Антоніми – слова, протилежні за значенням.  ~ 19~  Апара т кни ги

~
19~ 
Апара т кни ги (лат. apparatus) – примітки та пояснення, 
що додаються до тексту твору й виносяться в кінці сторінок 
або в кінці книги. Науково-довідковий А.к. включає вступну 
статтю, передмову автора, редактора, видавця, післямову, 
коментарі, бібліографічні посилання, прикнижкові списки 
літератури. 
Апоге й (від. грец. ароgеіа – надземні області) – вищий 
ступінь, розквіт, найбільше піднесення чогось (апогей слави, 
апогей могутності). У літературі – найгостріший, найвищий 
момент розвитку дії чи характеру героя. Н-д, розвиток подій 
народного повстання в поемі Т. Шевченка «Гайдамаки» 
досягає свого А. в розділі «Гонта в Умані». 
Апофео з (від rpец. apothе õsis – обожнення) – заключна 
урочиста святкова масова сцена театральної вистави, в якій 
прославляється народ, герої чи визначна історико-політична 
подія, втілено високу патріотичну чи моральну ідею. 
Арготи зми (франц. argotisme) – просторічні слова в мові 
соціально і професійно обмежених груп людей, які мають 
яскраве експресивне стилістичне забарвлення. Найчастіше 
такими словами послуговуються кримінальні елементи з 
метою зробити свою мову незрозумілою для інших. 
Письменники використовують такі слова у мові дійових осіб 
для правдивого змалювання подій. А. є, н-д, у повісті 
І. Микитенка «Вуркагани»: шкари, бобочка, кальоса, кліфт, 
чепа, кічман, отряхи, бан, жигун, лягавка. 
Архаї зм (від грец. archaios – стародавній) – слово чи мовний 
зворот, що на певному етапі розвитку мови є застарілим або 
зовсім вийшов із загального вжитку. А. в художніх творах, 
переважно за історичною тематикою, вживають для якомога 
точнішого відтворення колориту зображуваної історичної 
доби, з урочистою чи іронічною метою. Прикладом можуть 
слугувати історичні твори П. Загребельного «Смерть у Києві», 

~
20~ 
«Первоміст», П. Куліша «Чорна рада», Ю. Мушкетика 
«Погоня». Наводимо приклад одного чотиривірша з роману 
Л. Костенко «Маруся Чурай», де використані А.: 
Що скажуть райці, лавники і возний? 
 
 
 
Як це здається, пане войте, вам? –
 
 
 
Піднявся Іскра, полковий обозний, 
 
 
 
Син Остряниці Якова, Іван. 
Асона нс (від лат. assonâre – співзвучати) – цей термін має 
два значення: 
1. Повторення однакових голосних звуків у рядку чи 
строфі, особливо наголошених, що надає віршованій мові 
благозвучності, підсилює її музичність. Н-д: 
О принесіть як не надію, 

 
 
То крихту рідної землі: 

 
 
Я притулю до уст її 

 
 
І так зостигну, так зомлію… 
(Олександр Олесь). 
 
2. Неточна рима, побудована на співзвучності, на збігові 
тільки наголошених складів чи навіть тільки наголошених 
голосних звуків. Н-д: 
В двері стукала, селом вешталась: 

 
 
– Люди добрії, дайте решето! 
Ой просію ж я біле борошно, 
бо в полях іще дуже порожньо... 
(Л. Костенко). 

жүктеу/скачать 1.44 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: