Методичні вказівки для студентів факультету менеджменту до вивчення дисциплін "системи технологій іі" та "технологія виробництва

Продаж племінного молодняку. Реалізація свиней на м’ясопереробні підприємства. Вимоги державного стандарту на свиней, що призначені для забою. Зважування тварин і визначення їх вгодованості. Транспортування тварин на м’ясопереробне підприємство. Порядок здавання-приймання тварин, розрахунок за них.

Значення та сучасний стан вівчарства як галузі сільськогосподарського виробництва.

Різноманітність продукції овець, як об’єктивна основа виробничої і економічної інтенсифікації вівчарства. Види вовни. Класирування й сортування вовни, вихід чистого волокна і реалізаційна ціна вовни. Смушки: типи завитків, смушкові групи каракулю. Овчини: шубні, хутрові, шкіряні.

М’ясна і молочна продуктивність овець.

Класифікація порід овець: тонкорунні (асканійська, прекос та ін.); напівтонкорунні (цигайська, українська м’ясо-вовнова, асканійські кросбреди та ін.); напівгрубововні (сараджинська, алайська та ін.); грубововні (каракульська, сокільська, українська гірськокарпатська, романовська та ін.).

Організація відбору і підбору тварин. Індивідуальний облік походження і продуктивності овець.
8.3. Технологія виробництва вовни та баранини

Відтворення стада овець як основа технології виробництва вівчарства: біологічні особливості відтворення овець, статева і відтворювальна зрілість, групи овець, структура і рух стада, підготовка і організація парування овець, кітність, підготовка та проведення ягніння вівцематок. Вирощування ягнят від народження до відлучення від маток та молодняку після відлучення від них.

Типові приміщення для овець, їх внутрішнє обладнання. Годівля овець у стійловий та пасовищний періоди. Структура раціону, добові та річні норми витрати кормів.

Одержання продукції овець. Стриження овець: облік вовни, визначення її якості, класування вовни, пакування, маркування, зберігання, порядок реалізації та розрахунок за неї. Одержання молока та технологія виготовлення бринзи. Одержання смушків, баранини і овчини.

Народно-господарське значення галузі та біологічні особливості коней. Стан і тенденція розвитку конярства.

Породи коней: верхові (ахалтекінська, арабська, чистокровна верхова, українська верхова), рисисті (орловська, російська), ваговозні (ново-олександрівський ваговоз, радянський, російський), місцеві (гуцульська).

Племінна робота та виробничий облік у конярстві.

Статева і господарська зрілість. Тривалість жеребності кобил. Строки використання робочих, племінних і спортивних коней.

Вирощування молодняку. Утримання та годівля дорослих коней. Добові та річні норми витрат кормів. Структура раціону.

Використання коней в народному господарстві. Бажаний тип робочого коня. Робочі якості коней.

Одержання і використання молока кобил. Типи доїльних агрегатів. Відгодівля коней на м’ясо. Державний стандарт на коней, призначених для забою.

Значення галузі та біологічні особливості сільськогосподарської птиці. Стан і тенденція розвитку птахівництва в Україні та країнах світу. Хімічний склад яйця і м’яса сільськогосподарської птиці та фактори, що впливають на їх якість. Організаційні форми птахівничих господарств та їх функції. Використання гібридизації у птахівництві, одержання кросів і переваги гібридної птиці над чистопородною.

Виробництво яєць на птахофабриках і в господарствах з різною формою власності та способами утримання (на підлозі з глибокою підстилкою та в кліткових батареях). Переваги кліткового утримання птиці. Яєчні (леггорн, російські білі) та м’ясо-яєчні (полтавські глинясті, нью-гемпшир, суссекс, австралорп) породи курей та їх кроси.

Комплектування, утримання і годівля батьківського стада.

Інкубація яєць. Вирощування ремонтного молодняку, утримання і годівля курей-несушок.

Забій птиці. Підготовка кліток і приміщень до заповнення їх новою партією птиці. Збір, сортування та реалізація яєць.
10.3. Технологія виробництва м’яса бройлерів

Розвиток бройлерної промисловості в Україні та розвинених країнах світу. М’ясні породи курей (корниш, плімутрок) та їх кроси.

