Міністерство аграрної політики України
Норми внесення добрив з урахуванням забезпеченості ґрунту елементами живлення та рівня запланованого врожаю
жүктеу/скачать 1.89 Mb.
|
Норми внесення добрив з урахуванням забезпеченості ґрунту елементами живлення та рівня запланованого врожаю
При дуже низькому вмісті фосфору і калію, а також при вмісті гумусу менше 2% урожайність хмелю 20–25 ц/га не планується. Якщо закладка хмільників проводиться на ґрунтах з низьким вмістом фосфору, необхідно внести його під основну оранку в подвійній дозі діючої речовини. Дози азотних добрив слід пов’язувати з вмістом гумусу в ґрунті. Для ґрунтів з вмістом гумусу 2–3% залежно від рівня запланованого врожаю слід дотримуватися таких норм: при врожаї 10–15 ц/га доза азоту – 160 кг/га, при врожаї 15–20 ц/га – відповідно 200 кг/га, а при врожаї 20–25 ц/га – 240 кг/га діючої речовини. При більш високому вмісті гумусу ці дози зменшуються на 10–15 %, а при більш низькому – збільшуються на таку ж величину. Кращими формами азотних добрив під хміль на дерново-підзолистих ґрунтах є аміачна вода, сечовина, аміачна селітра; на чорноземах – сірчано кислий амоній, сечовина, аміачна селітра; з фосфорних добрив – гранульований суперфосфат, подвійний суперфосфат; з калійних–сірчанокислий калій, калій-магнезієвий концентрат, калійна сіль та хлористий калій. На хмільниках доцільно застосовувати нітрофоску, яка за ефективністю не поступається еквівалентній суміші простих добрив, але є економічно вигідною. На дерново-підзолистих ґрунтах непогані результати дає внесення безхлорної нітрофоски і сірчанокислого магнію (20 кг/га). Фосфорні та калійні добрива у подвійній дозі можна вносити раз на два роки, що забезпечує їх краще використання, підвищує врожай і зменшує затрати праці. Аміачну воду під хміль вносять ґрунтовим фумігатором або спеціальним пристроєм на глибину 15–18 см на відстані від рослин 25–30 см. Ії можна вносити як восени, так і навесні у дозі 3–4 ц/га, а при підживленні – 2 ц/га. Норми магнієвих добрив слід диференціювати у зв’язку з рівним вмісту магнію в ґрунті. При низькому рівні його слід вносити 50–60 кг/га, при середньому – 40–50 кг/га, при високому – 30 кг/га, а при дуже високому – 20 кг/га діючої речовини. Для хмелю найкращою реакцією ґрунтового розчину є близька до нейтральної (рН 5,5–6). На кислих ґрунтах раз на три роки хмільники вапнують. Дози вапна визначають за гідролітичною кислотністю. Хмільники слід вапнувати одночасно з внесенням органічних і мінеральних добрив. Вапно слід розкидати по плантаціях якнайрівномірніше, застосовуючи для цього тукові сівалки. Розсіяне вапно загортають плугами. Як правило, вапно на хмільниках вносять восени перед укриванням головних кореневищ хмелю. Для вапнування можна застосовувати дефекат, який містить 75% вуглекислого кальцію, молотий вапняк – 20–25%, крейду – 90–100% і мергель – 20–20% вуглекислого кальцію та ін. У перший рік росту і у подальшому хміль підживлюють під час підгортання. Добрива вносять у борозни на глибину 15–18 см в дозі 40 кг/га азоту і фосфору та 60 кг/га калію. Для підживлення, крім мінеральних добрив, слід використовувати й місцеві – гноївку, сечу, попіл та пташиний послід. Ефективним є застосування мікроелементів: марганцю, молібдену та цинку. Внесення їх під хміль – залежно від наявності цих мікроелементів у ґрунті. Цинк у дозі 3 кг/га дає добрі результати на карбонатних чорноземах, де він сприяє зменшенню ураження рослин хмелю хлорозом. Дози органічних добрив слід корегувати за вмістом гумусу в ґрунті. При вмісті гумусу в ґрунті до 1% необхідно вносити 100–120 т/га органічних добрив через рік або половину дози щорічно, при 1–2% гумусу – через рік 80–100 т/га, при 2–3% – 60–80 т/га, більше 3% – 45–60 т/га. Органічні добрива вносять восени при осінньому приорюванні хмелю. Вивчення дії сидератів на хмільниках показало їх позитивний вплив на фізико-хімічні властивості ґрунту: зменшувалась його об’ємна і питома маса, збільшувалась загальна шпаруватість, знижувалась кислотність. З приорюванням сидератів у ґрунт надходило 80–120 кг азоту, 60–100 кг фосфору та 230–300 кг калію. Для сидерації хмільників використовують люпин жовтий, вико-вівсяну суміш, редьку олійну, ріпак ярий та інші культури. Найкращий ефект за дією на ґрунт і продуктивність хмелю отримали від редьки олійної. Оптимальний строк посіву сидератів після обрізування маток, що дозволяє приорювати зелену масу з першим окучуванням рядів хмелю. Норма посіву насіння першого класу найпоширеніших сидеральних культур в міжряддях хмелеплантацій наступна: люпин жовтий – 220–250 кг/га, вика – 40–45 кг/га, овес – 140–150 кг/га, редька олійна – 10–12 кг/га, ріпак ярий – 7–8 кг/га. Посів здійснюється за допомогою вузькорядних сівалок типу СН-16 П або розкидачів мінеральних добрив НРУ-0,5. жүктеу/скачать 1.89 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||