нонаціональної структури населення

Тема 1. Методологічні основи країнознавства
16
корінних народів (Ісландія, Ірландія, Португалія, Норвегія, Швеція, 
Угорщина та ін.);
2) переважно моноетнічні держави, понад 80 % території 
яких — ареал розселення одного етносу за наявності порівняно не-
великих ареалів компактного розселення етнічних меншин та малих 
корінних народів; частка державоформуючого етносу в абсолютній 
кількості населення — понад 65 %, а розселення етнічних меншин 
має переважно малокомпактний та дисперсно-змішаний характер 
(Білорусь, Молдова, Румунія, Словаччина, Туреччина, Україна, Фін-
ляндія, Франція та ін.);
3) держави з наявністю двох домінуючих етнічних ареалів і по-
рівняно незначною часткою (до 10 %) етнічних меншин — здебіль-
шого двоетнічні держави (Бельгія, Кіпр та деякі ін);
4) поліетнічні держави з наявністю трьох і більше ареалів ко-
рінних етносів при кількісному переважанні (понад 65 %) одного з них 
(Велика Британія, Іспанія, Китай, Росія та ін.);
5) поліетнічні держави з наявністю трьох і більше ареалів ко-
рінних етносів за відсутності домінуючого (більше 65 %) перева-
жання одного з них (Індія, Індонезія, Пакистан, Нігерія та ін.);
6) поліетнічні держави колонізаційного (переселенського) типу 
із расово-змішаним населенням і порівняно великою часткою абори-
генів (Болівія, Венесуела, Еквадор, Колумбія, Мексика, Перу та ін.);
7) поліетнічні держави колонізаційного типу із расово-змішаним 
населенням і порівняно невеликою часткою аборигенів (до 10 %) (Ав-
стралія, Аргентина, США, Канада, Нова Зеландія та ін.).
Важливо виділити й окремі типи держав за релігійно­конфесій­

жүктеу/скачать 226.92 Kb.

Достарыңызбен бөлісу: