Життя, віддане словесності
Щоб подолавши просторінь і роки
жүктеу/скачать 6.62 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- В.Р.Савчин, асист., Львівський національний університет імені Івана Франка ЛУКАШІАНА: ДИНАМІКА, ПРОБЛЕМИ, НЕСПОДІВАНКИ
Щоб подолавши просторінь і рокиЙого вогні в майбутньому колись На виправдання наше зайнялись. (Г.Кочур "Сонет напучування")
Особливу увагу звернено на неточності та помилки, пов’язані з перекрученням біографічних даних М.Лукаша та публікаціями його перекладів, що дозволить дати об’єктивну оцінку всьому тому, що в комплексі стало українською Лукашіаною. Ключові слова: бібліографія, переклад, перекладацька спадщина, динаміка.
Якщо взяти до уваги обидва ці аспекти, то біобібліографічний покажчик “Микола Лукаш” буде серйозним помічником та орієнтиром як для учнів та вчителів середніх загальноосвітніх шкіл, скеровуючи їх у пошуку необхідних українських перекладів світової літератури, так і для студентів чи науковців, яких цікавить життя та творчість непересічної постаті у нашій культурі. Микола Лукаш залишив по собі багатющу спадщину, яка ще донині не осмислена повністю, розпорошена по численних періодичних виданнях, а то й ще перебуває в архіві в рукописному вигляді. Оскільки не маємо повного багатотомного видання оригінальних та перекладних творів М.Лукаша, ми не тільки не до кінця усвідомлюємо обсяг та обшир його діяльності, різноаспектність творчості, але й не можемо з абсолютною певністю відповісти на прості, на перший погляд, питання: зі скількох мов перекладав М.Лукаш, зі скількох літератур, скільком авторам дав українське життя. Нові й нові знахідки Комісії з творчої спадщини М.Лукаша та її голови – відомого письменника, перекладача, критика Л.Череватенка – є безперечним свідченням цьому [50]. Саме тому першою і основною метою бібліографічного покажчика “Микола Лукаш” була систематизація і впорядкування всієї розпорошеної по різних виданнях літературно-мистецької спадщини М.Лукаша. Для виявлення джерел, що містять інформацію про М.Лукаша та його власні і перекладні твори, здійснено суцільний перегляд джерел державної реєстраційної бібліографії, наукових збірників, монографій, багатотомних видань творів українських письменників, шкільних хрестоматій зарубіжної літератури, літературно-мистецької та навчальної журнальної і газетної періодики, енциклопедичних видань, авторських бібліографічних покажчиків, електронних джерел системи Інтернет. Часові рамки пошуку охоплюють матеріали за останні 50 років (1953-2003). Хоча покажчик не претендує на вичерпність з огляду на недоступність певних видань та нескоординованість видавничої справи у даний час, його матеріали є достатнім джерелом для зображення загальної картини української Лукашіани, її динаміки та проблем. Дві основні частини покажчика – твори Миколи Лукаша та літературно-критичні матеріали про нього – відображають багатогранність таланту М.Лукаша як перекладача, поета, лексикографа, критика, редактора. Перекладацький деб’ют Майстра відбувся 1953 року з виходом у світ його перекладу роману “Перший удар” французького письменника А.Стіля [45]. Цього ж року в перекладі М.Лукаша з’являється оповідання Максима Горького “Сторож” [12, с. 696-721]; 11 поезій В.Гюґо [13, с. 72-75, 85-87, 97-103, 116-118, 121-126] та оповідання “Вітряк” болгарського письменника Єлина Пелина [17, с. 28-37]. Отже, уже перші друковані переклади М.Лукаша з французької, російської та болгарської мов, представлені жанрами роману, оповідання та поезії, засвідчують різномовний та різножанровий характер перекладацької діяльності М.Лукаша, що так яскраво реалізується пізніше у його творчості. Уже у наступні два роки (1954-1955), як підтвердження цього побачили світ вірш болгарського поета П.Матеєва “Смерть партизана” [29, с. 142-144], три поезії А.Міцкевича [30, с. 74-75, 100-101, 206-207], та вірші з роману “Дон Кіхот”, які прикрасили український переклад В.Козаченка та Є.Кротевича [39]. У цей же час М.Лукаш заявив про себе на весь голос, подарувавши українському читачеві “Мадам Боварі” Ґ. Флобера та “Фауста” Й.-В.Ґете [10]. Ще не будучи членом Спілки письменників, М.Лукаш бере активну участь у роботі письменницької організації, про що свідчить тогочасна хроніка “Літературної газети”. У замітці “Творче життя” [47] згадано виступ М.Лукаша на засіданні секції поезії СРПУ 7 березня 1955 р., а через два тижні у хроніці газети згадано участь М.Лукаша в обговоренні на черговому засіданні секції художнього перекладу підготовлених до видання українських перекладів творів А.Міцкевича [48]. Уже наступного 1956 р. талановитого перекладача запрошують до участі у республіканській нараді, що проходила у Києві 16-18 лютого. Як свідчить культурно-мистецька хроніка часопису “Вітчизна”, М.Лукаш виступив тоді з доповіддю “Прогресивна західноєвропейська література в перекладах на українську мову” [24, с.188]. На жаль, у солідному томі “Питання перекладу: З республіканської наради перекладачів (лютий 1956 р.)” [33], що вийшов наступного року у Держлітвидаві УРСР, не знайшлося місця для тексту цієї доповіді, яка містила цікаві міркування та характеризувала основні принципи перекладацького методу М.Лукаша. Підтвердженням того, що доповідь була цікава та викликала значний резонанс, є згадки про неї у звіті про роботу наради, опублікованому в українській “Літературній газеті” та в російській “Литературной газете” [18], а також численні репліки у виступах інших учасників наради, чиї доповіді увійшли до згаданого збірника [4, с.199-200, 188-192]. І навіть через кілька років можна натрапити на згадки про виступ М.Лукаша, як наприклад, у статті Б.Кравціва “Поезія Заходу в українських перекладах” [23, с.18]. На сторінках збірника “Мастерство перевода” [37, c.208-242; 151-178] В. Россельс згадує доповідь М.Лукаша, зокрема цитує його слова про єдину літературну мову. Це твердження було ключовим у виступі М.Лукаша і полягало у тому, що повинна існувати єдина літературна українська мова, а не різні її варіанти залежно від того, з якої мови робиться переклад. М.Лукаш у своїй доповіді говорив про високе мистецтво перекладу, важливість знання рідної мови, підготовку перекладацьких кадрів, а також висловив низьку оцінку українському “Дон Кіхоту” у перекладі Є.Кротевича та В.Козаченка. Доповідь ілюстрували конкретні приклади та цифри щодо кількості перекладеної літератури з різних мов. Виступаючи на цій же нараді, М.Рильський відзначив допомогу М.Лукаша Інституту мовознавства у лексикографічній роботі: “... Я не бачив жодного разу, щоб письменник за винятком т. Лукаша, висловив свої запитання, свої спостереження над мовою, щоб узяв активну участь в складанні словника, щоб письменник прийшов до Інституту мовознавства і допоміг йому активно” [36, с.186]. Тут доречно згадати про ще один дуже вагомий аспект діяльності М.Лукаша як лексикографа. Те, що М.Лукаш все життя “полював” за цікавими словами і виразами і уклав унікальну картотеку, уже добре відомий факт. До речі, саму картотеку не опубліковано ані у вигляді словника, ні матеріалів до нього. Однак, деякі цікаві слова з неї уже пробиваються у світ у циклі публікацій відомого перекладача та бібліографа О.Синиченка під заголовком “Уроки української лексики”, що друкуються у журналі “Урок Української” [40]. Але це не єдиний внесок М.Лукаша в лексикографію. Ще 1954 року він виступив з рецензією на Перший том українсько-російського словника (гол. ред. І.Кириченко) [27, с.150-161]. Ця рецензія засвідчила не просто глибину фахового аналізу, але й виявила величезну ерудованість і обізнаність перекладача у царині рідного слова. Зауваживши, що у цьому томі не зафіксовано понад 600 лексичних одиниць, М.Лукаш яскраво ілюструє свої зауваження вибіркою з творів М.Рильського, М.Бажана, Ю.Смолича, О.Гончара. Рецензент вказує на випадки русифікації, що легко простежувалася у цьому словнику, наводячи приклади українських слів, однозвучних з російськими, що уніфікували ще й свої значення, втративши попередні українські. Рецензія М.Лукаша, як пізніше і його доповідь на нараді перекладачів, викликала чималий резонанс, і цитати з неї відлунюють у не одній статті, що друкувалися у “Вітчизні”, “Радянському літературознавстві”, а саму рецензію ставили в один ряд з працями академіка В.Виноградова [11, с.31-45; 151-157; 133-142]. Такий дещо детальний екскурс в перші роки професійної діяльності М.Лукаша (1953-56) допомагає побачити сконденсований образ Майстра, висвітлює основні грані його діяльності як перекладача творів різних літератур і різних жанрів, лексикографа, критика, оборонця рідної мови. І це останнє – не перебільшення, бо вже через три роки (6 квітня 1959 р.) М.Лукаш підписав звернення до Верховної Ради УРСР з вимогою запровадити українську мову в усіх сферах життя нашого народу. Разом із ним три сторінки обґрунтованих вимог підписали А.Голуб – доктор хімічних наук, завідувач кафедри Київського університету, та письменник В.Лобко [26, с.42-43]. Однак, в нашу літературу і культуру М.Лукаш увійшов, передусім як перекладач. Саме переклад став його потужною зброєю у боротьбі за українську мову, її повноцінність і самодостатність. Сам Микола Олексійович визнавав, що не дуже активно виступає, зате своєю перекладацькою працею дарує нашому народові рідною мовою світову класику в перекладі з оригіналу. Після прийняття 2 червня 1956 р. до Спілки письменників М.Лукаш поринає у перекладацьку роботу. Наприкінці 1957 р. його обирають до нового складу бюро секції художнього перекладу [5] разом із М.Рильським, О.Кундзічем, Є.Дроб’язком, О.Пархомовською, О.Новицьким та М.Ушаковим. А ще через два роки після переїзду з Харкова до Києва М. Лукаш очолює відділ поезії у журналі “Всесвіт”, що поновив свою роботу у липні 1958 р. Цей період та наступне десятиліття можна по праву назвати творчим злетом перекладача. Одна за одною виходять книги його перекладів: Роберт Бернс, Лопе де Веґа, Джованні Боккаччо, Поль Верлен, Ґарсіа Лорка, Фрідріх Шиллер, Імре Мадач. Перекладає М.Лукаш і дитячу літературу: Джанні Родарі, Володимир Филипович, Бранко Чопич, Єлин Пелин. Цифри говорять самі за себе (див. табл.): за період 1953-69 рр. виходить 21 книга його перекладів, та за наступних 11 років, на жаль, жодної. Хронологічно-статистичні зіставлення публікацій творчого доробку М.Лукаша та матеріалів про нього
1 – Окремі видання перекладів; 2 – Публікації перекладів у періодичних виданнях та збірниках; 3 – Публікації оригінальних творів; 4 – Публікації критичних матеріалів М.Лукаша; 5 – Окремі видання, присвячені М.Лукашеві; 6 – Публікації критичних матеріалів про М.Лукаша в періодичних виданнях та збірниках; 7 – Згадки про М.Лукаша в періодичних та неперіодичних виданнях; 8 – Пісні на слова М.Лукаша. Динаміку виходу окремих видань М.Лукаша ілюструє Діаграма 1, з якої чітко видно спалах перекладацької активності у 50-70-х рр., часткове поновлення видань у 80-х та намагання привернути увагу до його спадщини вже у посмертні для перекладача 1990-ті та 2000-ні роки. жүктеу/скачать 6.62 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|