Життя, віддане словесності


Щоб подолавши просторінь і роки



бет23/40
Дата04.06.2016
өлшемі6.62 Mb.
#114241
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   40

Щоб подолавши просторінь і роки


Його вогні в майбутньому колись

На виправдання наше зайнялись.

(Г.Кочур "Сонет напучування")
1. Друге відлуння: Переклади / Авт. передм. М.О.Новикова; ред. М.Н.Москаленко. К., 1991. 2. Захаркін С. "Євгеній Онєгін" у перекладі Григорія Кочура // Київська старовина. 1999. № 3. 3. Кирилюк З. Переклад М.Рильським роману "Євгеній Онєгін" (Проблема характеру) // Радянське літературознавство. 1980. № 12. 4. Кочур Г. [Відповіді на запитання з анкети редколегії збірника "Теорія і практика перекладу" для перекладачів] // Теорія і практика перекладу. 1991. К., 1992. Вип. 18. 5. Кочур Г. Лорка в нових перекладах // Всесвіт. 1967. № 6. 6. Кочур Г. Школа перекладачів: [Про українські переклади вірша "Die armen Worte, die im Alltag darben..." Р. М. Рільке] // Ранок. 1967. № 1. 7. Antologia della letteratura italiana. A cura di K. Żaboklicki. Vol. 1-2. Warszawa, PWN, 1968. Vol.1. 8. Słowacki J. Dziela / Pod redakcią Juliana Krzyżanowskiego. 2 T. T.I. Liryki i inne wiersze. Wroclaw, 1952. 9. Selected Poems and Letters of Emily Dickinson / Ed. by Robert N. Linscott. Doubleday & Company, Inc., Garden City, New York, 1959.
The article focuses on Hryhoriy Kochur's views concerning other translators' decision-making problems as well as his analysis of some pieces of poems or specific translation issues. His ideas and principles are substantiated the examples drawn from Kochur’s own translations into several languages. Stylisizing, reproducing realia, form and rhythm of poems, dialectal words, rendering images are paid greatest attention to. Some information on Hryhoriy Kochur's personal experience as well as interests and likings in certain literatures is provided. Comparison is drawn between his principles and the principles implemented by some other translators.
Key words: image, allusion, domestication, equilinearity

В.Р.Савчин, асист.,

Львівський національний університет

імені Івана Франка
ЛУКАШІАНА: ДИНАМІКА, ПРОБЛЕМИ, НЕСПОДІВАНКИ

(НА МАТЕРІАЛІ БІОБІБЛІОГРАФІЧНОГО ПОКАЖЧИКА “МИКОЛА ЛУКАШ”*)
У статті зроблено спробу узагальнити та систематизувати творчу спадщину визначного Майстра українського художнього перекладу Миколи Олексійовича Лукаша. Дослідження базується на кількісній та якісній обробці матеріалів біобібліографічного покажчика “Микола Лукаш”, виданого Науковою бібліотекою Львівського національного університету імені Івана Франка (укладач В.Савчин). У статті опрацьовано матеріали за останні 50 років (1953-2003), що відображають багатогранність таланту М.Лукаша як перекладача, поета, лексикографа, критика, редактора, а також його життєвий і творчий шлях. Опрацьовані і систематизовані матеріали бібліографії детально демонструють входження М.Лукаша до української перекладної літератури, рецепцію його творчості, віддзеркалюють конкретними цифрами трагічну долю митця, здобутки якого повністю замовчували впродовж довгого періоду.

Особливу увагу звернено на неточності та помилки, пов’язані з перекрученням біографічних даних М.Лукаша та публікаціями його перекладів, що дозволить дати об’єктивну оцінку всьому тому, що в комплексі стало українською Лукашіаною.

Ключові слова: бібліографія, переклад, перекладацька спадщина, динаміка.
Для вивчення творчості письменника чи перекладача неабияке значення має бібліографія його праць. Звісно, що абсолютно вичерпні бібліографічні покажчики можливі лише в ідеалі, та навіть ті, що якоюсь мірою наближаються до цього, дають змогу краще уявити багатогранну картину творчості митця, показують її динаміку в контексті історичної чи політичної реальності як на синхронному, так і діахронному зрізах, дозволяють проводити серйозні узагальнення. Говорячи про користь бібліографій для вивчення творчості письменника, не можна не згадати й іншого аспекту – в першу чергу функціонального призначення бібліографічних покажчиків як потужного пошукового апарату, який є зручним дороговказом як в оригінальній творчості митця, так і в критичній літературі про нього.

Якщо взяти до уваги обидва ці аспекти, то біобібліографічний покажчик “Микола Лукаш” буде серйозним помічником та орієнтиром як для учнів та вчителів середніх загальноосвітніх шкіл, скеровуючи їх у пошуку необхідних українських перекладів світової літератури, так і для студентів чи науковців, яких цікавить життя та творчість непересічної постаті у нашій культурі.

Микола Лукаш залишив по собі багатющу спадщину, яка ще донині не осмислена повністю, розпорошена по численних періодичних виданнях, а то й ще перебуває в архіві в рукописному вигляді. Оскільки не маємо повного багатотомного видання оригінальних та перекладних творів М.Лукаша, ми не тільки не до кінця усвідомлюємо обсяг та обшир його діяльності, різноаспектність творчості, але й не можемо з абсолютною певністю відповісти на прості, на перший погляд, питання: зі скількох мов перекладав М.Лукаш, зі скількох літератур, скільком авторам дав українське життя. Нові й нові знахідки Комісії з творчої спадщини М.Лукаша та її голови – відомого письменника, перекладача, критика Л.Череватенка – є безперечним свідченням цьому [50].

Саме тому першою і основною метою бібліографічного покажчика “Микола Лукаш” була систематизація і впорядкування всієї розпорошеної по різних виданнях літературно-мистецької спадщини М.Лукаша. Для виявлення джерел, що містять інформацію про М.Лукаша та його власні і перекладні твори, здійснено суцільний перегляд джерел державної реєстраційної бібліографії, наукових збірників, монографій, багатотомних видань творів українських письменників, шкільних хрестоматій зарубіжної літератури, літературно-мистецької та навчальної журнальної і газетної періодики, енциклопедичних видань, авторських бібліографічних покажчиків, електронних джерел системи Інтернет. Часові рамки пошуку охоплюють матеріали за останні 50 років (1953-2003). Хоча покажчик не претендує на вичерпність з огляду на недоступність певних видань та нескоординованість видавничої справи у даний час, його матеріали є достатнім джерелом для зображення загальної картини української Лукашіани, її динаміки та проблем.



Дві основні частини покажчика – твори Миколи Лукаша та літературно-критичні матеріали про нього – відображають багатогранність таланту М.Лукаша як перекладача, поета, лексикографа, критика, редактора. Перекладацький дебют Майстра відбувся 1953 року з виходом у світ його перекладу роману “Перший удар” французького письменника А.Стіля [45]. Цього ж року в перекладі М.Лукаша з’являється оповідання Максима Горького “Сторож” [12, с. 696-721]; 11 поезій В.Гюґо [13, с. 72-75, 85-87, 97-103, 116-118, 121-126] та оповідання “Вітряк” болгарського письменника Єлина Пелина [17, с. 28-37]. Отже, уже перші друковані переклади М.Лукаша з французької, російської та болгарської мов, представлені жанрами роману, оповідання та поезії, засвідчують різномовний та різножанровий характер перекладацької діяльності М.Лукаша, що так яскраво реалізується пізніше у його творчості. Уже у наступні два роки (1954-1955), як підтвердження цього побачили світ вірш болгарського поета П.Матеєва “Смерть партизана” [29, с. 142-144], три поезії А.Міцкевича [30, с. 74-75, 100-101, 206-207], та вірші з роману “Дон Кіхот”, які прикрасили український переклад В.Козаченка та Є.Кротевича [39]. У цей же час М.Лукаш заявив про себе на весь голос, подарувавши українському читачеві “Мадам Боварі” Ґ. Флобера та “Фауста” Й.-В.Ґете [10].

Ще не будучи членом Спілки письменників, М.Лукаш бере активну участь у роботі письменницької організації, про що свідчить тогочасна хроніка “Літературної газети”. У замітці “Творче життя” [47] згадано виступ М.Лукаша на засіданні секції поезії СРПУ 7 березня 1955 р., а через два тижні у хроніці газети згадано участь М.Лукаша в обговоренні на черговому засіданні секції художнього перекладу підготовлених до видання українських перекладів творів А.Міцкевича [48]. Уже наступного 1956 р. талановитого перекладача запрошують до участі у республіканській нараді, що проходила у Києві 16-18 лютого. Як свідчить культурно-мистецька хроніка часопису “Вітчизна”, М.Лукаш виступив тоді з доповіддю “Прогресивна західноєвропейська література в перекладах на українську мову” [24, с.188]. На жаль, у солідному томі “Питання перекладу: З республіканської наради перекладачів (лютий 1956 р.)” [33], що вийшов наступного року у Держлітвидаві УРСР, не знайшлося місця для тексту цієї доповіді, яка містила цікаві міркування та характеризувала основні принципи перекладацького методу М.Лукаша. Підтвердженням того, що доповідь була цікава та викликала значний резонанс, є згадки про неї у звіті про роботу наради, опублікованому в українській “Літературній газеті” та в російській “Литературной газете” [18], а також численні репліки у виступах інших учасників наради, чиї доповіді увійшли до згаданого збірника [4, с.199-200, 188-192]. І навіть через кілька років можна натрапити на згадки про виступ М.Лукаша, як наприклад, у статті Б.Кравціва “Поезія Заходу в українських перекладах” [23, с.18]. На сторінках збірника “Мастерство перевода” [37, c.208-242; 151-178] В. Россельс згадує доповідь М.Лукаша, зокрема цитує його слова про єдину літературну мову. Це твердження було ключовим у виступі М.Лукаша і полягало у тому, що повинна існувати єдина літературна українська мова, а не різні її варіанти залежно від того, з якої мови робиться переклад. М.Лукаш у своїй доповіді говорив про високе мистецтво перекладу, важливість знання рідної мови, підготовку перекладацьких кадрів, а також висловив низьку оцінку українському “Дон Кіхоту” у перекладі Є.Кротевича та В.Козаченка. Доповідь ілюстрували конкретні приклади та цифри щодо кількості перекладеної літератури з різних мов. Виступаючи на цій же нараді, М.Рильський відзначив допомогу М.Лукаша Інституту мовознавства у лексикографічній роботі: “... Я не бачив жодного разу, щоб письменник за винятком т. Лукаша, висловив свої запитання, свої спостереження над мовою, щоб узяв активну участь в складанні словника, щоб письменник прийшов до Інституту мовознавства і допоміг йому активно” [36, с.186].

Тут доречно згадати про ще один дуже вагомий аспект діяльності М.Лукаша як лексикографа. Те, що М.Лукаш все життя “полював” за цікавими словами і виразами і уклав унікальну картотеку, уже добре відомий факт. До речі, саму картотеку не опубліковано ані у вигляді словника, ні матеріалів до нього. Однак, деякі цікаві слова з неї уже пробиваються у світ у циклі публікацій відомого перекладача та бібліографа О.Синиченка під заголовком “Уроки української лексики”, що друкуються у журналі “Урок Української” [40]. Але це не єдиний внесок М.Лукаша в лексикографію. Ще 1954 року він виступив з рецензією на Перший том українсько-російського словника (гол. ред. І.Кириченко) [27, с.150-161]. Ця рецензія засвідчила не просто глибину фахового аналізу, але й виявила величезну ерудованість і обізнаність перекладача у царині рідного слова. Зауваживши, що у цьому томі не зафіксовано понад 600 лексичних одиниць, М.Лукаш яскраво ілюструє свої зауваження вибіркою з творів М.Рильського, М.Бажана, Ю.Смолича, О.Гончара. Рецензент вказує на випадки русифікації, що легко простежувалася у цьому словнику, наводячи приклади українських слів, однозвучних з російськими, що уніфікували ще й свої значення, втративши попередні українські. Рецензія М.Лукаша, як пізніше і його доповідь на нараді перекладачів, викликала чималий резонанс, і цитати з неї відлунюють у не одній статті, що друкувалися у “Вітчизні”, “Радянському літературознавстві”, а саму рецензію ставили в один ряд з працями академіка В.Виноградова [11, с.31-45; 151-157; 133-142].

Такий дещо детальний екскурс в перші роки професійної діяльності М.Лукаша (1953-56) допомагає побачити сконденсований образ Майстра, висвітлює основні грані його діяльності як перекладача творів різних літератур і різних жанрів, лексикографа, критика, оборонця рідної мови. І це останнє – не перебільшення, бо вже через три роки (6 квітня 1959 р.) М.Лукаш підписав звернення до Верховної Ради УРСР з вимогою запровадити українську мову в усіх сферах життя нашого народу. Разом із ним три сторінки обґрунтованих вимог підписали А.Голуб – доктор хімічних наук, завідувач кафедри Київського університету, та письменник В.Лобко [26, с.42-43].

Однак, в нашу літературу і культуру М.Лукаш увійшов, передусім як перекладач. Саме переклад став його потужною зброєю у боротьбі за українську мову, її повноцінність і самодостатність. Сам Микола Олексійович визнавав, що не дуже активно виступає, зате своєю перекладацькою працею дарує нашому народові рідною мовою світову класику в перекладі з оригіналу. Після прийняття 2 червня 1956 р. до Спілки письменників М.Лукаш поринає у перекладацьку роботу. Наприкінці 1957 р. його обирають до нового складу бюро секції художнього перекладу [5] разом із М.Рильським, О.Кундзічем, Є.Дроб’язком, О.Пархомовською, О.Новицьким та М.Ушаковим. А ще через два роки після переїзду з Харкова до Києва М. Лукаш очолює відділ поезії у журналі “Всесвіт”, що поновив свою роботу у липні 1958 р. Цей період та наступне десятиліття можна по праву назвати творчим злетом перекладача. Одна за одною виходять книги його перекладів: Роберт Бернс, Лопе де Веґа, Джованні Боккаччо, Поль Верлен, Ґарсіа Лорка, Фрідріх Шиллер, Імре Мадач. Перекладає М.Лукаш і дитячу літературу: Джанні Родарі, Володимир Филипович, Бранко Чопич, Єлин Пелин. Цифри говорять самі за себе (див. табл.): за період 1953-69 рр. виходить 21 книга його перекладів, та за наступних 11 років, на жаль, жодної.

Хронологічно-статистичні зіставлення публікацій

творчого доробку М.Лукаша та матеріалів про нього







1

2

3

4

5

6

7

8

Усього

1953

1

3




1













5

1954




1




2







2




5

1955

2

2













3




7

1956

2

6










3

6




17

1957




5










3

5




13

1958

1

6




1













8

1959

2

3










2

2




9

1960

1

2










1

2




6

1961

2

2













1




5

1962

1

3










2

5




11

1963




2










3

4




9

1964

1

4




1







3




9

1965

1

4










11

7




23

1966

1

3




1




4

14




23

1967

2

5










8

8




23

1968

1

4










6

5




16

1969

3

5










11

9




28

1970




3










6

8




17

1971




1










4

5




10

1972




5










1

5




11

1973
















1

3




4

1974
















1

2




3

1975

























0

1976
















1

1




2

1977

























0

1978

























0

1979




5




1













6

1980




3










1







4

1981

1

8










2

4




15

1982




1










3

3




7

1983



















4




4

1984

1

5













1




7

1985

1













2

2




5

1986




4










4

2




10

1987

1

1













12




14

1988




2










13

37




52

1989




1

1







19

17




38

1990

2

13




1




10

19




45

1991




1










7

15




23

1992




6




1




12

15




34

1993




8










14

25




47

1994




12










13

18




43

1995

1

30




3




12

31




77

1996




3

1




1

21

22

1

49

1997




15




6




8

32

1

62

1998

1

41










28

60




130

1999




33

3







60

55

4

155

2000

1

43

4







27

58




133

2001

2

52

4




1

69

56




184

2002

1

42

3




1

27

59

1

134

2003

1

13

2







11

28




55

Усього

34

411

18

18

3

435

671

7

1597

1 – Окремі видання перекладів; 2 – Публікації перекладів у періодичних виданнях та збірниках; 3 – Публікації оригінальних творів; 4 – Публікації критичних матеріалів М.Лукаша; 5 – Окремі видання, присвячені М.Лукашеві; 6 – Публікації критичних матеріалів про М.Лукаша в періодичних виданнях та збірниках; 7 – Згадки про М.Лукаша в періодичних та неперіодичних виданнях; 8 – Пісні на слова М.Лукаша.
Динаміку виходу окремих видань М.Лукаша ілюструє Діаграма 1, з якої чітко видно спалах перекладацької активності у 50-70-х рр., часткове поновлення видань у 80-х та намагання привернути увагу до його спадщини вже у посмертні для перекладача 1990-ті та 2000-ні роки.


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   40




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет