Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
жүктеу/скачать 0.54 Mb.
|
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИНа основі аналізу історико-педагогічної літератури, архівних документів проведене дослідження дало можливість зробити такі висновки: У дослідженні вперше подано цілісний аналіз проблеми змісту освіти у творчій спадщині істориків Слобожанщини другої половини ХІХ – початку ХХ століття. 1. Визначено внесок учених-істориків Слобожанщини другої половини ХІХ – початку ХХ століття (Д. Багалій, В. Бузескул, А. Лебедєв, Д. Міллер, М. Петров, Є. Рєдін, О. Єфименко та ін.) у розробку теоретичних засад формування змісту освіти: характеристика культурологічної парадигми змісту освіти; формулювання вимог до його відбору (гуманістична спрямованість змісту освіти; необхідність використання принципів науковості, історизму; надання змісту середньої освіти широкого загального характеру; забезпечення глибини та міцності знань; зв’язок змісту освіти з життям; відповідність потребам користувачів освітньої послуги; врахування соціально-економічних та культурно-етнічних особливостей регіону; органічне включення світоглядних, моральних, естетичних ідей, положень у зміст фактичного матеріалу навчальних предметів) та умов реалізації змісту освіти в практиці вищої і середньої школи (наступність змісту вищої і середньої освіти, опрацювання механізмів їх інтеграції; необхідність створення навчально-допоміжних установ; вдосконалення вимог до змісту програм, начальних планів для середніх шкіл: повнота, стрункість у викладанні, встановлення органічного зв’язку між розумовим, моральним, фізичним та естетичним вихованням молодого покоління; вибір відповідної структури уроку в середній школі; врахування характеру навчального матеріалу, вікових, психологічних особливостей дітей та оптимальних прийомів викладання; спрямованість змісту освіти на турботу про здоров’я дітей); доведення значущості компонентів змісту освіти: національно-регіонального «місцевого елемента» - Д. Багалій, Д. Міллер, О. Єфименко, художньо-естетичного - Є. Рєдін, релігійного - Д. Багалій, В. Бузескул, А. Лебедєв, О.Єфименко; розробка методології історичної науки та її змісту у вищій школі; «перегляд» змісту історичної освіти в середній школі. Установлено, що звернення вчених-істориків Слобожанщини досліджуваного періоду до проблеми змісту освіти обумовлено високим рівнем їхньої професійної компетентності, сформованості громадянської позиції. 2. Виявлено, що впровадження теоретичних ідей істориків Слобожанщини досліджуваного періоду (Д. Багалй, В. Бузескул, О. Вязігін, А. Лебедєв, М. Петров, Є. Рєдін, О. Єфименко та інші) відбувалося за такими напрямами: навчально-методичному (практична реалізація національно-регіонального «місцевого елемента», естетичного та релігійного компонентів змісту освіти: введення курсів регіонального, культурно-естетичного та історико-релігійного спрямування в зміст вищої гуманітарної освіти; включення відповідних тем в лекції для студентів та в шкільні підручники; організація позалекційної, позаурочної, індивідуальної, проектно-дослідницької і пошуково-архівної роботи; підготовка спеціальної навчальної літератури, підручників, навчальних посібників, практичних рекомендацій щодо їх складання та до рецензування наукової літератури; участь у створенні навчальних програм та навчально-допоміжних установ, вироблення правил користування ними) та просвітницькому, який здійснювався в межах діяльності «Харківського товариства грамотності», «Харківського історико-філологічного товариства», «Педагогічного відділу», а саме: редагування та підготовка статей для історичних розділів «Народної енциклопедії»; ініціювання організації жіночої освіти на Слобожанщині; організація народних читань та розробка відповідних програм, читання публічних лекцій; організація громадських бібліотек, участь у роботі Видавничого комітету «Товариства грамотності», завданням якого була підготовка та видання книг для народного читання з обов’язковим обговоренням і відбором змісту фактичного матеріалу. 3. Визначено, що формування проблеми змісту освіти в творчій спадщині вчених-істориків Слобожанщини здійснювалося поетапно, в основу яких було покладено ступінь розвитку вітчизняної системи освіти, особливості соціально-педагогічних процесів в Україні, зокрема на Слобожанщині в досліджуваний період, специфіка світоглядної позиції й діяльності самих науковців. Перший етап (60-ті рр. ХІХ століття – 1891 р.) – етап теоретичного обґрунтування проблеми змісту освіти. Він характеризувався значними теоретичними наробками вчених-істориків щодо особливого суспільно-особистісного статусу освіти, усвідомленням значущості проблеми змісту освіти та її науковим осмисленням, чітким визначенням вимог до його відбору, компонентів та умов реалізації. Другий етап (1892 р. – 1917 р.) – етап практичного втілення ідей, який вирізнявся активністю істориків-науковців у напрямі навчально-методичного забезпечення змісту освіти середньої і вищої школи, зокрема історичного; їхньою інтенсивною просвітницькою діяльністю. Цей етап знаменувався створенням «Педагогічного відділу» при Харківському історико-філологічному товаристві, в межах якого вчені-історики брали активну участь у розробці дидактичних питань, серед яких особливе місце відводилось змісту освіти, а також участю в підготовці нового університетського Статуту і навчальних програм. Визначено, що демократична й гуманістична спрямованість змісту освіти; наповнення його ідеями народності і національними традиціями з урахуванням регіональних особливостей; наступність змісту середньої та вищої освіти, відображали основні тенденцій розвитку цієї проблеми в творчій спадщині вчених-істориків. 4. Установлено, що теоретичні ідеї і практичний досвід учених-істориків Слобожанщини означеного періоду щодо проблеми змісту освіти можуть бути творчо використані в умовах реформування національної школи в Україні в таких напрямах: оновлення змісту освіти та його компонентів через відкритий характер взаємодії освітнього простору з динамікою розвитку суспільних процесів; подальший розвиток регіонального компонента; введення в зміст базової гуманітарної освіти елементів православної культури; створення гуманістично спрямованого змісту освіти через включення в нього додаткового блоку предметів художньо-естетичного циклу та створення програмно-методичного забезпечення єдиної моделі художньо-естетичного виховання; внесення корективів у зміст історичної освіти; удосконалення методик викладання історії. Дослідження не висвітлює всіх аспектів проблеми. Подальшого поглибленого вивчення потребують питання, пов’язані з досвідом формування змісту освіти у навчальних закладах різних типів, інших регіонах України. жүктеу/скачать 0.54 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|