ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
364
- реалізацію заходів із забезпечення належних, безпечних і здорових
умов праці;
- надання індивідуальних та групових психологічних, соціально-
медичних,
соціально-економічних, юридичних та інформаційних послуг
працівникам;
- розробку і реалізацію разом з іншими підрозділами програм
соціального обслуговування та соціальної допомоги працівникам;
- інформування працівників з питань праці, професійної підготовки,
дозвілля
та відпочинку, діяльності соціальних служб;
-
проведення
соціально-психологічного
та
медичного
консультування щодо адаптації у виробничому середовищі, подолання
його негативних впливів, поліпшення стосунків у колективі та вдома,
утвердження здорового способу життя та
подолання шкідливих звичок,
які впливають на результати професійної діяльності працівника;
-
забезпечення доступності первинної медичної допомоги,
організацію та управління системою оздоровлення і професійною
реабілітацією працівників;
- надання матеріальної допомоги працівникам та сприяння
вирішенню їх соціально-побутових проблем;
- реалізацію заходів із забезпечення соціальної підтримки осіб
похилого віку, інвалідів, неповнолітніх, працівників, які мають дітей або
виховують дітей у неповних сім’ях;
- сприяння культурному розвиткові працівників та
організації їх
дозвілля;
- систематичне проведення соціологічних досліджень, вивчення
статистичних та інформаційних матеріалів щодо соціально-економічного
та психологічного стану працівників;
- підготовку керівникам різних рівнів пропозицій щодо вирішення
актуальних соціальних проблем, запобігання негативним тенденціям у
виробничому середовищі;
- вивчення та поширення передового досвіду
роботи із соціального
обслуговування та соціальної допомоги працівникам;
- проведення семінарів, тренінгів, підготовку інформаційно-
методичної літератури.
Більше того, ст. 69 ГК України в загальних рисах окреслила основні
напрями діяльності соціальної служби підприємства. Однак варто
зауважити, що ця служба ніяким чином не
повинна дублювати функції
інших структурних підрозділів (н-д, кадрової служби) або громадських
організацій працівників (н-д, профспілки). Тобто, діяльність соціальної
служби повинна зосереджуватися на всебічному дослідженні виробничих
і соціально-побутових проблем працівників, сприянні у їх подоланні.
Тому цій службі мають бути притаманні переважно консультативно-
дорадчі функції, а меншою мірою – організаційно-розпорядчі.
Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ
ВІДНОСИН
365
Реалізація зазначених вище пропозицій стикається з проблемою
визначення місця і ролі соціальної служби та певного дублювання її
функцій із традиційними функціями професійних спілок. Але згідно зі ст.
1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»
професійна спілка – добровільна неприбуткова громадська організація,
що об’єднує громадян, пов’язаних спільними
інтересами за родом їх
професійної (трудової) діяльності (навчання). Тобто, існування
профспілки повною мірою залежить від активності самих працівників
щодо об’єднання в громадську організацію і в разі її не створення
працівник залишається сам на сам зі своїми виробничими та іншими
проблемами. З огляду на наведені
вище аргументи ні держава, ні
роботодавець не можуть усуватися від підтримки працівника у складних
життєвих обставинах. Реалізація ж функцій профспілок, визначених у ст.
23, 28, 30-32 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії
діяльності», стане додатковою гарантією реальної реалізації соціально-
економічних прав працівників.
Достарыңызбен бөлісу: