До 15-ї річниці незалежності України
жүктеу/скачать 368.5 Kb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Сергія Андрійовича Подолинського
- Серпень Серпень 1919
- Серпень 1941
- Серпень 1990
- Олександра Володимировича Лущая
- 24.08.1991 . – День незалежності України . 24.08.2004
- Ігоря Марковича Росоховатського
- Олександра Миколайовича Кунця
- Вересень 1812
- Вересень 1929
- Вересень 1944
- Павла Петровича Филиповича (Павла Зорєва)
- Миколі Григоровичу Тарасову
- Сергія Михайловича Фурсенка
- Мусія Михайловича Ткаченка
31.07.1850. – День народження українського прогресивного політичного мислителя, громадсько-політичного діяча, вченого, автора оригінальних праць з економіки, філософії, медицини, екології Сергія Андрійовича Подолинського (1850-1891), уродженця с.Ярославки. Закінчивши природничий факультет Київського університету, 1871 р. виїхав за кордон, де брав активну участь у діяльності всеросійської революційної еміграції. У 1872-1874 рр. співпрацював з російським народником П.Лавровим у журналі „Вперед”, при цьому обстоював необхідність формування українського соціалізму. Не знайшовши розуміння з національного питання, відійшов від журналу і почав створювати Українську соціал-демократичну партію. Був відомою постаттю у європейському соціалістичному русі. В 1872 р. у Лондоні познайомився з К.Марксом та Ф.Енгельсом і вів з ними ділове листування. Обстоював необхідність тісного поєднання ідеї соціального та національного визволення, забезпечення прав і свобод людини, правову рівність. У 1875 р. спільно з О.Терлецьким організував у Відні видання соціалістичної літератури українською мовою. Після розгрому австрійською поліцією віденського видавництва повернувся на Україну. С.А.Подолинський – кандидат природознавства, доктор медицини (у 1876 р. у Бреслау (тепер Вроцлав, Польща) захистив докторську дисертацію „Розщеплення білків ферментом підшлункової залози”). Автор праць „Про багатство та бідність”, „Про те, як наша земля стала не наша”, „Парова машина”, „Життя і здоров’я людей на Україні”, „Про хліборобство”, „Ремесла та фабрики на Україні”. Похований на Аскольдовій могилі в Києві. 31.07.1941. – Німецькі війська без бою вступили в Шполу. Почалася окупація фашистами м. Шполи, яка тривала до 27 січня 1944 р. За цей час місту завдано величезних збитків: зруйновано майже всі будинки, пограбоване майно колгоспів, підприємств, закладів культури та освіти. Лише із Шполянського елеватора фашисти вивезли 648 вагонів пшениці. Серпень Серпень 1919. – Група українських військ в складі двох дивізій під командуванням Ю.Тютюнника, яка рухалася вздовж залізниці Вапнярка – Цвіткове, оволоділа Христинівкою, Тальним, Катеринополем, Іскреним, Васильковом і Шполою. Тут бронепоїзди українських військ було зупинено на відпочинок. Зі сходу, після захоплення Сміли, ст. Бобринська і Цвіткове, наступали денікінські війська. Вони вислали кінну розвідку в напрямку Шполи. Але неподалік станції Сигнаївка їм перепинили шлях авангарди Ю.Тютюнника. Між сторонами почалися переговори про встановлення демаркаційної лінії, які закінчилися тим, що українські війська залишили Шполу. Місто захопили денікінці. Вони почали насаджувати свої порядки, чинячи масові грабежі та вбивства населення. Серпень 1937. – Хвиля арештів прокотилася Лозуваткою. Було заарештовано майже весь актив села: голову колгоспу Прохора Завгороднього, секретаря парторганізації Карпа Борща, бухгалтера Павла Шведовського, вчителя і поета Степана Бендюженка (Бена), інших спеціалістів – всього 22 чоловіка. Їх звинуватили у створенні „контрреволюційної націоналістичної повстанської організації, керованої польською розвідкою”. Після швидкого слідства відбувся суд, який виніс обвинуваченим смертний вирок, і в листопаді 1937 р. під Черкасами їх розстріляли. Серпень 1941. – Матусів окупували фашисти. В селі утворилась німецька адміністрація, яку очолив спочатку комендант Вернер, а потім Герінг. Німець-адміністратор управляв і цукровим заводом. Старостою села було призначено М.М.Олійника – колишнього розкуркуленого, який повернувся в село. Були набрані команди поліцаїв і шуцманів, які очолили І.С.Седик та Гуленко з міста Шполи. Серпень 1941. – Створено підпільну партійну організацію в Георгієвському радгоспі. До її складу входило 8 учасників, керівник – І.У.Перегон. Діяла до травня 1942 року. Серпень 1941. – Створено Грушківську підпільну організацію с.Капустиного (Грушківський радгосп) під керівництвом С.Н.Осадчого. До її складу входило 8 осіб. Діяла до травня 1943 року. Серпень 1990. – Завершено будівництво за спеціальним проектом нової школи в с.Сигнаївці – однієї з найкращих у Черкаській області. Серпень 2003. – За рішенням конкурсної комісії з відбору базових міст і селищ місто Шполу та село Матусів визначено базою для впровадження українсько-канадського проекту „Молодь за здоров’я-2”, розрахованого на 2004-2005 рр. 2.08.1941. – Німецькі війська вступили в с.Лебедин. Почалася фашистська окупація, яка тривала до січня 1944 року. 3.08.2003. – „Шполянський технічний ліцей, який реорганізовано із Васильківського професійно-технічного училища № 44, розпочав свій перший набір учнів” (газета „Шполянські вісті”). 10.08.1918. – День народження Героя Радянського Союзу Івана Йосиповича Лисенка (1918-2001), уродженця с.Іскреного. Народився в селянській сім’ї, отримав неповну середню освіту. В 1936 р. поступив на навчання до фабрично-заводського училища при київському заводі „Більшовик”. У 1938-1941 рр. працював формувальником на цьому заводі і без відриву від виробництва за направленням комсомолу навчався і закінчив школу пілотів при Київському аероклубі та школу льотчиків-інструкторів. В діючій армії з 10 липня 1941 р. Заступник командира ескадрильї 74-го гвардійського штурмового авіаційного Сталінградського Червонопрапорного полку 1-ї гвардійської штурмової авіаційної дивізії 1-ї повітряної армії ІІІ-го Білоруського фронту гвардії старший лейтенант Лисенко І.Й. до вересня здійснив 512 бойових вильотів, нищив живу силу і бойову техніку противника, його резерви, військові ешелони, склади, авіацію на аеродромах. Удостоєний звання Героя Радянського Союзу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 лютого 1945 р. За роки війни здійснив 596 бойових вильотів. У 1953 р. закінчив Таганрозькі вищі льотно-тактичні курси. З 1960 р. полковник Лисенко І.Й. в запасі. Жив у Києві. Працював в системі Міністерства сільського будівництва. 11.08.1994. – Утворено ВАТ „Лебединський насіннєвий завод”. Цей завод – один з найпотужніших насіннєвих заводів в Україні. 16.08.1964. – День народження воїна-інтернаціоналіста Олександра Володимировича Лущая (1964-1983), уродженця м.Шполи. Загинув під час оборони м.Джелалабада. За виявлені героїзм і відвагу рядовий Лущай О.В. посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки. 18.08.1794. – В Лебединському Георгіївському монастирі відбувся з'їзд православного духовенства, де вирішувалися організаційні питання про приєднання до уніатів. Це свідчило про особливу довіру вищого духовенства до Георгіївського монастиря; він мав заслуги перед Синодом, проводив у життя директиви російського уряду, нехтуючи інтересами прихожан. Пізніше, на початку ХХ століття, це виллється у тривалий конфлікт лебединців з монастирем. 18.08.1918. – Лебединський повітовий староста повідомляв власті, що в околицях Лебедина діють партизанські загони. При появі партизанів у селі багато місцевих робітників і селян приєднуються до них та всіляко їм допомагають. 23.08.1932. – День народження українського режисера анімаційного кіно, заслуженого діяча мистецтв України (1995) Давида Яновича Черкаського, уродженця м.Шполи. В 1955 р. закінчив Київський інженерно-будівельний інститут. З 1959 р. працює на кіностудії „Київнаукфільм”. Основні фільми: „Таємниця Чорного короля”, „Колумб причалює до берега”, „Містерія-буф” за В.Маяковським, „Короткі історії”, „Чарівник Ох”, „Якого дідька треба?”, „Пригоди капітана Врунгеля”, „Лікар Айболить”, „Острів скарбів”, „Божевільні макарони”, „Найсильніший Дикого Заходу” та інші. 23.08.1948. – День народження заслуженого працівника культури України (1992), директора Черкаського музичного училища ім. С.С.Гулака-Артемовського (з 1982 р.) Валентина Івановича Хорошого, уродженця м. Шполи. 24.08.1991. – День незалежності України. 24.08.2004. – До Дня незалежності України випущено ювілейний презентаційний альбом „Шпола – географічний центр території України”. 28.08.1935. – День народження композитора, члена Національної Всеукраїнської музичної спілки Володимира Самійловича Постолаки, уродженця с.Капустиного. Він автор більше сотні різних за жанрами пісень, кількох збірок, неодноразовий лауреат престижних фестивалів та конкурсів, дипломант міжнародного конкурсу „Створімо сучасну українську патріотичну пісню”. Він бере активну участь в обласних конкурсах, які проводить Всеукраїнська національна музична спілка. В 1998 році став лауреатом обласного конкурсу на кращу пісню до 55-ої річниці визволення Черкас від німецько-фашистських загарбників, брав участь в обласному конкурсі до 2000-річчя Різдва Христового, де став лауреатом і отримав третю премію. В. Постолака організував самодіяльний пісенний колектив „Чотири броди”, яким керує на громадських засадах. Колектив виступав у школах Шполянського району, сусідніх Катеринопільському та Звенигородському районах, на підприємствах та організаціях Шполи, обласного центру, у Каневі. 28.08.2001. – В Шполі відкрилося відділення одного з найпотужніших в Україні банків – банку „Аваль”. Воно надає населенню району повний спектр банківських послуг. 30.08.1929. – День народження поета, журналіста та письменника-фантаста Ігоря Марковича Росоховатського, уродженця м. Шполи. Закінчив філологічний факультет Київського педінституту ім. О.М.Горького. Більше 20 років працював журналістом, багато подорожував, брав участь у роботі наукових конгресів. Вперше виступив у літературі в 1954 р. із поетичним збірником „Міст”. Він знаний у літературі як автор більше двох десятків книг, серед яких науково-фантастичні оповідання, повісті, збірники науково-популярних оповідань „Стрілка годинника”, „У підводних печерах”, „Загадка „Акули”, „Зустріч в часі”, „Виток історії”, „Справа командора”, „Коли ти повернешся”, „Ураган” та інших. У співавторстві з І.Миколайчуком написав сценарій фільму „Під сузір’ям Близнят”. У співавторстві з членом-кореспондентом АН СРСР, лауреатом Державної премії СРСР А.Стогнієм видав науково-популярну книгу „КД – кібернетичний двійник”. Його твори перекладені на тридцять мов світу. 30.08.1994. – День народження головних символів м.Шполи – герба і прапора (автор герба – член творчої групи Комісії з геральдики м. Черкаси Олег Геннадійович Толкушин). Герб – щит, на якому зображено у срібному полі жінку в білому платті і коричневій плахті, в руках якої сніп пшениці. Оскільки місто знаходиться в Черкаській області, на ознаку адміністративного підпорядкування у главі щита зображено історичний герб Черкас – у червленому полі срібний кінь. Прапор – прямокутне полотнище з трьома однаковими смугами: вгорі – малинова, потім – голуба, внизу – жовта. У центрі полотнища – щит з гербом Шполи, обрамлений білою каймою. Символи міста затверджено другою сесією Шполянської міської ради народних депутатів. 30.08.2004. – Голова райдержадміністрації С.В.Гребенюченко підписав розпорядження „Про оголошення 2004-2005 навчального року Роком здоров’я на Шполянщині”. 31.08.1924. – День народження Героя Радянського Союзу Олександра Миколайовича Кунця, уродженця м.Шполи. Народився в сім’ї службовця, закінчив 7 класів. Навчався в Пензенському ремісничому училищі. В діючій армії з червня 1941 р. В 1942 р. закінчив школу розвідників-підривників і у складі загону ім. капітана Гастелло був закинутий в тил фашистських військ. З січня 1943 р. продовжував воювати у складі 331-ї стрілецької дивізії в 394-й окремій розвідроті. Пройшов з боями до Берліна. Кулеметник розвідувальної роти 21-ї гвардійської механізованої бригади 8-го гвардійського механізованого корпусу 1-ї гвардійської танкової армії І-го Білоруського фронту гвардії сержант Кунець О.М. з групою розвідників у ході Вісло-Одерської операції 17-18 січня 1945 р. раптовим вогнем з кулемета в районі польського міста Нове Място розсіяв великий обоз ворога, а в ніч на 25 січня 1945 р. знищив на аеродромі ворога 5 літаків і значну кількість обслуговуючого і льотного складу. Удостоєний звання Героя Радянського Союзу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 р. Після закінчення війни жив у м. Івано-Франківську. 31.08.1967. – „Прикрасилося с.Іскрене новою будовою. В центрі села відкрито магазин промислових товарів. Тепер колгоспникам не доведеться виїжджати за цінними покупками в сусідні села” (газета „Шполянські вісті”). 31.08.1978. – Урочисто відкрито новий корпус Матусівської СШ № 1. Вересень Друга неділя вересня. – День міста Шполи. Польські документи „Джерела історичні”, систематизовані і видані О.Яблоновським у ХІХ столітті, свідчать, що поселення Шпола згадується в 1594 році. Цей рік вважається роком заснування Шполи. Вересень 1812. – Помер Арне (Ар’є) Лейбе (1725-1812), відомий єврейський цадик (святий), похований у Шполі на єврейському цвинтарі в районі сучасної вул. Корнійчука. В кінці 70-х рр. ХХ ст. цвинтар зруйновано і сліди могили пропали. Вересень 1918. – Німецьким військам вдалося придушити селянське повстання в Звенигородському повіті. Частина повстанців з боями пробилась на Чигиринщину, в район Холодноярського лісу, де почала формуватись Холодноярська республіка. Вересень 1929. – Закрито Лебединський жіночий монастир. Черниць вигнали, а їх келії перетворили на житлові кімнати членів новоствореної комуни. Вересень 1939. – В с.Лозуватці почала діяти перша в СРСР колгоспна музично-вокальна студія. Київська консерваторія і музичне училище направили своїх кращих випускників для роботи в студії. Сюди прибули педагогами Іван Ульянович Урбанович (став директором), Яків Самійлович Цегляр, Олександр Сергійович Збудський, Федір Макарович та Григорій Макарович Карпенки, Олекса Левкович Усаєв, Тетяна Іванівна Геращенко, Микола Леонідович Садовський. Студія стала осередком культурного життя не тільки Лозуватки, а й всієї Шполянщини. Вересень 1941. – Створення підпільної комсомольської організації в с.Лебедині під керівництвом Петра Осовського. Будучи тяжко пораненим, Петро Осовський у перші дні війни потрапив до Уманського концтабору, але втік звідти. Добравшись до Лебедина, Осовський разом з Олексієм Рудем, Панасом і Володимиром Грабовими, Андрієм Рудасом, Григорієм Пелихом, Володимиром Федоровим, Марією Павленко та іншими розгорнули боротьбу проти загарбників. Підпільники за допомогою саморобного радіоприймача слухали Москву, писали листівки, які розповсюджували в Лебедині та в сусідніх селах. Чинили диверсії на дорогах, добували зброю, боєприпаси та медикаменти. Навесні 1942 року, перед тим, як приєднатися до партизанського загону, що діяв у Капітанівському лісі, патріоти планували знищити сільську німецьку адміністрацію та поліцаїв. Але фашисти напали на їх слід. 12 квітня 1942 року підпільники були заарештовані фашистами і незабаром розстріляні. Вересень 1941. – У с. Василькові була створена підпільна партійна організація на чолі з А.К.Різником. До її складу входило 20 осіб, в тому числі 2 жінки. Вона діяла до листопада 1942 року. Вересень 1944. – Шполянський цукровий завод почав свій перший після визволення Шполи від фашистів виробничий сезон, дав перший повоєнний цукор. Вересень 2005. – На базі Шполянської школи № 2 створено ліцей фізико-математичного та технологічного профілю. 1-3.09.1909. – Підпал селянами Буртів Маріїнської економії поміщиці М.Н.Іващенко. 1-4.09.1918. – Лебединські партизани вели бій з підрозділами 27-го німецького корпусу на шляху Лебедин – Шпола. 1.09.1990. – У Василькові почала діяти сільськогосподарська середня школа-коледж із 12-річним терміном навчання, де здобували освіту учні 1-11 класів та 4-х професійних груп: агрономів, механізаторів широкого профілю і водіїв, кухарів-кондитерів, швей-мотористок. У 1993 р. школу-коледж реорганізовано у професійно-технічне училище № 44. У липні 2003 р. училище реорганізовано в професійний ліцей. 1.09.2003. – При Шполянській філії Черкаської академії менеджменту відкрився навчально-консультаційний центр академії. 2.09.1891. – День народження українського поета і літературознавця Павла Петровича Филиповича (Павла Зорєва) (1891-1937), уродженця с.Кайтанівки Катеринопольського району. З часом батьки його переїхали у с.Лозуватку, де поет у роки революції і пізніше тривалий час проживав. Навчався в Златопільській гімназії та в Київській колегії Павла Галагана. Будучи студентом Київського університету Святого Володимира, розпочав свою наукову діяльність на терені літературознавства. Після революції працював професором Київського інституту народної освіти. Як поет друкувався з 1910 р. Належав до „неокласиків”. Його збірки „Земля і вітер”, „Простір” засвідчили митця драматичного світовідчуття. Його перу належало майже два десятки глибоких досліджень про Т.Г.Шевченка та його творчість („Шевченко і декабристи”, „До студіювання Шевченка та його доби”, „Нові рядки Шевченка” та ін.). Окремим виданням вийшли і літературознавчі праці „Українське літературознавство за десять років революції”, „З новітнього українського письменства”. Відомий він у літературі як перекладач. Перекладав французьких поетів Бодлера, Верлена, Беранже, Барб’є та російських поетів – Пушкіна, Баратинського, Брюсова та ін. Став жертвою сталінських репресій. 7.09.1975. – При Шполянському районному Будинку культури створено вокально-інструментальний ансамбль „Срібні струни”. У 1982 р. йому присвоєно звання народного. Ансамбль відзначений багатьма нагородами: 1980 р. – грамота обкому ЛКСМУ за перше місце в огляді патріотичної пісні, 1982 р. – диплом Міністерства культури УРСР, 1985 р. – почесна грамота обкому ЛКСМУ за перше місце в святі патріотичної пісні, диплом Спілки композиторів, диплом учасника фестивалю радянської пісні в Польщі, 1988 р. – диплом та золота медаль лауреата другого Всесоюзного фестивалю народної творчості, 1989 р. – диплом переможця відбіркового туру першого республіканського фестивалю „Червона рута”, 2002 р. – диплом учасника Всеукраїнського фестивалю „Воля” в м.Івано-Франківську. Ансамбль здійснив багато гастрольних поїздок як по Україні (Івано-Франківська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська області), так і за її межами (Ростовська область РФ, Польща). Колектив професійний. Налічує 10 учасників. Керує колективом Олександр Миронович Букарь. 13.09.1944. – Указом Президії Верховної Ради СРСР звання Героя Радянського Союзу присвоєно командиру роти 303-го танкового батальйону 8-ї гвардійської танкової Червонопрапорної бригади Миколі Григоровичу Тарасову (1915-1958), який відзначився при визволенні Шполи та Звенигородки. Проявляючи виключну сміливість і безстрашність, гвардії старший лейтенант М.Г.Тарасов першим ввірвався в населені пункти Оситняжка, Лебедин і Шпола, де знищив одну „пантеру”, 6 гармат, до 150 фашистів і забезпечив визволення радянськими військами цих населених пунктів від ворога. При прориві ворожої оборони в районі Звенигородки Тарасов знищив 8 автомашин, 18 возів, більше взводу гітлерівців і першим з’єднався з частинами І-го Українського фронту, завершивши оточення Корсунь-Шевченківського угрупування ворога. В боях за Лисянку Тарасов підбив дві „пантери”, знищив 4 гармати, 4 кулемети, 2 бронетранспортери і більше 400 солдатів і офіцерів ворога. 14.09.1907. – День народження українського партійного і державного діяча, Героя Соціалістичної Праці (1951) Микити Дмитровича Бубновського, який у 1944-1950 рр. працював першим секретарем Шполянського райкому Компартії України. За цей час Шполянський район став одним з передових на Україні по врожайності сільськогосподарських культур, зокрема цукрових буряків. 15.09.1937. – День народження визначного українського архітектора, лауреата Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка (1987, разом з Л.С.Кондратським, М.Я.Собчуком, О.П.Стеценком, О.М.Дубовим) та Державної премії СРСР (1989) Сергія Михайловича Фурсенка. С.М.Фурсенко – автор споруд в м.Черкаси (ресторан „Славутич” (1969), обласний краєзнавчий музей (1987), палац культури „Дружба народів” (1989), інтер’єр магазину-музею „Кобзар” (1991)), будинків культури в м.Сміла (1971) та м. Городище (1974), а також адміністративно-торгового центру в с.Матусів Шполянського району (1982). 17.09.1899. – День народження Героя Соціалістичної Праці (1951), почесного громадянина м.Шполи, колишнього голови виконкому Шполянської районної ради депутатів трудящих (1936-1956) Мусія Михайловича Ткаченка, уродженця м.Шполи. 18.09.2003. – В районі побувала делегація представників Канадського товариства міжнародної охорони здоров’я: радник із співробітництва Посольства Канади в Україні пан Юн Чун, експерт проектів Посольства Канади в Україні Наталія Заварзіна, директор українсько-канадського проекту „Молодь за здоров’я” Полетт Шатц, менеджер проекту Світлана Олексієнко, голова правління Українського інституту соціальних досліджень, керівник Українського центру формування здорового способу життя молоді Олександр Яременко. Було проведено ряд зустрічей в рамках проекту „Молодь зо здоров’я-2”. 21-22.09.1922. – Вночі в Звенигородці під час наради, інспірованої чекістами, були заарештовані керівники 8 українських повстанських загонів, в тому числі і отаман Іван Лютий-Лютенко (Гонта) (1897-1989). Іван Лютий-Лютенко народився в сім’ї лісника Капустинського лісу, який згодом переїхав до Товмача. Влітку 1919 р. він створив селянський партизанський загін. Прізвисько Гонта він вибрав на честь ватажка Коліївщини, якого також звали Іван. Діючи спільно з отаманом Семеном Гризлом з Катеринославської волості, Лютий-Лютенко часто нападав на військові частини більшовиків, що дислокувалися в нашому краї. Зокрема, влітку 1919 р. Гризло і Гонта розгромили під час нічного нападу червоноармійську дивізію під Сухою Калигіркою. В 1923 р. Лютому-Лютенку вдалося емігрувати за кордон. Він жив спочатку в Польщі, Німеччині, Марокко, а з 1956 р. – в США. В 1986 р. він видав у Детройті автобіографічну книгу „Вогонь з Холодного Яру”, в якій описав події в нашому краї в 1917-1920 рр. 23.09.1900. – День народження єврейського поета, перекладача, громадського діяча Ісаака (Іцика) Соломоновича Фефера (1900-1952), уродженця м.Шполи. Дитинство і рання юність Іцика складалися важко: смерть батька, скромні заробітки матері-панчішниці, тяжка праця в Шполянській друкарні з 12 років, революція, громадянська війна. І.Фефер вступає до партії більшовиків, веде підпільну роботу на Київщині та в Києві, зайнятому денікінцями. Тут був заарештований, сидів в одній камері з поетом Василем Чумаком. Звільнений з в’язниці повсталими робітниками. Після звільнення працював редактором газети і партійним функціонером у Звенигородці, невдовзі переїздить до Києва. У другій половині 20-х рр. Фефер активно включається в літературне життя. Він пише вірші, поеми, п'єси, публіцистичні твори. З 1922 по 1941 рр. поет опублікував 30 збірок віршів, поем, балад, казок. Серед них збірки – „Про себе і таких як я”, „Смерть Елі”, „Камінь на камені”, „Знайдені іскри”, „Шпенер” („Тріски”), „Юнаки”, „Змагання” та ін. Він перекладав єврейською мовою твори Т.Шевченка, І.Франка, М.Бажана, М.Рильського, П.Тичини та інших поетів. У роки Великої Вітчизняної війни став одним з керівників Єврейського антифашистського комітету (ЄАК). У 1943 р. за завданням ЄАК побував у США, Великобританії, Канаді й Мексиці, ведучи збір коштів на антифашистську боротьбу, формуючи світову громадську думку. Став жертвою сталінських репресій. Реабілітований у 1955 р. 24.09.1917. – В с.Матусові селянська біднота разом з робітниками цукрового заводу на засіданні волосної управи прийняла рішення про безплатну передачу поміщицької і церковної землі бідним селянам. Селяни керувалися гаслом „Земля належить тим, хто на ній працює”. Але коли стали ділити й забирати землю і майно поміщиці П.Урусової, власті викликали з Черкас карателів-козаків. Селян примусили повернути все назад. жүктеу/скачать 368.5 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|