Міністерство аграрної політики України
Рис. 3.1. Групи культурного льону
жүктеу/скачать 1.89 Mb.
|
Рис. 3.1. Групи культурного льону:I – льон-довгунець; II і III – льон проміжний; IV – льон-кучерявець; V – сланкий льон Льон-довгунець має довге гладке стебло висотою 70–125 см і більше. Суцвіття в нього коротке; воно являє собою зонтикоподібну китицю з невеликою кількістю насіннєвих коробочок. У густих посівах льон-довгунець – висока, одностебельна рослина з 1–3 коробочками в суцвітті; вміст волокна в стеблах таких рослин – від 20 до 30 %. Тому льон-довгунець вирощують головним чином на волокно. У той же час і насіння льону-довгунця має велику цінність і як посівний матеріал, і як олійна сировина. Листя льону-довгунця має довжину 36–40 мм і ширину 2,0–4,4 мм. В.Г. Дідора довів, що кількість листків на рослині коливаються у межах 40–70 шт., площа однієї листкової пластівки – 0,2–0,5 см2, а індекс листової поверхні – 2–4. Діаметр розкритої квітки – 15–24 мм, колір пелюсток звичайно блакитний, рідко білий та рожевий. Коробочки дрібні, довжиною 6,2–8,3 мм і шириною 5,7–6,8 мм. Льон-довгунець – рослина помірного клімату і довгого дня; його вегетаційний період – 80–90 днів, внаслідок чого він визріває в умовах короткого північного літа. В умовах достатнього зволоження на ґрунтах з невеликим вмістом гумусу коренева система рослин розвивається слабо – головний корінь і густа мережа нижніх відгалужень розташовані переважно в орному шарі ґрунту. Льон-довгунець вирощують головним чином у Поліській зоні України. Льон проміжний – рослина середньої висоти (50–70 см). Стебло нерідко розгалужується з основи, з більш розвинутим, ніж у довгунців, суцвіттям і великим числом коробочок у ньому. За основними ознаками і географічним розміщенням займає проміжне положення між довгунцями і кучерявцями. Культивують його переважно на олію, рідше на олію і волокно. У різних сортах льону-проміжного міститься від 38 до 42 % олії (у насінні) і 12–17 % волокна (у стеблах). Переробка проміжного льону для двостороннього використання – додатковий резерв одержання волокна, котоніну. Льон-кучерявець – рослина низькоросла (30–50 см); його стебло гілкується з нижньої комлевої частини. На одній рослині буває 100 і більше коробочок. Основна продукція льону-кучерявця – насіння (до 20 ц з гектара); врожай волокна дуже низький, воно грубе, коротке. Тому льон-кучерявець вирощують винятково на насіння, як олійну культуру. У насінні льону-кучерявця міститься від 36 до 44 % олії. Кучерявець – рослина півдня і короткого дня. Його вегетаційний період на Півдні складає 80–100 днів. Коренева система більш розвинута, ніж у довгунця; головний корінь має щільне розгалуження, яке проникає у ґрунт на велику глибину, що дає можливість рослині порівняно легко переносити посуху. Великонасінний льон – рослина середньої висоти (45–60 см). Стебло рівне, суцвіття невелике, компактне. Характеризується більш великим насінням: вага 1000 штук складає 11–13 г (вага 1000 насінин льону-довгунця – 3,5–5,5 г, проміжного – 7,0–9,0 г і кучерявця – 4,0–8,0 г.). 3а багатьма ознаками нагадує проміжний. За вегетаційним періодом наближається до північно-кавказьких проміжних. Великонасінний льон вирощують як олійну культуру. У насінні міститься від 39 до 42 % олії. Розповсюджений в Єгипті, Марокко, Тунісі та інших країнах, що прилягають до Середземномор'я. Сланкий багатостебельний напівозимий льон – багатостебельна рослина зі сланким кущем на початку розвитку (іноді – до бутонізації). Висота рослини досягає 45–70 см. Напівозимий льон при ярому посіві – пізньостиглий, на Півдні звичайно висівають як озимий. Вага 1000 насінин – 4–6 г. В насінні міститься від 37 до 40 % олії. В Україні не вирощують. Наведена вище коротка характеристика п'яти груп культурного льону показує, що в якості прядивної лубо-волокнистої культури льон-довгунець має велику цінність, льони інших чотирьох груп не можуть у цьому відношенні серйозно конкурувати з ним. жүктеу/скачать 1.89 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|