Київ Видавництво художньої літератури
Не купив батько шапки — нехай вуха мерзнуть
жүктеу/скачать 2.87 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- До свого роду хоч через воду.
Не купив батько шапки — нехай вуха мерзнуть Не навчив батько, не навчить і дядько. Не лізь поперед батька в пекло. Отець по-батьківськи поб’є, по-батьківськи й помилує. Проклін батьків не на ліс сухий іде, а на голову дітей паде. Пропав батько з дурними синами. Своя хата — своя стріха, свій батько — своя втіха. Таткова хата усім багата. Татові на воли грошей не вистачає, а син скрипки забажав. Тато сина бив не за те, що в карти грав, а за що що відбивався. Умів батькувати, умій і годувати. У свого батька і хлів зачиняв, а в нашого не хоче й хати. Хто батька-матір зневажає, той добра не знає Хто хоче — по своєму батькові плаче, а хто хоче, той скаче. Як не стане, то батько дістане, як не буде, то мати добуде. Щедрий на батьківські гроші. Як батька покинеш, то й сам загинеш. Без матері і сонце не гріє. Без матки нещасливі дітки. Вільно кому хотіти по своїй матері плакати. У кого є ненька, у того й голівка гладенька. Всяке дитя матері миле. Голівонька наша бідна, що в нас матінка нерідна 187 Все купиш, лише тата й мами ні. За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини. В тата-мами не довіку. Діти батька не учать. Добре тому, хто має батька, бо в батька найтепліша хатка. Добрий батько не хоче лихого сина. Живемо не батьками, помремо не людьми. І мій батько такий мався, і я в його вдався. І на рідного батька можна правду сказати. Мій батько нікому не винний: у одного позичає, а другому повертає. Мовчок! Розбив тато горщок, а мати і два, та ніхто не зна! Не слухає батька малий, не послухає і великий. Не послухаєш батька-матері, то навчить тебе лиха година. Не хочеш слухати тата, то послухаєш колись ката. Не слухав батька-матері, нехай люди учать. Не купив батько шапки — нехай вуха мерзнуть. Не навчив батько, не навчить і дядько. Не лізь поперед батька в пекло. Отець по-батьківськи поб’є, по-батьківськи й помилує. Проклін батьків не на ліс сухий іде, а на голову дітей паде. Пропав батько з дурними синами. Своя хата — своя стріха, свій батько — своя втіха. Таткова хата усім багата. Татові на воли грошей не вистачає, а син скрипки забажав. Тато сина бив не за те, що в карти грав, а за те, що відбивався. Умів батькувати, умій і годувати. У свого батька і хлів зачиняв, а в нашого не хоче й хати. Хто батька-матір зневажає, той добра не знає. Хто хоче — по своєму батькові плаче, а хто хоче, той скаче. Як не стане, то батько дістане, як не буде, то мати добуде. Щедрий на батьківські гроші. Як батька покинеш, то й сам загинеш. Без матері і сонце не гріє. Без матки нещасливі дітки. Вільно кому хотіти по своїй матері плакати. У кого є ненька, у того й голівка гладенька. Всяке дитя матері миле. Голівонька наша бідна, що в нас матінка нерідна. 187 Де мати плаче, там ріки течуть, де сестра плаче, струмки біжать, де жінка плаче — роси нема. До людей по розум, до матері по серце. Доти ягнятка скачуть, поки матір бачать. Живої матері можна діждатись, а мертвої — ніколи. Для ворони пема кращих дітей, як воронячі. І задрипана ворона своїм дітям оборона. Кожна мати свою дитину хвалить, а чужу ганить. Кожна корова своє теля лиже. Корова і та реве, як теля здохне. Куля мине, а материне слово не мине. Любов матірня й на віддалі гріє. Любо й неньці, як дитина в честі. Людям, як болото, а матері, як золото. Мала щербина, як умре дитина, а дуже знати, як умре мати. Матері ані купити, ані заслужити. Мамина лайка — байка, а битва — молитва. Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоро розтане. Материнська молитва із дна моря підіймає. Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріже, то все болить. Мати годує дітей, як земля людей. Мати з хати — горе в хату. Мати однією рукою б’є, а другою гладить. Мати з сином лається — за піч береться, з зятем — за клямку. Мати праведна — опіка і охорона камінна. Мати сама не з’їсть, а дітей нагодує. Материна любов ніколи не змінюється. Мене мати цілий вік дурила: казала «битиму», та не била. Найгірша мати хоче мати найліпші діти. Найдорожча пісня, з якою мати колисала. На світі знайдеш усе, крім рідної матері. На сонці тепло, а коло матері добре. Тільки в світі правди, що рідная мати. Нема цвіту кращого від маківочки, нема роду милішого від матіночки. Немає тих яток, де продають рідних маток. Нема такого краму, аби купив тата й маму. Нене моя рідна, тебе б’ють, а я бідна. Не та мама, що народить, а та, що до розуму доводить. Одна мати — вірна порада. 188 Одна мати родила, та не однакове щастя дала. Пекла б мати і млинці, та не сходяться кінці. При сонці тепло, при матері добро. Пташка радіє весні, а дитя — матері. Рада б мати для дітей небо прихилити та зорями вкрити. Рідна мати — брехуха, то мачуха справедлива: як скаже: «Я тобі дам», то вже дасть; а мати: «І щоб тебе, і бодай тебе», а сама: «Ох, коли б, господи, не сталось чогось дитині з моєї дурної речі!» Рідної матері слівце — як літнє сонце: бо хоча й єсть не раз на світі хмарненько, а все-таки від нього тепленько. Сліпе щеня і те до матері лізе. Сльози матері даремно ніколи не пропадають. У кого мати рідненька, у того сорочка біленька й голівка гладенька. Тоді мати біду знає, коли свою дитину ховає. Тоті цвіти красні, котрі зацвітають, тоті діти щасні, котрі матір мають. У дитини болить голова, а у матері — серце. У дитини заболить пучка, а в матері — серце. Чого мама научить, те й дочка знає. Чого не дала мама, того не купиш і в пана. Що мати навчить, то й батько не перевчить. Що мати — то не мачуха. Що можна мамці, того не можна ляльці. Як помре мати, розбігаються діти з хати, батько їх не вдержить. Однієї матки та не однакові дітки. За горами мала хмаронька, яка мати, така й донька. Яка клепка, така й бочка, яка мати, така й дочка. Яка мати, така й дочка: їдять кашу з черепочка. Яка вода, такий млин, яка мати, такий син. Якого пальця не вріж, то кожен болить, будь-якій дитині важко, то в батьків серце болить. Однієї руки пальці, та не однакові, одного тата-мами, та не одні діти. Одного батька діти, та не одної натури. У добрих батьків добрі й діти. Яке дерево, такий клин, який батько, такий син. Яка вода, такий млин, який батько, такий син. Який батько, такий син: виносили з діжки сир. Яке дерево, такі й його квіти, який батько, такі й його діти. 189 По татку й дитятко. Яке дерево, такий плід. Який корінь, такий і пагонець. Від доброго дерева добрий і пагонець одійде, од доброго батька піде й добра дитина. Який дуб, така й бочка, яка мати, така й дочка. Хоч з одної печі, та не однакові калачі. Який Хомка, така його донька. Свиня не народить бобра, а сова не висидить орла. Лиса корова лисе теля приведе. Не впаде грушка далі від листя. З лисого теляти лисий віл буде. Яблуко від яблуні далеко не одкотиться, а хоч одкотиться, то хвостиком обернеться. Від яблуні яблука, а від сосни шишки. На яблуні шишки не ростуть. Яка яблунька, такі й яблучка. Казав вітчим: «Як мене не будеш слухати, то будеш нічим». У вітчима чорт межи очима, а в мачухи — два. Була одна добра мачуха, та й ту грім убив. Горе мачусі, що пасинок сметани не їсть, бо він і сироватці радий. Горілка — не дівка, а мачуха — не мати. Добра мачуха, а все не рідная мати! Жаліє діток, як мачуха. Мачушине добро, як зимове тепло. Лучче людям робити, ніж мачусі годити. Мати б’є, то не болить, а мачуха як подивиться, то й на душі холоне. Мати голівку миє — пригладжує, а мачуха миє — прискубує. Мати дітей пушить, а мачуха сушить. Мачуха сироті їсти зварила, а сама з’їла. Мати рідна б’є — так гладить, а мачуха і гладить, так б’є, Мачуха пасинкові волю давала: хочеш — льолю купи, хочеш — голий ходи. Мачуха так чужих дітей жаліє, як зимою сонце гріє. Скільки ворон білих, стільки мачух добрих. Мачушине серце — що зимнеє сонце: воно хоч і світить, та не гріє, і буйним вітром од його віє, а рідної матері серце — як літнєє сонце: хоч воно і хмарненьке, а все-таки від нього тепленько. Мачуха — як місяць: світить, та не гріє. 190 У мачухи прямі очі, а дивиться косо. Хто мачуху має, той горе знає. Без дітей горе, а з дітьми — вдвоє. Без дітей тихо, та на старості лихо. Більшають діти — більшають і клопоти. Малі діти — малі клопоти, великі діти — великі клопоти. Від малих дітей болить голова, а від великих — серце, Вони збилися з пуття: як кутя, то й дитя. Що жнива, то й дитина нова. Вразливе слово від дітей — гірше за болячку, бо не гоїться. Гарна мазана паляниця, а не дитина. Горе з дітьми, а без них ще гірше. Дитині дай волю, то сам будеш у неволі. Дитина без прута не виросте. Мати тоді дурненька, як дитина маленька. Дитина, а татова сорочка по коліна. Дитина до семи літ правду каже. Дитина каже, що бита, а не каже, за що. Дитина — мов порожня посудина: що в неї ввіллєш, те й держить. Дитина не втікає від калача, але від бича. Дитина не плаче — то мати не знає. Дитя плаче, а в матері серце болить. Дитина хоч кривенька, та батькові-матері миленька. Дитина, як година: і добра і погана. Люби дитину, як душу, а тряси її, як грушу. Дитя, як дзеркало: все відбиває. Дітей годувать — свій вік коротать. Дітей годувати — не меду лизати. Дітей годуй, а торби собі готуй. Дітей треба глядіти, але й себе одіти. Діти, діти, де вас подіти? На піч покидати та й їсти не дати. Діти, діти, добре з вами вліті, а зимувати — то горювати. Діти — найбільша радість у світі. З малими дітьми горе, а з великими — вдвоє. Діти до часу, а онуки до смерті. Діти люби, а за прутину держи. Діти мають великі вуха і довгий язик. Діти тому тихо, що зробили лихо. Діти — чужа користь, а найбільш того — дочки. 191 Діти, як квіти: поливай — рости будуть. Діти, як роса: тут є, тут нема. Діток, як бобу, а хліба ні дробу. Добра дитина: як спить, то їсти не просить, а як устане, то й не перестане. Добра дитина ще й придбає, а наша — що є, то й те порозпускає. Добре дитя боїться й кива, а ледаче не боїться й кия. Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — кінець. Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й дрючка не побояться. Добрі діти їдять кашу, злії — серце й душу нашу. Добрі діти на ноги поставлять, а лихі з ніг звалять. Добрі діти — потіха, а злі — гризота. І вовчиця своїх дітей любить. І сова каже: «Мої діти найкращі!» У сови погані совенята, а все їй найкращі. Кожний циган свої діти хвалить. Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина, як будяк. Коли дитину не навчиш у пелюшках, то не навчиш у подушках. Коли умре дитина, то мала долина, а як умре мама, то велика яма. Ласкава дитина — як щаслива година. Ледача та дитина, котрої батько не вчив. Легше камінь глодати, як дітей ховати. Краще терня збирати, як дитину ховати. Ліпше, щоб дитина плакала тепер, як батьки опісля. Мала дитина відбирає родичам сон, більша — хліб від рота, а велика й сорочку з тіла дере. . Мала дитина — не виспишся, більша дитина — не наїсишся, велика дитина — не одягнешся. Малі діти — мале лихо, а як побільшають, лихо погіршає. Малі діти не дають спати, а великі — дихати. Малі діти — болять руки, а великі — серце. Малі діточки, що ясні зірочки: і світять, і радіють у темну ніченьку. Малі поки діти, то кажуть: «Дітки, не забийтесь!», а як підростуть, то кажуть: «Дітки, не бийтесь!» Моя дитина кому як постіл, а мені — як сокіл. Не доспи, не доїж, а дитину потіш. Нема смерті без причини, нема щастя без дитини. 192 Обложився дітьми, як дід онучами. Одна дитина — не дитина, а багато дітей — радість. Розумна дитина в батьковій свитині. Свої діти бодай святилися, а чужі бодай запалися. Соловей співа, поки дітей нема. Сусідські діти найпустіші. Трудящі діти, як комахи: скоро все рознесуть. У дітей високі пороги, а в родичів бодай ще вищі були. У кого бджоли, у того й мед, у кого діти, у того й лад. У кого дітки, у того і ягідки. У кого дітки, у того і збитки. У людей діти — любо поглядіти. Хата з дітьми — базар, а без дітей — пустка. Хоч дитя худеньке, та батькові й матері рідненьке. Хто дітям потаче, той сам плаче. Цілуй, чоловіче, дитину, бо на ярмарку не дотовпишся. Чим би дитина не бавилась, аби не плакала. Чужі діти скоро ростуть, а свої помалу. Чужі діти і череваті, і головаті, і багато їдять, а вже наші, як паненята. Що вчать дома діти, то знають і сусіди. Якби діти усі спали, то не були б батьки старі, а якби дітки не мерли, то вони б і небо підперли. Як всі дітки під одним рядном — не біда, а біда, як всім по рядну треба дати буде. Як грибочки, ростуть діточки. Як двоє у батька дітей, то так, як одно, а як одно, то так, як ні одного. Як квочка з курчатками, так і жінка з дитятками. Як чужі діти пустують, то на сміх, а як наші, то на горе. Мудріші тепер яйця, ніж кури. Яйця курей не учать. Теля хоче бути мудрішим, як корова. Вродила мама, що не прийма й яма. Коли вродився, то і вдайся. Ледве ся вродить, а вже верховодить. Ліпше не вродитися, як цілий вік набідитися. Мабуть, у мокре літо родивсь, що такий великий виріс. Раз родила мати, раз треба вмирати. Родився малим, виріс п’яним, умер старим — і так прожив, що й світа не бачив. Родився без сорочки, так і вмру без штанів. Уродився на вовчі сльози. Уродився під щасливою зіркою. 7 3—2300 193 Уродиться ж дріпа, мов червива ріпа. Хто вродиться в чепці, скоро буде у вінці. Хто дітей не родив, той не вміє їх і жаліть. Який вродився, такий і згине. Якого уродила ненька, такого прийме і земелька. І найбільші люди мали малу колиску. Дякую тобі, мамо, за твою науку, колисала ти мене, колиши й онуку. Яке в пелюшках, таке і в капелюшках. Багато няньок — дитина без носа. Де багато няньок, там дитя каліка. Де багато баб, там дитя не в лад. Дві няньки, дві бабки — дитина без ока. У семи пестунок дитина без очей. Сім баб — сім рад, а дитина без пупа. Маленьке — миленьке, побільша — погірша. Потурай малому, то як виросте, буде тебе на старість бити. Хоч мале, та вузлувате. Хоч маленьке, та вдаленьке. Виріс, та ума не виніс. О, цей ріс при великому лісі, та ще й при воді. Тільки батько ймати знають, як їх діти виростають. Навчай дитину в молодості, щоб спочив на старості. Вчи жінку без дітей, а дітей без людей. Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі. Нагинай деревце, бо дерево не зможеш. Не вчи дитину штурханцями, а хорошими слівцями. Не кричи, а ліпше навчи. Учи сина, як годуєш, бо тоді вже не навчиш, як тебе годуватиме. Умів дитя народити, умій і навчити. Учи дітей не страшкою, а ласкою. Батьки берегли дочку до вінця, а чоловіку берегти її до кінця. Годуй дочки, хоч без сорочки. Гуляй, доню, бо хто зна, що буде, як підеш у люди. Де донька одна, там доля гірка, а де дівок сім, там доля усім. Доньки — чужа користь. До семи літ доню чеши, по семи літах стережи, ще й заплати кому, щоб взяв лихо з дому. Дочка, як ластівка: пощебече, пощебече та й полетить. Хто має дочки, той ходить без сорочки, а хто має синки, той готує сумки. 194 Дочку мати хвалила, поки з рук звалила. І у доні зазнаєш лихої долі. Пішов я до доньки та й зазнав там бідоньки. Роби, дочко, та не будеш ликом кожуха шить. Спи, доню, нехай тобі доля росте. Співай, доню, дома, бо в людях наплачешся. У лінивої дочки брудні сорочки. Хороша дочка, як мати хвалить. Чути в хаті дочку, як зозулю в садочку. Від поганого сина батько сивіє. Годуй сина для себе, а дочку для людей. Розумному сину не збирай — сам наживе, а дурному не зоставляй — усе проживе. Дурному синові і батькове багатство не в поміч. З сином позмагався — то й на печі зостався, а з зятем позмагався — то й з хати вибирайся. Коли син виганя з хати, то на піч укладайся, коли ж зять стане гарчати, то за двері хапайся. Прийдеш до сина — гірка година, прийдеш до доньки — наберешся бідоньки, прийдеш до зятя — не твоя хата. Ледащо син — батькові гріх. Не збирай сину худоби, а збери йому розум. Один син — не син, два сини — півсина, три сини — ото тільки син. Одно дитя — не дитя, двоє дітей — півдитяти, троє дітей — це дитя. Ой мамо, мамо, не пести так сина, бо бідная на світі пещена дитина. Рости, сину, хоч дурний, аби великий. Син від батька розумніший — радість, а брат брата мудріший — зависть. Сини до хати принесуть, а дочки й угли рознесуть. Син — полатайхата, а дочка обдерихата. Сини й дочки — з одного дерева листочки. Син хоч мій, але розум має свій. Син — утіха батька, а дочка — матері. Син ходить в жупані, а матір водить в лахмітті. Син як син, але синиха гірша лиха. Сім синів годую, всім і щастя готую. Такі сини бодай і на камені не родилися! У мене синами не поле засіяне. У нього сини — як качани. Чужий син дурний — сміх, а свій син дурний — плач. Як дуба не нахилиш, так великого сина на добре не навчиш. Які ми сами, такі й наші сини. Як син родиться, то й стіни радіють. Брат все собі рад, а сестра собі несла. Брат мій, а хліб їж свій. Брат на брата іде до ката. Брати — то так, як коти: погризуться і перепросяться» Брат не брат, а шкоди не роби: не лізь у горох, не псуй лопаток. Брат — не батько, сестра — не мати. Брат сестру багату стріча з калачами, а бідну коло порога — з сухарями. Добре тому, у кого брат або сестра добрі, а ще краще — як і сам не лихий. Нема брата, коли страта. Поки брати малі, доти й рідні. Як лихо, то й братко. Кожний те добре знає, що сестра тільки за себе дбав. Сестра від братового добра аж в землю вросла. Сестра з сестрою, як риба з водою. Сестра сестрі заздрить в красі. Сестри рідні тоді, як усі вийдуть заміж. Де одинець, хазяйству кінець, де сім — там щастя всім. Син-одинак — як не злодій, то пияк. Як одна, то й нема талана. Одне око, та й те передране, одна дитина, та й та не як люди. «У тебе одно?» — «Одно!» — «Видно, бо й на голові воно!» Нема батька — півсироти, нема матері — повна сирота. Ніхто не баче, як сирота плаче, а як заскаче, то всяк побаче. Дивиться, як сирота на світ, коли голодна. Довариться сироті у животі. Вона — сирота: ні назад, ні в ворота. За сиротою журба за журбою. З хати по нитці — сиротині свитка. І на сиротиному подвір’ї сонце засвітить. Ліпше сироті під воду плисти, ніж з нелюбом до вечері сісти. На сирітський жаль ніхто не вважає. Не то сирота, що роду не мав, а то сирота, що долі не мав. 196 Радіє сиротина,: коли, повна тайстрина. Росла — весни не бачила, виросла — літечка не знала, прийшла осінь — сирітського серця не нагріла. Сирітська сльоза не капає дарма. Сирота більше бита, як сита. Сирота — як камінь на роздоріжжі. Сирітська сльоза і камінь пробиває. Сирітським добром не доробишся. Сироті сонечко мріється, вона й справді гріється. Сироті й осіннього сонечка не дано. Сироті без роду — хоч з мосту та в воду. Тоді сироті великдень, коли сорочка біла. Сироті завжди вітер в очі. Сироті життя, як горох при дорозі: хто йде, той скубне. Сиротою проживати — гіркі сльози проливати. Сироту та вдовицю то й тріски б’ють. Сироту лають і б’ють, а плакати не дають. Хто сиротою не бував, той не наплакувався. Чужа ласка — сироті великдень. Як іде сирота, зачиняють ворота. Як сироті женитися — так і ніч мала. Вдова — ні дівка, ні жінка. Вдовець бере собі жінку, а дітям мачуху. Вдовець — дітям не отець, бо й сам сирота. Вдовине горе кожен знає, а не кожен про вдову дбає Вдовине серце — осіннє сонце: хоч і ясно гріє, зимний вітер віє. Удівцеве і вдовине серце, як зимове сонце, а молодцеве і дівоцьке — як літнє сонце. Вдовиця — не дівиця, свій звичай має. Вдову за жінку взяти — то спокійно спати. Живе вдова на Подолі та й плаче на свій вік по гіркій долі. Життя у вдівця — як серед вовків вівця. Краще сім раз горіти, ніж один раз овдовіти. Ліпше бути вдовою, як жити з бідою. При жінці погано, а зостанься вдівцем — ще гірше. Скільки води приплине до моря, стільки вдовиця витерпить горя. У вдови виплакана доля. У вдови — два норови, а у вдівця — нема кінця. У вдови хліб готовий, та не кожному здоровий. У вдовиці хліб на полиці. Як повдовієш, то й поумнієш. 197 Як качка без води, так вдовець без жінки. Як я була сім літ удовою, то не чула землі під собою, а як пішла за нечестивого сина — пропала моя худобонька й сила. До свого роду хоч через воду. Багато роду, та ніде пообідать. Великий рід, та ніде голови прихилити. Краще близький сусіда, ніж далекий родич. Нема в світі, як родина, то вам скаже і дитина. Немов верста на шляху: без роду, без племені, без захисту. Не поможе і родина, як прийде лиха година. Не та родина, що мене родила, а та родина, що жінку родила. Не трать ходу до поганого роду. Нещаслива година, як лиха родина. Обідала чи не обідала, аби рід відвідала. Поганому виду нема стиду. Подивися у воду, якого ти роду. Поки рідня одвіда, то сусіда пообіда. При добрій годині і куми побратими, а при лихій годині — нема і родини. Принеси, боже, здалека родину, то ми і в будень зробимо неділю. Як багато родичів, то або сім раз пообідав, або ні разу не їв. Рідня до півдня, а як сонце зайде, сам чорт нікого не знайде. Рідня тільки до білого дня, а в чорний день не знайдеш Родини — як вербини, а нікого свого. Стрийна, вуйна — не родина, а що пасерб — не дитина. Такий рід — хоч під лід. Тільки й рідні, що лапті одні. Тільки й рідні, що в Києві Химка. Хто відречеться роду, того рід відречеться. Який рід, такий плід. Як мені пшениця родила, то мене й родина любила. Бодай ся наші кревні добре мали, а ми до них дороги не знали! З своїми тільки добре їсти й пити. Два свояки, а між ними собака. Свій завжди гірший за чужого. Свій з своїм бийся, а чужий не мішайся. Свій коли не вкусить, то вщипне. Свій ліпше чорта: хоч повалить, та не давить. Свій над виром потрясе, а в воду не кине. Свій свояка бачить здалека. Свій своєму хоч через люди тиць лихом у груди. Своїх багато, а як прийшлося топиться, то ні за кого і вхопиться. Сир — не закуска, кум — не свояк. Як не бачу своїх, скучаю по них, а як живу в них, то краще без них. Дядько — не батько, а тітка — не мати. Не навчив батько, не навчить і дядько. Підкував батька, підкує і дядька. Зріє виноградина, та не для тебе, дядино! Пішов до дядини — наївся гов’ядини, пішов до тітки — вмотався в намітки. Калинова вітка — як рідная тітка. Один біс по тітку їздив. Свекор і свекруха — одного духа. Свекор — пе рідний батько. Син б’є жінку, а свекор дубця дає. Брехлива свекруха невістці не вірить. Навчай мене, моя мати, як свекрусі догоджати. Пам’ятає свекруха свою молодість, через те й невістці не вірить. Рідна мати і б’є, та не болить, а свекруха словами б’є гірше, ніж кулаками. Свекрусі невістка не вгодила, бо свекруха невістку незлюбила. Свекруха — воркотуха. Свекруха лихая і на піч лізе — бурчить, і з печі гарчить. Свекруха любить невістку, як собаки діда. Свекруха на печі — то те, що собака на ланцюгу. Свекруха — уїдлива муха. У лихої свекрухи і ззаду очі. Що свекруха — то цокотуха. Як була я у батенька, то була чубатенька, а як стала у свекрухи, то й мій чуб об’їли мухи. Всі в сім’ї сплять, а невістці молоти велять. Дві невістки в хаті — два коти в мішку. Де багато невісток, там дуже борщ солоний. Хто ж винен, як не невістка! Як не невістка, то, певно, її плахта! 199 Кішку б’ють, а невістці докоряють: Кожна невістка для свекрухи зла кістка. Кум — не родина, зять — не дитина, а невістка — чужа кістка. Цап — не скотина, зять — не дитина, а невістка — чужа тріска. Наша невістка, що не дай, то тріска. Невістка в хаті замість помела. Невістка з сином рада, а на мене зрада. Невістка сорочку полатає, а зять штани здере. Невісток багато, а хата не метена. Радуйся, мати: йде невістка до хати, добра робуха, а не цокотуха. Сина побивають, а невістці докоряють. Як нема невістки, то нема на селі звістки, а як стала невістка, то стане на селі звістка. Відрізана скибка до хліба не пристане. Зовиця — як синиця: усе хвостом вертить. Бідному зятю і тесть не рад. Білий сніг — та не сир, добрий зять — та не син. Всі люди гарні, коли зятя шукають. Де зять поганий, там тещу запрягають. З сином сварися — за стіл берися, з зятем сварися — за поріг берися. Зять любить взять, а тесть любить честь. Зять любить взять, а шурин очі жмурить та не хоче дать, Зять — щоб ще взять, а теща — давай ще! Лучче в сина під полом, ніж у зятя за столом. На тихому зятеві теща воду возить. Не дай, боже, зятів хліб їсти. Нема з пса солонини, а з зятя дитини. Нема ворога, як зять. Не ходи й порогів не оббивай, бо зятем не будеш. По дочці і зять милий, по невістці і син чужий. Хочеш зятя взяти — то тікай сам з хати. У мене зять — як у кого п’ять. У мене кожух волохатий, то буде мій зять багатий. Хто пристає, тому розуму не стає, а хто зятя приймає, то і цього не має. Багатий тесть — зятю честь. Бійся тестя багатого, як чорта рогатого. Як єсть, то єсть, а все лучче собака, як тесть. Аби позбутися жінки, не один оддав би ще й тещу. жүктеу/скачать 2.87 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|