Технологія вирощування бройлерів у приміщеннях на підлозі з глибокою підстилкою. Типи приміщень, їх обладнання для утримання батьківського стада.

Комплектування батьківського стада, розміщення його в секціях, щільність посадки, годівля, мікроклімат у приміщенні.

Інкубація яєць. Вирощування ремонтного молодняку.

Вирощування бройлерів на м’ясо. Температурний і світловий режими під час вирощування бройлерів. Годівля й напування птиці з урахуванням їх віку. Витрати корму на одиницю приросту живої маси.

Видалення посліду з приміщень з глибокою підстилкою і кліткових батарей.

Тривалість вирощування бройлерів та його економічне обгрунтування.

Вилов птиці, її забій, обробка тушок за умов напівпатрання і патрання, їх сортування за категоріями, маркування, зберігання і реалізація.

Технологія вирощування бройлерів у кліткових батареях: недоліки та її переваги.

Господарсько-біологічні особливості качок, індиків і гусей. Значення м’яса водоплавної птиці (качки, гуси) в харчуванні людей.

Породи і кроси качок, індиків та гусей, які використовуються для виробництва м’яса. Технологія виробництва м’яса: формування, системи утримання (на підлозі з глибокою підстилкою, кліткова) і годівля батьківського стада, інкубація яєць, вирощування ремонтного молодняку і бройлерів (на підлозі з глибокою підстилкою, в кліткових батареях і комбінована).

Строки вирощування бройлерів качок, індиків і гусей та їх економічне обгрунтування. Добові та річні норми годівлі птиці. Витрата кормів на 1 кг приросту живої маси качками, індиками, гусьми.

Забій птиці, обробка тушок, їх сортування, маркування, пакування, зберігання та реалізація.
2.2. ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ
1. Біологічні особливості сільськогосподарських тварин

1.1. Облік росту сільськогосподарських тварин

1.2. Облік продуктивності сільськогосподарських тварин

1.3. Визначення виходу продуктів забою сільськогосподарських тварин

2.1. Визначення енергетичної поживності кормів у вівсяних кормових

одиницях та за обмінною енергією (ЕКО, мДж).

2.2. Вивчення кормів, оцінка їх якості та визначення запасів грубих і

соковитих кормів

2.3. Визначення виходу кормових одиниць і перетравного протеїну в урожаї

з одного гектара

2.4. Розрахунок потреби в кормах для різних видів сільськогосподарських

тварин
3. Технологія виробництва молока

3.1. Освоєння методики визначення обсягів виробництва молока у стаді

3.2. Складання раціонів годівлі для корів різного фізіологічного стану на

стійловий і пасовищний періоди та їх економічна оцінка

3.3. Розрахунок показників молочної продуктивності корів (середньорічного

поголів’я, середньодобового та середньорічного надоїв на корову)

3.4. Визначення якості молока (чистота, кислотність, густина, бактеріальне

забруднення, вміст жиру) та документальне оформлення процесу його реалізації

4.1. Вивчення схем годівлі для телят до 6-місячного віку, складання відомості

випоювання телят молоком

4.2. Складання плану вирощування молодняку, витрати кормів і визначення

їх вартості

4.3. Оцінка м’ясних якостей великої рогатої худоби та визначення

продуктів забою

4.4. Документальне оформлення процесу реалізації великої рогатої худоби на

м’ясо
5. Технологія виробництва свинини

5.1. Планування обсягу виробництва свинини. Складання плану парувань і

опоросів

5.2. Складання раціонів годівлі для свиней у стійловий і пасовищний періоди

та їх економічна оцінка

5.3. Розрахунок виробництва свинини у спеціалізованих господарствах

5.4. Оцінка м’ясних і м’ясо-сальних якостей свиней та умови їх реалізації
6. Технологія виробництва продукції вівчарства

6.1. Визначення якості вовни та її облік

6.2. Оцінка якості смушків та овчин

6.3. Складання раціонів годівлі для овець у стійловий і пасовищний періоди

та їх економічна оцінка

6.4. Вивчення умови реалізації вовни (визначення виходу чистого волокна і

виручки отриманої від реалізації вовни) та овець на м’ясо
7. Розведення та використання коней

