Показники |
Середнє за роки
|
2003 р. по відношенню до (%):
|
1990–1992
|
1993–1998
|
1999–2002
|
2003
|
1990–1992
|
1993–1998
|
1999–2002
|
Площа, тис. га
|
162,7
|
100,5
|
26,8
|
27,4
|
16,8
|
27,3
|
102,3
|
Валовий збір волокна, тис. т.
|
106,5
|
56,4
|
9,5
|
7,3
|
6,9
|
12,9
|
9,9
|
Урожайність волокна, ц/га
|
6,5
|
5,6
|
3,6
|
3,2
|
49,2
|
57,1
|
8,9
| Таблиця 3.2 Виробництво волокна в України по роках
Області
|
Заготовлено, т
|
волокна
|
насіння
|
роки
|
1999 р.
у % до
1991 р.
|
роки
|
1999 р.
у % до
1991 р.
|
1991
|
1999
|
1991
|
1999
|
Волинська
|
15530
|
108
|
0,7
|
3220
|
14
|
0,4
|
Житомирська
|
22890
|
1010
|
4,4
|
3100
|
41
|
1,3
|
Івано-Франківська
|
5050
|
1062
|
21,0
|
860
|
23
|
2,7
|
Київська
|
2130
|
42
|
2,0
|
630
|
-
|
-
|
Львівська
|
9640
|
640
|
6,6
|
2370
|
30
|
1,3
|
Рівненська
|
8300
|
157
|
1,9
|
1880
|
24
|
1,3
|
Сумська
|
6980
|
209
|
3,0
|
1010
|
2
|
0,2
|
Чернівецька
|
1410
|
187
|
13,3
|
200
|
–
|
–
|
Чернігівська
|
31840
|
1226
|
3,9
|
3800
|
21
|
0,5
|
Всього
|
103770
|
4641
|
4,5
|
17150
|
155
|
0,9
|
Ботанічна класифікація
Родина Льонових – Linaceae (D.C.) Dumort, – до якої належить льон, складається з 22 родів. Практичне значення для людини з них має тільки один рід – Linum (Tourn) L., який включає більше 200 видів однорічних та багаторічних трав'янистих рослин. Існують також і напівчагарники (наприклад, L. Mexicanum H.B.K.)
Льон розповсюджений головним чином у субтропічних і помірних областях усіх частин світу. Більша частина його видів – дикі багаторічні рослини з блакитними, рожевими, жовтими і білими квітками; серед однорічних дикоростучих видів зустрічаються рослини із червоним забарвленням квіток. Людиною використовується лише кілька видів льону: наприклад, багаторічний льон – L. Austriacym – як олійна і прядивна рослина, а деякі дикі однорічні і багаторічні види льону культивують як декоративні. Основне ж господарське значення має культурний льон – L. Usitatissimum L., представлений багатьма однорічними та напівозимими (але плодоносними при весняній сівбі) різновидами.
Стебло голе, покрите восковим нальотом, циліндричне, прямостояче чи сланке, висотою 15–125 см і більше, товщиною (на половині висоти) 0,5–3,0 мм і більше. Колір стебел ясно-зелений, іноді із сизим відтінком.
Листки сидячі, ланцетні цільнокрійні, зелені чи сизі, розташовані на стеблі густо, здебільшого по черзі, по гвинтовій лінії.
Суцвіття – зонтикоподібне чи проміжне між зонтиком і китицею, розташоване у верхній частині стебла.
Квітка п'ятирного типу. Чашечка складається з п'яти вільних чашолистків, що залишаються після відцвітання на плоді. Віночок п'ятипелюстковий, широко розкритий чи дещо згорнутий. Пелюстки блакитні, фіолетові, рожеві, білі, гладкі чи гофровані, вузькі чи широкі. Тичинок п'ять; пиляки сині, жовтогарячі, жовті чи білуваті. Маточка складається з п'яти-гніздової зав'язі з п'ятьма стовпчиками і довгастолінійними рильцями.
Плід – куляста, загорнена п’ятигніздна коробочка, розділена повними перетинками на п'ять гнізд. Кожне гніздо поділене неповною опущеною перетинкою.
В кожному такому напівгнізді міститься по одній насінині, а всього в коробочці їх 10 штук. Довжина коробочки – від 6,1 до 11,0 мм, ширина – від 5,7 до 8,5 мм.
Насіння сплюснуте, яйцеподібної форми, з добре розвинутим і трохи загнутим носиком, гладке, блискуче, слизьке, дуже різноманітне за забарвленням: чорнувато-буре, буре, коричневе, буро-жовте, жовте, ясно-жовте, однорідного забарвлення чи строкате; довжиною 3,4–6,2 мм. Маса 1000 шт. насіння –
2,1–13 г.
Найбільш глибоко ботанічна класифікація культурного льону розроблена Б. В. Елладі в 1940 році. За її класифікацією, культурний льон відноситься до одного збірного виду –
L. Usitatissimum (L.) Vav. Conspecies nova, який складається з двох близькорідних видів: льон, у якого коробочки розкриваються – L. dehiscens Vav. et ELL і льон культурний – L. Indehiscens (Neilr.) Vav et ELL.
Льон, що розтріскується, включає два підвиди: з сильно розтріскуючими коробочкам – дикий вузьколистний льон subsp. angustifolium (Huds) Vav etELL. і льон-стрибунець – subsp. crepitans (Boenn.) Vav et ELL.
Льон культурний характеризується тим, що його коробочки залишаються закритими (звідси його назва – льон-сліпець). Цей вид складається з п'яти наступних підвидів:
індо-абіссинський, що включає карликові (висотою
15–30 см) льони-кучерявці, розповсюджені в Ефіопії, Еритреї, Північній і Північно-Західній Індії;
євразійський, що поділяється на довгунці, проміжні, кучеряві і сланкі льони;
середземноморський, до якого відносяться великонасінні льони середземноморських країн;
індостанський, куди віднесені льони-кучерявці, розповсюджені на Індостанському півострові в Європі, Сирії і Палестині;
проміжний, до якого відносяться льони, що займають проміжне положення між євразійським і середземноморським підвидами, розповсюджені на Середземноморському узбережжі, Південній і Центральній Америці. У межах зазначених підвидів розрізняються різновиди, поєднані в групи.
Вивчення і використання льону в процесі селекційних і генетичних робіт дозволяє нам відносити весь культурний льон до одного ботанічного виду – L. usitatissimum L.
Найбільш прийнятною є така класифікація культурного льону: вид, різновид, форма, з поділом різновидів на п'ять груп: 1) льон-довгунець; 2) льон проміжний; 3) льон-кучерявець;
4) великонасінний льон; 5) сланкий багатостебельний напівозимий льон (рис.3.1).
Достарыңызбен бөлісу: |