Київ Видавництво художньої літератури
жүктеу/скачать 2.87 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Яка совість, така й честь.
- Інших не суди, на себе погляди.
| 271
Дай свині роги — людей поколе. На всяку гадину є своя рогатина. Дивиться, як собака на висівки. Хоч кума, але чортом дивиться. Зашморгом дивиться, а сильцем галушки ловить Насупивсь, як чорна хмара. Надувсь, як сич на погоду. Надувся, як півтора нещастя. Приска, неначе сукно мочить. По парі пізнати, чим серце кипить. Роззявив губу, як жаба на гусеня. Розпаливсь, як жаба до каченяти. Лізе в очі, як осока. Лізе в очі, як сновида. Так колотить всіма, як вир водою. Мутить, як біс у виру. Мутить, як під греблею біс. Як приску на нього кинув. Рогата скотина вдається, то всіх коле. Свиня міх дере і сама реве. Ящірка маленька, та зуби гострі. Не дай йому вмерти, то він тобі не дасть жити. Хоч вовк змінить шерсть, але все вовком зістане. Аж гарчить, так на меншого кричить. Коли б свині роги, світ би перевернула. Коли б свині крила, вона б і сонце зрила. Не дай, боже, свині роги — всю череду переколе. Понура свиня глибоко корінь риє. Люди будують, а свині риють. Всюди він рогом зачепить. Камінь би здригнувся, а йому байдуже. Уродиться біс і там, де його не посієш. Допік мені до живих печінок. Допекла гірш сирої кваші. Ніж йому до горла прикладає. Все в нього є, тільки рогів на голові не вистачає. І кривим оком не погляне. Мало його очима не з’їв. Цей з зубами родився. В’ївся в серце і в печінки. Без мила в душу лізе. Продав чортові душу. 272 Душа в нього рогата. Радше дух спушу, а свого не попущу. Схопив за горло і просить покорно. Став мені кісткою в горлі, сіллю — в оці, хріном — у носі. Уклав він руку в осине гніздо. Гляне — молоко кисне. На що гляне — все погане. На що гляне — все в’яне. Як погляне він на мене, то аж холод поза шкурою ходить. Видивився на нього, якби його з’їсти хотів. Ані випросити, ані вимолити. Тобі хоч кажи, а хоч камінь у руці держи. Хто в темряву дивиться, той од світла кривиться. Хто на мене криво дивиться, хай удвоє скривиться. В болоті не без чорта, в лісі не без звіра, а в селі не без лихого чоловіка. Чорти не тільки в болоті водяться. Гнилого болота і чорт боїться. Кривого дерева в лісі найбільше. Ти його борони від собак, а він тобі покаже кулак. Не сподівайся дяки від приблудної псяки. Кожному досолив, а тепер сам поїдає. Не соли нічиєї рани, то й твоєї не будуть. Там нас люблять, де нас нема. Жив, як пан, а здох, як пес. Яка совість, така й честь. Добра цнота дорожча від срібла та злота. Лучче цнота в болоті, ніж нецнота в золоті. Цнота і покора не має місця у панського двора. Чистота — сама перша цнота; але де на дворі чисто, там у хліві пусто. Батьком-матір’ю не хвались, а хвались честю. Безчестя гірше смерті. Бережи честь змолоду, а здоров’я під старість. В чорнім ділі честі не питай. Добро стратиш — наживеш, честь утратиш — пропадеш. За гроші честі не купиш. З честю пройдеш цілий світ, без честі — ні до сусід. Кому честь, тому й слава. Кому честь, тому й хвала. Краще чесно вмерти, як нечесно жити. Не говори, що не знаєш, бо честь втратиш. 273 Коли-сь не Кирило, не пхай своє рило. Хто жив по-свинськи, той по-собачому вмирає. Витягни біду з болота, а вона тобі на голову сяде. Ти його борони від собак, а він тобі покаже кулак. За твоє добро — кадук тобі в ребро! Одна дяка, що за рибу, що за рака. Не брудни криниці, бо схочеш водиці. Не плюй у колодязь, бо прийдеться ще з нього води напиться. Йому в очі наплюй, а він оближеться та й каже: «Роса божа!» Плюй у вічі злодієві, а він каже, що дощить. Треба нам кривого чоловіка, аби нам на пряму дорогу вказав. Нічого, що руки чорні, аби душа була чиста. Не сподівайся з жука меду їсти. Сові сонце очі ріже. Що собі не мило, й людям не зич. Договір дорожче грошей. Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажав. Всюди свині честь однакова. Свині на городі одна честь: поліно. З свинячим писком та в пшеничне тісто. З свинячою мордою та в бубличний ряд. Не свинячим рилом лимони нюхати. Посади свиню за стіл, вона й ратиці на стіл. Пусти свиню під стіл, а вона лізе на стіл. І святи свиню, то свиня все свинею буде. Свиню святи, а вона в болото лізе. Свині тільки рило просунути, а там і вся пролізе. Свинячі очі болота не бояться. Стара свиня глибоко риє. Яка на свині шерсть, така їй і честь. Свиня говорила, що в болото не полізе. Самі свині, та ще й собак розвели. Не будь тим, що лізе в тин. Не будь тим, що моркву риє. Ти од його спиною, а воно до тебе рилом. Нате і мій глек на капусту, щоб порожній не був. Нате і мій глек на сироватку, щоб і моя була масниця. Нате й мого п’ятака, прийміть мене, штурпака. Бабо, давай сало, аби за моє стало! Ні сіло ні впало, давай, бабо, сало! Як бере, очі дере, як оддає, батька дере. 276 На кого люди, на того й кури. Зійшлися по-чеськи, а розійшлися по-песьки. Я тобі не брат, ти мені не сват. Як ти мені, так я тобі. Хто з людьми дружить, той не тужить. Як ти до людей, так люди до тебе. Хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей. Хто шанується, того й люди шанувати будуть. Як ми про людей, так люди про нас говорять. Коли тебе шанують добрі люди, шануйся й сам. Шануй людей, то й тебе пошанують. З усякими всякий. З газдами газда, з панами пан, а з свиньми свиня. Два ведмеді в однім барлозі не живуть. На двох конях не можна разом сидіти. На двох стільцях не можна разом сидіти. Паршива вівця усе стадо спаскудить. Через одну погану вівцю отара пропадає. Кожне стадо не без поганої вівці. Від гнилого яблука і здорове гниє. Від одного гнилого яблука увесь віз згниє. Ложка дьогтю зіпсує бочку меду. Один дивиться до ліса, а другий до біса. Інших не суди, на себе погляди. Від людського поговору не запнешся пеленою. Завжди інших обмовляє, хоч сам під носом бульку має. Зайде на хвилину, а обмовить на милю. На других примова, а про себе ні слова. На кого плешуть, з тим і рахуються. Не втопила вода, втопила людська обмова. Обмова — полова, вітер її рознесе, але й очі засипле. Хоч би був чистий, як лід, а білий, як сніг, то тебе обмовлять з голови до ніг. Не займай, бо в неї чорно в роті. Зробить з малого велике, а з чорного біле. Він мастак з чорного біле робити. Якби сам був білий, то не чорнив би другого. Не каркай на людей, самого обкаркають. І ти крутиш, як я кручу, уступися, бо утручу! Крутими дорогами ходиш. Крути, та не перекручуй. Бережись облесливого, як потайного собаки. Де слова масні, там пироги пісні. 277 Не має честі ні на гріш. Самі чесні, а сокира таки пропала. Така йому честь, як собаці на смітнику. Така честь, як собаці в ярмарок: всюди ганяють або хазяїн до воза прив’яже. Хоч бідний, та чесний. Хто утратив стид, той утратив честь. Хто честі не має, тому й сто ковалів її не скують. Чесному всюди честь, хоч і під лавкою. Яка честь, така й подяка. Як не маєш краси, то май хоч честь. Скромність прикрашає людину. Скромність — сестра таланту. Аби сумління було чисте. Багатство і слава не загоять ушкодженого сумління. Від своєї совісті не втечеш. Він має таке сумління, як бондарів пес. Водою, що хочеш, лиш сумління не сполощеш. Його зуби білі, а сумління чорне. Не догоджай людям, а совісті своїй. Не має він совісті — вона запливла салом. Не чужа бесіда, совість наша сама нас плямить. Очі — міра, душа — віра, совість — порука. Руки білі, а сумління чорне. Совість гризе без зубів. Сумління — найкращий порадник. У них драгунська совість. У кого совісті нема — нема й сорому. У нього совісті, як у шолудивого волосся. У нього сумління, як заїзна корчма. Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає. Сором — не дим, очей не виїсть. Від сорому очі не повилазять. Згорів з сорому. Коли стидається, то криє решетом голову. Поганому виду нема стиду. Так соромиться, як та кобила, що воза побила. Соромно, аж вуха в’януть. Того видно, кому стидно. Хто знає стид, той має й совість. Чи то стид, не публіка — била жінка чоловіка. І сміх, і біда, і людям соромно показать. Набрався сорому, що й світу не бачить. Срамота вийти за ворота. 274 Сором казати, а гріх утаїти. Сором не ворон, очей не видзьобає. Сором не нагодує. Чи сором, чи два, піду до нього сама. Хоч ганьба очі не виїсть, але не дає між людьми показатися. Аби душа чиста, а постоли нічого. Прямо з чобітьми чоловікові в душу лізе. Ліпше своє мале, ніж чуже велике. Краще своє латане, ніж чуже хапане. Не лізь у чуже, щоб не втратив своє. Не руш нічого — й не бійсь нікого. Чуже переступи, та не займи. Не бери, де не поклав. З чужим і посеред села розставайся. На чужому коні не наїздишся, у чужому добрі не нахвастаєшся. З чужого добра не строїть двора. Чужим добром не забагатієш. Чужим потом не нагрієшся. Чужий кожух не гріє. На чуже пшінце окропцю не приставляй. На чужий коровай очей не поривай. Хоч чоловік і вбогий, так слово його чисте. Не знаю, чим мені іти: чи плечима, чи очима. Хоч крізь землю провались. Погані очі все перелупають. Комусь ніяково, а мені однаково. Ти йому плюй межи очі, а він каже — дощ іде. Плюй йому в очі, а він каже, що роса. Нашим очам не первина: гірше було, та перелупали. Безсоромні очі все перекліпають. У сірка очей попросив — та й байдуже. З хворої голови на здорову. Свиня рилом волокла і «добрий день» не рекла. У свині своя звичка: як не в реп’яхах та в просі, то в болоті. Хоч і по-свинськи, зате здорово. Не пхай свою ложку в чужу миску. Не криви писки, сівши коло чужої миски. Не лізь нікому з постолами в душу. Тіло в злоті, а душа в мерзоті. Кривими дорогами ходиш. Куме Андрею, не будьте свинею, коли вас люди величають. 275 Лестощами й душу вийме. Улесливий чоловік схожий на кішку: спереду ласкав, а ззаду кусає. В ноги кланяється, а за п’яти кусає. Прийшла омана та й обманула Івана. Інших не суди, на себе погляди. Сам блудить, а других судить. Самі в гріхах, як в реп’яхах, ще й людей судять. Спершу треба розсудити, а тоді робити. Хто сам себе не обсудить, той нічого не стоїть. Що по воді пливе — не перейняти, що люди говорять не переслухати. Хіба помилиться та правду скаже. У нього стільки правди, як у кози хвоста. Він завжди правду каже, коли не бреше. Він раз на рік правду каже, та й то кається. Він як помилиться, то часом правду скаже. В кожній брехні є хоч половина правди. Воно-то правда, та брехнею дуже пахне. Це той, що одним пострілом сорок сім качок б’є. На других гомонять, а самі все лихо творять. Нема такої хусти, щоб зав’язати людям уста. На чужий роток не накинеш платок. Ворота зачиниш, а людям рота — ні. До чужого рота не приставиш ворота. Хоч ворота зачиниш, та не впиниш. Чужий рот — не свої ворота, не зачиниш. Чужий рот — не хлів, не зачиниш, як розчиниться. Не все то правда, що на весіллі плещуть. Ніхто не знає, тільки дід, та баба, та ціла громада. Вона знає, що у вас у борщі кипить. Говорім про людей, бо люди про нас вже давно балакають. Коли хочеш знати, що в тебе дома, сходи та в людей спитай. Пізнай самого себе, а тоді говори про другого. По дощі гриби ростуть, а по празнику — поговори. Поговори складає той, хто сам у сажі. Ще не встали, а вже люди за нас говорять. Слово — не сажа, не замарає. Слово — не стріла, а глибоко ранить. То така людина, що де що робиться, то скоріше од попа знає. Хіба вона утає, чого не знає. жүктеу/скачать 2.87 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|