Використання законодавства про свободу до інформації – або воббінг (wobbing), як це часто називають, - чудовий інструмент. Але він вимагає навиків і, зазвичай, наполегливості. Ось три приклади з мого досвіду журналіста-розслідувальника, які ілюструють сильні та проблемні сторони воббінгу.
Ілюстрація 56. Веб-сайт «Фермерські субсидії» (Farmsubsidy.org)
Приклад 1: Фермерські субсидії
Щороку Євросоюз виплачує майже €60 мільярдів фермерам та сільськогосподарській галузі. Щороку. Це триває з кінця 1950-х років, і політичний сюжет цих дій подавався так, що субсидії допомагають найбіднішим фермерам. Однак перше ж «проривне» застосування закону про свободу інформації (ЗСІ) у Данії в 2004 році показало, що цей був міфічний сюжет. Малі фермерські господарства ледь зводили кінці з кінцями і скаржилися на це приватно і відкрито, а насправді більшість грошей ішла кільком великим землевласникам та сільськогосподарській промисловості. Тож цілком очевидним було моє бажання встановити, а чи не властива подібна практика іншим країнам Європи?
Улітку 2004 рок я надіслала запит про дані до Європейської Комісії. Кожного року в лютому ЄК отримує дані від держав-членів. Ці дані показують, хто звертався по фінансування від ЄС, скільки коштів отримали бенефіціари, і чи отримали вони ці кошти на фермерську діяльність, розвиток регіону чи експорт порошкового молока. На той час ЄК отримувала ці дані на компакт-дисках у форматі CSV. Даних багато, але в принципі працювати з ними легко. Якщо ви їх отримали, справу зроблено.
У 2004 році Комісія відмовилася оприлюднити ці дані; головною причиною було названо те, що їх завантажили в базу даних, звідки їх неможливо вилучити без значних зусиль. Цей аргумент європейський омбудсмен назвав адміністративним зловживанням. Зараз усі ці документи можна знайти на сайті wobbing.eu. А у 2004 році в нас не було час на юридичну тяганину. Нам були потрібні дані.
Тож ми уклали загальноєвропейське партнерство, щоб здобути ці дані по кожній країні окремо. Колеги з Британії, Швеції та Данії отримали дані в 2005 році. Фінляндія, Польща, Португалія, регіони Іспанії, Словенія та інші країни також відкрили цю інформацію. Навіть у проблемній в цьому сенсі Німеччині мені вдалося «прорватися» та отримати деякі дані по землі Північна Рейн-Вестфалія в 2007 році. Я мусила подати судовий позов, щоб отримати ці дані – але в результаті вийшло кілька непоганих публікацій у журналі «Штерн» та «Штерн-онлайн».
Чи випадково, що Данія та Великобританія першими відкрили їхні дані? Не обов’язково. Якщо дивитися на ширшу політичну картину, фермерські субсидії на той час розглядалися в контексті перемовин по ВТО, і ці субсидії потрапили під тиск. Данія та Британія належать до найбільш ліберальних країн Європи, тож це могло бути результатом політичних вітрів, що дули в напрямку прозорості в цих країнах.
На цьому історія не завершується, більше епізодів та даних ви знайдете наfarmsubsidy.org.
Урок: дійте колективно. У нас у Європі є вражаюче розмаїття законів про свобод інформації, і в різних країн у різні часи є різні політичні інтереси. Застосовуйте це на вашу користь.
Приклад 2: Побічні ефекти
Коли йдеться про приймання лікарських препаратів, ми всі перетворюємося на піддослідних кроликів. У ліків можуть бути побічні ефекти. Ми всі про це знаємо, ми шукаємо баланс між потенційними вигодами та потенційними ризиками, і приймаємо рішення. На жаль, часто це рішення не засноване на поінформованості.
Підлітки, що приймають таблетки від прищів, сподіваються отримати гладеньку шкіру, а не розлад у настрої. Але саме це сталося з одним препаратом – молодь після його прийому ставала депресивною і навіть схильною до самогубств. Про небезпеку цього конкретного побічного ефекту – а це очевидний журналістський сюжет – дізнатися було непросто.
Існують дані про побічні ефекти ліків. Виробники мусять регулярно подавати інформацію про виявлені побічні ефекти до установ з охорони здоров’я. Ці дані зберігаються в національних чи європейських установах після того, коли препарат отримав дозвіл на вихід на ринок.
І знову перша перемога на національному рівні була здобута в Данії. Під час міжнаціонального дансько-голландсько-бельгійського дослідження свою інформацію відкрили й Нідерланди. Ще один приклад інформаційного колективізму: нашій справі дуже допомогло те, що ми могли вказати голландським урядовцям на доступність аналогічної інформації в Данії.
Але історія виявилася правдивою: в Європі були приклади суїцидальних настроїв серед молоді, і, на жаль, випадки самогубства в кількох країнах як наслідок вживання цих ліків. Журналісти, науковці та родини молодих жертв докладали зусиль, щоб отримати доступ до цієї інформації. Європейський омбудсмен допоміг просунути вимогу прозорості до Європейської медичної агенції, і виглядає так, що його дії були успішними. Тож зараз справа за журналістами – отримати ці дані та старанно проаналізувати їх. Чи ми справді піддослідні кролики, як це сказав один дослідник, чи все ж механізми контролю працюють?
Уроки: якщо справа йде про прозорість, «ні» - це не відповідь. Будьте наполегливі та повертайтеся періодично до цього сюжету. Справи згодом можуть змінитися і дозволити здійснити кращу журналістську роботу на основі кращого доступу до даних.
Приклад 3: Контрабанда смертю
Новітня історія може бути вкрай болісною для цілих націй, особливо після воєн та в перехідні періоди. Тож як журналісти можуть отримати дані для розслідування того, чи перебувають зараз при владі спекулянти зброєю на війнах минулого десятиліття? Це завдання поставила перед собою команда словенських, хорватських та боснійських журналістів.
Команда почала розслідування торгівлі зброєю в країнах колишньої Югославії під час дії ембарго ООН на початку 1990-х. В основі їхньої роботи були документи від парламентських розслідувань з цієї теми. Щоб задокументувати шляхи постачання зброї та зрозуміти структуру торгівлі, потрібно було відстежувати рух транспорту за номерами суден у портах та номерами вантажних автомобілів.
Парламентська комісія в Словенії провела розслідування щодо спекуляції зброєю під час Балканських воєн, але так і не склала висновку. Однак залишився надзвичайно цінний «слід» із розсекречених документів та даних, в тому числі 6 тисяч сторінок, які словенська команда отримала через запит по ЗСІ.
У цьому випадку дані необхідно було вилучити з документів та відсортувати в базах даних. Доповнивши цю інформацію наступними даними, аналітичними та дослідницькими матеріалами, журналісти змогли визначити численні шляхи незаконної торгівлі зброєю.
Команда досягла успіху, результати її роботи були унікальними і принесли їм їхню першу премію. Але більш важливим є значення цієї теми для цілого регіону, і те, що її можуть підхопити журналісти в інших країнах, через які йшов смертельний вантаж.
Уроки: Знайдіть гарний «сирий» матеріал, навіть якщо ви знайдете його в несподіваних місцях, і поєднайте його з існуючими загальнодоступними даними.
Бріджит Алфтер, Journalismfund.eu
Достарыңызбен бөлісу: |