Міністерство аграрної політики України
Динаміка виробництва льону в Україні
жүктеу/скачать 1.89 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Показники
- Таблиця 3.2
Динаміка виробництва льону в Україні
Таблиця 3.2Виробництво волокна в України по роках
Ботанічна класифікація Родина Льонових – Linaceae (D.C.) Dumort, – до якої належить льон, складається з 22 родів. Практичне значення для людини з них має тільки один рід – Linum (Tourn) L., який включає більше 200 видів однорічних та багаторічних трав'янистих рослин. Існують також і напівчагарники (наприклад, L. Mexicanum H.B.K.) Льон розповсюджений головним чином у субтропічних і помірних областях усіх частин світу. Більша частина його видів – дикі багаторічні рослини з блакитними, рожевими, жовтими і білими квітками; серед однорічних дикоростучих видів зустрічаються рослини із червоним забарвленням квіток. Людиною використовується лише кілька видів льону: наприклад, багаторічний льон – L. Austriacym – як олійна і прядивна рослина, а деякі дикі однорічні і багаторічні види льону культивують як декоративні. Основне ж господарське значення має культурний льон – L. Usitatissimum L., представлений багатьма однорічними та напівозимими (але плодоносними при весняній сівбі) різновидами. Стебло голе, покрите восковим нальотом, циліндричне, прямостояче чи сланке, висотою 15–125 см і більше, товщиною (на половині висоти) 0,5–3,0 мм і більше. Колір стебел ясно-зелений, іноді із сизим відтінком. Листки сидячі, ланцетні цільнокрійні, зелені чи сизі, розташовані на стеблі густо, здебільшого по черзі, по гвинтовій лінії. Суцвіття – зонтикоподібне чи проміжне між зонтиком і китицею, розташоване у верхній частині стебла. Квітка п'ятирного типу. Чашечка складається з п'яти вільних чашолистків, що залишаються після відцвітання на плоді. Віночок п'ятипелюстковий, широко розкритий чи дещо згорнутий. Пелюстки блакитні, фіолетові, рожеві, білі, гладкі чи гофровані, вузькі чи широкі. Тичинок п'ять; пиляки сині, жовтогарячі, жовті чи білуваті. Маточка складається з п'яти-гніздової зав'язі з п'ятьма стовпчиками і довгастолінійними рильцями. Плід – куляста, загорнена п’ятигніздна коробочка, розділена повними перетинками на п'ять гнізд. Кожне гніздо поділене неповною опущеною перетинкою. В кожному такому напівгнізді міститься по одній насінині, а всього в коробочці їх 10 штук. Довжина коробочки – від 6,1 до 11,0 мм, ширина – від 5,7 до 8,5 мм. Насіння сплюснуте, яйцеподібної форми, з добре розвинутим і трохи загнутим носиком, гладке, блискуче, слизьке, дуже різноманітне за забарвленням: чорнувато-буре, буре, коричневе, буро-жовте, жовте, ясно-жовте, однорідного забарвлення чи строкате; довжиною 3,4–6,2 мм. Маса 1000 шт. насіння – 2,1–13 г. Найбільш глибоко ботанічна класифікація культурного льону розроблена Б. В. Елладі в 1940 році. За її класифікацією, культурний льон відноситься до одного збірного виду – L. Usitatissimum (L.) Vav. Conspecies nova, який складається з двох близькорідних видів: льон, у якого коробочки розкриваються – L. dehiscens Vav. et ELL і льон культурний – L. Indehiscens (Neilr.) Vav et ELL. Льон, що розтріскується, включає два підвиди: з сильно розтріскуючими коробочкам – дикий вузьколистний льон subsp. angustifolium (Huds) Vav etELL. і льон-стрибунець – subsp. crepitans (Boenn.) Vav et ELL. Льон культурний характеризується тим, що його коробочки залишаються закритими (звідси його назва – льон-сліпець). Цей вид складається з п'яти наступних підвидів: індо-абіссинський, що включає карликові (висотою 15–30 см) льони-кучерявці, розповсюджені в Ефіопії, Еритреї, Північній і Північно-Західній Індії; євразійський, що поділяється на довгунці, проміжні, кучеряві і сланкі льони; середземноморський, до якого відносяться великонасінні льони середземноморських країн; індостанський, куди віднесені льони-кучерявці, розповсюджені на Індостанському півострові в Європі, Сирії і Палестині; проміжний, до якого відносяться льони, що займають проміжне положення між євразійським і середземноморським підвидами, розповсюджені на Середземноморському узбережжі, Південній і Центральній Америці. У межах зазначених підвидів розрізняються різновиди, поєднані в групи. Вивчення і використання льону в процесі селекційних і генетичних робіт дозволяє нам відносити весь культурний льон до одного ботанічного виду – L. usitatissimum L. Найбільш прийнятною є така класифікація культурного льону: вид, різновид, форма, з поділом різновидів на п'ять груп: 1) льон-довгунець; 2) льон проміжний; 3) льон-кучерявець; 4) великонасінний льон; 5) сланкий багатостебельний напівозимий льон (рис.3.1). жүктеу/скачать 1.89 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||