Київ Видавництво

Слово економний співвідноситься зі словами економія, економити, і тому має інше значення — «який бережливо, ощадливо витрачає що-небудь, сприяє економії»: економне витрачання природних запасів, письменник економний у словах, економні рухи, напр.: Економні витрати паперу сприятимуть збереженню природних ресурсів.

Слово мешканець (запозичене з польської) усталилося насамперед як назва особи, що займає якесь приміщення для житла: мешканці будинку, мешканці квартири, мешканці поверху та ін. Але останнім часом слово мешканець активізувалося і як назва особи, що живе в певному місці (тобто в значенні «житель»): мешканці Києва, мешканці сільської місцевості.

Синонімом до іменника жінка є слово дружина — «заміжня особа стосовно до свого чоловіка». Назва дружина звична в офіційно-ділових мовних ситуаціях, напр.: Чи сподіваються діти та дружина бачити його вдома сьогодні? (О. Гончар).

В історичних творах, прислів’ях, приказках натрапляємо на слово супруга: Так, беремо ми в юності супругу, Проте її не знаємо тоді. І лиш в тривогах, втратах і біді На схилку днів пізнаємо в ній друга (І. Кочерга). Слово супруга є нормативним у російській мові, де воно позначене відтінком книжності, офіційності. Саме так воно сприймається і в розмовній російській мові.

Літературно-нормативними в сучасній українській мові є слова-синоніми жінка, дружина, що мають незначну стилістичну різницю: назва жінка — стилістично нейтральна, звична в розмовній практиці. Назва дружина, крім розмовної практики, вживається також в офіційно-діловому спілкуванні, в урочисто-піднесених ситуаціях. Похідні слова подружжя, подружній засвідчують продуктивність відповідної основи в сучасній мові.

Очевидно, у дієприкметниковій формі на -но закладена більша офіційність і категоричність, чого й вимагає конкретна ситуація.

Для одних мовців звичніше слово завжди, для інших — завше. Це залежить від мовного оточення, зокрема й діалектного, від розмовної традиції. Останнім часом слово завше поширилося в поетичній, публіцистичній мові.

Не зовсім доречним є прислівник завше у книжних стилях — науковому, офіційно-діловому. Як порушення сучасної стилістичної норми сприймається його вживання в такому контексті: Кількість елементарних частинок не завше однакова.

ЗАГАЛЬНИЙ — СПІЛЬНИЙ. В одній ліричній пісні співають: Щастя — це загальні мрії золоті. Чи можна назвати мрії закоханих загальними? Ні, вони спільні, бо належать двом, напр.: У ці дні дівчата в полі, на житах, роблять спільний обід — тризну в честь [на честь] русалок (О. Воропай).

Загальний і спільний синонімічні в значенні «такий, що охоплює всіх, стосується всіх»: загальна (спільна) розмова, загальне (спільне) засідання, діло, напр.: Вся повнота влади на Січі належала загальній раді, до якої входили всі козаки (з газ.). Зовсім інше значення має прикметник загальний у контексті: До кожної дрібниці ти доконче мусиш підвести якусь загальну базу (В. Підмогильний). Тут загальний — протилежне за змістом прикметникові конкретний.

Отже, в сучасній українській мові вживаються усталені словосполучення типу загальне положення, загальне правило, загальне право (поширюється на всіх) обирати і бути обраним, загальні збори, але: спільне прагнення жити в злагоді й мирі, спільні мрії, спільні турботи.

Наведемо приклад: — А ось тут ви пишете: «Закаляти волю». Так не можна... Закаляти чоботи в болоті — це буває. Бачите, в російській мові це слово має зовсім інший зміст. Саме його ви, певно, і мали на увазі (С. Журахович). Той інший зміст в українській мові передають слова гартувати, загартовуватися та інші з коренем гарт.

