Міністерство аграрної політики України
Технологія збирання і отримання
жүктеу/скачать 1.89 Mb.
|
| Технологія збирання і отримання
трести льону-довгунця Лише за вчасного і якісного проведення збиральних робіт можна уникнути тих великих кількісних і якісних втрат льонопродукції, які у переважній більшості льоносіючих господарств становлять від 20 до 50 % вирощеного врожаю. Основним способом збирання льону в Україні є комбайновий. Він високомеханізований, бо за один прохід здійснюється вибирання рослин, очісування коробочок і розстилання стебел на льонищі для перетворення їх у тресту. Комбайновий спосіб найбільше задовольняє потреби виробництва. Висока технологічна й економічна ефективність цього способу можлива лише за умови спрямування всіх агротехнічних заходів на вирощування однорідного за висотою, стійкого проти вилягання й хвороб стеблостою, придатного для механізованого збирання. Товарні посіви льону розпочинають збирати комбайнами на 3–6 днів раніше насіннєвих, на початку жовтої стиглості, за якої 50% коробочок містять жовте насіння. Друга половина коробочок – бурі і жовто-зелені. У бурих коробочках насіння коричневе, в жовто-зелених – блідо-зелене з жовтим дзьобиком, листя залишилось тільки у верхній частині стебел. Лише збирання у цей період забезпечує максимальну врожайність і якість волокнистої продукції та одержання оптимальної кількості насіння посівних кондицій. Комбайновий спосіб збирання здійснюється за допомогою такого набору спеціальних машин: льонокомбайнів ЛК-4 А, ЛК-4 Т, тракторних причепів 2ПТС-4 М, ворохорозробної машини МВ-2,5 А, обертачів соломи ОСН-1, рулонного прес-підбирача ПРП-1,6, а за частих опадів – підбирачем-порцієутворювачем ПНП-3. Продуктивність льонокомбайна за одну годину змінного часу становить 0,4–0,6, обертача ОСН–1 – 0,5–0,8, підбирача-порцієутворювача ПНП-3 – 0,8–1,5, рулонного прес-підбирача – 0,6–0,8 гектарів. Оптимальний строк збирання льону комбайнами становить 10–12 календарних днів, і в такий же термін потрібно підняти із стелищ готову тресту й доставити її на льонозавод. Розтягування вказаних строків призводить до втрат вирощеної продукції та зниження її якості. Перед початком збирання льону комбайнами поле потрібно розбити на загінки. Найбільш вигідна форма загінки – прямокутник із співвідношенням сторін від 1:4 до 1:8. Площа загінки має бути не більше 20 га. Ширина поворотної смуги – 12 м, а проходів між загінками – 3,6–6,0 м. Проходи між загінками і поворотні смуги готують завчасно, виділяючи їх при сівбі льону і засіваючи однорічними культурами на зелений корм відразу після появи сходів льону. Перед збиранням трави скошують і вивозять. Якщо не робити загінок і збирати стеблостій «круговим» способом, буде важко працювати обертачам і підбирачам трести, на значній площі машини рухаються по стрічках льону і псують льонопродукцію. Льонокомбайн ЛК-4 А допускає значні втрати насіння. Для їх зменшення комбайни необхідно обладнати пристроєм для вловлювання насіння, яке виноситься стрічкою стебел із камери обчісування. За даними Г.П. Водяницького, такий пристрій зменшує втрати насіння до 1,0–1,5 ц з гектара. Залежно від стану стеблостою здійснюють регулювання комбайна: за короткого стеблостою секції опускають за допомогою гідросистеми, гребені обчісувального барабана тягою ексцентрика відводять до задньої стінки камери обчісування, а за високого стеблостою все робиться навпаки. Якщо льон полеглий, бральну частину слід опустити якомога нижче, подільники встановити так, щоб їх носики майже торкалися поверхні ґрунту, а обчісувальний апарат віддалити від картера на 100–200 мм залежно від полеглості льону і довжини стебел. Льонокомбайн ЛК-4 А агрегатують з тракторами МТЗ-80, ЮМЗ і тракторним причепом 2 ПТС-4 М. Транспортування вороху до місця сушіння здійснюється трактором Т-40. На початку збирання визначають якість обчісування коробочок, вистелення і пошкодження стебел у стрічках, усувають виявлені недоліки роботи комбайна. Найбільш відповідальною, енергоємною і трудомісткою операцією при комбайновому збиранні льону є сушіння льоновороху. Він являє собою малосипучу суміш, яка містить залежно від стану стеблостою 52–84% насінних коробочок, 2–7% вільного насіння, 12–46% пошкоджених