Журналістика даних: Посібник
Виборче табло: як подавати результати голосування
жүктеу/скачать 7.71 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Ціна води: колективний збір інформації
Виборче табло: як подавати результати голосуванняРезультати виборів надають будь-якій редакції чудові можливості для створення візуальних публікацій, але протягом багатьох років ми не користалися цією можливістю. У 2008 році ми та наш графічний підрозділ вирішили змінити цю практику. 
Ілюстрація 52. Виборче табло (Нью-Йорк Таймс) Ми хотіли знайти спосіб показати результати виборів у такий спосіб, щоб це створювало журналістський сюжет і не виглядало як просто нагромадження цифр у таблиці чи на карті. На попередніх виборах у нас виходило саме так. Це не означає, що є щось погане у великому обсязі цифр, або в тому, що я називаю «Моделлю CNN» - з таблицями, таблицями і ще таблицями. Це спрацьовує, бо надає читачу саме те, що він хоче знати: хто переміг? І тут виникає серйозна небезпека: влізти в те, що не має фундаментального значення. Коли створюєш щось радикально відмінне та відходиш від того, на що чекають люди, можна зробити справи не менш заплутаними, а більш. Зрештою Шан Картер з підрозділу графічного дизайну дав нам правильну відповідь – те, що ми згодом стали називати «табло». Коли я вперше побачив ескізи, це був момент, що називається, влучання в яблучко. Саме те, що треба. Завдяки чому це є чудовим зразком візуальної журналістики? Для початку, очі читача миттєво «притягує» велика смуга вгорі, яка показує розподіл голосів. У контексті журналістики це можна назвати заголовком. Вона повідомляє читачеві точнісінько те, що він хоче знати, і робить це швидко, просто та без будь-якого візуального шуму. Далі читач звертає увагу на п’ять колонок нижче, за якими згруповані штати, що, на думку The Times, мають схильність до одного чи іншого кандидата. А в середній колонці – те, що в журналістському контексті можна назвати «центральним графіком», у якому ми пояснюємо, чому Обама переміг. Інтерактивна візуалізація подає це гранично ясно: Обама взяв усі штати, на які сподівався, та чотири з п’яти «хитких» штатів. Для мене ця п’ятиколонкова конструкція є прикладом того, як візуальна журналістика відрізняється від інших форм дизайну. В ідеалі гарний зразок візуальної журналістики повинен поєднувати в собі красу та інформативність. Та коли обирати між журналістським сюжетом та естетикою, журналіст повинен виступити на боці сюжету. І хоч цей ескіз, можливо, не обрав би «чистий» дизайнер для представлення даних, він справді дуже, дуже добре подає сюжет. І насамкінець, як будь-яка гарна інтерактивна веб-сторінка, ця заохочує читача «копати ще глибше». Тут є деталі на зразок відсотків голосування по всіх штатах, кількість голосів виборців та їхній відсоток, які зумисне розміщені знизу, щоб не конкурувати з головними темами сюжету. Усе це разом робить «виборче табло» чудовим зразком візуальної журналістики, яке майже ідеально відповідає перевіреному та надійному принципу оберненої піраміди. Арон Пілхофер, New York Times Ціна води: колективний збір інформаціїІз березня 2011 року триває експеримент із колективного збору інформації про ціни на водопостачання по всій Франції. Лише за 4 місяці понад 5 тисяч людей, яким набрид корпоративний контроль над ринком води, витратили час на те, щоб поглянути на свій рахунок за воду, відсканувати його та завантажити на сайт проекту Prix de l’Eau («ціна води»). Результатом стало безпрецедентне розслідування, що об’єднало фанатів інформаційних технологій, неурядові організації та традиційні медіа у справі збільшення прозорості послуг із водопостачання. Французький ринок водопостачання складається із понад 10 тисяч споживачів (міст, що купують воду і розподіляють її своїм платникам податків) і лише жменьки комунальних компаній. Баланс сил у цій ринковій структурі, де незначній кількості продавців відповідає велика кількість покупців, спотворено на користь корпорацій, які іноді встановлюють різні ціни для розташованих поруч міст! 
Ілюстрація 53. Ціна води (Фундація France Libertés) Неурядова французька організація France Libertés мала справи з глобальними проблемами водопостачання протягом останніх 25 років. Зараз вона зосередилася на збільшенні прозорості французького ринку та допомозі громадянам та мерам, які укладають угоди з компаніями водопостачання. Французький уряд два роки тому вирішив розв’язати цю проблему шляхом проведення національного опитування про ціну та якість води. Наразі було зібрано лише 3% даних. Щоб пришвидшити процес,France Libertés почала безпосередньо залучати громадян. Разом із командою OWNI я розробив інтерфейс для колективного збору інформації, де користувачі можуть зісканувати свої рахунки за воду та ввести тарифи, за якими вони оплачують водогінну воду, на prixdeleau.fr. За останні 4 місяці 8500 осіб зареєструвалися на сайті, і понад 5000 рахунків були завантажені та перевірені. Хоч ця методика не дає ідеальної оцінки ситуації на ринку, вона показала зацікавленим сторонам, таким як національні органи контролю за водопостачанням, що народ справді хвилюють ціни на водогінну воду. Спочатку вони скептично ставилися до ідеї прозорості, але протягом існування проекту змінили своє ставлення і поступово долучалися до France Libertés у її боротьбі проти непрозорості та корпоративних зловживань. Чому це може навчити медійні організації?
НУО потребують великих обсягів даних, щоб на їх основі скласти свої пропозиції. Вони з більшою охотою платитимуть за операцію із збору даних, ніж головний редактор газети. Користувачі можуть надавати «сирі» дані Колективний збір інформації найкраще працює тоді, коли користувачі здійснюють збір чи очистку даних. Запитуйте про джерело даних Ми міркували над тим, чи просити користувачів про скановану копію оригінального рахунку, бо думали, що це злякає декого з них (особливо в ситуації, коли наша цільова аудиторія була старшого за середній віку). І хоч це й могло відлякати когось, зате зросла достовірність даних. Створіть механізм перевірки Ми розробили систему балів та механізм голосування, щоб оцінювати вклад користувачів. Це виявилося занадто вигадливим для людей, у яких було небагато стимулів повторно заходити на сайт. Проте цей механізм використала команда France Libertés, її 10 чи близько того співробітників дійсно відчували себе мотивованими цією системою балів. Робіть усе просто Ми створили автоматизований механізм відправки електронної пошти, щоб користувачі могли за кілька кліків мишкою надсилати запити у відповідності до закону про свободу інформації. І хоч ця функція була інноваційною і якісно розробленою, вона не виправдала затрачених на неї зусиль (були надіслані лише 100 запитів). Орієнтуйтеся на свою аудиторію France Libertés налагодила співпрацю з журналом про права споживачів 60 Millions de Consommateurs, чия спільнота суттєво допомогла. Для цього проекту це було ідеальне поєднання. Уважно обирайте основні показники вашої продуктивності Проект за 4 місяці зібрав лише 45 тисяч відвідувачів – еквівалент 15 хвилин трафіку на сайті Нью-Йорк Таймс. Але насправді важливе те, що одна людина з п’яти відвідувачів реєструвалася на сайті, а одна з десяти витрачала свій час на сканування та завантаження свого комунального рахунку. Ніколя Кайзер-Бріл, Journalism++ жүктеу/скачать 7.71 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|