7.1. Складання раціонів годівлі для робочих коней та їх економічна оцінка

7.2. Визначення показників робочих якостей коней

8. Технологія виробництва продукції птахівництва

8.1. Складання раціонів годівлі для птиці (курей-несучок) та їх економічна

оцінка

8.2. Розрахунок потреби в кормах для різних видів сільськогосподарської

8.3. Розрахунок витрат кормів на одиницю приросту живої маси

8.4. Оцінка м’ясних якостей птиці та визначення їх продуктів забою
2.3. НАВЧАЛЬНА ПРАКТИКА
Навчальну практику студенти проходять під керівництвом викладача в навчально-дослідних чи інших господарствах з різною формою власності і освоюють технологічні процеси виробництва продукції тваринництва.

Спочатку здійснюється загальне ознайомлення з господарством (напрям господарства, загальна земельна площа, кормові культури, їх площа і врожайність), галузями тваринництва, які є в господарстві, їх виробничими напрямами та економічними показниками (витрати кормів на одиницю продукції та реалізаційні ціни).

Протягом практики студенти також повинні ознайомитися з:

– принципами ведення селекційно-племінної роботи, міченням, штучним осіменінням самок та його значенням в підвищенні продуктивності сільськогосподарських тварин;

– технологією заготівлі кормів, способами підготовки їх до згодовування;

– технологічними процесами виробництва молока, яловичини, свинини та іншої продукції тваринництва;

– первинною обробкою молока (фільтрування, охолодження, зберігання і транспортування) та засобами механізації окремих технологічних процесів;

– порядком здавання і приймання тварин

А також набути практичних навичок з:

– виробничого обліку;

– визначення якості та проведення обліку кормів;

– оформлення супровідної документації під час транспортування тварин

“СИСТЕМИ ТЕХНОЛОГІЙ ІІ” та “ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА”

Вивчення курсу для студентів стаціонарної форми навчання побудовано на основі кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Кредитно-модульна система організації навчального процесу – це така організація навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових кредитів. Модуль – це завершена частина навчальної дисципліни, що реалізується відповідними видами навчальної діяльності студента (лекції, лабораторно-практичні та індивідуальні заняття, самостійна робота і контрольні заходи).

Кожна дисципліна є структурованою, тобто поділеною на два модулі. Кількість навчальних годин, що припадає на два модулі дорівнює 81 година, або два кредити за системою ECTS. Кожен модуль складається з певної кількості змістовних модулів (тем). Всього передбачається 9 змістовних модулів, зокрема 5 з них відноситься до першого модуля (загальна зоотехнія) та 4 до другого (спеціальна зоотехнія) по вивченню теоретичного матеріалу. До складу змістовних модулів входять: лекція, практичне (семінарське), індивідуальне заняття та самостійна робота студента. Основні теоретичні положення подаються студентам у лекціях.

Самостійна робота студентів є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом в умовах кредитно-модульної системи. Самостійна робота студентів забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення курсу “Системи технологій ІІ” та “Технологія виробництва продукції тваринництва”: підручники, навчальні та методичні посібники, вказівки, конспект лекцій. Методичні матеріали для самостійної роботи студентів передбачають можливість проведення самоконтролю знань студентом (контрольні питання до модуля).

В основу рейтингового оцінювання знань студента закладена спеціальна 100-бальна шкала оцінювання (максимально можлива сума балів, яку може набрати студент за всіма видами контролю знань з дисципліни з урахуванням відвідування занять, поточної успішності, самостійної роботи).
Шкала оцінювання знань студентів

Рейтинговий показник	Оцінка у національній шкалі		Оцінка ECTS
90–100	Зараховано	відмінно	А (відмінно)
82–89		добре	В (добре)
75–81			С (добре)
68–74		задовільно	D (задовільно)
61–67			E (задовільно)
35–60	Незараховано	незадовільно	FX (незадовільно) з можливістю повторного складання
1–34			F (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням

При вивченні дисципліни студент може максимально набрати 75 балів. На підсумковому контролі (іспит) студент може набрати максимально 25 балів, що в сумі дає 100 балів. Якщо студент при вивченні дисципліни набрав 61 і більше балів він може за бажанням не складати підсумковий контроль, а викладач виставляє оцінку за набраними під час вивчення дисциплін балами.

Кожен змістовний модуль оцінюється різною кількістю балів. Кількість балів, яку отримує студент за змістовний модуль складається із суми балів за активність на практичних (семінарських) заняттях, виконання самостійної роботи та відвідування. Після вивчення кожного модуля проводиться модульний контроль.

Модульний контроль передбачає перевірку стану засвоєння знань та вмінь студента з першого (загальна зоотехнія) чи другого (спеціальна зоотехнія) модуля. Обов’язковою формою модульного контролю є письмова. Також можливий контроль (письмова форма чи тестування) стану знань з кожного змістовного модуля (теми), сумарна кількість балів при оцінці яких буде дорівнювати загальній кількості балів відведених за модульний контроль.

Для проведення модульного контролю викладач готує контрольні завдання, виходячи з навчального матеріалу. Кожне завдання повинно охоплювати весь навчальний матеріал модуля. Критерії оцінювання результатів виконання контрольних завдань доводяться до відома студентів перед початком вивчення модуля і дублюється напередодні проведення модульного контролю. Кількість питань і балів, що студент може отримати на модульному контролі становить 10, а за сумарну кількість модульних контролів, відповідно 20.

Сумарна кількість балів, що отримує студент за модуль дорівнює сумі балів, набраних студентом за час вивчення модуля та за результатами модульного контролю.

Сумарна кількість балів, що отримав студент під час вивчення модуля, складається з результатів поточного оцінювання, виконання самостійної роботи студентів та відвідування занять.

За відвідування занять (лекції, практичні заняття) з метою стимуляції студентів до щоденної навчальної праці нараховується 0,5 бала. Відпрацювання занять, пропущених з будь-яких причин (причина пропуску поважна чи без поважна) дає можливість повернути втрачені бали за відвідування при умові наявності власного конспекту лекцій чи виконаної індивідуально практичної роботи і вільному володінні матеріалом на всі поставлені питання. Студент повинен відпрацювати заняття в установлений для індивідуальної роботи час, але не пізніше, ніж за 2 тижні після пропуску.

За оцінювання завдань на практичних заняттях та виконання самостійної роботи студентів (написання тем модулів) нараховується від 1 до 4,5 балів в залежності від складності визначеного робочою навчальною програмою змістовного модуля (теми). Для одержання балів за практичну роботу студент повинен акуратно, своєчасно виконати роботу і дати чіткі відповіді на питання, передбачені з виконаної теми. При несвоєчасному виконанні роботи, відсутності правильної відповіді по даній роботі і темі кількість балів може бути знижена. Якщо виконання модуля у визначений викладачем термін не витриманий, викладач знімає 0,5 бала.

Знання студента з певного модуля вважаються незадовільними, якщо сума балів за час його поточної успішності і за модульний контроль складають менше 61 відсотка від максимально можливої суми за цей модуль. В такому випадку можливе повторне перескладання модуля у терміни встановлені викладачем.

Результати модульного контролю не можуть вважатися позитивними, якщо студент не виконав усіх обов’язкових робіт (практичних, семінарських), передбачених робочою навчальною програмою з дисципліни. Студент допускається до складання модульного контролю за умови повного виконання завдань, передбачених робочою навчальною програмою.

Навчально-методичним матеріалом, що визначає модульний характер вивчення дисципліни є її структура. Наведена структура навчальної дисципліни дає можливість студенту розуміти розподіл і план проведення змістовних модулів та кількість годин передбачених на їх вивчення з урахуванням всіх видів робіт. У складі самостійної роботи є години відведені на індивідуальні заняття, тому загальна кількість годин становить 45.

Структуру навчальної дисципліни “Технологія виробництва продукції тваринництва” різнить від дисципліни “Системи технологій ІІ” більша кількість годин відведених на лекційний матеріал та практичні заняття і менша на виконання самостійної роботи студента.

Далі наведений розподіл балів за видами робіт при рейтинговій системі оцінювання з відповідних навчальних дисциплін.