стебел, бур'янів та інші домішки. За даними Житомирського сільськогосподарського інституту, вологість вороху становить від 40 до 60%. При цьому коробочки мають вологість 40–50%, вільне насіння – 25–27, бур'яни – 70–80, стебла льону – 60–65%. Сушіння такої маси в сучасних ворохосушарках потребує великих енергозатрат у вигляді дизельного палива і електроенергії. На сушіння маси вороху з одного гектара на сушильних пунктах різного типу витрачається від 70 до 200 кг пального і до 90–115 кВт електроенергії. За сучасних цін на енергоносії виконання цієї технологічної операції в льоносіючих господарствах перетворює льонарство в малорентабельну галузь. Тому велика енергоємність та трудомісткість льонарства, а також низькі ціни на льонопродукщю призвели до різкого скорочення посівних площ льону в Україні. Найвищу вологість серед компонентів льоновороху мають бур'яни і відірвані частини стебел льону, які не містять насіння і є баластом. Ці компоненти варто відсепарувати за допомогою соломотряса зернового комбайна або вручну. Сушінню підлягають лише коробочки і вільне насіння. У плутанині лишаються зелені, недорозвинені коробочки, насіння в яких невисокої якості. У господарствах льон починають збирати у період, коли лише невелика частина коробочок є жовтими, вологими, а основна їх маса бурі, тобто сухі. Ворох із такого льону можна обмолотити на дообладнаному зерновому комбайні чи на ворохорозробній машині МВ-2,5 А, виділивши із нього насіння з коробочками та їх рештками. У такому випадку сушити доведеться лише насіннєву масу, якої небагато. Її можна досушити у нетовстому шарі на мішковині, покладеній на сітку подової сушарки, або навіть на асфальтованому майданчику під сонцем, час від часу перелопачуючи ворох. При сушінні ворох треба рівномірно завантажити в сушильні камери шаром завтовшки до 1,1 м в сушарках подового типу, 0,7 м – в конвеєрних і до 2,0 м в карусельних сушарках. Ворох слід сушити до вологості насіння 8–12% при температурі теплоносія 40–45ºС. Після закінчення сушіння в сушарках ворох необхідно продути холодним повітрям протягом 1,5–5 годин для вирівнювання вологості. Зниження схожості насіння при сушінні і переробці вороху не повинно перебільшувати 2%, а втрати – 3%. Переробку сухого вороху здійснюють на молотарці-віялці МВ-2,5 А. При молотьбі зазор між бичами молотильного барабана і планками підбарабання на вході повинен бути 12 мм, а на виході – 4 мм. Частота обертання молотильного барабана – 500–600 обертів на хвилину. Зазор між вальцями в терочному апараті – 1–1,5 мм. Переробляючи ворох на МВ-2,5 А, потрібно слідкувати за чистотою насіння, а також за виходом неперетертих коробочок з плутаниною і виносом насіння з половою, відповідно регулюючи нахил решета і зазори в молотильному апараті, слід постійно перевіряти чистоту решета. У сучасних умовах уся треста в Україні готується в льоносіючих господарствах на льонищі у стрічках, розстелених комбайном при збиранні врожаю. Цей спосіб ґрунтується на використанні життєдіяльності пліснявих грибів Clostridium herbarum та Alternaria linicola, необхідними умовами існування й розвитку яких є підвищена вологість середовища (60–80%), інтенсивна аерація і температура 18–20°С. Залежно від температури навколишнього середовища та показників вологості (дощі і роси) процес перетворення соломи в тресту триває від 14 до 40 і більше діб. Перевагами такого способу є простота, зручність і можливість механізувати процеси приготування, піднімання і реалізації лляної трести. Проте він має й ряд недоліків, пов'язаних з повною залежністю тривалості і якості вилежування стебел від погодних умов, необхідністю тривалий час тримати поле під розстеленим льоном, великою потребою у трудових і транспортних затратах в короткий і напружений ранньоосінній період для піднімання й транспортування трести. Через це у більшості господарств відбуваються величезні втрати волокнистої продукції, які досягають половини вирощеного врожаю. Отже, спосіб приготування трести у стрічках на льонищі не гарантує стабільних фізико-механічних показників трести й волокна, які визначають якість продукції, а тому потребує застосування усіх існуючих заходів, спрямованих на покращення процесу перетворення стебел соломи в тресту та уникнення псування і втрат сировини. Стрічка соломи на льонищі має здебільшого товщину 3–5 см, в той час як оптимальною для якісного вилежування трести є товщина в 1–2 стебла, за якої волога і повітря легко проникають до кожної рослини. За великої товщини стрічки стебла нижнього шару відстають у вилежуванні від стебел верхнього, а часто ще й підгнивають при приляганні до поверхні ґрунту. Зменшити товщину стрічки можна, збираючи льон не повним захватом комбайна, а трьома його секціями. Такий захід зменшує на чверть виробіток комбайна, але покращує процес вилежування стебел і якість продукції. Щоб отримати рівномірну за якістю тресту, В.Г. Дідора і І.Ю. Деребон рекомендують висівати льон з нещільнокущовими злаковими травами (райграс пасовищний або грястиця лучна з нормою 25–30 кг/га), стрічку комбайнового збирання під час вилежування слід обернути, щоб створити умови для вирівнювання процесу вилежування верхнього й нижнього шарів. Обертання доцільно здійснити у середині процесу вилежування, коли верхні стебла стануть сірими. Цю операцію виконують обертачем ОСН-1, який навішується на трактор Т-25 А. Перед підніманням готової трести рулонним прес-підбирачем ПРП-1,6 стрічку необхідно ще обернути або розпушити ворошилкою. Якщо цього не зробити, стебла матимуть підвищену вологість і під час зберігання треста у середині рулону запліснявіє. Дуже важливо вчасно підняти готову тресту. Якщо вона перележується, то швидко втрачає розривне навантаження, котре є одним з найважливіших показників якості і характеризує міцність волокна. Так, якщо треста оптимального ступеня вилежаності має розривне навантаження 18–20 даН, то через 3–4 доби перебування у стрічках на льонищі воно знижується до 12–14 даН, а через 20 – до 9 даН і менше. Тому, якщо немає можливості підняти готову тресту у стислі строки або за тривалої дощової погоди, її слід зібрати в порції підбирачем-порцієутворювачем ПНП-3 і встановити в конуси для провітрювання й просихання. У конусах розривне навантаження трести знижується набагато повільніше, ніж у стрічках на льонищі. Розрахунки показують, що підняти з поля і реалізувати всю тресту в період оптимального її вилежування на практиці неможливо. Льон в господарствах вибирають порівняно швидко - за два тижні, що досягається завдяки надійності і високій продуктивності льонокомбайну ЛК-4 Т. Отже, не більше ніж за два тижні необхідно підняти й вивезти з поля на завод готову тресту, бо вона вилежується майже одночасно на всій зібраній площі. Щоб вивезти врожай лише з 10 гектарів (а це 200–500 тон трести), потрібно здійснити 100–150 автомобільних рейсів. Таким чином на лляне поле слід направляти щодня не менше 7–10 автомобілів і відповідну кількість робочої сили, що практично зробити неможливо. У зв'язку з цим є необхідність розтягнути час підняття і транспортування трести, але за умови збереження її якості. Одним із заходів уповільнення процесу вилежування трести на певній площі є обертання або ворушіння розстелених комбайном стрічок. У цьому випадку порушується компактність стебел у стрічках, зменшується їх щільність, вони просихають – і за рахунок цього уповільнюється процес перетворення соломи в тресту. Рівномірність трести за кольором при цьому підвищується, бо стебла у своїй масі більше піддаються сонячному опроміненню й відбілюються. Важливим заходом рівномірного вилежування трести і своєчасного її підняття є посів сортів з різним вегетаційним періодом (ранньостиглі – 30% і пізньостиглі – 70%). Підвищити збереженість лляної трести можна і за рахунок її підняття, починаючи з незначного недолежування, вже тоді, коли показник відокремлюваності волокнистого шару від деревини трохи нижчий від оптимального. Така продукція є стандартною, хоч оцінюється за існуючим стандартом дещо нижчим номером, проте організація підняття у такий спосіб дозволяє підняти максимальну кількість трести й реалізувати за оптимального ступеня вилежаності, а також недопустити перележування сировини, яке робить її практично не придатною для виробництва довгого волокна. Досвідченим льонарям відомо, що сировина має максимальну якість за ранніх строків реалізації. Найбільш перспективною є рулонна технологія збирання трести, яка дозволяє повністю виключити ручну працю в льонарстві. Здійснюють її за допомогою комплексу машин, до складу якого входить обертач стрічок льону ОСН-1, переобладнаний для збирання льону прес-підбирач ПРП-1,6 (випускається для збирання сіна) і фронтальний навантажувач ПФ-0,5 із захватом для рулонів льону. Переобладний прес-підбирач служить для підбирання з поля стрічок лляної трести з пресуванням її в тюки циліндричної форми – рулони з одночасною прокладкою між шарами трести шпагату з наступною обмоткою рулонів. Прес-підбирач з пристосуванням для пресування льоносировини агрегатується з тракторами класу 1,4 т, ширина захвату – 1 стрічка; продуктивність за одну годину основної роботи – 0,6–0,9 га, робоча швидкість – до 12 км/год, транспортна – до 25 км/год, споживана потужність – до 20 кВт; щільність пресування – до 180 кг/м3, діаметр рулону – 130–160 см, його ширина – 100–120 см, а маса до – 350 кг. Габарити машини, мм: довжина – 4120, ширина – 3210, висота – 3150, маса машини – 2340 кг, її обслуговує тракторист. До комплекту у пристосування ПРП-1Л входять дві стійки для обмеження ширини пресувальної камери, центральний причіп сниця, механізм закладання шпагату в рулон і його обмотування; механізм відкривання клапана пресувальної камери, деталі гідропривода, механізму закладки шгагату, деталі привода основного редуктора, ящик для шпагату. Агрегат спрямовується так, щоб при підбиранні стрічки льонотрести гузиреві частини стебел знаходились праворуч. Виконання таких умов необхідне для забезпечення технологічного процесу при переробці рулонів на льонозаводі. Трактор з підбирачем під час роботи рухається над стрічкою льонотрести, пропускаючи її проміж колесами. Зубці підбирача підхоплюють стебла льону і подають їх у пресувальну камеру. Пресування розпочинають при максимальній частоті обертання ВВП трактора. Після того, як сформується серцевина рулону (діаметр 30–35 см), за допомогою гідравлічного привода ведучу голку встановлюють так, щоб шпагат закладався у рулон в середній частині ширини пресувальної камери, відокремлюючи шари матеріалу, який прочісується. Після заповнення камери трестою до кабіни трактора поступає сигнал (звуковий чи світловий) про те, що рулон, який формується, досяг заданого діаметра й щільності. Агрегат зупиняють і, не вимикаючи ВВП трактора, обмотують рулон шпагатом. Для цього за допомогою гідропривода відводять голку з прокладочним шпагатом в крайнє праве положення, після чого автоматично вводиться в дію інша голка з обмотувальним шпагатом і на рулон починають одночасно намотуватися дві нитки шпагату. Рулон обмотується в двох місцях менш ніж п'ятьма витками шпагату в кожному місці. Перед тим, як вивантажити рулон з пресувальної камери, агрегат потрібно подати назад і розвернути задню частину прес-підбирача так щоб він викотився в бік зібраного поля. Для вивантаження рулону необхідно потягти за шнур, привести в рух двоплечий важіль, відкривши клапан пресувальної камери. В момент викидання рулону оберти двигуна трактора зменшуються до мінімальних. Силові гідроциліндри повертають рамку в початковий стан і закривають клапан пресувальної камери. Фронтальний навантажувач ПФ-0,5 з пристосуванням ПРЛ-0,5 призначений для навантажування рулонів льонотрести в транспортні засоби, а також для складання рулонів у штабелі. Працює від приводу трактора класу 1,4 т, продуктивність при навантаженні рулонів на транспортні засоби – 7–8 т/год основного часу . При збиранні і навантаженні рулонів у транспортний засіб навантажувач під'їжджає до рулону і затискує його. Затискувати рулон захватами необхідно за середню частину його ширини або дещо ближче до його гузиревої частини. Потім, піднявши рулон на висоту 1,5–2 м, навантажувач під'їжджає до транспортного засобу. Затиснутий рулон треба повернути так, щоб його вісь розташувалась вертикально. Поворот роблять за допомогою гідроциліндра поворотного пристосування. Потім рулон укладають на платформу і звільняють від захватів. При перевезенні рулонів льонотрести на тракторних причепах і автомобілях необхідно знімати борти. Укладають рулони ярусами так, щоб стебла льону в рулонах розташовувались вертикально окоренками донизу. Щоб уникнути можливості пересування рулонів по поверхні платформи, їх