Київ Видавництво художньої літератури
жүктеу/скачать 2.87 Mb.
|
| 307
т Вище піднімешся — міцніше поб’єшся. Вище себе не виростеш. Думай, не думай, а вище себе не плигнеш. І сокіл вище сонця не літає. Хто вище злізе, дужче пада. Велика гуля на рівному місці. Велике дерево поволі росте. Великий, а дикий. Великий корабель плаває у глибоких водах. Великому кораблю — велике плавання. Великий крик за малий пшик. Великий шум — малий дух. Велетню у світі недовго жити. Великий тілом, та малий ділом. Великого пана цяця! Великого ходу, а песього роду. Великому й велика яма. Від великого до малого один крок. Від великого до смішного один крок. Він там великий, де маленькі вікна. Не женись за великим, бо й мале загубиш. З нього буде велика людина або велике ледащо. Ото велике цабе! У великому судні, та на самому дні. Хто великого не бачив, той малому дивується. Хто нового не бачив, той і ветоші рад. Висока сосна, та мало з неї хісна. Коли по вершинах хочеш ходити, навчися наперед лазити. Жолудь який малий, а з нього великий дуб виростає. Малий гвинтик велику машину спинить. Малим почалося, а великим кінчилося. Мале тілом, та велике духом. Горнець маленький, та великий засік подужає. З малої іскри великий вогонь буває. Хоч маленька, та голосненька. Старший Ґалич від Львова. Не ясла до коней ходять, а коні до ясел. Не кобила для сіна, а сіно для кобили. Не місце голови шукає, а голова місце. Як маєш кланятися лаптю, то лучче поклонися чоботу. Хто старший, той не менший. Хто малого не шанує, той великого не варт. Хто не шанує старого, той не має нового. 308 Без відваги зазнаєш зневаги. Більше відваги, ніж розуму. Відвага красить молодця. Відважний Артим іде сміло у воду і дим. Відважного і куля минає. Відважного й страх не бере. Де відвага, там і щастя. До відваги треба розваги. Думка п’є воду, а відвага мед. З відважним добре в ліс іти. Відвага або мед п’є, або сльози ллє. Відвага мед п’є або кайдани тре. Світ належить відважним. Хто відважний, той здобуває, а хто боягуз, той пропадав. Чия відвага, того й перемога. Щастя завжди на боці відважних. Будь смілим не язиком, а ділом. І когут сміливий на своєму смітті. На сміливого собака гавкає, а боягуза кусає. Сміливий там знайде, де боязливий загубить. Сміливість бере міста й кріпості. Сміливого і куля не бере. Сміливому і море по коліна. Або виграв, або пропав. Або добути, або дома не бути. Або пан, або пропав. Або полковник, або покойник. Або рибку з’їсти, або на дно сісти. Раз не гаразд, а другий раз лучче. Хоч голова в кущах, хоч груди в хрестах. Хоч на час, та навскач. Чи пан, чи пропав — двічі не вмирати. Двом смертям не бути, а одної не минути. Раз мати родила, раз помирати треба. Одна мати родила, одну й смерть давала. Твердий, як скеля, міцний, як дуб. Як добре плече, то й тупиця січе. Не дасть собі в кашу наплювати. Клекіт орлячий з-під хмари чути. Куди орли літають, туди сороки не пускають. Орел мухи не ловить, а слон за мишею не ганяється. Орел не пристає з горобцями. Що буде, то буде, а голови не зірвуть. Чи раз, чи два — одна біда. 809 У малім тілі може бути велика душа. Битому собаці кия не показуй. Бійся більше зради, як голодного вовка. Бійся, леве, коли пса б’ють. Бійся того, хто тебе боїться. Боїться й тіні своєї. Боїться хвоста коров’ячого, не те що корови. Боїться, щоб йому заєць дорогу не перебіг. Вовків боятися — в ліс не ходити. Боягуз помирає тисячу разів, а відважний тільки раз. Боязливий і втікаючого боїться. Боязливому і миша ведмідь. Боязливому страх у вічі лізе. Боязливому — по вуха, сміливому — по коліна. Боязливий, як заєць, шкодливий, як кішка. Боятися смерті — на світі не жити. Всіх би перегнав, та бігти боюсь. Добре того лякати, хто боїться. Жаба скік у воду, а заєць каже: «Слава тобі, господи, що й мене хтось боїться!» Жінка Івася боялася, під припічком сховалася. Не бійся боязливого, а кусливого. Кого вночі міх налякав, той удень і торби боїться. Кого гадюка укусить, той і черв’яка боїться. На словах города бере, а на ділі жаби боїться. Полохлива ворона й куща боїться. Полохливий заєць і пенька боїться. Так ся бою — ледве стою. Ужалений змією боїться і вірьовки. Хто боїться, той не рушить, а хто ся відважить, той віз підважить. Хто боїться, у того в очах двоїться. Хто кого поза очі лає, той того й боїться. Хто шелесту боїться, той по листю не ходить. Чим більший негідник, тим більший боягуз. Як боїшся горобців, то не сій проса. Як боїшся — не роби, а зробивши — не бійся. Як п’ян, то капітан, а як проспиться, то й свині боїться. Як чоловіка собака вкусить, то й кота боїться. Я тебе так боюся, як торішнього снігу. Ви утрьох та злякались вовка, а ми усеми та тікали від сови. Злякався, аж на мені сорочка пополотніла. Злякався, аж у душі похололо. 310 Злякався, аж у п’яти закололо. . З переляку душа в п’яти утекла. З переляку очкур луснув. З переляку став такий як крейда. Кого міх налякав, тому й торба не дасть спати. Лякає миша кицьку, та сама з нори не вилазить. Хто з ляку вмирає, тому свині дзвонять. Хто від страху помирає, тому динями дзвонять. Чого б ти з ляку не сказав. Своїх не лякай, а наші і так не бояться. Коли страшиш, сам не бійся. Мало не вмер зо страху. Не думай про страх, то його й не буде. Не страши мене, бо я страшків син. Страх більший від переполоху. У страху великі очі. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Сторонись від нього, як вовк від капкана. Заховавсь у закапелку, а хвостика й видко. Мороз пішов поза шкірою. Душа в п’ятки сховалась. Циганський піт пройма. Ні живий ні мертвий. Побіліла як полотно. Тобі що сіре, те й вовк, що куце, те й заєць. Показалась за сім вовків копиця сіна. Сказав би словечко, та вовк недалечке. Пішли наші навтікача. П’ятами накивав — аж залопотіло. Утік не славен, та пожиточен. Не бачила сова сокола, як уздріла, аж умліла. З телячим хвостом у вовки не сунься. Дав дулю через кишеню. Дома лев, а на війні тхір. Для миші й кішка звір. Так уже й спить, як полоханий заєць. Заєць тоді сміливий, як лев у клітці. Нагадай козі смерть, то вона мекатиме, аж поки здохне. Молодець проти овець, а проти молодця і сам, як вівця. З тебе дух, а з мене переполох. Хто скляний дух має, хай на чужого каменем не кидає. Кудою ходять люди, там лячно всюди. Був би втік, якби ноги довші. 311 Біжи та й ноги на плечі бери. Біглому одна дорога, а погонцеві десять. Біжить, наче під ним земля горить. Забіг, де й перець не росте. Від себе не втечеш. Втіканка не славна, але пожиточна. Втік, лиш п’ятами накивав. Втік не втік, а побігти можна. Дав ногам знати. Дивіться ж, братця, як я буду тікать, то й ви за мною. Не втікають від калача, але від бича. Так утікав, що тільки п’яти йому блискали. Утік на жаб’ячий скік. Хто тікає, той не питає. Хто тікає, тому одна дорога, а хто догонить, тому десять. Утік — твоя сила, не втік — твоя спина. Хто втікає, тому всюди дорога. Що нині утече, того завтра не зловиш. Якби ймили, то би били, а як втік, то лиш сміх, На похиле дерево і кози скачуть. Гнись, не гнись, а в голоблі становись. Зігнувся в три погибелі. З поклонів не згорбатієш, але й не забагатієш. З поклону голова не болить нікому. «Будь ласка» не кланяється, а «спасибі» спини не гне. Хто кого нагне, той того наб’є. Не поклонившись до землі, і гриба не піднімеш. Ти ще скажеш: «Прийдімо поклонімося!» Покірне телятко дві матки ссе, а зле ні одної. Покора стіну пробиває і людей собі єднає. Покірну голову шабля не січе. Покірної голови і меч не бере. Будь смирний, то будеш і вірний. Тихого та смирного і кури не клюють. Мій милий спокою, добре мені із тобою. Спокій п’є воду, а неспокій — мед. Хто вдома спокою не має, той у пеклі перебуває. Не тільки мотузок, але й терпець рветься. Терпеливий перемагає сильного. Терпець — як мотузок: тягнеться, тягнеться та й урветься. Терпи, Грицю, хоч яка снека. 312 Терпи, козак, горе, будеш пити мед. Терпи, хлопче, вже бук надломився. Терпіння має свій кінець, йому також рветься терпець. Терпіння і труд все перетруть. Тримався, аж поки терпець не урвався. Хто терпеливий, той щасливий. А бач: сиди тихо, не скач. Живи тихо, не плюскоти! Зверху гарно та тихо, а всередині ворушиться лихо. Коли тихо, не буди лиха. Можеш йому на голові кіл тесати — такий тихий. Ну й тиха: постав на воротях і гони череду — не піде. Повзком, де низько, тишком, де слизько. Сиди тихо, як не хочеш мати лихо. Сметана на голові встоялась би — такий тихий. Тиха вода глибока. Хто живе тихо, не знає про лихо. Якби тепер хто народивсь, то Тишком назвали б. Як роби швидко — то бридко, як тихо — то лихо. Годи біді, як сам собі, а біда все бідою. Десять раз угодиш, а водинадцяте не вгодиш — все твоє пропало. Живому чоловікові ніхто не вгодить. І той ходить, і тамтой ходить, а ніхто їй не вгодить. Сім миль сходив і нікому не догодив. Йому хіба гробар догодить. Один чоловік світові не догодить. Я їй годжу, як лихій болячці. Себе замориш, а людям не вгодиш. Чи роби, чи ходи, а мені догоди. Вдача овеча, по-овечи й мекече. І горобець на м’яку галузку не сяде. М’який, хоч у вуха клади. Його й муха крилом вб’є. Його й кури загребуть. Воскова вдача: аби до тепла, так і тане. Опустив вуха, як лопух на дощ. Підстреленого сокола і ворона клює. На низьке дерево і кози скачуть. Хто стане вівцею, того вовк з’їсть. Тихше води, нижче трави. Ходить по світу, як той лин по дну, до жодної риби не доторкнеться. Ні пари з уст. жүктеу/скачать 2.87 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|