Моніторинг – система спостереження, управління і контролю за станом навколишнього середовища. Він складається з трьох ступенів: спостереження, оцінки стану та прогнозу можливих змін.
Назва «моніторинг» походить від латинського слова «монітор», що означає «той, що дивиться вперед», «випереджуючий». Управління станом навколишнього середовища потребує контролю за його змінами, на основі яких можливо не допустити погіршення його якості.
Розрізняють чотири основні рівні моніторингу навколишнього середовища:
глобальний;
національний;
регіональний;
локальний.
Кожен з них визначається своїми розмірами.
Наприклад, глобальний моніторинг – це служба спостереження за рівнем забруднення тих чи інших елементів біосфери і за порушеннями екологічної рівноваги в межах всієї планети.
Регіональний моніторинг пов’язаний зі спостереженнями в рамках лише конкретного регіону, локальний – в межах певного об’єкту навколишнього середовища.
Моніторинг водного об’єкту. Моніторинг водного об’єкту проводять блоками, за схемою: спостереження, моделювання, оцінка даних, прогнозування.
Блок «спостереження». Для організації моніторингу водного об’єкту необхідно, перш за все, правильно організувати спостереження. Правильно відібрана навіть одна проба води корисніша, ніж результати багатьох непродуманих і теоретично не обґрунтованих аналізів.
На водному об’єкті встановлюють пункти контролю – місця на водоймі чи водогоні, в яких приводять комплекс робіт для одержання даних про якість води. Пункт контролю організовується на основі результатів санітарного огляду водного об’єкту і попереднього обстеження. Періодичність відбору проб, програма дослідження, показники, які вимірюються на водному об’єкті, визначаються категорією пункту контролю (І, ІІ, ІІІ, ІV категорії). Показники одержують за допомогою хімічного, фізико-хімічного аналізу проб за існуючими методиками.
Отримані показники необхідно оцінити. Перед оцінкою даних можна побудувати модель стану об’єкту для виявлення реальних форм знаходження забруднюючих речовин в природі.
Блок «Моделювання стану водного об’єкту». Вивчаючи складні об’єкти, такі, як природні води, дуже важко врахувати всі фактори, які впливають на поведінку забруднюючих шкідливих речовин: деякі з них є більш важливими, а деякими можна знехтувати. При цьому найбільш дієвим способом являється побудова математичної моделі водного об’єкта.
Побудова моделі дозволяє одержати дані про форми існування компонентів в природі, тоді як експериментальні дослідження форм існування компонентів у природних об’єктах мають значні труднощі. Знання реальних форм знаходження компонентів в природних водах дозволяє правильно оцінити міру шкоди, нанесеної навколишньому середовищу. Наприклад, дуже часто нормується одна форма знаходження компонента, наприклад Hg2+-йони, а реально є друга – CH3Hg+-йони, більш токсична.
Модель – це такий матеріальний чи уявно представлений об’єкт, який в процесі дослідження заміщує об’єкт-оригінал, зберігаючи деякі важливі для даного дослідження його риси. Побудова моделі виконується за визначеними законами, за якими функціонує змодельований об’єкт. Модель створюється з метою – знайти відповіді на необхідні питання про змодельований об’єкт.
Достарыңызбен бөлісу: |