необхідно з'єднати між собою за допомогою Т-видних штирів і тяг з провушинами. Тяги довжиною 1,4–1,5 мм виготовляють з дроту діаметром 8–10 мм. Штирі довжиною 750–800 мм виготовляють з сталевого кругу діаметром 16–18 мм. Рулони між собою з'єднують у кожному ярусі. Для цього після укладки першого ярусу тяги розкладають зверху рулонів так, щоб на крайніх рулонах знаходилось по дві провушини сусідніх тяг, а на середніх – по три. Провушини тяг, які лежать на одному рулоні, суміщають, і через них в центр кожного рулону забивають по одному штирю. Розміри платформи тракторних причепів 2ПТС-4 дозволяють укладати по шість рулонів в одному ярусі. Залежно від стану доріг, відстані перевезень і виду транспортних засобів рулони укладають в 2 або 3 яруси. На причепі 2ПТС-4 можна розмістити від 12 до 16 рулонів загальною масою від 3 до 4 тонн. У перші два яруси вкладають по 6 рулонів. При перевезенні по рівній дорозі укладають 3 або 4 рулони на третій ярус. На платформи автомобілів ЗИЛ-133Т-2, ЗИЛ-133-ГЯ і напівпричепів КАЗ-717 укладають в три яруси 24 рулони – по 8 рулонів в ярусі. При транспортуванні рулонів на автомобілях-самоскидах ГАЗ-САЗ-53Б необхідно зняти бокові борти, а задній зафіксувати в горизонтальній площині. Всього на такому автомобілі можна перевезти 10 рулонів – по 5 в кожному ярусі. По 10 рулонів у два яруси можна перевозити на автомобілях ГАЗ-52-03 і ГАЗ-53А. Один навантажувач ПФ-0,5 з пристроєм ПРЛ-0,5 може своєчасно завантажувати не менше трьох транспортних засобів при відстані перевезень 30 км. У зв'язку з цим до початку збирання льону на один навантажувач необхідно приготувати мінімум три комплекти пристосувань для закріплення рулонів. Кожен комплект складається з 30 тяг і 24 штирів. Для виготовлення одного комплекту необхідні 22 кг дроту діаметром 8–10 мм та сталь кругла діаметром 16–18 мм. Додаткові вимоги при використанні рулонної технології збирання льону: – ширина розстеленої стрічки лляної трести для збирання прес-підбирачем повинна бути не менше 60 см; – забороняється пресувати льоносировину при її вологості більше 20%; – стрічки лляної трести перед підбором і пресуванням необхідно звільнити від каменів та інших зайвих предметів, на стрічках не повинно бути вороху та продуктів очищення комбайна від намоток; – при підбиранні соломи і трести гузирі стебел обов'язково повинні знаходитись праворуч по ходу агрегату; – голку для закладання шпагату поміж шарами стрічки, котра намотується в рулон, слід виводити в робочий стан відразу після утворення зародка і встановлювати її так, щоб шпагат закладався точно в середній частині ширини пресувальної камери; – формувати рулон до максимальною розміру, тобто доти, поки штоки гідроциліндрів натяжної рамки майже повністю не втягнуться в циліндри; – сформований рулон обмотувати в двох місцях не менше ніж п'ятьма витками шпагату; – при підбиранні стрічки в рулон на 10–12-й день після брання її необхідно обов'язково перевернути, щоб забезпечити рівномірне вилежування трести. Рулонна технологія дозволяє повністю механізувати збирання та переробку льоносировини. Але при цьому способі виконання технологічних операцій залежить від якості вихідної сировини. Лляна треста в рулонах повинна мати вихід довгого тіпаного волокна на верстаті СМТ-200 М не менше 5%, довжину жмені не менше 60 см, вологість не більше 23%, засміченість – не більше 10%, розтягнутість стебел в стрічці рулонів – не більше 1,3, відокремлюваність – не менше 3,1. Треста повинна бути зв'язана в рулони масою не менше 150 кг та діаметром не менше 130 см. Стебла в рулонах повинні бути розміщені окоренками в один бік. Кожен рулон обв'язують в прикореневій (від 20 до 25 см від гузиря) і верхній (від 58 до 64 см від гузиря) частинах не менш ніж п'ятьма витками шпагату з розривним навантаженням 58,8 даН (60 кГс) і більше. Крім того, треба мати погодження з льонозаводом на прокладку шпагату уздовж смуги рулону на відстані 40 до 45 см від гузиря. В рулонах не повинно бути лляної трести, пошкодженої гризунами, а також гнилої, мерзлої і плутаної. Нормована (розрахункова) вологість лляної трести складає 19%, а нормована розрахункова засміченість – 5%. жүктеу/скачать 1.89 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|