Київ Видавництво

Словосполучення подавати (подати) допомогу засвідчуються в мовній практиці М. Зерова, М. Рильського, А. Головка. Рідше вживається в художніх текстах вислів надавати (надати) допомогу, який характерний здебільшого для книжних (офіційно-ділового, інформаційного) текстів і має в своєму значенні відтінок абстрактності, узагальненості (пор. також надання допомоги). Напр.: Надання допомоги області у зв’язку зі стихійним лихом — повінню.

Значно рідше трапляються відповідні словосполучення з дієсловом розділяти. Розділяють, як правило, землю, межу, калач, стіл і под. Зрідка, щоправда, натрапляємо на словосполучення розділяти радість (тугу) та ін., пор.: Дорош не відповів, але видно було, що він не розділяє захоплення Оксена (Григорій Тютюнник). Сполучуваність типу поділяти почуття, ніяковість, долю, радість, обурення, ідеологію і под. все ж набагато активніша, їй і радимо надавати перевагу.

Можуть запитати: «Чи можлива форма пожежний у ролі назви професії?» З погляду словотвірних моделей української мови таке слово є закономірним. Так, унаслідок переходу прикметників до розряду іменників в українській мові утворені слова вартовий, військовий, черговий. Пор. також: пожежний підрозділ, кран, рукав, пожежна команда, охорона, машина: Пожежні одразу виїхали на місце дорожньо-транспортної пригоди. Названий словотвірний спосіб не такий продуктивний, як іменникова модель із суфіксом -ник (-льник, -івник, -ивник). Одне з кількох словотвірних значень суфікса — «назви за сталим заняттям, професією»: розвідник, різник, штампувальник, плавильник, кранівник тощо.

Отже, в усіх стилях надаємо перевагу нормативному усталеному іменнику пожежник (мн. пожежники).

ПРЕЗЕНТАЦІЯ — РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ. Ці іншомовні слова досить часто вживаються у мові сучасних засобів масової інформації, у книжних текстах, та й у розмові чуємо презентація книжки, презентація ліцею, презентація виставки і навіть презентація конференції. Ще донедавна модне іншомовне слово в Словнику української мови (в 11 томах) тлумачилося лише як фінансовий термін «пред’явлення до відшкодування, виплати грошового документа», пор. там само презентант — «пред’явник якогось грошового документа (векселя та ін.)». Обидва слова споріднені з латинським praesento «передаю, вручаю»; звідси й відоме презент — «подарунок», пор.: — Оце презент. А я, по правді кажучи, й не сподівався. — Знали, чим заманити, — книгами... — обняв Тарас господаря (Вас. Шевчук).

Тим часом слово презентація набуло значення «урочисте представлення», «свято», «відкриття» і розширило свою сполучуваність з іменниковими назвами, позначаючи разом святкову подію, урочисте відкриття, представлення чого-небудь, напр., виставки, видання, книжки, збірки письменника, гімназії, клубу, вищої школи підприємців тощо. Через презентацію широко інформують про певне явище, подію, факт. Найчастіша сполучуваність: відбулася (відбудеться) презентація. Отож це слово не має зв’язку з презентувати — «дарувати», «підносити дари, подарунки», але виявляє зв’язок з репрезентувати — «представляти», репрезентація — «представництво». Вони споріднені з латинським representatio — «наочне зображення».

Слова репрезентувати, репрезентант, репрезентантка були відомі в українській літературній мові XIX і початку XX століть. Знаходимо їх у творах М. Коцюбинського, О. Кобилянської, Г. Хоткевича, І. Франка, Б. Грінченка, М. Драгоманова, В. Еллана. Репрезентувати означає «виступати представником когось, чогось», «відбивати виразні особливості чогось», «виражати погляди когось», наприклад: Літературна мова, мова школи, церкви, уряду і письменства робиться справді репрезентанткою національної єдності (І. Франко); Признай по щирості, Олексо, він є добрим репрезентантом своєї народності (О. Кобилянська).

Очевидно, під впливом поширених тепер презентацій плутають дієслова, і замість репрезентувати (представляти) вживають часом презентувати, напр.: Творчість художника презентувала тогочасне образотворче мистецтво (з газети). Пор. правильне слововживання: збірка репрезентує українську книжку на міжнародній виставці», газета репрезентує інтереси дебютантів; гідно репрезентувати свою країну; виставлені полотна репрезентують сорокарічну творчу роботу митця. Частіше це дієслово вимагає після себе знахідного відмінка (кого? що?), але вживається також із давальним, і подібно до дієслова представляти (кого — що, кому — чому). Напр.: Народ виділяє з-серед себе здібніших людей, які репрезентують його іншим народам, світові (Р. Іваничук).

Отже, не плутаймо слова репрезентувати і презентувати.

ПОРОЗУМІННЯ — РОЗУМІННЯ. У розмові журналіста прозвучало: Ми знайшли порозуміння в слухачів. Чи правильно тут використано іменник порозуміння? Адже порозуміння буває між друзями, між лектором і слухачами, між викладачем і студентом; а шукають і знаходять у друзів, у слухачів, у студентів — розуміння, причому паралельно вживається: розуміння в друзів і розуміння друзів.

Порозуміння — це обов’язково взаєморозуміння, взаємодомовленість, узгодженість чиїхось дій, вчинків. На такий зміст указує й відповідне дієслово: Вони порозумілися між собою. Коли ж треба передати зміст «хтось розуміє, сприймає чиїсь думки, вчинки, використовують словосполучення з іменником розуміння та дієсловами знаходити, зустрічати: Син зустрів розуміння матері (в матері). Отже, сполучуваність слів порозуміння і розуміння — різна, на що треба зважати в мовній практиці.

ПОСТАЧАЛЬНИК — ПОСТАВЩИК. Хоча словник фіксує друге слово з обмежувальною ремаркою «рідко», проте в розмовній практиці воно звучить часто. У літературно-писемній мові його уникають, напр.: — Покладете на постачальників, — загримів він, — то вас тут і снігом занесе! (Я. Баш); Відтепер Пугач став головним постачальником м’яса товариству (В. Гжицький). Якщо раніше два названі слова вживалися без стилістичного розрізнення (пор.: Тремтячи внутрішньо, брав я до рук першу нелегальну брошуру, хоч на вустах у мене грала зневажлива, поблажлива усмішка, і мов я ласку робив Абрумові, коли брав у нього книжку (це він був першим моїм поставщиком. — Г. Хоткевич), то тепер форма на -щик сприймається як ознака не кодифікованого розмовного стилю або просторіччя.

ПРИВОДИТИ — ПРИЗВОДИТИ. У заяві Міністерства закордонних справ України несподівано прозвучало: Україна вітає будь-які дії, що можуть призвести до встановлення миру в Придністров’ї. Дієслово призвести в цьому разі вжито не на місці, бо воно обов’язково передбачає ситуацію, коли якісь дії спричинюють негативні наслідки, на що вказує типова сполучуваність типу призводити до гріха, до неприємностей, до катастроф, до зниження ефективності виробництва, до втрат хліба.

У наведеній вище фразі замість дієслова призводити треба було вжити слово сприятимуть: Україна вітає будь-які дії, що сприятимуть встановленню (або приведуть до встановлення) миру в Придністров’ї.

Як свідчать сучасні мовні джерела, розробник — це «підприємство або громадяни, які здійснюють науково-дослідні, дослідно-конструкторські і проектні роботи щодо створення та освоєння нової продукції» (з газ.). Це основне значення, у якому вживаються іменники, напр.: У час НТР поліпшення якості роботи вчених, розробників, проектантів обертається сто-, тисячоразовим ефектом (з журн.); Київське виробниче об’єднання полімерного машинобудування — один із основних розроблювачів і постачальників прогресивного і ефективного устаткування для хімічної і нафтохімічної промисловості» (з газ).

Іменник розробник (розроблювач) як другий компонент складного слова, тобто як прикладка, уточнює провідний за значенням іменник, конкретизує характер діяльності осіб (підприємств, закладів): Придніпровський науковий центр провів у всіх областях свого регіону спеціальні зустрічі вчених-розробників прогресивних технологій з представниками підприємств (з газ.); Необхідно і далі інститутам-розроблювачам, галузевим організаціям впроваджувати закінчені роботи у тісному співробітництві (з журн.)

Хоча в сучасній мовній практиці обидва слова вживаються паралельно, словотвірна стилістика української літературної мови рекомендує як нормативну форму розробник, напр.: геологи-розробники, інститут-розробник, підприємство-розробник.

Очевидно, це слово активізувалося в мовній практиці під впливом російської мови та українського просторіччя, тому варто прислухатися до більшості лексикографів, і російське раздавался голос перекладати як: розлягався, лунав, чувся, розтинався, розкочувався та ін. Наприклад: одразу розітнувся крик; луна розлягається в лісі, за вікном розкотився грім, по хаті розкотився гучний бас, знов зозулі голос чути в лісі, лунають (чути) голоси відвідувачів та ін.

Та сьогодні часто чуємо поширене з ділового спілкування відмінити засідання. Це значення в дієсловах відмінити, відміняти синонімічне до скасувати, скасовувати, зафіксоване в Російсько-українському словнику 1968 року, де отменять, отменить перекладено дієсловами скасовувати і касувати, скасувати та анулювати, а також відміняти, відмінити з уточненням, що вони вживаються тільки тоді, коли йдеться про засідання, спектакль і под. У тлумачному Словнику української мови (в 11 томах) це значення кваліфікується як рідкісне.

У сучасній офіційно-діловій мові накреслилася тенденція розрізняти сполучуваність названих вище дієслів. Так, відмінювати (відміняти), відмінити сполучаються з іменниками засідання (збори), спектакль, висадку десанта і под. Скасовувати, скасувати — із словами закон, постанова, указ, рішення суду, вирок, договір, угода, тілесне покарання, приватна власність, карткова система і т. ін. Отже, не можна скасувати засідання (збори, спектакль, конференцію і под.), бо їх не анулюють, не ліквідують, їх лише заміняють іншими, проводять іншим разом, переносять на інший день.

СТИБІЙ — СУРМА — АНТИМОНІЙ. Стибій та його сполуки відомі здавна. У країнах Сходу метал сріблясто-білого кольору з синюватим відтінком використовувався для виготовлення дзбанів за 3000 років до н. е. У Єгипті в XIX ст. до н. е. порошком із характерним блиском під назвою mesten чи sten чорнили брови. У Давній Греції він був відомий як stimi чи stibi, звідси — лат. stibium.

Назва antimonium з’явилася приблизно у XII-XIV ст. н. е. і згодом усталилася у міжнародній науковій термінології: antimony (англ.), antimoine (фр.), antimon, antimonium (нім.), antimonio (ісп.), antymon (польськ.), antimon (чеськ.), антимон (болг.), антимон (серб.).

Слово сурма українська мова запозичила з російської. Російське сурьма походить від тур. surme (від перськ. сурме «метал»). Сурмою називали в давнину порошок із свинцевим (олов’яним) блиском, яким фарбували брови.

Донедавна в українській термінології послуговувалися всіма паралельними формами — стибій, сурма, антимоній: Бертолетова сіль, як відомо, утворює легкозаймисті, а також сильновибухові суміші з червоним фосфором і сульфатом стибію (Цікава хімія, К., 1989); Базиліус Валентинус перший з європейців добув елементарну сурму (антимоній) і детально вивчив її властивості (там само). Проте сучасні хімічні словники фіксують як нормативну назву стибій. Тенденцію до усталення терміна стибій ілюструють приклади з наукових джерел: Вісмут або берилій надпроводять лише у тонкоплівкому стані, а телур, стибій, фосфор — вимагають високого тиску (з журн.).

Прислівникова сполука тим часом пишеться окремо, подібно до тим разом, останнім часом, таким чином, вона відповідає російському тем временем, пор.:

Спеціалісти сільського господарства ведуть боротьбу з угаром овочів, соковитих кормів при їх зберіганні, тобто вживають заходів, щоб запобігти надмірній втраті ними соків, органічних речовин, а звідси й зменшенню об’єму, кількості.

Текстильники угаром називають втрати сировини при переробці.

Угар утворено від дієслова угоріти в значенні «зменшитися при плавленні, горінні і т. ін.» Пор. аналогічне увар — «кількість, об’єм, на які зменшилось що-небудь, варячись» (від уварити — «варячи, зменшити кількість, об’єм чого-небудь»).

Російському угар у значеннях «задушливий отруйний газ, що утворюється при неповному згорянні вугілля», і «хворобливий стан при отруєнні цим газом» відповідає українське чад: від грубки несло чадом. Чад іде й від квітів, деяких речовин, що мають сильний запах. Отож від цигарок, диму, сильного запаху чого-небудь чадіють, а переносно чад — «те, що дурманить, паморочить голову» (мілітаристський чад), «стан самозабуття, крайнього збудження, екстазу (переважно з відтінком несхвалення)» (в чаду ревнощів, отруєний чадом фанатизму) тощо.

Таким чином, в українській мові є слова чад та угар, кожне з яких має своє значення, свою сферу вживання, і плутати їх не треба.

УКРАЇНОМОВНИЙ — УКРАЇНСЬКОМОВНИЙ. Побутують у сучасній мовній практиці обидва слова. Утворений від словосполучення українська мова, другий прикметник прозорий за своєю будовою. Той самий зміст передається й словом україномовний: утворене воно за аналогією до англомовний, франкомовний, тобто має усічену основу від українська і вставний звук о. Значуща частина україн(о) асоціюється з назвами Україна, українець. Означення україномовний уживається щодо людини, друкованого видання, колективу людей. Як компактніше й економніше щодо звукової будови, слово україномовний використовується частіше, ніж українськомовний.

У РАМКАХ — У МЕЖАХ. Ці прийменникові сполуки синонімічні й майже завжди взаємозамінні, пор.: у рамках / у межах пристойності, роботи, встановленої програми, угоди, дозволеного. Але коли йдеться про місцевість, географічні поняття, треба використовувати прийменник у межах: у межах країни, у межах міста, села, області і т. д. Такі сполуки типові для офіційно-ділового стилю.

УЯВА — УЯВЛЕННЯ. Плутання значень цих іменників призводить до змістових помилок, напр., у реченні У мене є тепер чітка уява про Євросоюз треба було вжити слово уявлення. Уявлення — це «поняття, розуміння, знання, що випливає з попереднього досвіду». Уявлення вимагає після себе форми іменника з прийменником про: Туманне уявлення про майбутню професію. Слово уява, як правило, сполучається з означенням типу багата уява, дитяча уява. Синонімом до названого іменника виступає слово фантазія, пор.: Його багата уява допомагала в створенні казкових полотен.

ФАРБА — БАРВА. Це семантично споріднені слова. Обидва позначають колір, забарвлення. Але фарба — насамперед конкретна, спеціально виготовлена речовина, якою користуються для забарвлювання предметів у різний колір; фарбою малюють картини. А барва — це колір, забарвлення взагалі, безвідносно до виготовленої речовини; це колір, забарвлення, що їх сприймає зір у навколишньому світі — в природі, побуті тощо. Проте існує й термінологічне слововживання, похідне від іменника барва: барвник, барвники.

Переносне значення, що стосується характеру, тону, колориту, манери, відтінку викладу, виконання, а також виражальних засобів музики, сценічного мистецтва, передається словом барва: барви слова, барви музики, художні барви. Іноді трапляється заміна цього слова іменником фарба (найчастіше у множині). На цій підставі СУМ виділяє як рідковживане фарби у значеннях «барви», «колір, забарвлення» (підтверджено ілюстраціями з Я. Щоголєва, Ю. Яновського, І. Микитенка) та «виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва» (ілюстрації з М. Рильського та журн. «Мистецтво»).

Борис Грінченко ставить знак рівності між словами фарба і краска; барва в переносному значенні він перекладає російськими краска, цвет. Під гаслом фарба знаходимо тут ілюстрацію з І. Нечуя-Левицького: Брали поетичні фарби... з того, що бачили перед собою.

Та в сучасній літературній мові слово краски не вживається, а також дедалі чіткіше діє тенденція до розрізнення слів барва і фарба. Так, у «Словнику труднощів української мови» (1989) зауважено: Барва. Природний колір, забарвлення; перен. колорит, манера. Фарба. Колір, штучно нанесений.