Київ Видавництво художньої літератури
Бог за того, в кого гроші
жүктеу/скачать 2.87 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Бог мені надопомагав, як сліпому окуляри.
Бог за того, в кого гроші. Богу не молися, але й чорта не гніви. Бога нема дома, а святі роблять, що самі хочуть. «Бога побійся!» — «Та хіба бог розбійник, щоб його боятися?» Бог лякає мужика громом, чорт — рогом, а піп знову богом. Бог мені надопомагав, як сліпому окуляри. Бог не допустить — свиня не з’їсть. Богом свідчиться, а чорта за хвіст держить. Богу молився, гною соромився, прийшла весна, а комора пуста. Богу молися, а до берега гребися, бо утопишся. Богу молиться, а чорту вірує. Боженьки, боженьки, над ким ви богуватимете, як нас не буде? «Боже, поможи!» — «А ти, небоже, не лежи!» Боже ти мій, за що ти мене караєш? Чи я коли в церкву ходжу, чи я коли корчму мину? Боже святий, пропав мій золотий: дав за службу божу, як у болото вкинув! І святий боже не допоможе. Вільно собаці і на бога брехати. Вільно богу і зв’язавши до раю вкинути. Всім богам по чоботях, а Миколі лисому шапку плисову, До бога взивай, а рук прикладай. До бога взивай, а лікаря шукай. Доки бога намалюєш, то й чорта з’їси. Думав піймати бога за бороду, а піймав чорта за хвіст. За тим боже, хто переможе. З богом контракту не підпишеш. З богом жарти короткі. З божої волі продав штани, купив солі. «Здоровенькі були! Боже вам поможи!» — «Еге, казали боги, щоб і ви помогли!» Змилувався бог над раком та дав очі не там, де треба. І злодій просить бога, щоб украсти. Казав бог дати, але ще треба ждати. 855 Кого бог хоче скарати, тому розум відбере. Кого богу не треба, того і чорт не бере. Коли б бог слухав чередника, то за літо уся б худоба видохла. Коли б грім був від бога, то над нами завжди бухало б. Має бога на язиці, а чорта в зубах. На бога надійся, а сам не плошай. На бога покладайся, та до розуму прислухайся. На тобі, боже, що мені не гоже. Обіцяв бог дати, тільки велів підождати. Одному богу молиться, а другому кланяється. Пан бог не дитина, аби слухав дурного Клима. Плакав, плакав, а все бог однаков, як перестав ридати, зачав бог ліпш давати. Плакали-голосили, та бога не впросили, а стали співать — став бог давать. Сказав би богові правду, але чорта боїться. Сотворив бог — та й сім день після того сміявся. Такий побожний, що другий день святкує. Усе боже, тільки гріхи наші. Щодень бога хвалить і щодень людей дурить. Який бог змочив, такий і висушить. Як нема, то й бог не дасть. Само нічого не впаде з неба, а постаратися треба. З рудих нема святих, та і з чорних чортма добрих. І межи святими буває суперечка. Коли не під’їси, то й святих продаси. Якби усіх святих треба святкувати, то не було б часу робити. На тому світі повинно бути добре, бо звідти ще ніхто не вертався. Піп і пан — то одно. Благослови, владико, дерти з бідного лико! Нема кістки у язиці, можна брехати і владиці. Як притисне., то і владика свисне. Дяк, що будяк: хоч тропіки, а вколе. На безлюдді і дяк чоловік. Пан піддячий любить борщ гарячий, а як голодний — то їсть і холодний. Не кожний дячок має усе повний горщок. І миша на стіл скаче, як паламар не баче. Що ігуменові можна, то братії зась. Коли ігумен за чарку, то братія за ковші. 356 На кого ігумен, на того й братія. Аби лиш два попи на світі жило, то ще б їм затісно було. Аби люди, а піп буде. Бий попа, тільки голову сховай, бо вона свячена. Богу слава, а попу шмат сала. Буде гарно на світі, як попу підсипать, а пана засипать. Вбрався піп у ризу, а чорт у рядно, і говорять одно. Відколи світ настав, то ще піп у церкві не свистав. Відколи світ світом, не танцював ще піп з війтом. У попа здачі, а в кравця остачі не питай. Гвалт, миряни, у попа ладану не стало! Де піп церкву ставить, там пан корчму будує. Добре в світі жить попові, лікареві та котові. Дурневі чудо, а попові хліб. Дурний піп хрестив та в помийницю впустив. Кому піп, кому попадя, а кому й попова дочка. За гроші піп і чорта поцілує. Зависливі очі, як у попа. Знаємо і без попа, що в неділю свято. Знехотя піп порося з’їв. І з попом добра мова, але й з чортом можна прийти до слова. Кожний піп по-своєму співає. Кому мрець, а попові гроші в гаманець. Копа для попа, а дякові буде й по мідякові. Краще з ведмедем борюкатися, як із попом боргуватися. Людське горе попа годує. Миша у стіжку не загине, а піп на селі. Мужик захворів — попа кличуть, піп захворів — за лікарем посилають. Навіщо попові гармошка, коли у нього є кадило. На те піп посвятився, щоб по церкві крутився. Не видали попа в боярах. Не в попи, так в дзвонарі пішов. Не дав піп дари, чорт його бери! Нема дурнішого від попа: люди плачуть, а він співає. Не мала то мирянам журба: попова кишеня порвалась. Нема нікому так добре на світі, як попові та котові: обидва лежать та хліб дурно їдять. Ніхто не знає натуру попову: три слова скаже, а бере корову. Ніхто такий не багатий, як попові дочки: одна гола, друга боса, третя без сорочки. Одна в попа жінка, та й то остання. 357 Піп гроші збирає, а чорт калитку шиє. Піп два рази казання не говорить. Піп живе з вівтаря, а писар з каламаря. Піп з богом говорить, а на чорта дивиться. Піп каже: «Слухай моїх слів, а не пильнуй моїх діл!» Піп лиш писне, а тисне, а дяк реве, а мало бере. Піп людей ховає, сховають і попа. Піп Наум навів бабу на ум: баба порося продала, а гроші попові дала. Піп своє, а чорт своє. Піп співає, а попадя млинці пече. Піп у дзвони, а чорт у калатало та й каже, що його голосніше. Попа одним обідом не нагодуєш. Попові дзвонять, попадю з села гонять. Попові завжди панахида сниться. Попову корову і вовк пізна, та не візьме. Попу оддай діжу з тістом, то він тісто вибере і очі тобі видере. Роби теє, що піп каже, а не роби теє, що піп робить. Свищи, попоньку, бо вже попадя помандрувала. Свищи, попоньку, дочка за жовніром пішла. Святе місце порожне не буде, коли і попа біс візьме. Тікайте, кури, піп іде! У попа завжди долоня свербить. У попа здачі, як у шевця остачі. У попа крам — пекло й рай, що хочеш, те й вибирай. Худа парафія, де піп зубами дзвонить. Чудо попові — як злодієві крадений кінь. Що піп, що кіт: не поворчавши, не з’їсть. Який піп, така його й парафія. Який піп, таке й благословення. Як умер біднячок — був піп і дячок, а як умер багатир, то зібрався всенький мир. Доти попадя княгиня, поки піп не загине. Коли б нашій попаді та попова борода, давно б благочинним була. Коли попадю сказило, то не поможе й кадило. Чорний клобук святості не придає. Що козаку4видиться, то монаху сниться. Душа чорна, мов у ченця ряса. Найшов чернець клобук — не скаче, загубив — не плаче. Як рибі без води, так ченцю без жони. До чужого монастиря зі своїм уставом не ходять. 358 Який монастир, така й милостиня. У лавру, що в шинок, не йдуть без грошей. На вівтар з ходаками не лізь. Хто вівтарю служить, той з вівтаря жити мусить. Вже той дзвін реве, що воли й корови бере. Десь дзвін великий ллють, що пустили таку поголоску. Дзвін до церкви скликає, а сам у ній не буває. Дзвони хваляться по голосу, люди — по бесіді. За великим дзвоном малих не чути. І дзвін без серця нічого не варт. Нехай дзвонить — його ніхто на панщину не гонить. Чим більший дзвін, тим грубший голос. Назад наші з корогвами, бо чорт має мерця! І ладаном не викуриш. Нате і мій ладан на церкву, щоб і я божа Вівдя була! Кому видно, тому й свічки не треба. Лучче одна свічка перед собою, ніж дві за собою. Того би зі свічкою пошукати. Велике свято, що Гриць у церкві. Верни, Грицю, соб, бо в церкву заїхали. В чужій церкві не паламарюй. В чужій церкві свічок не поправляй. Доброго корчма не зіпсує, злого церква не направить. Коли не прийду до церкви, то все паски святять. Куди пхайте, то пхайте, аби не до церкви. Не думав бути в церкві, так собаки загнали. Тільки й людей, що Хома в церкві. Сюди хрестом, а туди хвостом. Хрест — попівський струмент. Такий побожний, що з ходаками до неба чкурне. Всяка неправда — гріх. Гріх — не оріх, зубами не розкусиш. Де гріх, там і покута. Душа согрішила — спина віддувається. Нагадує старі гріхи. Не мішай грішне з праведним. Не рад чоловік грішити, та мусить. Самі в гріхах, як в реп’яхах, а ще й людей судять. Солодко грішити, гірко покутувати. Чия шкода, того й гріх. Чоловік не святий, щоб не согрішив, і не чорт, щоб не покаявся. Як не прийме бог гріхи за жарт, то буде шелесту багато. Згодиться богу молиться і горшки накривать. 359 Перебила свиня «Отче наш», нехай тепер сама молиться. В піст їмо хрін, а в м’ясниці кислиці. Добре тому поститися, де піч велика і є кому їсти зварити. З дурного говіння не буде спасіння. Тоді буде піст, як не стане хліба. Заговіла — бодай батеньку хата згоріла! Піст задрав хвіст та й побіг у лози. Піст не міст, можна об’їхати. Постимо, а сала меншає. У бідного щодня піст. Як все празникувати, то й сорочки не мати. Не велике свято, що в будень дзвонять. «Тату, не лізьте з постолами на престол!» — «Нічого, сину, аби душа була чиста!» Читає: «Да буде воля твоя», а думає: «Якби моя!» Доки грім не гряне, мужик не перехреститься. Дощ ллє як з бочки: мабуть, десь бог чопок загубив та й нічим заткнуть. Нема хліба, нема й оченаша. Як часто не доїси, то й святих продаси. І бога за гроші можна купити. Як прийде біда, то не поможе й свячена вода. Іде йому і з живого і з мертвого. Не поможе ні кропило, ні кадило. Чоловік божий, а душа дідьча. Говори, Грицю, «Богородицю», а я буду: «Вірую за кобилу сірую». Говори, Грицю, «Богородицю», а я буду «Отче наш» — так буде легше для нас. Ніхто не знає натуру попову: три слова скаже та й бере корову. За руб свічку бере, а з бідного останню шкуру дере. Обдирає стодоли, а покриває костьоли. Вже мені і в пеклі гірше не буде. В пекло — то в пекло — бодай буде тепло. Добре, що в пекло, бо там тепло, а піди в рай, то ще й про дрова дбай. Добре іноді і в пеклі приятеля мати. Перед пеклом і чорта треба просити за кума. До раю навпростець, та ще й у постолах. ІСТОРИЧНІ ТА ТОПОНІМІЧНІ ПРИСЛІВ’Я жүктеу/скачать 2.87 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|