великі держави (100–200 млн осіб: 7 держав (Бразилія, Пакистан,
Росія, Бангладеш, Нігерія, Японія, Мексика), великі держави (50–
100 млн осіб: 12 держав (Великобританія, Італія, Німеччина, Франція,
В’єтнам, Іран, Тайланд, Туреччина, Філіппіни, Ефіопія, Єгипет, Кон-
го (Кіншаса), середні держави (20–50 млн осіб: 24 держави), малі
(2–20 млн осіб: 91 держава), дуже малі (300 тис. – 2 млн. осіб:
30 держав), мікродержави (менше 300 тис. осіб: 24 держави).
За конфігурацією території, враховуючи геометричні параметри
й абстрагуючись від реального суспільно-географічного поєднання,
виділяються компактні держави (Іспанія, Польща, Румунія, Франція
та ін.), територія яких наближається до форми круга. Переважно
компактний характер деяких держав, а до них належить й Україна,
порушує витягнутість в одному напрямі або наявність кількох ареа-
Тема 1. Методологічні основи країнознавства
14
лів, які вклинюються в територію інших держав. Окрему групу
складають держави з витягнутою формою (Італія, Норвегія, Лаос,
Чилі, В’єтнам та ін.). Особливим варіантом ускладнення конфігура-
ції державної території є наявність анклавів — частин державної
території, які по суходолу відокремлені від ядра державної території
і часто з усіх боків оточені територією інших держав (Калінінград-
ська область в Росії, Нахічеванська Автономна Республіка в Азер-
байджані та ін.).
За такими важливими в політичній географії складовими гео-
графічного положення, як розміщення щодо континентів і океанів,
а також з урахуванням складу території виділяють внутрішньокон-
тинентальні держави, які не мають безпосередньо виходу до моря
(Афганістан, Австрія, Білорусь, Словаччина, Угорщина, Чехія, Швей-
царія та ін.), приморські держави (Аргентина, Болгарія, Бразилія,
Грузія, Греція, Польща, Росія, Україна та багато ін.) та держави,
розташовані на островах і архіпелагах (Великобританія, Індонезія,
Малайзія, Філіппіни, Японія та ін.).
Істотні типологічні риси держав відображають їхні особливості
щодо характеру та територіальної структури державної влади. У цьо-
му контексті особливе політико-географічне значення мають від-
мінності держав за формою державного устрою, а з урахуванням
розміщення — і відмінності політичного режиму та форми правлін-
ня. Залежно від історично-генетичного типу держав, характеру
взаємовідносин центральної влади і територіальних підрозділів, що
історично сформувалися і функціонують на сьогодні, є дві основні
форми державно-територіального устрою — федеративна та
унітарна. У минулому існували і конфедеративні державні утво-
рення, суб’єкти яких мали широкі повноваження, зокрема, в галузі
міжнародних відносин. Федерація як форма державно-територі-
ального устрою характеризується складною двоступеневою струк-
турою, верхню ланку якої становлять автономні державно-полі-
тичні утворення, що через конституційний договір створюють
союзну (федеративну) державу, нижню — адміністративно-тери-
торіальні одиниці різної ієрархії. На початку 2008 р. у світі налічу-
валось 23 федеративні держави, трохи більше десятої частини від
усіх незалежних країн світу, а 9 з них — це федеративні держави,
3. Класифікація і типологія країн світу. Сучасні типологічні схеми країн світу
15
організовані за етнонаціональним принципом (чи з частковим його
урахуванням), і є поєднанням кількох етнополітичних центрів і від-
повідних регіонів. У федераціях, організованих за так званим те-
риторіальним принципом, політичні одиниці виділяються або з ура-
хуванням історичних територіально-політичних традицій, або
з огляду на природно-географічні реалії (острівні федерації). Якщо
у федераціях уся державна територія є комплексом політичних
утворень з власними законодавчими структурами, то в унітарних
державах основним територіальним підрозділом є адміністративні
одиниці, які не виступають державно-політичними суб’єктами.
Водночас наявність однієї чи кількох автономій, якщо вони не охо-
плюють усієї території і не творять спільних (союзних) органів,
загалом не порушує унітарного типу держав, а є лише виявом тери-
торіально-політичної децентралізації. До такого типу держав на-
лежить і Україна.
Попри велику різноманітність окремих варіантів, все ж можна
виділити такі основні типи політичних режимів: демократичний,
авторитарний, тоталітарний (комуністичний, фашистський, вій-
ськової диктатури, апартеїду, ісламського фундаменталізму).
Враховуючи те, хто в державі є джерелом влади, у який спосіб
здійснюється набуття і передача верховної влади, виділяють дві
форми правління — республіканську, яка забезпечує виборність вищих
органів влади, і монархічну, яка передбачає успадкування верховної
влади суверена (імператора, короля, еміра та ін.).
Залежно від повноважень суверена в законодавчій сфері монархії
бувають абсолютні і конституційні. А з огляду на співвідношення
повноважень президента та парламенту розрізняють президентські,
президентсько-парламентські, парламентсько-президентські і пар-
ламентські республіки.
Беручи за основу типологічні відмінності етногеографічної струк-
тури держав, ураховуючи загальні кількісні співвідношення етнона-
ціональних спільнот і груп та історичні етногеографічні передумови,
можна виділити такі основні типи держав за особливостями ет
Достарыңызбен бөлісу: |