Підручник
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| Міжнародний кодекс праці, який містить тринадцять розділів: розд. І
«Основні права людини»; розд. ІІ «Зайнятість»; розд. ІІІ «Соціальна політика»; розд. ІV «Регулювання питань праці»; розд. V «Колективні трудові відносини»; розд. VI «Умови праці»; розд. VII «Соціальне забезпечення»; розд. VIII «Праця жінок»; розд. IX «Праця дітей і підлітків»; розд. X «Літні працівники»; розд. XI «Працівники-мігранти»; розд. XII «Працівники корінного населення»; розд. XIII «Окремі категорії працівників». Нині МОП переживає певну кризу в підходах до вирішення проблем правотворчості, форм та змісту її актів. По-перше, МОП переглянула всі свої міжнародні стандарти у сфері праці та на 2012 р. із 189 прийнятих конвенцій у силі залишилися 77, а з 202 рекомендацій чинні 82. Крім того, за останні роки значно зменшилася кількість конвенцій і рекомендацій, які приймає МОП. По-друге, у міжнародному регулюванні трудових відносин виявляється тенденція визначення пріоритетних сфер захисту працівників. Наприклад, МОП виділила 8 найважливіших конвенцій (№ 29, № 87, № 98, № 100, № 105, № 111, № 138, № 182), що регламентують такі сфери трудових відносин: свободу асоціацій і колективних переговорів, примусова праця, недискримінація, праця дітей, мінімальний трудовий вік. Ці правила узагальнено називаються основними стандартами праці (англ. core ILO standarts). Міжнародно-правове регулювання праці має й цілком практичне значення для регулювання трудових відносин в Україні. І якщо в радянський період ратифікація міжнародно-правових актів про працю носила радше політичний характер, то тепер вона набуває власне юридичного значення, оскільки включаються додаткові механізми правового регулювання трудових відносин, на які не зважати вже не можливо. Розглянемо для прикладу низку міжнародних норм, через які чітко викристалізовується такий важливий аспект правового регулювання праці як забезпечення свободи праці. Відповідно до ст. 2 Декларації соціального прогресу і розвитку, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 11 грудня 1969 р., соціальний прогрес і розвиток ґрунтуються на повазі до гідності і цінності людської особистості і забезпечують розвиток прав людини і соціальної справедливості, що вимагає термінової і остаточної ліквідації усіх форм нерівності, експлуатації окремих осіб. Стаття 6 Декларації наголошує на тому, що використання власності, у тому числі й на засоби виробництва, не може супроводжуватися будь-якими формами експлуатації людини, а повинно ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 60 створювати умови, які забезпечують дійсну рівність людей. Конвенція МОП № 29 про примусову чи обов’язкову працю 1930 р. визначає примусову працю як будь-яку роботу чи службу, що вимагається від будь-якої особи під загрозою якого-небудь покарання, для якої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг. Підп. «а» п. 3 ст. 8 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р., і ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19 жовтня 1973 р., передбачає, що ніхто не повинен примушуватися до примусової або обов’язкової праці. Стаття 1 Конвенції МОП № 105 про скасування примусової праці 1957 р. зобов’язує кожного члена Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, скасувати примусову або обов’язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми: а) як засобу політичного впливу чи виховання або як засобу покарання за наявність чи за висловлювання політичних поглядів, чи ідеологічних переконань, протилежних усталеній політичній, соціальній чи економічній системі; б) як метод мобілізації і використання робочої сили для потреб економічного розвитку; в) як засіб підтримання трудової дисципліни; г) як засіб покарання за участь у страйках; д) як захід дискримінації за ознаками расової, соціальної і національної приналежності чи віросповідання. жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|