Лiтературознавчих
жүктеу/скачать 1.44 Mb. Pdf көрінісі
|
| Анти чна літерату ра – література одного з найдавніших
етапів у розвитку світової культури, що зародилася в Давній Греції у VШ ст. до н. е., а потім поширилася в Римі. Вона поклала початок розвитку таких жанрів, як епічна поема, трагедія, комедія, ода, елегія, епіграма та ін. Пізніше європейські літератури епохи Відродження і класицизму розвивалися під гаслами орієнтації на А.л. Найвидатнішими письменниками античності були Гомер, Есхіл, Софокл, Евріпід, Арістофан, Плавт, Вергілій, Горацій. Найвидатнішим теоретиком літератури античності був Арістотель. Анто німи (від грец. anti – префікс із значенням протилежності та onoma – ім’я, назва) – пари слів, протилежні за своїм значенням, які використовуються в поезії як лексична антитеза (бідність – багатство, смутний – веселий і т. д.). А. письменники називають свої твори (Л. Первомайський «Гіркий мед», В. Симоненко «Тиша і грім»), використовують їх у своїх віршах («Засміялося серце у тузі» – П. Тичина, «Жива і скошена тече в мені трава» – А. Кичинський). У поетичній мові А. шляхом використання антитези здатні посилювати експресію вірша, як бачимо у поданій нижче «Молитві» невідомого автора в перекладі з італійської мови І. Качуровського: До Господа – благання молитовне. Вчини мене знаряддям Твого миру: Де є ненависть – хай би ніс любов я, Де є образа – прощення приносив, Де є незгода – щоб приніс я єдність, Де сумніви – хай би приніс я віру, Де помилка – щоб істину приніс, Де відчай, щоб туди приніс надію, Туди де смуток, хай би ніс я радість, Де темрява – туди приніс би світло… ☺ жүктеу/скачать 1.44 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|