Фізичне самоочищення полягає в осіданні завислих часток і збільшенні прозорості води, розкладі під впливом сонячного світла певної частини шкідливих сполук. Водночас відбувається і гідрохімічне самоочищення шляхом хімічних перетворень, що знешкоджують шкідливі елементи стоків, та могутнього “перегорання” за допомогою кисню органічних решток, якими так насичені побутові і, зокрема, господарсько-фекальні стоки.
Основним фактором фізичного самоочищення річок є надзвичайно важливий процес “захоронення” донних відкладів, багатих на отрутохімікати, добрива, важкі метали та інші токсичні елементи, новітніми наносами, що досить часто є більш-менш надійним бар'єром, який відділяє товщу води від шкідливих елементів, нанесених сюди в період максимальних забруднень даної території.
Такі явища притаманні річкам Лісостепу і особливо Степу. В річці з мулистим, в'язким дном, перенасиченим шкідливими речовинами, після припинення дії того чи іншого забруднювача відновлюються звичні біоценози, в тому числі й рибне населення, поліпшується якість води. Хоча, здавалося б, логічно чекати багаторічного впливу забрудненого дна на життя водотоку, яке постійно постачає у воду накопичені в ньому шкідливі елементи. Втім, очищення річки відбувається надзвичайно швидко! І нікуди при цьому всі ці товщі забруднених наносів не діваються – вони виявляються прикритими свіжими наносами і, отже, ізольованими від товщі води. Безперечно, подекуди цей прошарок через особливості гідрології водотоку руйнується і частина небажаних речовин спливає у воду. Але в умовах природного водотоку таке місце досить швидко тампонується, а стоки, що потрапили в русло з окремого прориву, інтенсивно очищаються, розбавляються, коагулюють, розкладаються або осідають, покриваючись потім більш безпечним алювієм.
Однак цей процес задовільно відбувається лише в річках, що меандрують, мають течію та непорушний гідрологічний режим і нормально функціонуючу заплаву.
У народному господарстві заплави завжди використовували як випаси та сіножаті, а також (мозаїчно) як місця вирощування вологолюбних овочів. Низинна, рівнинна заросла заплава була основним перехоплювачем поверхневого стоку і могутньою природоохоронною зоною річки. Водночас сама річка теж кардинально впливала на заплаву, весь час динамічно змінюючи й оновлюючи її. Річки ніколи не течуть у природі якоюсь прямою одноманітною лінією. В одному місці вода підмиває один берег (звивистий) і виносить відклади на протилежний (пологий). Потім течія переходить до іншого берега, і він стає підмитим, а протилежний – пологим. Підмиті береги обвалюються, розмиваються, і річка вклинюється в один бік, утворюючи меандру, наприклад, з лівого боку, але за деякий час вона вже підмиває борти правого берега і утворює праву меандру. Меандри самі по собі теж округлюються, в них також починаються процеси підмивання то правого, то лівого боку. Коли ці розмиви відбуваються в основі меандр, то досить часто дві однобортові меандри з'єднуються, зливаючись у єдиний потік, а відокремлена частина перетворюється на старорічище, тобто на один з видів заплавних водойм, І це безперервне динамічне життя річки – безперервний розмив, обвалювання і вимивання з одного боку, відкладання ґрунту з другого, рух загреб і перекатів по самій річці – сприяє колосальним посуванням донних відкладів, утворенню свіжого алювію і захоронення ним раніш забруднених донних ділянок. Ось чому так шкідливі спрямлення, зарегулювання, меліорація заплави – все це порушує нормальне життя річки, позбавляючи її самоочисної здатності.
Основна ж роль належить біологічним процесам самоочищення. Бактерії, нижчі гриби, водорості розчинюють і поглинають масу органіки та біогенів, виключаючи їх тим самим із складу стічних вод. Група протеолітичних бактерій живе за рахунок розщеплення білків, амілолітичні бактерії розщеплюють цукор. Є бактерії, що існують за рахунок розщеплення фенолів, інші живляться нафтопродуктами, причому є такі, що спеціалізуються на споживанні солярового чи машинного масел і т. д. Водорості, а також вищі рослини забирають на свій розвиток масу органіки та біогенів, вони збагачують водойму киснем, різко прискорюючи інші процеси біологічної та хімічно-фізичної очистки. Інфузорії, амеби, коловертки, гіллястовусі рачки, черви, м'якуни та інші водяні тварини в процесі життєдіяльності пропускають крізь себе, або фільтрують, стічну та забруднену воду, трансформуючи її у своєму тілі, й виділяють назад у водойму в якісно новому стані, близькому до того, що потрібен людині.
В цьому плані слід пам'ятати, що дистильована вода для людини шкідлива, неприйнятна. В процесі еволюції у людини виробилась потреба в природній – поверхневій чи ґрунтовій – воді, яка, врешті-решт, є продуктом дії багатьох мільярдів тварин і рослин, що переробили цю воду, багаторазово пропустили її крізь себе, очистили, наситили продуктами своєї життєдіяльності, а ґрунти, осадочні породи, атмосфера додали сюди специфічний для кожної групи водойм комплекс іонів. Усе це – те, що тепер ми називаємо доброю питною водою.
Таким чином, процеси самоочищення і доводять стічні води в річках до потрібних людині кондицій. Отже, охорона малих річок полягає у комплексній системі заходів для забезпечення максимального самоочищення, доведення річки до її природного стану, річкових вод – до питних кондицій.
Річки, разом з їх водозбором – складна взаємозалежна система, що забезпечує функціонування природних водотоків.
В доагрикультурний період на нашій Землі домінували збалансовані річкові системи. Історичний огляд свідчить про задовільні в минулому гідрологічні та гідробіологічні режими малих річок усіх регіонів України. Тільки непродумана діяльність людини призвела до різкого погіршення стану річок, їх обміління, збіднення, забруднення і погіршення самоочисної здатності.
В проблемі малої річки біотичні й абіотичних факторів тісно пов'язані. Тому всі роботи з використання та регулювання малих річок обов'язково слід розглядати тільки в комплексі із заходами, що здійснюються на водозборі. Це сприятиме регулюванню руслових процесів, які забезпечують не лише повноцінне існування всього комплексу річки, а й раціональне використання її біологічних та водних ресурсів.
У числі цих заходів неодмінним є створення водоохоронних зон і прибережних водоохоронних смуг, збереження в незайманому стані схилів долин річок, мінімальне використання в сільськогосподарському виробництві заплав, зменшення тут оранки, припинення зарегулювання річок.
|
