Church of Canada during his sermon at the state funeral.
«When others hid their identity and changed their surnames to fit in, he wore his
heritage on his sleeve – [and] enjoyed saying that he changed his name to Hnatyshyn to
get elected in Saskatoon West».
According to long-time friend and eulogist, Quebec Liberal Sen. Yves Morin, Mr.
Hnatyshyn considered his official visit to Ukraine – the first by a Western leader to newly
independent Ukraine and which included a stop in his father’s birthplace, Vashkivtsi in the
province of Bukovyna – «the most outstanding moment during his time in office».
During that 1992 visit, thousands of people from Vashkivtsi and surrounding villages
spent hours waiting for the arrival of «the King of America», as some of Mr. Hnatyshyn ‘s
relatives referred to him, said Sen. Morin.
Patron of the Chair of Ukrainian Studies at the University of Ottawa, Mr. Hnatyshyn’s
ascension to vice-regal status made him a hero to Ukrainian Canadians. But he never let
that separate himself from the rest of them. For that reason he was as loved as much as he
was admired».
Copyright © The Ukrainian Weekly, December 29, 2002, No. 52, Vol. LXX.
[117] Галі Крістофер. Колишній Губернатор Канади генерал Рамон Гнатишин
помер у 68-річному віці
«Однак, що б він не робив, «він ніколи не забував про своє походження, про
свій народ», – сказав архієпископ Юрій Калінчук, голова Єпархії Торонто та Східної
Єпархії Української православної церки в Канаді під час проповіді на державному
похороні.
«Коли інші приховували свою ідентичність та змінювали прізвища, щоб
прилаштуватися, він написав про власне походження на рукаві – [і] любив казати,
що він змінив своє ім’я на «Гнатишин», щоб бути обраним до Саскатун Вест».
За словами давнього друга та панегіриста, ліберального сенатора з Квебеку
Уайвеса Моріна, пан Гнатишин планував свій офіційний візит на Україну – перший
візит західного лідера до України, яка щойно отримала незалежність, візит, який
включив у себе зупинку на місці народження батька, у Вашківцях в провінції
Буковина – «найвідоміший момент протягом його керування».
Під час візиту 1992 року тисячі людей із Вашківців та навколишніх сіл годинами
чекали приїзду «Короля Америки», як назвав Гнатишина один із його родичів»,
сказав Сен Морін.
Будучи патроном кафедри українознавства в університеті Оттави, підйом пана
Гнатишина до віце-королівського статусу зробив його героєм для українських
297
канадців. Але він ніколи не дозволяв відділити його від них. З цієї причини його і
любили, і обожнювали.
Авторське право © «Український тижневик» (The Ukrainian Weekly), 29
грудня, 2002, No. 52, том. LXX
[118] http://www.parl.gc.ca/37/2/parlbus/chambus/senate/deb-e/032db_2003-02-05-E.htm?
Language=E&Parl=37&Ses=2#1
Hon. A. Raynell Andreychuk
«Ramon Hnatyshyn’s father was the first senator of Ukrainian heritage, appointed
by the Right Honourable John Diefenbaker. His mother, Helen, contributed greatly to the
acceleration of rights and opportunities for women through her varied associations and
organizations, including the United Nations Organization.
With that parental background, Mr. Hnatyshyn was quickly committed to a life of
excellence in his profession and to public service, something which he did throughout
his life. In his years of practice in Saskatoon, he was involved in many institutions and
organizations, including many Ukrainian organizations».
[118] А. Райнел Андрейчук
«Батько Рамона Гнатишина був першим сенатором українського походження,
призначеним Високоповажним Джоном Діфенбакером. Його мати Хелен через
різні асоціації та організації, в тім числі й Організацію Об’єднаних Націй, зробила
великий внесок у розширення прав та можливостей для жінок.
З таким батьківським походженням пан Гнатишин присвятив себе життю, яке
відрізнялося у його професії та в громадській діяльності – це було те, що він робив
протягом життя. Під час роботи в Саскатуні він був членом багатьох інституцій та
організацій, включаючи багато українських організацій».
[119] http://www.artukraine.com/historical/hnatyshyn.htm
«He was born Ramon John Hnatyshyn, but everybody called him Ray. His grandparents
had been illiterate immigrant farmers, one of many Ukrainian families that settled on the
Canadian prairies in the 19th century. «One of his proudest moments, he once said, was
to return to his ancestral homeland as governor-general after Ukraine won independence
when the Soviet Union collapsed».
By JEFF SALLOTGlobe and Mail Toronto, CANADA Thursday, December 19,
2002 – Page A3.
[119] «Його після народження нарекли Рамоном Джоном Гнатишиним, але всі
називали його Реєм. Його дід та баба були неосвіченими емігрантами-фармерами,
однією із багатьох українських сімей, які оселилися в канадських преріях у ХІХ
столітті. За його словами, одним із тих моментів, якими він пишається, було
повернення до батьківщини його предків, коли був генерал-губернатором, в час,
коли Україна після розпаду Радянського союзу отримала Незалежність»
Уривок зі статті Джефа Саллота, Глоуб енд Мейл, Торонто, Канада,
Четвер, 19 лютого 2002 р. – С. A3.
298298
[120] http://www.encyclopedia.com/doc/1G1-13687844.html
A worldly perspective. (Global ReLeaf International) (American Forests Today)
From: American Forests | Date: 1/1/1993 | Author: Rice, Doyle S.
«In September, the governor general of Canada, Ramon Hnatyshyn, paid a visit to
Ukraine. It was Hnatyshyn’s first official visit to his ancestral homeland, and while there
he planted an oak tree. His wife, Herda, planted a Canadian maple. Attending the ceremony
were Kyiv’s mayor, Ivan Saliy, and Lev Lukianenko, the Ukrainian ambassador to Canada.
Lukianenko, who had been imprisoned for 15 years under the Brezhnev regime for his
outspoken views on Ukrainian independence, planted a viburnum tree, long the symbol of
an independent Ukraine.
The event received extensive news coverage and publicity for the Ecocentre. On
November 1, Ecocentre staff, schoolchildren, and volunteers planted 1,000 trees on the
banks of the Rubizh River near Kyiv».
[120] Земна перспектива (Глобал РіЛиф Інтернешнл) (Ліси Америки
сьогодні). Із: Американські ліси, Дата: 1 січня 1993 року, Автор: Дойль С. Ріс
«У вересні Високоповажний Рамон Гнатишин здійснив візит в Україну. Це був
перший офіційний візит Гнатишина на батьківщину його предків, і під час візиту
він посадив дуба, його дружина Герда посадила канадський клен. Серед тих, хто
відвідав церемонію, були мер Києва Іван Салій та Левко Лук’яненко, український
посол в Канаді. Лук’яненко, який під час режиму Брєжнєва був 15 років ув’язнений за
відверті погляди щодо незалежності України, посадив калину – символ незалежності
України.
Ця подія отримала широкий розголос та рекламу для Екоцентру. 1 листопада
робочий колектив Екоцентру, школярі та волонтери посадили 1 000 дерев біля Києва
на березі річки Рубіж».
***
Сказане Рамоном Гнатишиним перед українськими парламентарями я переніс
дослівно зі стенограми Верховної Ради. Однак цього, звісно, замало, то ж узявся
телефонувати у буковинські Вашківці, звідки ще немовлям простелилися у далекі
світи дороги його діда. Слухавку підняв учитель історії.
– Чи це ті Вашківці, звідки родина Гнатишинів? – перепитав для певності, бо ж
у Чернівецькій області таку назву мають два населені пункти.
– Так, це ті, – відказав педагог.
– А може, ви маєте якісь матеріали про славетного земляка, про його перебування
тут?
– Та нема чогось такого... Він як був, то не в нашу школу заходив, в іншу, у
Вашківцях же два середніх заклади.
Я сторопів від учителевого тону, скидалося, що з Вашківців вийшов хіба з
добрий десяток різних там президентів та генерал-губернаторів, подумаєш, що ж
тут такого...
Від нас і надалі відбиратимуть імена та рідну історію, допоки ота андерсенівська
скалка льоду байдужості стирчатиме в нашому серці. Та, на щастя, крізь мліч століть,
крізь ядучі минулі заборонно-цензорські тумани повертаються нарешті ці імена,
299
відкривається малознане і зовсім невідане. Є там прекрасні сторінки, є й полинногіркі,
є сповнені величі духу, є на ницості густо замішані.
Але якими вони б не були – то наші сторінки.
Автор висловлює щиру вдячність за допомогу в перекладі
першоджерел Ігорю Кузьмичу, Вікторії Жуковській,
Мирославі Супрунюк, Ларисі Ніжегородцевій-Кириченко,
Оксані Пікуль, Наталії Денисюк
Відгуки про книгу та пропозиції авторові
прохання надсилати на електронну адресу:
korsak@simya.lutsk.ua
Літературно-художнє видання
Серія «Пантеон»
Серію засновано 2006 року
Іван Феодосійович КОРСАК
Імена твої, Україно
Художньо-документальні оповідання
Редактор Петро Коробчук
Художній редактор Володимир Камінський
Комп’ютерна верстка Володимира Камінського
Здано до набору 25.07.2006. Підписано до друку 11.09.2006.
Формат 60х84 1/16. Папір офсетний. Гарнітура Baltica.
Ум. друк. арк. 15,60. Обл.-вид. арк. 12,50.
Наклад 1500 прим.
Поліграфічно-видавничий дім «Твердиня»
п/с-9, м. Луцьк-21, 43021
тел.: 8-050-2950250
tverdyna@ukr.net
Свідоцтво Державного комітету телебачення і радіомовлення України
ДК № 2030 від 14.12.2004 р.
Друк МПП «Медіа»
Просп. Волі, 27, м. Луцьк, 43010
Свідоцтво Держкомінформу України
ДК № 416 від 12.04.2001 р.
Корсак І. Ф.,
К 69 Імена твої, Україно: Художньо-документальні оповідання. –
Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007. – 300 с. – (Сер. «Пантеон»).
ISBN 978-966-2115-01-7
ISBN 978-966-8770-55-5 (серія)
Книга відомого літератора з Волині Івана Корсака повертає нас обличчям
до постатей української історії та культури, замовчуваних або забутих.
УДК 821.161.2–32
ББК 84.4 УКР 6
Достарыңызбен бөлісу: |