміну від фонетичної транскрипції у фонематичній не застосовуються:

[‘] знак (апостроф), що передає пом’якшеність приголосного

[:] двокрапка з правого боку букви, що позначає довготу звука при його подовженні та подвоєння приголосних при їх збігу

[ и ᵉ], [ е ᵘ] маленька літера вгорі справа для позначення нечіткого голосного звука

[ў], [ĭ] для передачі позиційних чергувань приголосних.


Тема 3. Історичні чергування голосних і приголосних фонем
Теоретичні питання

1. Поняття про чергування: фонетичні й історичні.

2. Найдавніші чергування голосних фонем:

і//а, о//а, е//і, е//о, у//а, у//и//о//Ø (фонемний нуль), о//и//Ø та інші.

3. Чергування голосних:

о, е// Ø


о, е//і

о//е після шиплячих та Й

о//и у звукосполуках РИ, ЛИ

4. Чергування приголосних фонем:

- г//ж//зˊ, к//ч//ц, х//ш//сˊ

- б//блˊ, п//плˊ, в//влˊ, м//млˊ, ф//флˊ; з//ж, с//ш, т//ч, д//дж, к//ч, х//ш як наслідок сполучення з ј.

5. Комбінування функціональних змін та історичних чергувань при словотворенні і словозміні.
Література

1. Ющук І.П. Українська мова : підручник. – К.: Либідь, 2004. – 640 с.

2. Сучасна українська мова: Підручник / О.Д.Пономарів, В.В.Різун, Л.Ю.Шевченко та ін.; За ред. О.Д.Пономарева. – К.: Либідь, 2001. – 400 с.

3. Сучасна українська літературна мова : Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів / Ред. М.Я. Плющ. - 6-е вид., стереотип. - К. : Вища школа, 2006. – 430 с.

4. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. Модульний курс: Навч. посібник. – К.: Літера, 2006.
Завдання до самопідготовки
1. Ознайомтеся за рекомендованою літературою з історичними чергуваннями голосних і приголосних фонем, щоб уміти помічати їх у відповідних словах та змінювати слова так, щоб проілюструвати можливі випадки чергувань.

2. Вивчіть правила вживання О, Е після шиплячих та Й.

3. Виконайте практичні завдання:


  1. До виділених слів доберіть такі споріднені, щоб у них відбувалися найдавніші чергування, назвіть фонеми, що чергуються.

Наприклад: лізти – лазити е//і

Тиха вода береги ломить. Осінь підганяє, зима не жде. Не кажи гоп, поки не перескочиш. Хто два зайці гонить, той жодного не зловить. Колос повний до землі гнеться, а пустий угору дереться. Дівка заплетена, а хата не метена. Кинь ячмінь в болото – убере тебе в золото. Гей, звідкіль ти прилетіла, ластівочко мила? Хто знання має, той мур зламає. Зробив справу – віднеси, п’ять нових захопи. Від народного гніву зрадник не втече. Текло, текло і лягло під скло. Руками впирається, ногами лізе. Прийшла дівка з гір, несла на собі сім шкір, як їх розбирала, всі над ними ридали. З мене шкуру всі деруть, мене варять, мене труть, пироги з мене печуть…


  1. Від наведених слів утворіть нові такі, які б ілюстрували чергування голосних, назвіть фонеми, що чергуються:

Повен, початок, будинок, вузол, день, осел, сон, двір, дзвін, везти, перемогти, вірність, юність.


  1. Запишіть, вставляючи пропущені О чи Е, поясніть:

Ч..столюбивий, щ..міти, ч..решок, ч..ловк, пш..ниця, пш..но, ж..нити, ж..натий, ч..рнило, ч..рнець, уч..ра, веч..ря, веч..рами, ш..лудивий, ч..тири.


  1. Утворіть прикметники за допомогою суфікса -ськ- і, де це можливо, іменники за допомогою суфікса -ств-.

Сиваш, Збараж, Владивосток, Цюріх, Прикарпаття, люди, Рига, Воронеж, пророк, козак.

Тема 4. Орфоепічні норми української мови
Теоретичні питання

1. Основні правила вимови голосних звуків.

2. Правила вимови приголосних звуків та окремих звукосполук.

3. Основні правила наголошування українських слів.

4. Засоби милозвучності української мови.

5. Вимова слів іншомовного походження.

6. Причини порушення орфоепічних норм. Фонетичні й фонологічні помилки.
Література

1. Ющук І.П. Українська мова : підручник. – К.: Либідь, 2004. – 640 с.

2. Сучасна українська мова: Підручник / О.Д.Пономарів, В.В.Різун, Л.Ю.Шевченко та ін.; За ред. О.Д.Пономарева. - К.: Либідь, 2001. - 400 с.

3. Сучасна українська літературна мова : Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів / Ред. М.Я. Плющ. - 6-е вид., стереотип. - К. : Вища школа, 2006. - 430 с.

4. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія / Н.І.Тоцька. – К.: Вища шк., 1981. – 184 с.
Завдання до самопідготовки
1. Опрацюйте теоретичні питання за рекомендованою літературою.

2. Повторіть правила вимови голосних звуків наголошених і ненаголошених ([е], [и], [о]).

3. Пригадайте особливості вияву асиміляції за місцем і способом творення приголосних; за дзвінкістю/твердістю; за м’якістю.

4. Познайомтеся з основними нормами милозвучності та правилами наголошування українських слів.

5. Виконайте практичні завдання:


  1. Затранскрибуйте речення:




  1. Кайдашиха думала, що все те якось перетреться. 2. У Кайдаша в повітці лежало чимало деревні. 3. Вона не думала, що Мелашці буде так важко в свекрухи. 4. Крикнула в хаті Кайдашиха, неначе десь у діжці. 5. Лінивого не добудишся, як мертвого не докличешся. 6. Стояла баба Кайдашиха в білій сорочці, в здоровій хустці. 7. З хати виходить пишно заквітчана невістка.

2) Вимовляючи слова голубка, кладка, книжка, різкий, дядько, окремі мовці допускають відхилення від норми. Поясніть характер такого відхилення.


3) Які помилки допускають, вимовляючи слова любов, ходив, онуків? Чим це може бути зумовлено?
4) Важливою ознакою української літературної мови є дзвінкість. У чому це виявляється?
5) Як правильно артикулювати слово отже? Запишіть фонетичною транскрипцією.
6) Чому словосполучення ось де треба артикулювати як [oз΄де].


  1. Згрупуйте наведені слова за такими ознаками:

а) з єдино можливим правильним наголосом;

б) з подвійним наголосом;

в) наголос змінює значення.

Атлас, об’єднання, обіцянка, приклад, комбайнер, читання, помилитися, завдання, орган, сім’я, випадок, батьківщина, слідом, усмішка, помилка, корисний, ознака, вірші, пора, листопад, зокрема, розбір.




  1. Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Визначте основні норми вимови приголосних сучасної української мови.

Замовив, усе; защебетав, щедрий; ріжте, мороз; сім, вісім, кров, степ; ніч, піч; шприц, принц; хлопець, вінець; лекція, еволюція; раджу, джміль, приїжджати; дзвінок, кукурудза; гідронім, його; ґудзик, ґрунтовий; екзальтований, дьогтю; клеїться, усміхається; вагаєшся, навчишся; принісши, залізши; розжати, розчарувати, розшити, з джерела, зцідити, зсередини; не мучся, зважся; по річці, у хатці, у казці, по стежці, у чашці; відсіля, блюдце, повітчина, винуватця, піратський; подружжя, ніччю; артистці, шістсот, невістчин, невістці, аспірантці, студентський, агентство, шістдесят; пісня, на дні, здібності; жовчю, Заволжя, бюро, пісок; туманний, гуманний, віддалік, віддерти.
9) Прочитайте речення, вставляючи у // в, і // й. Поясніть Ваш вибір.

1. Ніч прийшла до хати … оніміла – … шибках ні світла, ні тепла (А. М’ястківський). 2. За обідом Йосипа посадили …середині, між старою … старим (Панас Мирний). 3. Рикаючи … трясучи головою, спинився лев (Леся Українка). 4. Голова … нього хитається … такт пісні, … слова …дуть за словами, немов верблюди … пустині (М. Коцюбинський). 5. Климко …шов …же восьму добу (Г. Тютюнник). 6. …се життя її (людини) минає … боріннях мислі … духу, … сумнівах … ваганнях, … діяннях. Бо людина невимірна … своїх прагненнях (Р. Іванченко).


10) Перекладіть слова українською мовою: порівняйте їх вимову і наголошування.

Беседа, босой, верба, высоко, отстоять, ольха, отчим, узкий, грабли, дыхание, допоздна, дочка, дощечка, дрова, живопись, загадка, игрушка, едкий, комната, колесо, ласковый, лёгкий, легко, летопись, ненависть, ненавидеть, новый, олень, осока, паралич, перепись, переходный, подтвердить, подруга, приятель, старый, столяр, успех, сельский, чёткий, чистенький, смешно, широко, малый, одиннадцать, шестой, щипцы, петля, прицеп, зайцы, зайцев, песни, песен, звоню, звонишь, звонят.



Утверждённый, дрожжи, приезжий, отчуждение, езжу, награждение, пчела, зеркало, звонят, звонок, джентльмен, джаз, шмель.


  1. Прочитайте, на місці пропусків вставляючи ф або хв:

..акт, у..ала, ..ірма, ..алити, ..ігура, ..іст, ..ілолог, ..іртка, ..онетика, ..астати, ци..ра, ка..е, ..атка, ..илина, ..утляр, ..у..айка, ..иля, ..абрика, ..ощ, ..ормат, ..оріти, ба..алитися, ..іалка, ..артух, ..оя, ..оростина.


  1. Прочитайте слова, чітко вимовляючи звуки [г] і [ґ]. Поясніть значення підкреслених слів.

Аґрус, ґава, ґанок, ґедзь, ґніт, ґрати, ґрунт, ґудзик, ґуля, дзиґа, ґелґати, ґандж, ґатунок, ґвалт, ґешефт, ґирлиґа, ґлей, ґоґель-моґель, ґречний, ґринджоли, джиґун, агент, агітатор, агресія, багаж, газ, гараж, гарантія, гастролі, гвардія, генерал, глобус, гольф, граната, інтелігенція, легіон, магістр, міграція, навігація, прогрес, регіон, регістр, регулярний, серфінг.


  1. Поставте наголос у наведених словах.

Навчання, навчати, завдання, пізнати, пізнання, везти, нести, несемо, несла, була, мого, твого, голка, голки, ластівка, ластівки, копійка, копійки, ложка, ложки, чотирнадцятий, одинадцятий, помилка, завжди, сторінка, сторінки, коваль, вірші, випадок, гуртожиток, форзац, фольга.


  1. Прочитайте, правильно вимовляючи слова.

Аспірантці, шістдесят, у кістці, індивідуалістський, карпатський, комендантський, лаборантці, мілітаристський, студентство, президентський, у книжці, на дошці, на річці, кришці, у пляшці, крутишся, не мучся, привізши, зшити, зчистити, доберуться, знайдеться, вернешся, пройдіться, не поріжся, смієшся, піднісши, з Черкас, безшовний, розчулено, вогко, нігті, берегти, безсмертя, квіточці, донечці, комашці, гармошці, відцвітати.


  1. Прочитайте, дотримуючись орфоепічних норм та правил інтонування.

  1. Справжня картина нашого телебачення - це зумисні колотини, лемішка, шкідливе для обох мов, а особливо української, перемішування, за наявності якого про чистоту тої чи тої годі говорити. Тим більше – мріяти про атмосферу пієтету до української мови, плекання коментаторами, дикторами, ведучими, редакторами багатства, свіжості, вишуканості мовленнєвого ряду (В. Дончик).

  2. Фінляндія жила сотні років під Швецією. Тепер шведів у Фінляндії чи то 6, чи 9 відсотків. За законом країна має дві державні мови. Ось я у Фінляндії іду в Гельсінках до крамниці: ро-шведськи я вмію, по-фінськи – ні. Говорю по-шведськи. Дивляться на мене, як до божевільного, - нічого не розуміють (а в школі ж вивчали). Пояснюю, що я не фінський швед, який не хоче говорити по-тутешньому. Що я живу в Швеції. Моментально всі мене розуміють. Вони думали, що я тутешній... Мораль вивести неважко. Конституція Конституцією, а фіни фінами. (З дорожніх нотаток Ю.Шевельова).


Основні норми милозвучності української мови
Кожна мова має свої засоби милозвучності. Для української мови характерне уникання важкого для вимови нагромадження звуків. У мовному потоці звуки сполучаються так, що створюється плавне, приємне, ритмічне мовлення.

Милозвучність української мови ґрунтується на дотриманні орфоепічних норм, до яких належать варіанти:

- прийменників (префіксів): у – в (ув, уві, вві); від – од, над – наді, перед – переді тощо;

- сполучників: і – й, щоб – щоби, хоч – хоча;

- часток б – би, ж – же, лиш – лише, ще – іще;

- іменників чоловічого роду в давальному відмінку однини на -ові/у;

- прикметників чоловічого і середнього роду в місцевому відмінку на -ому/ім;

- прислівникові форми на зразок: знову – знов, звідкіль – звідкіля, більш – більше;

- варіанти дієслівних форм: робити – робить, ходім – ходімо, пишіть – пишіте тощо.

Прийменники у – в, сполучники і – й, початкові букви у, в та і, й чергуються в таких позиціях:

а) закономірним є вживання у, і між приголосними, а в, й між голосними: комбінат у Роздолі, син і невістка;

б) після приголосного перед голосним здебільшого вживається і, а не й: Зал гримів від вигуків і овацій (І.Ле);

в) якщо попереднє слово закінчується на голосний звук, а наступне починається на приголосний, то перед ним вживається в, й: перебувала в Києві, вона й він;

г) якщо наступне слово відповідно починається на в, й, то перед ним уживають у, і: Земля ворушилася у воді. Було сказано, що і йому треба взяти участь у цій роботі;

д) якщо після голосного, крім у, наступне слово починається двома приголосними, з яких перший звук чи обидва – глухі, то краще вживати варіант у, особливо при повільному темпі мовлення: прийшла у свій кабінет, місце у словнику;

е) перед голосними власної назви незалежно від паузи й

закінчення попереднього слова пишеться не у, а в: жив в Одесі, побував в Оксани;

є) незалежно від закінчення попереднього слова у пишеться також перед ф, а також сполученнями літер льв, хв, тв, св тощо: у фізиці, у Львові, у хвилину розпачу, у світі рослин.


Основні правила наголошування українських слів
Наголошування іменників

Іменники на -анн(я) наголошуються так, як дієслова, від яких вони утворені: чита´ти – чита´ння, пізна´ти – пізна´ння, завда´ти – завда´ння. Форми завдання´, пізнання´ – неправильні. У двоскладових іменниках на -ання наголошується кінцевий склад: знання´, звання´.

2. Однаково наголошуються абстрактні іменники, утворені від прикметників за допомогою суфікса -ин(а): старовина´, глибина´, величина´, височина´ (а значить, і новина´).

3. Часто помиляються, наголошуючи географічні назви на -щин(а), -ччин(а). Тут діють два правила:

а) наголос ставиться на корені, якщо в слові, від якого ця назва утворена, наголос на корені: Ки´їв – Ки´ївщина, Су´ми – Су´мщина;

б) наголос ставиться на суфіксі, якщо він наголошений у

слові, від якого утворена назва: Василькі´вщина (бо Василькі´в), Донеччина (бо Доне´цьк).

4. Однаково наголошуються слова з суфіксом -ист (-іст, -їст). У них наголос на суфіксі: ради´ст, мотори´ст, песимі´ст, економі´ст, арти´ст, гумори´ст.

5. В іменниках жіночого роду з суфіксом –к-, а також -ечк-, -єчк-, -очк- у формі множини наголос переміщується із основи на закінчення: кни´жка – книжки´, пля´шка – пляшки´, ча´шка – чашки´.

6. Складні іменники мають наголос здебільшого на другій частині: малолі´ток, газопрові´д.

7. Складні слова (дієслово + іменник) мають наголос на дієслівній основі: ломи´камінь, гори´цвіт, верти´хвіст, вари´вода.

8. У деяких складних іменниках наголос ставиться на сполучному елементі: живо´пис, право´пис, звуко´пис, часо´пис тощо.

9. В іншомовних складних словах, зокрема у словах із компонентом

-граф наголос ставиться на сполучному елементі: кінемато´граф, спекто´граф, хроно´граф, стено´граф. Винятки: калігра´ф, полігра´ф, телегра´ф.

10. В іншомовних словах з компонентом -метр, що позначають прилади, наголос стоїть також на сполучному елементі: баро´метр, мано´метр, термо´метр, гальвано´метр (винятки: амперме´тр, вольтме´тр). Однак у назвах мір наголошується компонент -метр: дециме´тр, міліме´тр, кубоме´тр, сантиме´тр.

11. Складні слова на -лог мають наголос на останньому ком¬поненті: епіло´г, моноло´г, поліло´г, катало´г, некроло´г, але: філо´лог, гео´лог, біо´лог, міфо´лог.
Наголошування прикметників
1. У прикметниках, утворених від префіксальних дієслів за допомогою суфікса -н-, наголос падає на закінчення: доповідни´й, відправни´й, приставни´й, а також питни´й.

2. Слід запам’ятати наголос у словах, які часто вимовляються помилково: валови´й, опто´вий, госпо´да´рський, ти´тульний, урочи´стий, чергови´й, нови´й, кори´сний, грома´дський, порядко´вий тощо.


Наголошування числівників
1. У числівниках від 11 до 19 наголошується склад на: одина´дцять, чотирна´дцять, шістна´дцять, вісімна´дцять.

2. Відмінюючи числівник один, ставлять наголос на останній склад: одного´, одному´, одним´, на одному´. Якщо слово входить до складу стійких сполук і має форму непрямих відмінків, наголос переміщується на перший склад: всі до о´дного, один до о´дного, один за о´дного, один з о´дним.

3. У числівниках від 50 до 80 у непрямих відмінках наголошується останній склад: п’ятдесяти´ (п’ятдесятьо´м), вісімдесяти´ (вісімдесятьо´х).
Наголошування займенників
1. У формах Р. і Зн. в. займенники мають наголос на кінце¬вому складі: мене´, тебе´, його´, мого´, свого´, кого´, чого´, цього´, того´, всього´. Якщо ці форми уживаються із прийменниками, наголос переходить на перший склад: до ме´не, до ньо´го, у мо´го.

2. Неозначені займенники мають наголос на частці: хто-не´будь, що-не´будь, який-не´будь, аби´хто, аби´що.


Наголошування дієслів
У дієсловах з наголошеним інфінітивним суфіксом -ти, на зразок: везти´, нести´, вести´ та ін., в усіх формах наголошується голосний кінцевого складу: веду´, веде´, ведемо´, ведете´, веду´ть, вела´, вело´, вели´.

Наголошування на зразок везе´мо, несе´мо не є літературною нормою.



ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ. ЛЕКСИКОГРАФІЯ
Тема 1. Слово як основна мовна одиниця
Теоретичні питання

1. Слово як основна одиниця мови, його ознаки та функції.

2. Лексичне значення слова. Типи лексичних значень.

3. Переносне вживання слова: метафора, метонімія, синекдоха.


Література

1. Ющук І.П. Українська мова : підручник. – К.: Либідь, 2004. – 640 с.

2. Сучасна українська мова: Підручник / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; За ред. О. Д. Пономарева. - К.: Либідь, 2001. – 400 с.

3. Сучасна українська літературна мова : Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів / Ред. М. Я. Плющ. - 6-е вид., стереотип. - К. : Вища школа, 2006. - 430 с.

4. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. Модульний курс: Навч. посібник. - К.: Літера, 2006.
Завдання до самопідготовки
1. Опрацюйте теоретичні питання за матеріалом лекції та рекомендованою літературою, з’ясуйте зміст таких понять: лексикологія, лексика, слово, ознаки слова, функції слова, лексичне значення, повнозначні і неповнозначні слова, первинне (номінативне) значення, вторинне (номінативно-вивідне) значення, переносне вживання слів: метафора, метонімія, синекдоха.

2. Виконайте практичні завдання:


1) Об’єднайте наведені слова у дві групи: однозначні і багатозначні. Скористуйтеся у разі потреби словником. Розкрийте значення виділених слів з погляду журналіста. Для цього скористайтеся Словником журналіста: Терміни, мас-медіа, постаті / За заг. ред. Ю. М. Бідзілі. - Ужгород: ВАТ "Видавництво "Закарпаття", 2007. - 224 с
Аватар, аншлаг, акаунт, родина, реклама, говорити, Інтеренет, папка, бюлетень, папір, жанр, стиль, бекґраунд, виліт, шапка, часопис, цитата, цензура, фрилансер, позиція, циркуль, тангенс, фраза, фон, флеш, формат, сарказм, рука, стіл, рубрикація, рецензія, репортер, репортаж, редактор, прес-центр, плагіат.


  1. З’ясуйте значення слів твердий, оксамитовий, молодий, у наведених словосполученнях. У яких із них названі слова вжиті в переносному значенні, на основі чого відбулося перенесення?

Тверда земля, тверда постіль, тверда паляниця, тверда людина, тверда хода, тверді переконання, тверде керівництво, тверда гарантія, твердий сон; оксамитова завіса, оксамитові вії, оксамитова травиця, оксамитовий голос, оксамитові звуки, оксамитовий мох; молодий хлопець, молоде вино; крутий схил, круті роги, крутий поворот, крута розмова, крута каша, крутий чай.


  1. Прочитайте. Визначте, у яких випадках виділені слова вживаються в прямому, а в яких в переносному значенні. Поясніть значення слів.

1. Живуть вони в підвалі, ще нижче, ніж наша кухня... стіни вогкі — на них повиступала роса... (Грицько Григоренко). Зараз у вас буде підвал з четвертої сторінки. Після правки негайно поверніть черговому по номеру (Олександр Левада); — Що друкуєте в підвалі? — Ще невідомо (Павло Автомонов).

2. Здається, Турбай знайшов ключі до тьмяних душ сектантів: треба розтлумачити їм, що тоскне і нудне вірування не тільки дерев’янить душі, а й трухлявить їхню ж плоть (Іван Волошин). Брязнув ключ, заскиглили іржаві засуви (Яків Качура). Здалека під небом, В вирій летючи, Голосно курличуть Журавлів ключі (Яків Щоголів).

3. Складаю їстівні припаси: Сухарі, консерви, сир од лам (Максим Рильський). Одне тільки слово — мир — привело сюди, в Париж, у цей зал, .. старенького індуса, тібетського ламу, англійського докера (Натан Рибак).

4. Побачив горобчик, як інші пташки в теплих гніздечках сидять, почав він і собі придивлятись, як то гнізда будуються (Леся Українка). Як здумають [селяни] прощатись з старим гніздом, де, мовляв, і вилупився й вигодувався, зріс і посивів.. Шкода їм стане рідної сторони (Панас Мирний). Цар Гарісчандра. Недавно з Сайвією одружився, Красавицею з княжого гнізда (Іван Франко). Орлюк сидів у гнізді навідника й кричав у телефонну трубку (Олександр Довженко).

5. Року 1890 він [І. Франко], вкупі з другими, засновує радикальну партію, стає на її чолі (Михайло Коцюбинський). Завтра наш столичний аероклуб випускає чергову партію пілотів (Іван Микитенко). Цієї миті він [Нестор] найбільше нагадує баришника, що клопочеться коло партії краму, який сподівається вигідно продати (Олексій Полторацький). Вони грали увертюру з «Норми» в чотири руки; ..надто камінна гра була у пані княгині, що грала басову партію (Леся Українка). Граєте в теніс? — Граю. — Чи схотіли б коли зі мною зіграти партію? (Ірина Вільде). Всі її близькі вважали його.. відповідною для неї партією, і вона також не мала причини інакше дивитися на це діло (Наталія Кобринська).

6. Приємно послухати казку про гори, коли мчиш отак степом, рівним, наче долоня, і нічого більше перед собою не бачиш... (Михайло Коцюбинський). Висока гора спускалась покатом і обірвалась над самою Россю високими, рівними, як стіни, кам’яними скелями та проваллям (Нечуй-Левицький). Їх [дівчат] постави, рівні та гнучкі, Мені чомусь берези нагадали (Максим Рильський). У мрії все рівне: й сьогодні, й минуле, і щастя, і вічність, і мить (Володимир Сосюра). Другі дівчата розбирали: то красивий, то ковтьоба.., а для неї вони [парубки] всі рівні (Панас Мирний). А далі, бачу, блимнула свічечка, блимнула друга і третя — і затеплились вони рівним вогнем перед образом (Михайло Стельмах). То подай в комбід заяву. Так і напиши: для рівного щоту [рахунку] не вистачає тобі півдесятинки (Михайло Стельмах).

7. Творчість Шевченка дивує широтою діапазону, багатством жанрів і форм (Олександр Корнійчук). М. Зеров вважав сонет формою найвищої художньої майстерності та лаконічності вислову. Цьому жанру належить основне місце в поетичному доробку письменника (З журн.)

8. Ви знаєте, не залишилося жодного білета. Аншлаг! (В.Собко). Аншлаг – великий заголовок у газеті, вид шапки до тематичного розвороту (Зі словн.).


3) Складіть з наведеними словами словосполучення, у яких кожне вживалося б у прямому і переносному значеннях. На основі чого виникає переносне значення слова?

Камінь, говорити, орел, сухий, плавати, битися, веселий, ніжний, сад, день, чистий, прозорий.




  1. Виділіть слова з метонімічним значенням.

1. …Мовчить Полтава, наче приголомшена. Перехотілось людям говорить (Л. Костенко). 2. А хотів він (Підкова) воскресити, Люд свій рідний із руїни Він підняв, щоб турка бити. 3. І все ж таки було не першим Слово! Найперш було народження краси! (С. Пушик) 4. Минають місяці понурі. Короткий в Києві антракт, і наступає знов Петлюра. 5. Тоді дурні Грицьки і Опанаси Вмирали, як у зливу комарі. 6. А дома десь на вікнах фрески, покриті пилом фоліанти, Та на столі розкритий Данте – Кохання Паола й Франчески (Ю. Клен). 7. Привикайте, карі очі, самі ночувати, Бо поїхав мій миленький У поле орати (Нар. тв.). 8. Після війни я ще довго коло коней ходив... А тепер уже й до того не годен. Та й коней у нас не стало. Сто хвостів на три села (І. Цюпа).



Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет