Київ Видавництво

Радіожурналіст, не знаючи походження слова непересічний, «сконструював» таку фразу: Відбулася непересічена подія. Відразу виникла така паралель: можна пересікти всю капусту, а трохи лишити непересіченої...

Вибір цієї назви для позначення групи людей засвідчується ще давньою грецькою традицією, де існував міф про сімох дочок Атласа і Океаніди. Пізніше плеядою називали товариство з семи старогрецьких філософів. Згодом значення кількості втратилося. В історії української культури назва плеяда пов’язана з іменами Лесі Українки, В. Самійленка, М. Обачного (брата Лесі Українки), Грицька Григоренка (О. Судовщикової) та ін., що утворили у 80—90-і роки XIX ст. літературний гурток української молоді.

Ці наукові терміни не потрапили до 11-томного Словника української мови, в якому подано слово рекреація як застаріле в значенні «канікули», «перерва між уроками, лекціями». З тими самими значеннями пов’язується і прикметник рекреаційний. Без ілюстрації наведено прикметник рекреативний з позначкою «застаріле» і тлумаченням «який містить у собі елементи розважання, цікавості».

А втім, одна річ — життя слова в Словнику, інша — в мовній практиці. Назва художнього твору І. Андруховича «Рекреації» з його своєрідним стилем привернула увагу мовців до згаданого слова, що не лише вказувало на значення «відновлення», «перерва для відпочинку», «канікули», «розваги», а й набувала метафоричного змісту, як і будь-яка художня назва. Багатозначність назви рекреації в художньому тексті не означає, що і в наукових текстах це слово багатозначне.

Як науковий термін слова рекреація, рекреаційний, рекреанти вживаються в літературі з питань економіки, екології, а звідти потрапляють і в засоби масової інформації, напр.: Дотепер ми сполучали (у Карпатському регіоні) промисловість і рекреацію, і от природний базис першої вже вичерпується, а друга так і не дістала належного розвитку (з журн.); Якщо не вжити негайних застережних заходів, мальовничий куточок природи (Придесення) буде остаточно розтерзано нашестям рекреантів (з журн.), пор. словосполучення типу рекреаційні зони, рекреаційна система, рекреаційне освоєння Криму, економічний ефект від рекреації, рівень організованості рекреації і под. Із контекстів випливає, що рекреація — це не лише всі види діяльності, пов’язані з організацією відпочинку людини, а й стан природних зон, де відбувається цей відпочинок, тобто рекреація стосується стану людини і природного середовища.

У сполученні зі словами зони, освоєння і под. цей термін безпосередньо пов’язаний зі станом природи, відновлювальними можливостями природних зон. Із синонімічних для таких випадків висловів рекреант — відпочивальник — той, хто відпочиває — той, хто відновлює свої сили науковий стиль надає перевагу іншомовному термінові, як такому, що прагне до однозначного тлумачення і не викликає низки інших, побічних асоціацій. А в журнальних, газетних статтях цілком природно звучатимуть слова типу відпочивальник, відпочивальницький і под., що пов’язані з загальновживаними формами відпочивати, відпочинок.
НЮАНСИ ГРАМАТИКИ І ПРАВОПИСУ
ЯК НАПИСАТИ?
БІЛОРУСЬ чи БЄЛАРУСЬ? Друга назва часом трапляється в мові засобів масової інформації. Вона відбиває тенденцію якомога точніше передавати звучання білоруської самоназви. І хоч в «Українському правописі» застережено про передачу е в російських і білоруських географічних назвах, тобто про написання типу Бєлгород, Свєтлогорськ, проте правописна традиція української літературної мови диктує написання Білорусь за аналогією до колишньої офіційної назви Білорусія. Така традиція зберігається і для загальних назв білоруси, білоруський.

ВИРІВНЯНИЙ чи ВИРІВНЕНИЙ? Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються від перехідних дієслів переважно доконаного виду за допомогою суфікса -н-, рідше — -т-: написати — написаний, розбити — розбитий.

Якщо основа інфінітива закінчується на и або ї (після голосного), то перед суфіксом -н- у дієприкметнику ці голосні замінюються відповідно на е, є: звільнити — звільнений, напоїти — напоєний.

Якщо основа інфінітива закінчується на приголосний, то між ним і суфіксом -н- у дієприкметнику з’являється вставний звук е: принести — принесений, привезти — привезений.

У слові вирівняти основа закінчується на я, отже, заміни звуків немає: вирівняний. Наприклад: при слабкому вітрі і невирівняному полі агрегат спрямовують уздовж оранки. При вирівняному полі слід орієнтуватися за напрямком вітру (з довідника).

Коли ж об’єкт (явище, поняття тощо) привертає увагу мовця якимось рисами, ознаками, то кажуть впадає в око (у вічі): Впадає в око те, що металічні олово, індій і свинець мають дуже великі інтервали між температурами плавлення і кипіння (з журн.); Якщо поставити поряд срібне й ртутне дзеркало, одразу впаде в око, що ртутне дзеркало темніше (з журн.). З повсякденного спілкування та художніх творів можна навести чимало прикладів, де фразеологізм впадати в око вживається з емоційним відтінком і передає захоплення, прихильне ставлення до людини, що запам’яталась, привернула увагу своєю зовнішністю, рисами характеру тощо: Упала мені в око Надя. Красивенька, чепурненька! Симпатична (О. Ковінька).

Отже, у газеті треба було написати: Впадає в око (вічі) байдуже ставлення офіцерського складу до психологічного клімату в частині.

ГРИВНА — ГРИВНЯ. Походження обох іменників пов’язують зі словом грива («шия, потилиця»). Уже здавна назва гривна вживалася на позначення оздоби, що одягалася на шию, і відповідно слово мало кілька значень: «оздоба» (якою і нагороджували), «кільце, обруч», «одиниця ваги», «подать», «мито». У пам’ятках староукраїнської мови це слово трапляється на позначення одиниці ваги (для благородних металів або виробів із них) і грошової одиниці. Так само з давніх часів до наших днів у деяких українських говірках збереглася назва гривня, гримни (як застаріла) на позначення монети вартістю в дві з половиною — три копійки. З таким самим значенням Словник за ред. Б. Грінченка подає гривня і похідні форми гривенька, гривеник. Загальновідомий гривеник (пестливе — гривеничок) — монета вартістю в десять копійок. Сферою його вживання є здебільшого побутова мова.

Форму гривня знаходимо в усіх відомих загальномовних словниках української мови. Одинадцятитомний СУМ розрізняє назви гривна — «металева прикраса у вигляді обруча, яку носили на шиї» і гривня — «у стародавній Русі — срібний злиток вагою близько фунта, який служив основною грошовою одиницею»; застаріле «мідна монета в три, а в деяких місцях — у дві з половиною копійки», заст. «те саме, що гривеник».

Відповідно до цього «Словник-довідник з правопису та слововживання» С. Головащука та «Словник труднощів української мови» за ред. С. Єрмоленко розглядають ці слова як різні за значенням, які не слід плутати. Отже, гривня — назва грошової одиниці сучасної України. Вона має давню традицію вживання, як писемно-літературну, так і усно-розмовну.

ПИТАННЯ ВИНОСЯТЬСЯ чи ВНОСЯТЬСЯ НА РОЗГЛЯД? Обидва дієслова правомірні, проте мають відтінки сполучуваності, а отже, й різні значення. У ділових паперах, пресі дієслово виносити часто поєднується з іменниковими формами на + знахідний відмінок або безприйменниковий знахідний: виносити на суд громади, на всесвітній огляд, на люди, на розгляд; виносити своє судження, присуд, вирок. Дієслово виносити у таких конструкціях передає значення «робити відомим щось усім або багатьом». Тобто це слово вживається тоді, коли треба вказати на необхідність (можливість) усезагального ознайомлення з чимось, обов’язкового обговорення якихось проблем.

Дієслово вносити (внести) вимагає біля себе іменника у знахідному відмінку і, як правило, вказує на потребу врахування, включення якоїсь інформації до основної, напр.: вносити (внести) поправки, ідею, пропозицію, зміни, доповнення, корективи. Тому воно вживається в конструкціях із прийменниками до, у: Своєю високоталановитою гуманною багаторічною творчістю О. Кульчицька внесла значний вклад у скарбницю світового образотворчого мистецтва (О. Корнійчук). Зауважимо, що книжний фразеологізм внести вклад останнім часом усе частіше заступається синонімічним висловом зробити внесок.

Дієслово вносити поєднується з іменниками, які виражають своїм лексичним значенням позитивні чи негативні явища, ознаки: вносити конкретність, діловитість, відповідальність, організованість; вносити дискомфорт, спустошення, розлад [у щось].

Отже, добираємо потрібне дієслово залежно від того, який зміст вкладаємо у повідомлення, напр.: питання виносяться на розгляд і питання вносяться до протоколу.

Дієслово призначити одночасно керує іменниками у родовому та орудному відмінках, коли суттєвою є інформація про особу, яка призначається на певну посаду і, власне, назва цієї посади: [Ганна Остапівна:] — ...До речі, поздоровте ж і Марисю Павлівну: її призначено начальником літнього табору, він буде зватися «Бригантина» (О. Гончар); Івана призначили помічником лісничого, і він поступово втягнувся в звичну роботу (М. Зарудний). Коли наголошується на посаді, яку належить обійняти, і не називається конкретна особа, залежний іменник уживається в родовому відмінку: Через місяць Остапчук дізнався, що в сусідню Василівську МТС призначили іншого головного агронома (С. Журахович).

Конструкції, де дієслово керує родовим та прийменниковим знахідним відмінком, притаманні розмовному та художньому стилям. Прикметною ознакою таких синтаксичних засобів є скорочення іменника посада, напр.: Уряд призначив Саїда на голову комісії [пор.: на посаду голови комісії], і є чутки, що й на голову будівництва Голодностепської системи [на посаду голови будівництва] (І. Ле); Тільки на директора такого обмінного пункту призначити треба обласного прокурора! (Остап Вишня).

Синтаксичні засоби із залежними іменниками у родовому та орудному відмінках, а також придієслівні конструкції на посаду + родовий відмінок паралельно функціонують у офіційно-діловому стилі, напр.: Відповідальним за безпечну експлуатацію і технічно непошкоджений стан газового обладнання котельної заводу призначити старшого майстра Вакуленка Г. І. (з наказу); Призначити Сидоренка П. В. на посаду провідного інженера відділу оптимізації керованих процесів.

Указівку на територіальне розміщення організацій, установ, підприємств передають іменники у родовому та місцевому відмінках, а також відносні прикметники, напр.: У вересні 1995 року М. Р. Толочка призначено заступником директора підприємства з обмеженою відповідальністю в місті Дніпропетровську (з газ.); На прохання грузинської сторони в постраждалі райони відбули представники донецької фірми «Телус» (з газ).

В офіційних паперах послуговуються здебільшого іменниковими формами з відносним прикметником, оскільки назва краю, міста, району тощо часто входить до номенклатурних назв організацій, напр.: директор Київського заводу нестандартного устаткування, начальник планового відділу Севастопольського Будинку економічної і науково-технічної пропаганди, представник Запорізького підприємства оптової торгівлі запасними частинами до механізованих агрегатів шляхового будівництва.

Отже, у згаданій конструкції краще написати: Призначити представником Донецької авіакомпанії.

ПРІОРИТЕТ, ПРІОРИТЕТНИЙ. Пріоритет — слово іншомовного походження, що означає «першість у чомусь», «переважне право, переважне значення чогось». Уживається також у множині, пор.: Надаємо пріоритет екологічним програмам; В останній рік навчання важливо визначити пріоритети.

Запозичені слова типу приватний, привілей, призма, прима пишуться з и після р (за правилом дев’ятки и пишеться після д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним. У словах пріоритет, пріоритетний наступний голосний о, тому після першого р треба писати і, а після другого р — закономірне и.

Нові запозичення в українській мові брифінг, маркетинг, моніторинг, холдинг, кікбоксинг, реципієнт, бебі-ситер щодо написання и — і відповідають згаданому правилові дев’ятки.

РУХОМИЙ РЯДОК чи БІЖУЧИЙ РЯДОК? Часто можна почути таке: Я ніколи не встигаю прочитати біжучий рядок на електронних рекламах (табло). Кажуть часом і про біжучі події, біжучі справи, хоч існують в українській літературній мові усталені вислови типу поточні події, поточні справи. Але ж яким словом назвати таку властивість рядка на екрані, як його рух, біг літер? З погляду лексичних і словотвірних норм сучасної літературної мови дієприкметник біжучий сприймається як застарілий. Сучасна літературна мова послуговується, зокрема і в термінологічному слововжитку, прикметниками рухомий, рухливий, напр.: Якщо в лавах мало кремнезему, то вони дуже рідкі, рухливі, текучі (з журн.); У давнину люди виявили на небі сім рухомих небесних тіл, бачили семибарвну райдугу (з журн.).

Лексична сполучуваність прикметника рухливий указує на те, що він активно поєднується з найменуваннями з лексичних сфер «людина», «природа». Напр.: рухливе обличчя, підборіддя, волосся; рухливий силует, розум, рот; рухлива борода, голова, вдача; рухливі губи, ніздрі, брови; рухливий потік, вогник, пісок, рухлива річка, хмара, поверхня, рухливе сонце, море, повітря; рухливі зорі, дерева, сніжинки.

У науково-технічній літературі здатність до руху, називання постійного руху, зокрема й руху, що здійснюється під впливом дії якогось механізму, передає слово рухомий, напр.: Існує кілька видів муфт — постійні, рухомі, зчіпні, запобіжні і т. д. (з газ.); Протягом дня космонавти займатимуться фізичними вправами на велоенергометрі і рухомій доріжці (з газ.). Пор. також: рухомий склад, тип, пристрій, наголос, тротуар, блок, верстат, рухома кислота, система, деталь, каретка, муфта, матерія, літера, рухоме майно, рухомі пояси тощо.

Отже, на електронних рекламах бачимо й читаємо рухомий рядок.

Іменник буряк у родовому відмінку однини із семантикою збірності має закінчення -у, оскільки у ряді іменників, до яких належить і слово буряк, закінчення впливає на значення слова, напр.: алмаза «коштовний камінь» — алмазу «мінерал», акта «документ» — акту «дія», апарата «прилад» — апарату «установа», буряка «одиничне» — буряку «збірне» тощо.

Варто зауважити, що поширення словосполучень із збірним іменником часто окнижнює, «оканцелярює» стиль викладу; тому в стилістично нейтральних текстах варто надавати перевагу словосполученню хвороба буряків.
ЩО З ВЕЛИКОЇ, А ЩО З МАЛОЇ?
Будівництво об’єкта «Укриття» чи Будівництво «Об’єкта Укриття»?

У цьому словосполученні умовна назва того, що будується, береться в лапки — «Укриття» як і будь-яка інша умовна назва, пор.: ресторан «Столичний», санаторій «Зірки» газета «Слово», фірма «Світанок» і под. Слово об’єкт не входить до складу умовної назви, а є загальним найменуванням того, на що спрямована певна дія, напр.: об’єкт нашої уваги (спостережень, піклування, і под., зокрема й об’єкт, що будується). Отже, правильно писати так: Будівництво об’єкта «Укриття» пор. ще такі вислови: Укриття 4-го блоку ЧАЕС назвали саркофагом (тут укриття — загальна назва зі значенням «те, що ховає що-, кого-небудь»); Концепція «Укриття-2» (тут цей іменник — умовна індивідуальна назва): Науковий центр «Укриття» (те саме).

За чинним правописом перше і друге слово у власній назві найвищого державного органу пишеться з великої літери — Кабінет Міністрів.

Згідно з правописом у назвах пам’яток, історичних документів, різних друкованих видань перше слово традиційно пишемо з великої літери. Отже, Остромирове євангеліє, Острозька біблія.

За чинним правописом назву, що відповідає найвищій державній посаді, треба писати з великої літери: Президент України, Президент Америки, Президент Франції тощо.

Сучасна мовна практика засвідчує обидві форми. При цьому відмінюють обидва слова: і назву (Республіка), і розрізнювальну назву (Болгарія або, скажімо, Франція, Ірак та под.) незалежно від того, входить це номенклатурне слово до власної назви чи ні: Республіки Болгарії і республікою Францією. Так само правомірне вживання власної назви у називному відмінку: із республікою Ірак, зі штату Вірджинія. Як правило, називний відмінок узвичаюється в тих випадках, коли загальна і власна назви різняться формою роду, напр., республіка — жіночий рід, Ірак — чоловічий.