Лекція Вивчення історії Старого Заповіту

План

А. Перемога над Адоні-Безеком (1:1-7)

Б. Завоювання Єрусалиму, Хеврону і Дебіру (1:8-15)

В. Додаткові успіхи Юди і Симеону (1:16-18)

Г. Підсумок успіхів і невдач (1:19-21)

Д. Падіння Бет-Елу (1:22-26)

Е. Додаткові невдачі племен (1:27-36)

Є. Осуд непослуху Ангелом Божим (2:1-5)

ІІ. Правління суддів (2:6-16:31)

А. Вступ (2:6-3:6)

Б. Перемога Отніїла над Кушан-Рішатаїмом (3:7-11)

В. Перемога Егуда над Моавом (3:12-30)

Г. Перемога Шамгара над филистимлянами (3:31)

Д. Перемога Девора і Барака над Явіном і Сісерою (4:1-5:31)

1. 
   Прозовий звіт (4:1-24)
   
2. 
   Поетична версія – пісня Девори (5:1-31)
   

Є. Короткий опис царювання Авімелеха (8:33-9:57)

Ж. Правління Толи і Яіра (10:1-5)

З. Перемога Їфтаха над аммонітянами (10:6-12:7)

И. Правління Івсана, Елона і Абдона (12:8-15)

І. Перемоги Самсона над филистимлянами (13:1-16:31)

ІІІ. Два додатки (17:1-21-25)

А. Священик Міка і переселення Дану (17:1-18:31)

Б. Жорстокість у Гів’ї і громадянська війна (19:1-21:25)

Вступ до книги Рут.

Рут жила в період Суддів. Книга Суддів розповідає про війни і страждання, а Книга Рут описує тихе життя звичайних людей; розповідає про труднощів Ноеміні, свекрухи Рут, і про вірність Рут стосовно Ноемінь. Моавітянка Руф вийшла заміж за Вооза, нащадка Іуди. Рут і Вооз стали бабусею і дідусем Давида, другого царя Ізраїльського. У пізньому юдаїзмі книга Рут читалася під час свята П’ятидесятниці, яке знаменувало кінець врожаю зернових. Серед істориків та теологів існують різні позиції щодо цієї книги: дехто вважав її народною легендою або міфом.

Інші вірять, що ціль книги у тому, щоб дати перелік прабатьків Давида. Холс висунув думку, що книга була написана з метою показати, що Бог тотально і постійно контролює всі події людського життя. Для Галлера і Хетсберга головним принципом книги є божественне передбачення. Існує цілий ряд інших трактувань, книга показує як: кожен може стати віруючим і переживати Божі благословіння; для тих, хто робить добро для інших чекає велика нагорода; як особа і нація можуть бути вірними Богу; книга написана для розваги; це заклик для до расової толеранції і демонстрація того, що істинна релігія переходить національні межі; автор хотів навчити читачів багатьом моральним і духовним урокам; полемічний твір проти виключення моавітян з громади Ізраїля; призначення книги відзначити вірність і дружність.Така велика кількість ймовірних призначень вказує, що книга має щось для кожного, тому було б неправильно визначити якесь одне пояснення.

У книги чотири головні цілі. Перша мета - розповісти про деяких предків Давида, що є представником царського роду в родоводі Ісуса. Зверніть увагу, що Рут не була ізраїльтянкою. Друга мета - показати, що Вооз є прообразом Христа, а Рут - прообразом Церкви, що є нареченою Христа. Третя мета - теологічні перспективи Божого провидіння, могутності, благодаті, святості і призначення порятунку для всіх народів. Четверта мета - історичний погляд на повсякденне життя і сімейні відносини протягом періоду Суддів.

4. Літературна форма. Книгу Рут часто називають новелою або коротким оповіданням, іноді – ідилічною легендою або притчею. Структура книги і її стиль вказують на те, що автор був творчою людиною, вмів використовувати різноманітні літературні прийоми. Існує твердження, що книга була початково поетичним твором з метою усного повторення, пізніше вона була перетворена у прозовий твір, однак його поетична форма залишилася помітною.

4. Теологічна цінність. Книга Рут не торкається проблем ізраїльської історії, вона розглядає проблеми звичайної сім’ї з Вифлеєму. Однак ця історія має велику теологічну цінність, яка полягає у Божому передбаченні. У книзі нема безпосередніх розмов про Бога, проте саме Він є основною дієвою особою. Іншою важливою темою є відносини Завіту Ізраїлю і Бога, про що образно говорить обіцянка Рут бути вірною Ноомі. Ще однією теологічною ідеєю, яку містить книга, є відкуплення (слово gaal згадується у ній 23 рази) та нагорода за вірність.

5. Місце у каноні і текст. Канонічність Книги Рут ніколи серйозно не ставилася під сумнів. Її зв’язок з Давидом, часте згадування про Бога та взірцева мораль головних осіб були достатніми, щоб забезпечити її місце у каноні. Щодо тексту книги, то в ньому зустрічаються слова, яких більше нема у Старому Завіті, книга написана на класичній єврейській мові часів Самуїла і царів.