Стріли, залізо, сталь гартують, тобто раптовим охолодженням розжареного металу надають металевим виробам особливої твердості, міцності: Залізо загартовували і в старовину (з журн.); — Добрі, сину, ножі будуть На святеє діло. Ходім з нами у Лисянку Ножі гартувати (Т. Шевченко).

Переносно гартувати, загартовувати, загартувати означає «виховувати моральну і фізичну стійкість, витривалість, уміння переборювати труднощі, знегоди».

Зворотні дієслова гартуватися, загартуватися означають «зміцнюватися взагалі, ставати монолітним, стійким». Звідси — гартування, гартувальний, гартований, гартувальня, гартівник та ін., напр.: Буду зброю лаштувати — меч-гартованець кувати (Н. Забіла).

ЗАКІНЧИТИ — ЗАВЕРШИТИ. Дієслово закінчити називає кінець різноманітних дій, видів роботи, діяльності, відрізку життя, навчання людини тощо, напр.: Тільки друга нічна зміна сторожі закінчувала свою варту (С. Скляренко); Хочу закінчити ще хоч одно оповідання (М. Коцюбинський). Фразеологізм закінчити життя (вік) означає «померти».

Подібне змістове наповнення має дієслово завершити — «довести виконання, здійснення чого-небудь до остаточного кінця».

Розрізняються названі дієслова стилістичним колоритом: порівняно з нейтральним або звичним у розмові дієсловом закінчити його синонім завершити відзначається книжністю, високим поетичним звучанням, напр.: А потім щось завершить не дали. А потім запідозрили в крамолі. А потім зацькували, довели... І що митцю лишилося від долі? (Л. Костенко).

ЗАПРОВАДЖУВАТИ — УПРОВАДЖУВАТИ. Розрізненню значень цих слів можуть допомогти їхні російські відповідники. Так, упроваджувати — це «внедрять»: упроваджувати механізоване доїння, впроваджувати насіннєву культуру. А запроваджувати — це «вводить»: запроваджувати 8-годинний робочий день; запроваджувати в життя, у практику. Хоча можливе також запроваджувати у виробництво, запроваджувати машини. Отже, запроваджувати — це і «внедрять», і «вводить», а впроваджувати — лише «внедрять».

ЗАСЛУХАТИ — ПРОСЛУХАТИ — ВИСЛУХАТИ. Слово заслухати вживається стосовно офіційних повідомлень, доповідей на зборах, засіданнях, конференціях: заслухали рішення зборів, заслуховують звіти про участь у проекті; заслухано вирок.

Одне із значень дієслова прослухати — «слухати що-небудь з початку до кінця»: прослухали коротку інформацію наукового працівника, прослухали лекції, прослухали оповідку, прослуховувати магнітофонний запис.

Отже, заслухати чи прослухати інформацію, оголошення? Обидва вислови правомірні, але передають різні відтінки змісту. Загальніше в офіційних ситуаціях звучить словосполучення з дієсловом заслухати, напр.: треба заслухати інформацію про олімпіаду. Дієслово прослухати стосується здебільшого ситуації завершеної дії, крім того, воно вживається в спеціальному термінологічному значенні: прослухати гру віолончеліста на конкурсі виконавців.

Дієслово вислухати має інші тенденції сполучуваності. Використовується воно переважно для характеристики конкретного акту розмови, спілкування, побутової бесіди, напр.: вислухати співрозмовника, вислухати скаргу, вислухати заяву.

У практиці спостерігається тенденція використовувати дієслово зачитати в таких випадках, коли йдеться про повідомлення вголос якоїсь короткої інформації (зачитати заяву, резолюцію тощо) в офіційних умовах зборів, засідання. Відтінки значення двох префіксальних дієслів увиразнюються, коли йдеться про теперішній час, напр.: голова зборів зачитує резолюцію. Теоретично можлива й така фраза: голова зборів прочитує резолюцію, тобто голова зборів сам ознайомлюється з резолюцією, перечитує її від початку до кінця. Але звичайно кажемо голова зборів читає резолюцію. У такій мовній формі втрачається відтінок передбаченої завершеності, одномоментності дії, спрямованості її на слухачів. Отже, коли йдеться про офіційне повідомлення вголос, інформування слухачів щодо змісту офіційних паперів, здебільшого коротких, перевага надається дієслову зачитати: зачитати указ, зачитати телеграму. З іменниками доповідь, лекція усталилася інша сполучуваність: прочитати доповідь, прочитати лекцію.

Члени спеціалізованої ради слухають, як виступають здобувач, опоненти, аналізують захист і присуджують здобувачеві науковий ступінь кандидата або доктора. Саме присуджують, а не присвоюють; цю останню дію зафіксовано в іншому вислові: присвоїти наукове звання.

Опоненти пишуть і виголошують відгуки / відзиви про (на) кандидатську (докторську) дисертацію. До речі, обидва слова відгук і відзив уживаються паралельно, без розрізнення значень, хоча за місцем у словотвірній будові української мови перевага належить слову відгук. На адресу (а не в адрес) спеціалізованої ради надходять відгуки про автореферат. Зачитують відгук провідної (а не ведучої) організації.

Завершуючи відгук про дисертацію, опонент робить висновок про те, чи автор достойний вченого ступеня, хоча ця формула сприймається як розмовний варіант. Натомість вислів Автор дисертації заслуговує наукового ступеня, або заслуговує присудження наукового ступеня відповідає сучасним літературним нормам.

Дисертанти готують до захисту документи, зокрема й витяг із протоколу. Усталюються й різні форми звертання до присутніх на захисті: Високоповажний голово спеціалізованої ради! Вельмишановні члени спеціалізованої ради! Шановні присутні! Шановні колеги! Пані й панове! Вельмишановне зібрання (а не зібрання чи зібрання).

Отож, будьте уважні до українського ділового спілкування під час захисту дисертацій.

Словник української мови в 11-ти томах кваліфікує прикметники зизий, зизоокий як діалектні. Вони активно функціонували у розмовній практиці та художній літературі ХІХ—поч. XX ст. Словами зизий, зизоокий послуговувалися О. Кониський, М. Вовчок, І. Франко, Л. Мартович. Наявні вони в «Словнику української мови» Б. Грінченка. Натрапляємо на них також у творах О. Ільченка, П. Панча, І. Вільде, О. Іваненко, О. Донченка, М. Стельмаха, П. Загребельного, Вас. Шевчука. Відомі фразеологізми української мови типу зизим оком (зизом) дивитися на кого (накривати кого) із значенням «косити, скошувати очі», а також «кидати косі погляди, виявляючи незадоволення, недоброзичливість», напр.: Панич теж приїхали. Не той молодший, а старший, той, що дивиться зизом (Н. Кобринська); Не до смаку це припало Мамаєві. Бачу, зизом поглядає на самого князя (О. Ільченко).

Від слів зизий, зизоокий утворені абстрактні іменники зиз, зизоокість. Неповну міру вияву ознаки передає прикметник зизуватий: Зизувате Спиридонове око блукало по стіні (О. Ільченко). У художньому стилі XX ст. активізувалися прикметники косий, косоокий, косуватий: Федір Петрович весь час дивився спідлоба — він був косоокий (Ю. Збанацький); Мов зараз я бачу перед собою твоє широке обличчя і чорні твої, як антрацит, трохи косуваті очі (О. Донченко). Як свідчать приклади з художньої літератури, слово косий може характеризувати і форму, і розріз очей, не маючи нічого спільного із фізичною вадою, напр.: Лі Юнк-Шан, косоокий,.. як всі китайці, сидів на горбочку, жував чорний хліб... (М. Ірчан).

Хоч у розмовно-побутовій і художній мові звична синонімія прикметників зизий, зизоокий — косий, косоокий, проте у книжних стилях усталилися як терміни слова косоокий, косоокість, напр.: Корекція зору в косооких дітей починається зі спеціальних тренувальних вправ (з журн.); Косоокість — відхилення зорової осі одного з очей від спільної точки фіксації при відсутності бінокулярного зору (з газ.).

Часом у розмовній практиці можна почути слово смисл у значенні «суть, сутність, сенс, зміст», тобто вживають вислови типу смисл слова, смисл речення, смисл творчості. Замість них треба вживати вислови зміст слова, зміст речення, зміст творчості.

Поняття «розумна основа, мета, призначення чого-небудь» передається словами зміст, сенс, суть, сутність: зміст буття, сенс життя, суть життя. Отже, зміст, з одного боку, це «те, про що йдеться, розповідається; те, що описується, зображається» (зміст оповідання, зміст картини), а з другого — це «найважливіша ідея, основа, сутність чогось».

Слово смисл неправомірне у значенні «розум», «глузд», напр.: тверезий смисл, здоровий смисл. Нормативними в цьому разі є тільки словосполучення тверезий розум, здоровий глузд.

Замість поширених ненормативних висловів у смислі того, в якому смислі, є смисл, немає смислу треба вживати: у розумінні того, в якому розумінні, щодо того, є рація, є сенс, немає рації, немає сенсу.

ЗНАМЕНИТІСТЬ — АВТОРИТЕТ. Обидва слова називають і певну якість, властивість, і особу, що є носієм цієї властивості.

Знаменитість — це широка популярність, славнозвісність. Так характеризують переважно людей із світу мистецтва, літератури: Він охоче відвідував концерти знаменитостей, що прибували на гастролі (з газ.).

Авторитет (походить від латинського слова auctoritas — влада) має значення «сила». Про авторитет, як правило, говорять, маючи на увазі поважність особи, організації, колективу, теорії тощо: Популярність матиме не мітингова політизація, а набуватимуть авторитету ті політичні сили, які будуть пропонувати серйозні програми (з журн.). Авторитет — слово ширшого застосування, ніж знаменитість. Воно властиве офіційно-діловому, науковому стилям: міжнародний авторитет України, авторитет наукової думки. Усталені вислови з іменником авторитет: посилатися, спиратися на авторитет, схилятися перед авторитетом, авторитет періодичного видання і под.

Однак у 90-і роки XX ст. набуло поширення інше значення слова авторитет, ще не зафіксоване в сучасних словниках, але всім відоме із засобів масової інформації: так називають злочинця, що займає панівне становище в кримінальному середовищі, тобто авторитети — це «злочинці в законі».

По-перше, часто плутають знаходитися і перебувати, коли йдеться про місце перебування когось. Це значення передає дієслово перебувати. У тексті може уточнюватися інформація про конкретне місце перебування і час: В Україні перебував віце-президент Словенії; Президент України перебуватиме у Парижі з 20 до 23 серпня.

По-друге, неправомірно вживають дієслово знаходитися, вказуючи на місце розташування чогось, на простір. У цьому разі треба шукати інших українських слів, напр.: Штаб полку містився в школі (П. Панч); Журнали лежали [містилися] у письмовому столі. У повсякденному мовленні здебільшого обходимося без дієслів-присудків: Моя квартира — на першому поверсі.

Варто зазначити, що сполуки зі словом перебувати мають відчутне книжне забарвлення. Це дієслово вказує не лише на місце перебування, а й на стан когось або чогось; становище, в якому опинилася особа: перебувати в депресії, перебувати в стані шоку; газ перебуває під тиском; перебувати у невигідному (скрутному) становищі. У подібних конструкціях дієслово перебувати виконує власне функцію зв’язки, сигналізує про належність словосполучень до книжних, нехудожніх стилів. Порівняймо приклади з офіційної і уснорозмовної сфер спілкування: Наказую на час перебування у відпустці співробітників відділу оптимізації припинити дослідні роботи у лабораторії відділу, Кожного року в червні я у відпустці.