Підручник



Pdf көрінісі
бет42/330
Дата19.05.2022
өлшемі3.64 Mb.
#457839
түріПротокол
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   ...   330
-1
і 10
-2
, якими 
Пленуму Верховного Суду було частково повернуто повноваження з 
узагальнення судової практики і тлумачення правових норм. З метою 
забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні 
окремих категорій справ Пленум Верховного Суду узагальнює практику 
застосування матеріального і процесуального законів, систематизує та 
забезпечує оприлюднення правових позицій Верховного Суду з 
посиланням на судові рішення, в яких вони були сформульовані. За 
результатами аналізу судової статистики та узагальнення судової 
практики Пленум надає роз’яснення рекомендаційного характеру з 
питань застосування законодавства при вирішенні судових справ. 
Таким чином, аналіз положень Конституції України та Закону 
України «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави стверджувати, що 
ні Конституція, ні названий Закон не наділяють Верховний Суд правом 
офіційного тлумачення законів і підзаконних нормативно-правових актів, 
а тому говорити про обовязковість роз’яснень Пленуму Верховного Суду 
для суб’єктів, які не є судовими органами, не можна. 
Сумнівними з точки зору відповідності Конституції України є 
положення ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV 
«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з 
прав людини». Відповідно до неї, суди застосовують при розгляді справ 
Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і 
протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою 
України та практику Суду як джерело права. 
Однак це питання Конституційного Суду України, до якого він рано 
чи пізно звернеться, з огляду на те, що відсутнє конституційне чи 
законодавче закріплення переліку джерел права та підгрунтя для 
визнання їх такими. 
У зв’язку з цим ще суперечливішою є діяльність органів державної 
виконавчої влади щодо присвоєння собі повноважень із тлумачення норм 
трудового права, особливо норм тих нормативно-правових актів, які вони 
не приймали. Аналіз компетенції Міністерства соціальної політики 
України дає підстави стверджувати, що цей державний орган не 
уповноважений на тлумачення норм трудового права, які місяться в 
нормативно-правових актах, прийнятих іншими державними органами 


Модуль 1. ТРУДОВЕ ПРАВО ЯК СКЛАДОВА ПРАВА ДЕРЖАВИ 
73 
(Див.: Положення про Міністерство соціальної політики України, 
затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. № 
423). Особливе занепокоєння викликає той факт, що цей орган, як і його 
попередники, тлумачить норми законів України та міжнародно-правових 
актів про працю. Прикладів більше, ніж достатньо. Так, у листі 
Міністерства праці та соціальної політики України від 7 грудня 2005 р. № 
647/036/116-05 «Щодо надання додаткових оплачуваних відпусток у 
зв’язку з навчанням працівникам, які працюють на підприємствах, 
установах, організаціях України, а навчаються у навчальних закладах за 
кордоном» дається роз’яснення положень Конвенції МОП № 140 «Про 
оплачувані учбові відпустки», КЗпП України та Закону України «Про 
відпустки». Лист Міністерства соціальної політики України від 
18.06.2019 р. № 928/0/206-19 тлумачить положення Порядку обчислення 
середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету 
Міністрів України від 08.02.95 р. № 100. А Міністерство юстиції України 
видало лист від 17.07.2014 р. n 108-78-0-26-14/10.3 «Щодо правового 
регулювання призначення працівника виконуючим обов’язки за 
вакантною посадою». 
В юридичній науці сталою є позиція, що роз’яснення змісту норми є 
невід’ємною частиною процесу її тлумачення. Більше того, такі, з 
дозволу сказати, роз’яснення публікуються й у збірниках законодавства 
про працю. На наш погляд, подібні акти тлумачення норм трудового 
права мають неправомірний характер, оскільки при цьому порушується 
основоположний конституцій принцип права: «Органи держави діють 
виключно в рамках своєї компетенції та можуть вчиняти тільки ті дії, які 
прямо передбачені нормативно-правовим актом, що визначає їх 
компетенцію», що закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України. Крім 
того, подібні акти вносять дисонанс у правозастосування, справляють 
певну конкуренцію актам тлумачення права судових органів. Відповідно 
до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється 
виключно судами, а їх юрисдикція поширюється на будь-який 
юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених 
законом випадках суди розглядають також інші справи. Таким чином, 
суди, вирішуючи справи, тлумачать норми трудового права і приймають 
остаточні рішення зі спорів у межах своєї компетенції. Міністерство 
соціальної політики України чи інші органи центральної виконавчої 
влади, тлумачачи норми трудового права, ніякої відповідальності за акти 
тлумачення права у формі листів, роз’яснень та їм подібних актів не 
несуть. 


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   ...   330




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет