Журналістика даних: Посібник
жүктеу/скачать 7.71 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Плануйте заздалегідь – це економить час
- Перевірте платність послуг
- Заявіть про те, що ви знаєте ваші права
- Мисліть документоцентрично
- Подавайте декілька запитів
- Подавайте міжнародні запити
- Просіть доступу до архівів
- Вимагайте «сирі» дані з першоджерел
- Питайте про те, які організації не підпадають під закони про свободу інформації
Дані – це ваше правоПерш ніж робити запит відповідно до закону про свободу інформації (ЗСІ), вам слід перевірити, чи немає часом тих даних, які ви шукаєте, у відкритому доступі, - а можливо, запит на них вже хтось надіслав. У попередньому розділі є певні рекомендації щодо того, де можна почати пошук. Якщо ви розгледілися і все ще не змогли отримати потрібні вам дані, тоді ви можете подати формальний запит. Ось кілька підказок, які допоможуть вам зробити це більш ефективно. 
Ілюстрація 55. Сервіс "Що вони знають?" (My Society) Плануйте заздалегідь – це економить часПодумайте над тим, щоб подати формальний запит незалежно від того, чи будете ви шукати інформацію в інших джерелах. Краще не чекати, поки ви відпрацюєте всі інші варіанти. Ви зекономите час, подавши запит на початку ваших досліджень і ведучи пошук паралельно. Але приготуйтеся до затримки: часом державні установи витрачають чимало часу на обробку запитів, тож краще очікувати саме цього. Перевірте платність послугПерш ніж почати подавати запити, перевірте правила щодо оплати – чи то за подання запитів, чи то за отримання інформації за них. І якщо державна установа раптом почне вимагати у вас гроші, ви знатимете свої права. Ви можете просити про електронні форми документів, щоб уникнути затрат на копіювання та поштову пересилку. Для цього треба згадати у запиті, що ви хочете мати інформацію в електронному форматі. В такий спосіб ви уникнете платні, хіба що, звісно, ця інформація не представлена в цифровій формі, хоч у наш час зазвичай є можливість відсканувати ще не оцифровані документи і надіслати їх приєднаним файлом по електронній пошті. Знайте ваші праваПерш ніж почати, дізнайтеся про те, на що ви маєте право. Тоді ви будете знати, з чого ви виходите, і що повинні й не повинні робити державні установи. Наприклад, більшість законів про свободу інформації встановлюють період часу, за який установа має надати вам відповідь. У різних країнах та за різними законами цей період становить від кількох днів до одного місяця. Подбайте про те, щоб дізнатися про цей термін перш ніж надсилати запит, і зробіть відмітку, коли ви його надіслали. Урядові структури не зобов’язані обробляти для вас дані, але повинні надати вам усі дані, які в них є, і якщо ці дані мають у них бути для виконання їхніх законних повноважень, вони обов’язково повинні надати їх вам. Заявіть про те, що ви знаєте ваші праваЗазвичай закон не вимагає, щоб ви згадували в запиті про закони про доступ до інформації або про свободу інформації, але це бажано, бо показує, що ви знаєте ваші законні права. І це, імовірно, сприятиме коректній обробці ваших запитів відповідно до закону. Ми зазначаємо, що у запитах до Європейського Союзу важливо згадати, що це є запит відповідно до ЗСІ, і краще окремо згадати про директиву 1049/2001. СпрощуйтеУ всіх країнах краще починати з простого запиту про інформацію і потім додавати нові питання після того, коли ви отримали «стартові» дані. У цей спосіб ви уникнете ризику наразитися на затягування з відповіддю державної установи, бо це нібито «складний запит». ЗосереджуйтесьНа запит про інформацію, яку має певна владна установа, імовірно, відповідь надійде швидше, ніж на запит, який потребує пошуку серед усіх владних інстанцій. Запит, де крім владної установи бере участь ще третя сторона-консультант (наприклад, приватна компанія, що надає інформацію, інший уряд, причетний до цієї теми) може опрацьовуватися особливо довго. Будьте наполегливі. Мисліть документоцентричноСпробуйте встановити, які саме дані беруться до уваги. Наприклад, якщо вам до рук потрапив порожній бланк, який поліція заповнює у випадку ДТП, ви можете встановити з нього, яку інформацію вони фіксують чи не фіксують з приводу аварій. Будьте конкретнимиПерш ніж подати ваш запит, подумайте: а чи не може він бути сприйнятим хоч якось двозначно? Це особливо важливо, якщо ви плануєте порівнювати дані від різних державних установ. Наприклад, якщо ви запитуєте цифрові дані за останні три роки, одні установи можуть надіслати вам інформацію за останні три календарні роки, інші – за три фінансові роки, і ви не зможете прямо порівняти ці дані. Якщо ви хочете сховати ваш справжній запит у більш загальному, робіть цей запит достатньо широким, щоб він охопив потрібну вам інформацію, але не настільки широким, щоб він став нечітким або викликав небажання на нього відповідати. На конкретні та чіткі запити, як правило, надходять швидші та кращі відповіді. Подавайте декілька запитівЯкщо ви не певні того, куди подавати ваш запит, ніщо не перешкоджає вам подати запити до двох, трьох чи більшої кількості установ одночасно. У деяких випадках різні установи дадуть вам різні відповіді, але це насправді може стати в пригоді, бо ви отримаєте повнішу картину про інформацію, наявну з тієї теми, яку ви досліджуєте. Подавайте міжнародні запитиВсе більшу кількість запитів можна подавати в електронній формі, тож не має значення, де ви живете. І навпаки, якщо ви не живете в країні, куди ви хочете подати запит, іноді є можливість надсилати запити до посольства, а вже воно перешле їх до уповноваженої державної установи. Спершу вам слід перевірити, чи відповідне посольство це робить – іноді персонал посольства не пройшов навчань щодо законів про права на інформацію, і якщо проблема саме в цьому, то надійніше послати запит безпосередньо до державної установи. Робіть пробні запитиЯкщо ви плануєте надіслати один і той же запит до багатьох державних установ, почніть з відправки початкової версії до кількох установ – як пробу. Це покаже вам, чи ви використовуєте правильну термінологію щодо матеріалу, який ви хочете отримати, чи можливо отримати відповідь на ваші запитання, і в такий спосіб ви можете відредагувати запит, якщо це потрібно, перш ніж розсилати його іншим. Враховуйте виняткиЯкщо ви вважаєте, що ваш запит може потрапити під дію тих чи інших винятків, тоді, готуючи питання, відокремлюйте «чутливі» питання про потенційно секретну інформацію від іншої інформації, яка, за здоровим глуздом, не повинна потрапити під якісь застереження. Тоді розмежуйте ці питання і надішліть два запити окремо. Просіть доступу до архівівЯкщо ви живете поблизу від місця зберігання інформації (наприклад, у столиці), ви також можете попросити про доступ до оригінальних документів. Це може стати в пригоді під час дослідження інформації, що міститься у великій кількості документів, які вам варто було б проглянути. Такий перегляд має бути безкоштовним і його повинні організувати за раціональний період часу та в зручній для вас формі. Зберігайте запити!Відправляйте запити в письмовій формі і зберігайте «тверду» чи цифрову копію, щоб у майбутньому ви могли показати, що відправляли запит, якщо раптом ви подаватимете скаргу на те, що вам не відповіли. Це також дає вам докази того, що ви подавали запит, якщо ви хочете включити цей факт до вашої публікації. Дійте відкритоПришвидшіть отримання відповіді, повідомивши про те, що ви подали запит: якщо напишете чи використаєте в телесюжеті згадку про те, що ви відправили запит, це може змусити урядову установу опрацювати цей запит та відповісти на нього. Ви можете доповнити вашу публікацію повідомленням, коли і яку відповідь на запит ви отримали – або ж якщо термін пройшов і відповіді нема, ви можете і це перетворити на сюжет для публікації. Додаткова вигода від таких дій – це навчання громадян про право на доступ до інформацію та про те, як це працює на практиці. Існує кілька чудових сервісів, які ви можете використати для підготовки запитів та отримання відповідей, придатних для загального перегляду в Інтернеті. Таких, як What Do They Know? («Що вони знають?») для державних установ Великобританії, Frag den Staat ("Запитай державу") для держустанов Німеччини та Ask the EU («Запитай ЄС») для установ Євросоюзу. Проект Alaveteli допомагає створити аналогічні сервіси в десятках інших країн світу. Залучайте колегЯкщо ваші колеги скептично ставляться до цінності запитів про доступ до інформації, один з найкращих способів їх переконати – це написати статтю, засновану на інформації, отриманій з використанням ЗСІ. Згадка у результуючій статті чи телесюжеті про те, що ви застосували цей закон, також рекомендується як спосіб пропагування його цінності та підвищення рівня усвідомлення громадою цього свого права. Вимагайте «сирі» дані з першоджерелЯкщо ви хочете проаналізувати, дослідити чи якось опрацювати дані за допомогою комп’ютера, вам слід чітко вимагати даних у електронному форматі, придатному для машинного зчитування. Ви можете заявити це, наприклад, повідомивши, що вам потрібні дані про бюджет у форматі, «придатному для аналізу в бухгалтерських програмах». Ви можете також недвозначно запитувати про інформацію в «деталізованій» чи «структурованій» формі. Про це можна більше прочитати в цьому документі. Питайте про те, які організації не підпадають під закони про свободу інформаціїВам, можливо, слід дізнатися про неурядові організації, приватні компанії, релігійні та інші організації, які не повинні оприлюднювати документацію відповідно до ЗСІ. Однак є можливість отримати інформацію про них, звернувшись до держустанов, які підпадають під дію ЗСІ. Наприклад, ви можете запитати урядовий департамент чи міністерство про те, чи вони фінансували чи мали якісь інші стосунки з певною приватною компанією чи НУО, і вимагати відповідні документи. Якщо вам потрібна додаткова допомога щодо того, як готувати запити за ЗСІ, ви також можете проконсультуватися з сервісом Legal Leaks toolkit for journalists. Цей розділ написали Хелен Дарбішир (Access Info Europe), Дьордь Падейскі (стипендіат Knight Journalism, Стенфордський університет), Мартін Розенбаум (BBC) та Фабріціо Скролліні (Лондонська школа економіки та політичних наук) жүктеу/скачать 7.71 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|